Рішення № 100683740, 25.10.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/4556/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2021 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді САВЛУК Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення штрафу за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс», звертаючись з позовом до суду, просило стягнути з ОСОБА_1 штраф за порушення умов Кредитного договору № 2706/0108/88-009 від 17.01.2008 року, у розмірі 39200,00 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору, мотивуючи тим, що відповідачем порушено умови кредитування в частині виконання ОСОБА_1 умов зазначених у п.п. 5.1.6., 5.1.12. Кредитного договору та п. 9.3., Іпотечного договору, що є предметом позовних вимог.

02 квітня 2020 року Дніпровським районним судом міста Києва відкрите провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідачем копію ухвали, копію позовної заяви з доданими до неї документами було отримано 18.05.2020 року, правом на подачу відзиву на позовну заяву, відповідач, у встановлений законом строк, не скористався.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі ч.1 ст.280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, як це передбачено ст.279 ЦПК України.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Зобов`язання виникають з договорів та інших правочинів (пункт 1 частини 2 ст. 11, частина 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Як вбачається з матеріалів справи, що 17 січня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», яке виступає правонаступником Акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_1 укладений Договір № 2706/0108/88-009 про надання споживчого кредиту, банк відповідно до цього Договору та умов надання надав клієнтові на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру споживчого кредиту у розмірі 10 000 доларів США строком 10 років з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом 17 січня 2018 року, або в повному обсязі повернути банку одержану суму Кредиту і сплатити відсотків за користування кредитом, а також інші платежі на умовах та в порядку, передбачених умовами та цим договором, застрахувати й щорічно страхувати та здійснювати необхідні страхові платежі щодо предмету іпотеки у подальшому, у порядку та на умовах, передбачених договором іпотеки.

Відповідно до п. 5.1.6. Кредитного договору, позичальник зобов`язаний при зміні свого місця проживання повідомити Банк протягом 3-х днів про цю зміну, у письмовій формі.

Крім того: п. 5.1.7. Кредитного договору, позичальник зобов`язаний за вимогою Банку надавати йому документи, що мають значення для фінансового стану Позичальника протягом трьох років;

п. 5.1.8. Кредитного договору, позичальник зобов`язаний повідомляти Банк про зміну свого сімейного стану не пізніше семи днів від такої зміни в письмовій формі;

п. 5.1.9. Кредитного договору, позичальник зобов`язаний на момент передачі зазначеного в п. 2.1. майна в іпотеку, надати Банкові страхування (страховий поліс) предмету іпотеки (квартири) із щорічним продовженням його дії, або новий договір страхування (страховий поліс), що підтверджує фак страхування майна (квартири), протягом дії даного договору;

п. 5.1.10. Кредитного договору, позичальник зобов`язаний і члени його родини, у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки (квартиру), зобов`язуються звільнити займану квартиру протягом одного місяця з дня отримання вимоги Банка про звільнення;

п. 5.1.11. Кредитного договору, позичальник зобов`язаний без попередньої письмової згоди Банку не укладати договорів по одержанню позики і кредитів, а також не укладати договорів щодо розпорядження будь яким рухомим і не рухомим майном;

п. 5.1.12. Кредитного договору, позичальник зобов`язаний оплатити послуги Банку, пов`язані з видачою кредиту відповідно до тарифів Банку, а також оплатити інші витрати, пов`язані із супроводом і реалізацією договору.

В забезпечення виконання основного зобов`язання за вище зазначеним кредитним договором, 17 січня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», яке виступає правонаступником Акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк», та ОСОБА_1 укладений Іпотечний Договір № 2706/0108/88-009-Z-1, предметом іпотеки є: квартира АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_1 ..

Відповідно до п. 9.3. Іпотечного Договору, іпотекодавець зобов`язаний застрахувати за свій рахунок Предмет іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування на користь Іпотекодержателя згідно з умовами Основного зобов`язання. При цьому, плата за послуги страхової компанії не включаються до вартості Предмету іпотеки.

02 жовтня 2019 року між Публічний акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс» укладено Договір купівлі-продажу прав вимог, на умовах, встановлених цим договором та відповідно до ст. 512-519 Цивільного кодексу України, Кредитор передає (відступає) Новому кредиторові за плату, а Новий Кредитор приймає належну Кредитору Прав Вимоги до боржників за Кредитними договорами, вказаними у Реєстрі Боржника. Новий кредитор набуває права вимоги відповідно до Реєстру боржників у день підписання Сторонами Реєстру Боржників, складеного за формою, наведеною в Додатку №1 до Договору, за умовами виконання Новим кредитором п. 3.1. Договору. Сторони погодили, що реєстр боржників підписується сторонами у день підписання цього договору. Внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, новий кредитор заміняє кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог кредитора за кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами.

Позивач при обґрунтуванні своїх вимог посилається на п. 8.2. Кредитного договору, яким передбачена відповідальність за неповідомлення Банку про зміну свого місця проживання, а також умов зазначених у п.п. 5.1.6., 5.1.7., 5.1.8., 5.1.9., 5.1.10., 5.1.11., 5.1.12., 9.3., 9.4. даного договору, Позичальник сплачує штраф у розмірі 2% від суми зазначеної в п. 1.1 даного договору за кожен випадок.

Відповідно до розрахунку штрафу викладеному у тексі позовної заяви, відповідач повинен сплатити позивачу штраф у розмірі 2% від 10000,00 доларів США = 200 доларів США, за порушення п.п. 5.1.6. - 5.1.12. (7 порушень), Кредитного договору що складає: виходячи офіційного курсу за 1 долар США = 28 грн.

