Ухвала суду № 100683211, 29.10.2021, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/7317/19

Провадження по справі 1-в/635/763/2021

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2021 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – Лук`яненко С.А.,

за участю прокурора Григорової Г.П.,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - Горлач О.С..,

захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – Коротуна В.І.,

захисника обвинуваченого ОСОБА_3 – Міщенко Н.О.,

обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання Зуєнко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Покотилівка Харківського району Харківської області клопотання прокурора Харківської окружної прокуратури Харківської області Ростовцевої Ю.А.. за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018220430001423 від 03 вересня 2018 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Харківського районного суду Харківської області знаходиться зазначене кримінальне провадження.

27 жовтня 2021 року прокурор Харківської окружної прокуратури Харківської області Ростовцева Ю.А. звернулась до суду з клопотанням за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018220430001423 від 03.09.2018, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , строком на 60 днів, без визначення розміру застави відповідно до ч.4 ст.183 КПК України, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих і свідків та продовження кримінального правопорушення, у якому вони обвинувачуються.

В обґрунтування клопотань прокурор посилалась на те, що обвинуваченим інкримінується вчинення особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна, які не працюють, не одружені, в яких відсутні місці соціальні зв`язки, у зв`язку з чим вони можуть покинути територію Харківської області та переховуватись від суду, таким чином намагаючись уникнути кримінальної відповідальності. Зважаючи на те, що суд досліджує докази безпосередньо під час судового розгляду, який починається заново, в судовому засіданні потерпілі та свідки не допитані, а обвинувачені обізнані про місце проживання та роботи потерпілих та свідків, тому існує ризик незаконного на них впливу з боку обвинувачених. Крім того, існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки обвинувачені раніше засуджені і знову обвинувачуються у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення. Враховуючи викладене, необхідність запобігання вказаним ризикам, які стали підставою для застосування та продовження запобіжного заходу, які не зникли та не зменшились, виправдовують тримання обвинувачених під вартою.

Відповідно до матеріалів кримінальної справи кримінальне провадження надійшло до Харківського районного суду Харківської області з Люботинського районного суду Харківської області, передано в провадження судді Пілюгіної О.М. і знаходиться на стадії підготовчого провадження.

Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 проти клопотання прокурора заперечували, зазначивши, що справа вже слухалась в суді, свідки та потерпілі допитані, їх вина у вчиненні кримінальних правопорушень не доведена, а тому відсутні підстави для задоволення клопотання прокурора.

Захисники обвинувачених ОСОБА_4 , Коротун В.І., Міщенко Н.О. підтримали позицію обвинувачених, вказавши, що ризики, заявлені прокурором, не підтверджені жодними доказами, а застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту забезпечить їх належну процесуальну поведінку.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 28 червня 2019 року відносно ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 14 днів – до 10 липня 2019 року. Надалі, строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоювідносно ОСОБА_2 неодноразово продовжувався слідчим суддею та судом, останній раз до 28 жовтня 2021 року.

Ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 28 червня 2019 року відносно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 14 днів – до 10 липня 2019 року. Надалі, строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоювідносно ОСОБА_1 неодноразово продовжувався слідчим суддею та судом, останній раз до 28 жовтня 2021 року.

Ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 28 червня 2019 року відносно ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів – до 24 серпня 2019 року. Надалі, строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоювідносно ОСОБА_3 неодноразово продовжувався слідчим суддею та судом, останній раз до 28 жовтня 2021 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Строк тримання під вартою обвинувачених закінчується 29 жовтня 2021 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 під час досудового розслідування слідчий суддя встановив у тому числі наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, на які посилається прокурор в обґрунтування клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме ризику можливості обвинувачених переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( «Летельє проти Франції»).

Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Вирішуючи питання про застосування обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує особу обвинувачених, наявність у них постійного місця проживання та міцність соціальних зв`язків, моральні переконання, майновий стан та зв`язки з державою, крім тогосуд оцінює в сукупності всі обставини.

ОСОБА_2 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, розбій, тобто напад поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, а також з погрозою застосування такого насильства, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникнення у житло, який відповідно до ст. 12 КК України відносяться до особливо тяжких злочинів, за яке санкція статті кримінального закону передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 12 років.

ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненнікримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких та особливо тяжких злочинів, за найтяжче з яких санкція статті кримінального закону передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 12 років.

Також судом враховуються дані про особи обвинувачених: - ОСОБА_2 офіційно не працює, не одружений, у зв`язку з чим не має міцних соціальних зв`язків, не має постійного місця проживання, раніше судимий за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів проти життя і здоров`я особи та проти власності, і через нетривалий час після звільнення знову обвинувачується у вчинення умисного особливо тяжкого злочину, що свідчить про кримінальну направленість особи та суспільну небезпеку; ОСОБА_5 – інвалід ІІІ групи, офіційно не працює, розлучений, у зв`язку з чим не має міцних соціальних зв`язків, раніше судимий за вчинення тяжкого злочину у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, і знову обвинувачується у вчинення умисного особливо тяжкого злочину, що свідчить про кримінальну направленість особи та суспільну небезпеку; ОСОБА_3 - офіційно не працює, не одружений, у зв`язку з чим не має міцних соціальних зв`язків, був раніше засудженим за вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів проти життя та здоров`я особи, проти волі, честі та гідності особи, статтєвої свободи та недоторканості особи та власності, та через нетривалий час знову вчинив умисні тяжкі злочини, що свідчить про стійкий та системний характер його протиправної поведінки, а також суспільну небезпеку його особи.

Крім того, справу передано на розгляд іншому складу суду, свідки та потерпілі по кримінальному провадженню не допитані, отже обвинувачені можуть незаконно на них впливати з метою зміни їх показань на користь обвинувачених. Усвідомлюючи ризик бути засудженим до тривалого терміну ув`язнення, обвинувачені можуть переховуватися від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Зважаючи на тяжкість злочинів, які інкримінуються обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , суспільну небезпечність злочинів та покарання, яке загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими, дані про особу обвинувачених, суд вважає, що ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу, доведені прокурором, не зникли та продовжують існувати, та виправдовують тримання осіб під вартою. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування до обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в тому числі домашній арешт.

За таких обставин, суд не може погодитись з доводами сторони захисту щодо відсутності або втрати актуальності ризиків, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризик це подія, яка імовірно може настати за наявності певних підстав.

Об`єктивність існування зазначених підстав щодо ризиків вбачається з вищенаведених відомостей, а тому суд не може погодитись з доводами сторони захисту щодо дієвості інших запобіжних заходів ніж тримання під вартою.

В засіданні не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинувачених під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Враховуючи викладене, оцінивши в сукупності всі обставини, суд, задовольняє клопотання прокурора про застосування до обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки більш м`які запобіжні заходи не забезпечать запобіганню існуючим ризикам та забезпечення виконання обвинуваченими їх процесуальних обов`язків.

Розмірзастави відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України судом не визначається, у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення із застосуванням насильства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 197, 199, 315 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Харківської окружної прокуратури Харківської області Ростовцевої Ю.А. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 – задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів – до 25 грудня 2021 року включно.

Застосувати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів – до 25 грудня 2021 року включно.

Застосувати відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів – до 25 грудня 2021 року включно.

Встановити строк дії ухвали до 25 грудня 2021 року

Копію ухвали вручити обвинуваченим, захисникам, прокурору.

Ухвала протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області, а обвинуваченим - в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 29 жовтня 2021 року.

Головуючий суддя - С.А.Лук`яненко