Рішення № 100684161, 25.10.2021, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/14789/19

пр. № 2/759/410/21

25 жовтня 2021 року Святошинський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Коваль О.А. при секретарі Волошин А.О. за участю представників позивача Севрука В.О., ОСОБА_1 представника відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Обчислювач-14» (03142, вул.Доброхотова,17) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) про повернення безпідставно набутого майна,

ВСТАНОВИВ:

Житлово-будівельний кооператив «Обчислювач-14» звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_3 про повернення безпідставно набутого майна, а саме грошових коштів у розмірі 97 566 грн., які були перераховані відповідачці, як заробітна плата, тоді як така сума не є такою, з огляду на що така має бути повернута ЖБК, як безпідставно набута.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі. Додатково суду пояснили, що сума 97 566 грн. була нарахована, як заробітна плата самою ОСОБА_3 проте така є безпідставною, оскільки судом не було вирішено про стягнення такої як середнього заробітку згідно ст. 235 КЗпП України при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до Житлово-будівельного кооперативу «Обчислювач-14», Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Святошинського району Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м.Києві про визнання рішеннь загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу «Обчислювач-14» 23.01.2014 р. та 20.02.2014 р. незаконними.

Предсавник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнавав, просив у їх задоволенні відмовити, оскільки такі безпідставні. Суду пояснив, що ОСОБА_3 є головою Житлово-будівельного кооперативу «Обчислювач-14», проте таку було знято у незаконний спосіб з такої посади, у зв"язку з чим вона у 2016 року звернулася до суду з позовом у якому просила визнати прийняті рішення на позачергових зборах членів ЖБК «Обчислювач-14» від 23.01.2014 р. та 20.02.2014 р. щодо прийняття нових членів кооперативу, про обрання правління кооперативу, про обрання ревізійної комісії і про оголошення недовіри голові правління кооперативу - незаконними. Позов мотивований недотриманням порядку скликання позачергових зборів кооперативу, відсутністю кворуму. Окрім того, вона просила зобов`язати Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Святошинського району Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві внести відповідні зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за кодом ЄДРПОУ 22893636, ЖБК «Обчислювач-14», скасувати інформацію стосовно ОСОБА_1 , як керівника ЖБК «Обчислювач-14» та поновити інформацію стосовно ОСОБА_3 , як керівника ЖБК «Обчислювач-14». Вказаний позов рішенням Святошинського районного суд м. Києва від 20.02.2017 року був частково задоволений, а саме визнано прийняті рішення на позачергових зборах членів Житлово-будівельного кооперативу «Обчислювач-14» 23.01.2014 р. та 20.02.2014 р. незаконними, в іншій частині відмовлено, проте такі вимоги щодо скасування інформацію стосовно ОСОБА_1 , як керівника ЖБК «Обчислювач-14» та поновити інформацію стосовно ОСОБА_3 , як керівника ЖБК «Обчислювач-14» були задоволені адміністративним судом, з огляду на що така була поновлена у відповідному статусі голови ЖБК «Обчислювач-14». Після чого не нею самостійно ОСОБА_3 , а діючим правлінням було прийнято рінішення про виплату ОСОБА_3 компенсацію за час вимушеного прогулу у розмірі 97 566 грн. Зазначив представник і те, що рішення Святошинського районного суд м. Києва від 20.02.2017 року і не мало містити рішення про стягненя на користь ОСОБА_3 такої суми як, середнього заробітку згідно ст. 235 КЗпП України, оскільки такі вимоги не заявлялися та взагалі порушений позов стосувався не трудових, а корпоративних прав ЖБК, до яких відноситься і повноваження його голови, правління та загальних зборів. З огляду на вказане, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши представників позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності та співставленні, суд дійшов висновку про безпідставність вимог, які не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз ст. 1212 ЦК України вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого ст. 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми, можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Норма ст. 1212 ЦК України застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України (такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 24 вересня 2014 року у справі № 6-122цс14 та Верховний Суд у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 668/7704/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 753/650/15-ц).

Узагальнюючи викладене, можна дійти висновку про те, що кондикція - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно.

Не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (ст. 1215 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до вимогч. 1 статті 13 ЦПК УкраїниСуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Натомість, сторона позивача не довела суду абсолютної безпідставності набуття відповідачем коштів у розмірі 97 566 грн., в силу зазначених вище норм Закону. Так, згідно наданої суду виписки АТ "УкрСиббанк" вбачається виплата такої суми у розмірі 97 566 грн., як заробітна плата та аванс ЖБК «Обчислювач-14» за грудень 2017 -січень 2018 згідно відомостей № 26 від 15.01.2018 року. В свою чергу сторона відповідача не заперечує отримання такої суми в якості компенсації вимушеного прогулу за чотири роки, а саме за період з 2014 року по 2017 роки тобто за період її безпідставного усунення від виконання обов"язків голови ЖБК, які були відновленні рішенням Святошинського районного суд м. Києва від 20.02.2017 року згідно якого визнано прийняті рішення на позачергових зборах членів Житлово-будівельного кооперативу «Обчислювач-14» 23.01.2014 р. та 20.02.2014 р., на підставі яких було по суті усунуто від виконання обов"язків голови ЖБК «Обчислювач-14» ОСОБА_3, - незаконними та відповідно до протоколу засідання правління Житлово-будівельного кооперативу «Обчислювач-14» від 20.12.2017 року № 1 підтверджені її повноваження як голови ЖБК.

Отже, з огляду на вказані обставини, які були встановлені судом дійти висновку про безпідставності набуття відповідачем коштів у розмірі 97 566 грн. є неможливим.

Посилання сторони відповідача, як на таку безпідставність на відсутність рішення суду про стягнення саме такої суми на користь відповідача згідно ст. ст. 235 КЗпП України оцінюються судом критично, оскільки виниклі правовідносини Житлово-будівельного кооперативу «Обчислювач-14» та ОСОБА_3 , як головою вказаного кооперативу, її повноважень, згідно ст. 52 Статуту ЖБК оплати таких, тощо віднесені до корпоративних, про що свідчить і обраний спосіб захисту ОСОБА_3 при оскарженні нею до суду рішення позачергових зборах членів Житлово-будівельного кооперативу «Обчислювач-14». Крім того, відсутність рішення суду про вирішення питання виплати чи то зарплати, чи то компенсації за вимушений прогул, тощо не позбавляє права вирішення такого в досудовому порядку, що загалом свідчить про неможливість встановлення факту безпідставності набуття кощтів лише на тій підставі, що відсутнє відповідне рішення суду.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми законодавства, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи встановленні в судовому засіданні обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суд обгрунтовувати своє рішення, його не можна тлумачити, як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року). З огляду на вказане, суд навів всі необхідні та ключові мотиви вказаного рішення. Відповідно до ст. ст. 6, 83, 1212 ЦК України та керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 64, 88, 179, 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Житлово-будівельного кооперативу «Обчислювач-14» (03142, вул.Доброхотова,17) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) про повернення безпідставно набутого майна, залишити без задоволення. Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду на бирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 цього Кодексу. Повний текст рішення виготовлено 29.10.2021 року.

Суддя Коваль О.А.