Так, 7 (порушень Кредитного договору)*200 доларів США (2% від 10000,00 доларів США, що складає у гривні 5600,00 грн.) = 39200,00 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України)

Кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів на суму кредиту у розмірах і в порядку, що встановлені договором. Якщо договір не містить умови про розмір процентів, він визначається обліковою ставкою банківського процента (ставкою рефінансування), встановленою Національним банком України. У разі відсутності іншої угоди проценти виплачуються щомісяця до дня повернення суми кредиту.

Позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцеві відповідну суму коштів у строк та в порядку, встановленому договором. Якщо позичальник не виконав цього зобов`язання, він повинен сплатити пеню (у вигляді процентів) від дня, коли настав строк виконання, до дня повернення коштів кредитодавцеві, незалежно від сплати процентів за умовами договору.

Відповідно до частини першої статі 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. (ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України)

Судом встановлено, що обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем не долучено до позовної заяви розрахунок заборгованості за Договором № 2706/0108/88-009 про надання споживчого кредиту від 17 січня 2008 року, що унеможливлює встановити з якого часу утворилася заборгованості відповідно до умов договору, які суми були внесені боржником, періодичність внесення платежів та їх розмір, правомірність та підстави нарахування штрафів.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року в справі №221/5089/16-ц, - у матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу кредитного ліміту та видачу кредитної картки «Універсальна». ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано доказів на підтвердження видачі відповідачеві кредитної картки «Універсальна» та розміру наданого відповідачу кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованих суми боргу, процентів та штрафних санкцій відповідачу не є можливим, отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що доводи позивача щодо розміру нарахованих сум не підтверджені належними доказами, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 28 серпня 2019 року в справі №755/16198/15-ц, - суди дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем ПАТ КБ «ПриватБанк» дотримало вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Встановити ж наявність боргу на підставі не чіткої ксерокопії заяви та провести за нею обґрунтований розрахунок суми боргу неможливо, оскільки суди не мали належних та допустимих доказів для здійснення розрахунку. Отже, застосувавши при ухваленні судових рішень принцип диспозитивності та справедливості, суди обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог. Безпідставними є доводи касаційної скарги, що факт отримання відповідачем кредитної картки «Універсальна» підтверджується підписанням відповідачем заяви позичальника, а її користування підтверджується випискою по картці, оскільки у цій заяві відсутні відомості про отримання відповідачем кредитної картки, а в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, на які посилається банк у касаційній скарзі. Оскільки у матеріалах справи відсутня виписка по рахунку, то не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що у цій виписці містяться відомості як про зняття коштів, так і про погашення кредиту.

Отже, ТОВ «Мегаінвест Сервіс» не надано доказів на підтвердження видачі відповідачеві кредитної картки та розміру наданого відповідачеві кредиту, тому, відповідно, перевірити підстави та розмір нарахованих суми штрафів, що вказані в розрахунках заборгованості, не є можливим.

Також, ТОВ «Мегаінвест Сервіс» не надано доказів, які б підтверджували порушення ОСОБА_1 саме п.п. 5.1.6. - 5.1.12. Кредитного договору №2706/0108/88-009 від 17.01.2008 року, що також ставить під сумнів розмір нарахованих суми штрафів.

При цьому, суд не бере до уваги наданий позивачем Лист за вих. № 11 від 27.07.2020 р. направлений ОСОБА_1 про надання інформації передбаченою п.п. 5.1.6. - 5.1.12. Кредитного договору №2706/0108/88-009 від 17.01.2008 року, однак при цьому не надано доказів отримання вище зазначеного листа відповідачем. Також, суд не бере до уваги наданий позивачем відповідь на адвокатський запит від 22.10.2020 року направлений на адресу ТОВ «Мегаінвест Сервіс» від імені адвоката Шеремет М.О., який діє в інтересах ТОВ «Мегаінвест Сервіс», оскільки він містить суб`єктивну інформацію викладену позивачем в своїх же інтересах.

Крім того, позивачем не надано взагалі будь-яких документів, які б підтвердили повноваження ПАТ «Дельта Банк» передавати правову вимогу за Кредитним договором №2706/0108/88-009 від 17.01.2008 року та Іпотечним договором № 2706/0108/88-009-Z-1 від 17.01.2008 року, укладених між ВАТ «Сведбанк», яке виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_1 , а тому набуття право вимоги у ТОВ «Мегаінвест Сервіс» викликає у суду сумніви, оскільки не зрозуміло на якій підставі ПАТ «Дельта Банк» передало право вимоги за вище означеним Договором кредиту та Договором іпотеки.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку що позовна заява ТОВ «Мегаінвес Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення штрафу за кредитним договором про стягнення заборгованості за кредитним договором не підлягає задоволенню, оскільки представником позивача не надано доказів щодо зазначених позовних вимог не доведено підстави та правомірність нарахування штрафу за кредитним договором у розмірі визначеному позивачем у позові.

Відповідно до положень ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, суд не вирішує питання розподілу судових витрат, оскільки судом ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, а тому заява позивача про компенсацію сум судових витрат залишена без розгляду.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 526, 610, 611, 629, 626, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 4, 12, 76-82, 89, 141, 263-265, 274-279, 280, 284, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

Відмовити в задоволені позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення штрафу за кредитним договором про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017,апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Уразі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

С у д д я: