Ухвала суду № 100685604, 27.10.2021, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/2050/19 Провадження № 1-кп/304/76/2021

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2021 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого – судді Чепурнова В.О.,

з участю секретаря судового засідання – Гавій Л.В.,

прокурора – Бернара В.В.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого – адвоката Ільницького С.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури Бернара В.В. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019070130000354 від 20 серпня 2019 року та за № 12019070130000491 від 05 грудня 2019 року по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , з базовою середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, українця, громадянина України, раніше судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 296 КК України,

В С Т А Н О В И В :

На підставі ч. 2 ст. 376 КПК України повний текст ухвали оголошено 28 жовтня 2021 року о 09.00 год.

Прокурор Перечинського відділу Ужгородської місцевої прокуратури Бернар В.В. звернувся до суду з клопотанням про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке мотивує тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 296 КК України. Стороною обвинувачення зібрано достатньо доказів, які підтверджують існування окремих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема того, що ОСОБА_1 з метою ухилення від кримінальної відповідальності зможе переховуватися від суду, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінальних правопорушень може незаконного впливати на потерпілих та свідків шляхом їх підкупу чи залякування, вчинити інші кримінальні правопорушення, а також існує ризик його протиправної поведінки у майбутньому. Існування зазначених ризиків обґрунтовується встановленими фактичними обставинами кримінального правопорушення, зокрема тим, що ОСОБА_1 , будучи раніше судимим за вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 03 лютого 2017 року за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 186 КК України на підставі ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, та 22 липня 2019 року ухвалою Маневицького районного суду Волинської області звільнений з установи виконання покарань по відбуттю строку покарання, на шлях виправлення не став та знову вчинив нові умисні кримінальні правопорушення. Зокрема, протягом одного місяця після звільнення з виправної колонії у період часу з 22.30 год 19 серпня по 01.30 год 20 серпня 2019 року вчинив хуліганські дії відносно працівників медичного закладу, а в подальшому через 13 днів, а саме 03 вересня 2019 року, вчинив крадіжку. Разом з тим, у період з 04 серпня по 21 листопада 2019 року вчинив домашнє насильство відносно свого батька, з яким разом проживає, тобто розпочав вчинення злочину через 12 днів після звільнення з місць відбування покарань. Також ОСОБА_1 вчинив кримінальний проступок, передбачений ст. 395 КК України, що стверджується вироком Перечинського районного суду від 12 серпня 2020 року, а також кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, про що свідчить ухвала Перечинського районного суду від 06 серпня 2020 року. Крім цього, слід враховувати, що під час розгляду даного кримінального провадження ОСОБА_1 13 разів не з`явився на судові засідання та двічі оголошувався судом у розшук, що свідчить про переховування від суду та систематичне ухилення від явки до суду та перешкоджання розгляду справи. Також прокурор зазначає, що у сторони обвинувачення є вагомі підстави вважати, що у подальшому може мати місце факт перешкоджання судовому розгляду та впливу на потерпілого – батька ОСОБА_2 , оскільки вони проживають в одному будинку, а відтак обвинувачений буде мати реальну можливість впливати на батька. Вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є цілком виправданим, а інші, більш м`які запобіжні заходи, не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України. На підставі наведеного прокурор просив застосувати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У підготовчому судовому засіданні прокурор Бернар В.В. клопотання підтримав та просив таке задовольнити, посилаючись на викладені у ньому обставини.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Ільницький С.М. проти задоволення клопотання прокурора заперечили, просили обрати обвинуваченому більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Суд, заслухавши учасників процесу та дослідивши клопотання, приходить до такого висновку.

Статтею 5 п. 1 підпункту «с» Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини передбачено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Згідно ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотання учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно ст. 176 цього Кодексу запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування – слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження – судом за клопотанням прокурора.

Відповідно до ч. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Так, у судовому засіданні встановлено, що 20 серпня 2019 року матеріали досудового розслідування за повідомленням про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 296 КК України, були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019070130000354.

Також 05 грудня 2019 року матеріали досудового розслідування за повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019070130000491.

Ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 06 серпня 2020 року вищевказані кримінальні провадження об`єднані в одне, про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 296 КК України.

Також встановлено, що ухвалою слідчого судді Перечинського районного суду від 09 жовтня 2019 року підозрюваному ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до 08 грудня 2019 року.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Так, на даний час будь-яких даних про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Крім того, обвинувачений не має жодних соціально стримуючих зв`язків – не має офіційного місця роботи або інших стабільних джерел доходу, власної родини також, є раніше неодноразово судимим. Сукупність таких обставин дає підстави стверджувати про реальність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення і не здатність інших, більш м`яких, запобіжних заходів йому запобігти. Суду не представлено доказів, що дані ризики зменшилися із часом.

У відповідності до усталеної практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є, зокрема, ризик вчинення інших кримінальних правопорушень. При цьому такий ризик може вимірюватися, у тому числі, наявністю даних про матеріальний та соціальний стан особи.

Крім того, як стверджує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Враховуючи, що дане судове провадження не закінчене, а ризики, зазначені прокурором, існують на даний час, оцінюючи баланс між правом обвинуваченого на свободу та суспільні інтереси безпеки, тяжкість інкримінованих правопорушень, суд погоджується з доводами клопотання прокурора про необхідність обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Одночасно, в рішенні «Харченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом свободи особистості.

Як зазначив Європейський Суд з прав людини в п. 60 рішення по справі «Єлоєв проти України» від 06 листопада 2008 року (заява № 17283/02) , згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою. Також, за усталеною практикою ЄСПЛ тримання під вартою не має перетворюватися на відбуття покарання, оскільки такий стан речей підриватиме принцип презумпції невинуватості, що випливає зі ст. 6 Конвенції.

Згідно ч. 1 ст. 197 цього Кодексу строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора слід задовольнити та обрати відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів.

Разом з цим, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 та ч. 3 ст. 183 КПК України суд визначає обвинуваченому ОСОБА_1 заставу у розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 22 700 (двадцять дві тисячі сімсот) грн.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Разом з цим, у разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_1 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України слід покласти наступні обов`язки, а саме: прибувати до прокурора чи суду за їх першою вимогою; повідомляти прокурора чи суд про зміну місця проживання; не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований чи проживає, без дозволу прокурора чи суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи та здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Також, роз`яснити ОСОБА_1 , що в разі невиконання ним покладених на нього обов`язків, застава буде звернута в дохід держави.

Керуючись ст. 5 п. 1 підпункт «с» Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст. 29 Конституції України, ст. 22, 26, 177, 178, 181, 186, 193, 194, 196, 309 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та мешканцю АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до 25 грудня 2021 року (включно), із визначенням застави у розмірі 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 22 700 (двадцять дві тисячі сімсот) грн.

В разі внесення застави, у порядку ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки:

1) прибувати до прокурора чи суду за їх першою вимогою;

2) не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований чи проживає без дозволу прокурора чи суду;

3) повідомляти прокурора чи суд про зміну місця проживання;

4) докласти зусиль до пошуку роботи;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити, що у разі внесення застави та невиконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, застава буде звернута в дохід держави.

Дата закінчення дії ухвали – 25 грудня 2021 року.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Перечинський районний суд протягом семи днів з дня її проголошення.

Головуючий: Чепурнов В. О.