Рішення № 100683832, 29.10.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 759/13722/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В. розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоконал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги, -

у с т а н о в и в:

16.06.2021 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, в якому просив суд: стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожиті житлово - комунальні послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 11640,59грн; 3% річних у розмірі 1477,22грн., інфляційні втрати у розмірі 4922,14грн., а також покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що за вимог ст. 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» доповнено п. 5, яким визначено, що виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення. 05 серпня 2014 року в газеті «Хрощатик» № 110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання ПАТ «АК «Київвовдоканал», що перейменоване на ПрАТ «АК «Київовдоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем). Повідомленням визначено, що фізична особа, що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов договору. Повідомленням визначено, що у разі відмови споживачів від отримання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення холодної та гарячої води, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал» для оформлення припинення надання цих послуг. Таким чином, ОСОБА_1 отримує послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Договору, оскільки після розміщення повідомлення та Договору у вищевказаній газеті, на адресу позивача, жодних заяв або повідомлень про відмову від надання зазначених послуг та Договору від відповідача не надходило. Відповідно до Договору позивач зобов`язується надавати відповідачу відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення холодної та гарячої води, а відповідач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором. Відповідно до Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. За цим договором застосовується щомісячна система оплати послуг. Платежі вносяться споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Позивач вказує, що 21.03.2019 року між сторонами було укладено Договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 . Відтак, з 21.03.2019 року по теперішній час відповідач споживає послуги з централізованого постачання холодної води та послуги з водовідведення холодної та гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Договору. Однак відповідач, в порушення умов Договору та вимог, що передбачені нормативними актами, зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати спожитих в період з 01 квітня 2015 року по 31 березня 2019 рокупослуг з водопостачання та водовідведення не виконав належним чином, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 11640,59 грн.Так, в зв`язку з простроченням щодо оплати спожитих житлово-комунальних послуг відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача 3% річних у розмірі 1477,22 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4922,14 грн.. Позивач вказує, що ним надано можливість відповідачу погасити існуючу заборгованість без звернення до суду. Так, 21.03.2019 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про розстрочення заборгованості, що виникла у зв`язку з несвоєчасним розрахунком за спожиті послуги з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення, яка станом на 21.03.2019 року становила суму у розмірі 14313,78 грн. та відповідно підписанням якого відповідач повністю визнав дану заборгованість, яка так і не була погашена. На підставі викладеного, позивач вимушений звернутись з даним позовом до суду.

На підставі ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 25 червня 2021 року, цивільну справу передано до Дніпровського районного суду міста Києва за підсудністю.

.Ухвалою суду від 27.08.2021 рокувідкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

30 вересня 2021 року на адресу Дніпровського районного суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач з 26.12.2018 року значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 з 26.12.2018 року, тому претензій від відповідача ніколи не отримував. Квартира АДРЕСА_3 є комунальною та складається з 7 (семи) кімнат. Відповідач є власником кім. №5, 6 та власником двох окремих особових рахунків - о/р НОМЕР_1 та о/р НОМЕР_2 . Вказує на те, що вузлом розподілу холодної води користуються мешканці кімнат № НОМЕР_3 . Незважаючи на те, що відповідач споживає воду один, багато років йому нараховують оплату за холодну воду по двох особових рахунках. Щоб припинити подвійне нарахування, позивач запропонував відповідачу закрити один особовий рахунок та укласти договір про реструктуризацію боргу, з сумою боргу відповідач не погоджувався але фінансово це було вигідніше тому, 21.03.2019 року було укладено Договір про реструктуризацію. Вказує, що за о/р 2812581735 має тільки поточну заборгованість (за один місяць). За Договором від 21.03.2019 року відповідач сплатив за дві місяці в центрі обслуговування через термінал суму 1431,38 грн.. з комісією 28,62 грн., наступний платіж намагався здійснити 19.05.2019 року через свій банк без комісії, однак він не був зарахований та повернувся з призначенням «відхилений отримувачем». Також. ще два платежі повертались без зарахування, тому відповідач був вимушений їздити в центр обслуговування ПАТ «Київводоканал» де його направляли в різні кабінети, однак інших реквізитів йому не надали. Таким чином. Відповідач вважає що позивач порушив умови договору від 21.09.2019 року, тому припинив оплату до отримання дійсних реквізитів, а договір про реструктуризацію вважає нікчемним з моменту укладення. Також, відповідач просить застосувати до вимог позивача строк позовної давності.

13 жовтня 2021 року на адресу Дніпровського районного суду міста Києва надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, додатково пояснивши, що не проживання споживача квартирі у належній квартирі, не дає підстави для звільнення споживача від комунальних послуг, такий порядок встановлено чинним законодавством, яким відповідач не скористався. Підставою для звернення з даним позовом до суду, як зазначає позивач, стало те, що відповідач не виконує умови Договору про реструктуризацію боргу від 21.03.2019 року, відповідачем було сплачено лише 1431,38 грн. в порядку виконання договору, вказана сума врахована у розрахунку заборгованості, який надано до суду, проте надалі платежі не здійснювались. Також, позивач вказує, що відповідачем порушується принцип «venire contra factum proprium» відповідно до якого ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Звертає увагу, що Договір про розстрочення заборгованості укладено у повній відповідності до чинного законодавства, у встановленому порядку не визнано недійсним, не розірвано, а отже є обов`язковим для його виконання. Також, позивач вказує, що відповідач безпідставно посилається щодо застосування строків позовної давності, оскільки Договір укладено 21.03.2019 року, а позивач звернувся з даним позовом до суду 17.06.2021 року.

22.10.2021 року на адресу Дніпровського районного суду міста Києва надійшли доповнення до відповіді на відзив, додатково пояснивши, що відповідач не змінював реквізитів особових рахунків, що підтверджується здійсненими відповідачем зарахуваннями за Договором про реструктуризацію. Також, позивач вказує, що ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» регулює заборону нарахуванню пені та штрафних санкцій на заборгованість по сплаті комунальних послуг, натомість, три відсотки річних та інфляційні втрати полягає у відшкодуванні матеріальних втрат, тобто збитків, які може кредитор зазнати внаслідок знецінення валюти.

За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Частиною 4 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV визначено, що договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

05 серпня 2014 року в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання Публічним акціонерним товариствам «Акціонерна компанія «Київводоканал», що перейменоване на приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов Договору. Вказано, що у разі відмови споживачів від отримання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал», для оформлення припинення надання цих послуг.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Із матеріалів справи убачається, що відповідно до Свідоцтва про право власності від 20 квітня 2015 року, виданого Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією, на підставі розпорядження від 20 квітня 2015 року №176, відповідачу ОСОБА_1 належить кімната у комунальній квартирі, яка знаходить за адресою: АДРЕСА_1, 13/100 частин кв. 35/1-35/7 на праві приватної власності, загальною площею 17,27 кв. м..

Крім того, відповідно до Свідоцтва про право власності від 16 червня 2015 року, виданого Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією, на підставі розпорядження від 16 червня 2015 року №273, відповідачу ОСОБА_1 належить кімната у комунальній квартирі, яка знаходить за адресою: АДРЕСА_1 , 12/100 частин кім. 6 на праві приватної власності, загальною площею 16,76 кв. м..

Згідно матеріалів справи, за вказаною адресою, відповідач має відкритий особовий рахунок № НОМЕР_2 з надання послуг постачання холодної води та послуг з водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до положень ст.322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.68 Житлового кодексу Української РСР наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Радою Міністрів Української РСР.

Відповідно до п. 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - договір).

Відповідно до п. 11 Правил, У разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку (у разі обладнання всіх квартир квартирними засобами обліку - споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю), оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями всіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, та споживачами, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку води виконавцю, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку. Плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання у таких випадках: у разі відсутності засобів обліку води, встановлених у квартирі (будинку садибного типу); у разі несправності квартирних засобів обліку, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення; у разі відсутності у виконавця показань квартирних засобів обліку за розрахунковий період з подальшим перерахунком відповідно до пункту 18 цих Правил.

Згідно п. 21 Правил, У разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства; з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.

Відповідно до п. 20 Правил, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. У платіжному документі передбачаються графи для зазначення поточних і попередніх показань засобів обліку води, теплової енергії, різниці цих показань або затверджених нормативів (норм) споживання, тарифу на даний вид послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги», передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово- комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово- комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово- комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як вабчається з матеріалів справи, 21 березня 2019 року, між сторонами укладено Договір №2812046985 про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Відповідно до п. 1.1 Договору, виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення холодної та гарячої води (з використанням внутрішньо будинкових систем), а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Згідно до п. 3.1 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. За цим договором застосовується щомісячна система оплати послуг. Платежі вносяться споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

21.03.2019 року між Приватним акціонерним товариством «АК «Київводоканал», та ОСОБА_1 був укладений договір №2812046985/Р/2019про розстрочення заборгованості.

Відповідно до п. 1.1 Договору, боржник визнає свою заборгованість перед Кредитором, що виникла у зв`язку з несвоєчасним розрахунком за спожиті послуги з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) за адресою: АДРЕСА_1 , яка станом на 21.03.2019 року становить суму у розмірі 14313,78 грн.

Відповідно до п. 2.1 Договору, розстрочення заборгованості, вказаної в п. 1.1 Договору, надається на 24 календарні місяці

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо повної та своєчасної оплати спожитих послуг з водопостачання та водовідведення, у відповідача виникла заборгованість за Договором про реструктуризацію, яка станом на 05.2019 року становитьсуму у розмірі 11640,59 грн., що підтверджується довідкою № 6436/8/8/02-21 від 31.05.2021 року, та наданим позивачем розрахунком заборгованості.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 712 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно пред`явлено вимоги до відповідача про стягнення 11640,59 грн. заборгованості за комунальні послуги з холодної води та водовідведення, оскільки, відповідач належним чином не виконує взяті на нього зобов`язання за Договором про реструктуризацію від 21.03.2019 року, доказів виконання зобов`язання відповідачем не надано, крім того, під час розгляду даної справи, не знайшли свого підтвердження твердження відповідача щодо можливості визнання договору нікчемним.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором постачання холодної води.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово- комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово- комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово - комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Системний аналіз положень ст. ст. 2, 9, 10, 189, 190 ЖК Української PCP дає підстави для висновку про те, що правовідносини, пов`язані з несвоєчасною оплатою житлово-комунальних послуг, за своєю правовою природою не є житловими.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово- комунальні послуги" правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в межах даного спору ПАТ «АК «Київводоканал» правомірно пред`явлено вимоги до ОСОБА_1 , про стягнення нарахованого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми заборгованості.

В той же час, суд не погоджується з доданими позивачем розрахунками, та вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині, виходячи з наступного.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивачем здійснено розрахунок трьох відсотків та інфляційних збитків починаючи з квітня 2015 року, тобто з періоду утворення заборгованості за надані комунальні послуги, і до травня 2019 року.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Виходячи із положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ЗУ «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію», заборгованість з квартирної плати (плати за утримання житла) та плати за комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) (далі - житлово-комунальні послуги) наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир (далі - громадяни), яка склалася на дату набрання чинності цим Законом перед надавачами житлово-комунальних послуг, реструктуризується на термін до 60 місяців залежно від суми боргу

та рівня доходів громадян на дату реструктуризації.

Для реструктуризації заборгованості громадяни укладають з підприємствами - надавачами житлово-комунальних послуг договори про щомісячне рівномірне погашення реструктуризованої заборгованості та своєчасну сплату поточних платежів за житлово-комунальні послуги.

Як зазначалось вище, 21.03.2019 року між Приватним акціонерним товариством «АК «Київводоканал», та ОСОБА_1 був укладений договір №2812046985/Р/2019про розстрочення заборгованості.

Відповідно до п. 1.1 Договору, боржник визнає свою заборгованість перед Кредитором, що виникла у зв`язку з несвоєчасним розрахунком за спожиті послуги з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) за адресою: АДРЕСА_1 , яка станом на 21.03.2019 року становить суму у розмірі 14313,78 грн.

Відповідно до п. 2.1 Договору, розстрочення заборгованості, вказаної в п. 1.1 Договору, надається на 24 календарні місяці

Також, вказаним договором сторони погодили строки та порядок сплати заборгованості за комунальні послуги, зокрема кількість та розмір платежів які має сплатити боржник до 25 числа відповідного місяця згідно графіку погашення заборгованості.

Таким чином, між сторонами виникли нові зобов`язання, які хоч і стосуються утворення заборгованості за комунальні послуги за минулий період, однак, укладенням між сторонами Договору про розстрочення заборгованості від 21.03.2019 року між сторонами досягнуто згоди щодо порядку повернення такої заборгованості у майбутньому.

За наведених обставин, розмір інфляційних збитків та трьох відсотків річних повинні нараховуватись по кожному місяцю окремо, починаючи з 25 числа кожного місяця, у разі не сплати відповідачем чергового платежу, як встановлено умовами Договору від 21.03.2019 року, і до моменту повного погашення заборгованості.

Вирішуючи питання про розмір стягнення заборгованості за надані житлово - комунальні послуги, суд враховує заяву відповідача про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта ст. 256 ЦК України).

Відповідно до ст.. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому перебіг позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.. 261 ЦК України).

Зі змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в судовому порядку. Правила переривання перебігу позовної давності суд застосовує незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, може з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

В такому разі слід дослідити призначення платежів, квитанції на сплату житлово-комунальних послуг та історію таких оплат і в разі вчинення боржником оплати чергового платежу, встановити чи не свідчить така дія про визнання лише певної частини боргу, що не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у Постанові за № 6-43цс17 від 22 березня 2017 року.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за житлово - комунальні послуги, позивачем в травні 2019 року сплачено 339,40 грн., що свідчить про добровільне виконання зобов`язань відповідача за Договором про розстрочення заборгованості від 21.03.2019 року.

З огляду на викладене, заява відповідача про застосування позовної давності не підлягає задоволенню, оскільки позивач звернувся з даним позовом до суду 16 червня 2019 року, тобто в межах строку позовної давності, установленої нормами статті 257 ЦК України.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоконал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги підлягає частковому задоволенню, ухвалюючи рішення, суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача суму заборгованості у розмірі11640,59 грн., в іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоконал» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн., які сплачено позивачем за подання даного позову до суду.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 68 Житлового кодексу Української РСР, ст. 625 Цивільного кодексу України, , ст. 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», , ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 263-265, ч. 2 ст. 247, ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У х в а л и в:

Позов Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоконал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоконал» заборгованість за спожиті житлово - комунальні послуги з водопостачання та водовідведення за період з 20 квітня 2015 року по 06 травня 2019 рокув сумі 11640 (одинадцять тисяч шістсот сорок) гривень 59 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоконал» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн..

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 29.10.2021 року.

Учасники справи:

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоконал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1а, код ЄДРПОУ 03327664);

Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ).

Суддя -