Рішення № 100686834, 27.10.2021, Франківський районний суд м. Львова

465/6462/18

2/465/699/21

РІШЕННЯ

Іменем України

27.10.2021 року Франківський районний суд м.Львова в складі:

головуючої судді Мартьянової С.М.

при секретарі Турчак М.І.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Ковриженко С.О.

розглянувши цивільу справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сбербанк», за участю третьої особи представництва в Україні «Акціонерного товариства «Федеральної грузової компанії» про зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить зобов`язати відповідача перерахувати на його особовий рахунок заробітну плату в сумі 132 545,67грн .на поточний рахунок № НОМЕР_1 в АТ`Сбербанк», посилаючись на те, що 26.10.12 між ним та відповідачем підписано завяву-договір №26205017326670/980/Р щодо обслуговування на умовах пакету продуктів та послуг «Зарплатний плюс» в рамках Договору щодо банківського обслуговування. 19.10.15 Представництвом АТ`Федеральна вантажна компанія» та відповідачем підписано заяву-договір № Т062 020000076 щодо відкриття та обслуговування Поточного рахунку в рамках Договору щодо банківського обслуговування. З 11.03.13 він працював на посаді радника директора представництва в Україні АТ`Федеральна вантажна компанія», 30.065.17 звільнився за власним бажанням . Однак,в день звільнення йому не виплачено зарплату за період з 01.05.17 по 30.06.17 в сумі 132 545,67грн., так як відповідач залишив без виконання відомості Представництва на виплату заробітної плати за травень, червень 2017р., які були подані 18.07.17,у зв`язку з відсутністю гривні на поточному рахунку. Згідно повідомлення Представництва, після отримання фінансування від АТ`Федеральна вантажна компанія» кошти зараховані на транзитний рахунок АТ`Сбербанк», Представництво направило лист відповідачу щодо можливості продажу валюти та погашення заборгованості по податках та зарплаті.Відповідач, відмовляючи у виконанні доручень Представництва щодо перерахування на рахунок зарплати позивача посилався на заборону, що встановлена Указом Президента України №133/2017 від 15.05.17 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів(санкцій)».Постановою Правління НБУ №654 від 01.10.15 «Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів(санкцій)» вводилось ряд економічних обмежень, окрім виплати(перерахування на картрахунки працівників) заробітної плати. Постановою Правління НБУ №73 від 03.07.18 «Про внесення змін до постанови Правління НБУ №654 від 01.10.15». НБУ дозволив особам, до яких застосована санкція «запобігання виведенню капіталів за межі України» виконувати свої зобов`язання перед українськими контрагентами, а також здійснювати обов`язкові платежі до бюджету, виплату зарплати. В преамбулі Закону України «Про санкції» прямо передбачено, що Україна констатує, що пріорітетами національних інтересів України є, зокрема, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина.Однак, відповідач протиправно позбавив позивача заробітної плати, позбавив можливості розпоряджатись заробленими коштами та штучно створив вигляд неплатоспроможності Представництва, оскільки, начебто на його рахунках немає коштів, необхідних для виплати зарплати, порушив ст.1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує кожному право на мирне володіння його майном.Ні Указ Президента України №133/2017 від 15.05.17, ні постанова Правління НБУ №654 від 01.10.15 не встановлюють заборон чи обмежень щодо виплати заробітної плати працівникам.

Ухвалою судді Франківського районного суду м.Львова Мартьянової С.М. від 30.11.18 позовну заяву залишено без руху та надано термін для усунення недоліків.

Ухвалою судді Франківського районного суду м.Львова Мартьянової С.М. від 20.12.18 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 22.01.19, відповідачу надано термін для подання відзиву на позов.

18.03.19 відповідач подав відзив на позовну заяву,в якому проти позову заперечив, вказавши, що позивач посилається на укладену між ним та банком заяву-договір від 26.10.12 щодо обслуговування на умовах пакету та послуг «Зарплатний полюс» в рамках Договору щодо банківського обслуговування , однак в Договорі місцем роботи власника рахунків вказано ТОВ`Перша вантажна компанія в Україні» ,а не представництво в Україні АТ`Федеральна вантажна компанія». Згідно вказаного Договору, банк відкриває клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 в національній валюті України та здійснює розрахунково-касове обслуговування клієнта, на який позивач просить зобов`язати банк перерахувати кошти. Однак, вказаний рахунок закритий клієнтом 25.09.18.У зазначений в позові період з 01.05.17 по 30.06.17 даний рахунок позивача був вільним до користування ,кошти за ним активно витрачались, 10.05.17 на нього було зараховано кошти з призначенням платежу «Заробітна плата» за 2-гу половину квітня 2017р. Представництво АТ`Федеральна вантажна компанія», про яке зазначає позивач як про свого працедавця, являється відокремленим підрозділом АТ, здійснює свою діяльність на території України від імені АТ та не є юридичною особою. Згідно Закону України «Про санкції», рішенням РНБО України «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів(санкцій) » від 28.04.17, Указом Президента України №133/2017 від 15.05.17 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів(санкцій)» на Акціонерне товариство «Федеральна вантажна компанія» строком на 1 рік застосовано санкції – 1)блокування активів- тимчасове обмеження права користуватись та розпоряджатись належним майном; 2) обмеження торговельних операцій на території України; 3) повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України; 4) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань. Відповідно до рішення РНБО України«Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів(санкцій) » від 2.05.18, яке введено в дію Указом Президента України від 14.05.18 №126/2018 до АТ`Федеральна вантажна компанія» державою Україна строком на 3 роки застосовано наступні санкції- 1) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань ; 2) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції; 3)заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності; 4) припинення культурних обмінів, наукового співробітництва, освітніх та спортивних контактів, розважальних програм з іноземними державами та іноземними юридичними особами.Правління НБУ постановою від 01.10.15 №654 «Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів(санкцій)» постановило банкам України зупинити виконання фінансових зобов`язань на користь осіб, зазначених у санкційних списках, до яких застосовано санкцію «Зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань» -у повному обсязі, а згідно абз.5 пп.7 п.1 постанови, банк зобов`язаний відмовити у виконанні розрахункового документу клієнту, зазначеному в санкційних списках, що є ініціатором переказу та до якого застосовані санкції «блокування активів» та /або «зупинення фінансових операцій « та /або «Зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань». Санкції, застосовані до АТ`Федеральна вантажна компанія» поширюються і на її представництва.Тому відповідач, як банківська установа має відмовляти у виконанні розрахункових документів своєму клієнту –Представництву АТ`Федеральна вантажна компанія» та у повному обсязі зупиняти виконання фінансових зобов`язань на його користь. Питання нарахування та виплати зарплати позивач має вирішувати із своїми працедавцями- ТОВ`Перша вантажна компанія в Україні» або представництвом АТ`Федеральна вантажна компанія», банк не має жодного відношення до регулювання цих трудових відносин. При цьому законодавство про санкції та порядок, передбачений постановою правління НБУ , регулюють механізм дій банків України щодо клієнтів, зазначених в санкційних списках, з урахуванням чого у 2017 р.та станом на 18.03.19 виключена можливість проведення відповідачем розрахункових документів представництва АТ`Федеральна вантажна компанія».Крім того, існують розбіжності в сумі, яка підлягає перерахуванню позивачу згідно довідок від 14.05.18 № 14/ФГКУкр та від 31.05.18 №21/ФГКУкр, а також наведені в позові дані щодо підстав його звільнення за власним бажанням , тоді як у вказаній довідці від 14.05.18 зазначено, що його звільнено за угодою сторін.Оскільки, вимоги до банку необгрунтовані, адресовані неналежній особі, відсутні докази на підтвердження необхідності перерахування банком коштів та в якій саме сумі на вже закритий рахунок, просить в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою підготовчого судового засідання суду від 25.06.20 задоволено клопотання представника позивача, залучено в якості 3 особи без самостійних вимог на стороні позивача Представництво в Україні АТ`Федеральна вантажна компанія».

22.10.20 представником позивача подано заяву про зміну предмету позову, згідно якої просить позовну заяву читати :»Позовна заява про захист прав споживача та зобов`язання вчинити певні дії»; зобов`язати відповідача протягом 7 днів з дня ухвалення судом рішення перерахувати на особовий рахунок позивача зарплату в сумі 132 545,67грн.на поточний рахунок № НОМЕР_1 в АТ`Сбербанк», стягнути з АТ`Сбербанк» в користь позивача 5000грн. моральної шкоди та судові витрати. При цьому, зазначив, що в результаті укладення договорів на розрахунково-касове обслуговування позивача договірні відносини виникли між банком та фізичною особою-споживачем банківських послуг(ч.1ст.11 ЗУ`Про захист прав споживачів»).Відповідно до ст.614, 1073 ЦК України банк несе відповідальність за збереження розміщених на рахунку клієнта коштів та належне виконання своїх зобов`язань щодо проведення банківських операцій відповідно до законодавства та укладеного договору.Оскільки, відповідач тривалий час не перераховує позивачу зарплату,порушив його права, це спричинило порушення нормального способу життя позивача та моральну шкоду в сумі 5000грн.

09.06.21 на адресу суду надійшла заява від представника 3 особи про підтримання позовних вимог, посилаючись на те, що ними 18.07.17 до обслуговуючого відділення відповідача були подані відомості на виплату зарплати за травень,червень 2017р.Однак, платіжні відомості відповідачем безпідставно залишено без виконання, так як жодний нормативний акт щодо санкцій не встановлює заборони чи обмежень у виплаті заробітної плати працівникам. Розгляд справи просить проводити у його відсутності, просить позов задоволити повністю.

У зв`язку з перебуванням представника відповідача у м.Києві, ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 03.06.21 вирішено судове засідання проводити в режимі відеоконференції.

20.07.21 Франківським районним судом м.Львова задоволено клопотання представника відповідача щодо його участі у справі в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу «Еasycon».

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 27.07.21 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача та позивач у судовому засіданні позов підтримали, просять його задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив, що позивач вибрав неправильний спосіб захисту та пред`явив позов не до тієї особи. Просить у задоволенні позову відмовити.

Представник 3 особи в судове засідання не з`явився, надіслав клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав.

Заслухавши пояснення сторін,дослідивши матеріали справи, оцінивши, відповідно до ст. ст. 89, 263 ЦПК України, докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Частиною 1 ст.5 ЦПК України, передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно роз`яснень п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

За вимогами статті 12, 80, 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що з 11.03.13 позивач працював на посаді радника директора Представництва АТ «Федеральна вантажна компанія», звільнений згідно наказу від 30.06.2017р. за п.1 ст.36 КЗпП України, за угодою сторін.

Як вбачається з довідки №14/ФТКукр від 14.05.18 ,станом на 01.05.18 сума невиплаченої заробітної плати та розрахункових виплат у зв`язку із звільненням за угодою сторін складає 132 545,67грн.

З відповіді Представництва в Україні АТ«Федеральна вантажна компанія» від 31.07.18 вбачається, що після отримання фінансування від АТ «Федеральна вантажна компанія», яке зараховано на транзитний рахунок обслуговуючого банку АТ`Сбербанк», представництво направило в банк лист щодо можливості продажу валюти на погашення заборгованості по податках і зарплаті.Платіжні доручення для виплати зарплати за травень-червень 2017р.в АТ`Сбербанк» подані 18.07.17 із зазначенням призначення платежу- перерахування коштів на погашення кредиторської заборгованості по обов`язковим податковим платежам та зарплати за травень-червень 2017р., але не проведені банком у зв`язку з відсутністю гривні на поточному рахунку представництва. Кошти , які перераховано з АТ «Федеральна вантажна компанія» для сплати податків та зарплати 18.07.17 зараховано на спеціальний рахунок АТ`Сбербанк».

Згідно довідки АТ`Сбербанк» від 20.04.18 №36/5/50-9 на рахунки ПАТ`Сбербанк» від АТ`ФГК» з 19.05.17 були перераховані кошти: 18.07.17 в сумі 169445,16 та 1155615,6 рос.руб.- кошти на погашення кредиторської заборгованості по обов`язковим податковим платежам та зарплати за травень представництву , відправник АТ`ФГК», 18.07.17 в сумі 193451,86 та 2093728,36 рос.руб.- кошти на погашення кредиторської заборгованості по обов`язковим податковим платежам та зарплати за червень представництву , відправник АТ`ФГК».

З Заяви-Договору від 26.10.12 №26205017326670/980/Р щодо обслуговування на умовах пакету продуктів та послуг «Зарплатний плюс» в рамках Договору щодо банківського обслуговування вбачається, що АТ`Сбербанк» відкрив ОСОБА_1 поточний рахунок № НОМЕР_1 в національній валюті України та здійснює розрахунково-касове обслуговування клієнта, забезпечує проведення розрахунків за операціями по поточному рахунку(п.7.1.1., 7.1.5).

19.10.15 між представництвом в Україні АТ`Федеральна вантажна компанія» та АТ`Сбербанк» підписано заяву-договір №Т062-020000076 щодо відкриття та обслуговування поточного рахунку в рамках Договору щодо банківського обслуговування.

Згідно з ч.1 ст.1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності,вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у ст.3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Отже, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватись чесністю,відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони договору.

За змістом ст.626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом.Особа є невинуватою,якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Під час прийняття рішення судом враховується, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у ст.8 Конституції України.

Стаття 22 Конституції України зазначає, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Суд враховує також приписи ст.10 ЦК України, ч.2 ст.3 ЦПК України, згідно яких передбачено застосування правил відповідного міжнародного договору, якщо в чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства.

При розгляді справи суд,як передбачено ст.10 ЦПК України, керується принципом верховенства права, розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до Європейської соціальної хартії від 03.05.1996р.усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їх сімей,а також мають права у випадку звільнення.

Згідно ст.5 Конвенції Міжнародної організації праці №173 від 1992р.»Про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця`у випадку неплатоспроможності роботодавця вимоги працівників, які випливають із трудових відносин, захищаються за допомогою привілею так, що їх задовольняють за рахунок активів неплатоспроможного роботодавця до того як непривілейованим кредиторам може бути виплачена їх частка.Цей привілей охоплюється і у випадку припинення трудових відносин. Національні закони або підзаконні акти надають вимогам працівників вищий ранг привілею порівняно з більшістю інших привілейованих вимог, зокрема,з вимогами держави та системи соціального забезпечення(ч.1 ст.8 Конвенції 1992р.).

Статтею 6 Конвенції «Про захист заробітної плати» №95передбачено, що роботодавцеві забороняється обмежувати будь-яким способом свободу працівника розпоряджатись своєю заробітною платою на власний розсуд.

Стаття 10 Конвенції встановлює, що зарплата може стати об`єктом арешту або передачі лише в такій формі і у таких межах, які визначено національним законодавством. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Статтею 12 Конвенції «Про захист заробітної плати» №95 передбачено проведення остаточного розрахунку заробітної плати відповідно до національного законодавства, колективного договору, оплата повинна бути проведена в розумний строк з урахуванням умов контракту.

Відповідно до ч.4 ст.42 Конституції України, держава захищає права споживачів.

Згідно ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» ,якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.

Відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", уведеного в дію Указом Президента України від 15 травня 2017 року № 133, вирішено застосувати персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до окремих фізичних і юридичних осіб. Так, в Додатку №2 до даного рішення наведено перелік юридичних осіб, до яких застосовуються санкції . Під №268 вказаного Додатку зазначено Акціонерне товариство «Федеральна вантажна компанія» (Акционерное общество «Федеральная грузовая компания») РФ, м. Єкатеринбург, вул. Куйбишева, 44, ОГРН 1106659010600, ИНН 6559209750, КПП 997650001, ОКПО 68398528- та вид санкцій , строком на 3 роки,а саме:1) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; 2) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції; 3) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності; 4) припинення культурних обмінів, наукового співробітництва, освітніх та спортивних контактів, розважальних програм з іноземними державами та іноземними юридичними особами.

Разом з тим, ст.2 Закону України «Про санкції» зазначає, що санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність.

Підпунктом 7 пункту 1 постанови Правління НБУ №654 від 01.10.15 (з наступними змінами) визначено, що банкам України слід заблокувати кошти/зупинити фінансові операції осіб, зазначених у санкційних списках, у такому порядку:

кошти, що надійшли на користь клієнта від особи, зазначеної в санкційних списках, до якої застосовані санкції "блокування активів" та/або "зупинення фінансових операцій", банк обліковує на відповідному балансовому рахунку, призначеному для обліку кредиторської заборгованості за операціями з клієнтами банку;

банк зобов`язаний відмовити у виконанні розрахункового документа клієнту, зазначеному в санкційних списках, що є ініціатором переказу та до якого застосовані санкції “блокування активів” та/або “зупинення фінансових операцій”

Одночасно у п. 3-1 даної постанови зазначено, що банкам України, небанківським установам/небанківським фінансовим установам, операторам поштового зв`язку заборонено проводити операції, які:

1) мають на меті, сприяють або можуть сприяти уникненню обмежень установлених спеціальними економічними та іншими обмежувальними заходами (санкціями);

2) порушують, сприяють або можуть сприяти порушенню обмежень установлених спеціальними економічними та іншими обмежувальними заходами (санкціями).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Статтею 25 Закону встановлено заборону обмежень працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою.

Заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України «Про працю».

Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

З аналізу положень Закону України`Про санкції», рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", постанови Правління НБУ №654 від 01.10.15 не вбачається будь-якої заборони щодо перерахування належної працівнику заробітної плати, оскільки такі дії не мають на меті сприяти уникненню обмежень установлених спеціальними економічними та іншими обмежувальними заходами (санкціями); не порушують і не можуть сприяти порушенню обмежень установлених спеціальними економічними та іншими обмежувальними заходами (санкціями).

Більше того, в преамбулі даного Закону передбачено, що виходячи з положень Конституції України, Декларації про державний суверенітет України та загальновизнаних міжнародних норм і правил, констатується, що пріоритетами національних інтересів України є, зокрема, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, захист державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності державних кордонів, недопущення втручання у внутрішні справи України, розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами світу в інтересах України.

З виписки з особового рахунку позивача № НОМЕР_2 в АТ`Сбербанк» вбачається, що на вказаний рахунок надійшла заробітна плата за 2-гу половину квітня 2017р.

Як вбачається з довідки АТ`Сбербанк» від 20.04.18 №36/5/50-9 на рахунки ПАТ`Сбербанк» від АТ`ФГК» з 19.05.17 були перераховані кошти саме на погашення кредиторської заборгованості по обов`язковим податковим платежам та зарплати за травень, червень представництву , а не з будь-яким іншим призначенням платежу.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача перерахувати на особовий рахунок позивача заробітну плату в сумі 132 545,67грн. підставні та підлягають до задоволення, оскільки вказане не сприятиме уникненню чи порушенню обмежень ,установлених санкціями щодо АТ «Федеральна вантажна компанія», а відновить право громадянина України на отримання належної йому заробітної плати та право на вільне розпорядження нею,а також підтвердить на практиці положення ст.3 Конституції України про те, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави,що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. Свої вимоги позивач аргументує тим, що у зв`язку із неперерахуванням зарплати , порушенням його прав, він вимушений був змінити нормальний уклад життя.В обгрунтування позовних вимог про стягнення моральної шкоди посилається на положення ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» згідно якої, при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

В силу ч.2 ст.22 ЦК України, моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Разом з тим, відповідно до положень ст.4,22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди лише в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках ,передбачених законом.

За таких обставин, враховуючи, що відшкодування моральної шкоди в разі порушення зобов`язання може здійснюватись виключно у випадках, що прямо передбачені законом,а також якщо умови про відшкодування передбачені укладеним договором, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги про відшкодування моральної шкоди безпідставні та до задоволення не підлягають.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір у разі часткового задоволення позову покладається на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.У зв`язку з чим, з відповідача в користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір в сумі 704,8грн.

Керуючись статтями 12, 13, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

позов задоволити частково.

Зобов`язати Акціонерне товариство» Сбербанк» перерахувати на особовий рахунок ОСОБА_1 заробітну плату в сумі 132 545 (сто тридцять дві тисячі п`ятсот сорок п`ять гривень) грн. 67 коп. на поточний рахунок № НОМЕР_1 у АТ`Сбербанк».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з АТ «Сбербанк» в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 704 (сімсот сорок гривень) грн. 80 коп.

Сторони у справі:

позивач: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 адреса: АДРЕСА_1 .

відповідач: Акціонерне товариство «Сбербанк», код ЄДРП0У 25959784, адреса: м.Київ-01601, вул. Володимирська,46.

Третя особа: Представництво в Україні АТ «Федеральна вантажна компанія», адреса м.Київ-04050, вул.Січових Стрільців,72а.

Рішення суду може буде оскаржено до Львівського апеляційного суду щляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення. Учасники справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 28.10.2021 року.

Суддя Мартьянова С.М.