Рішення № 100681693, 29.10.2021, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/758/21

Провадження № 2-а/378/13/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2021 року року Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Марущак Н. М.,

за участю секретаря: Гончарук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засідань адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського районного управління поліції ГУНП в Київській області, Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа поліцейський ВРПП Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області Перестюк Петро Вікторович, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернувся ОСОБА_1 , посилаючись на те, що08.10.2021 року поліцейським ВРПП Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області Перестюком П. В. о 13 годині 40 хвилин відносно нього було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ № 387589. Відповідно до даної постанови його (позивача) було визнано винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ст.132 КУпАП. Як зазначено в оскаржуваній постанові: "водій керував в т/з по а/д 010201 з навісним обладнанням «Сівник», ширина якого перевищує допустиму норму 2,6 метри та становить 4м, чим порушив п.22.5 ПДР України, за що на нього накладено штраф у розмірі 510,00 гривень. Дана постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки він адміністративного правопорушення не вчиняв, в оскаржуваній постанові відсутні посилання на належні та допустимі докази.

Позивач просить суд скасувати вищевказанупостанову серії БАВ № 387589 від 08.10.2021 року по справі про адміністративне правопорушення, яку виніс поліцейський ВРПП Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області Перестюк П. В..

Ухвалою суду від 20.10.2021 у вказаній справі відкрито провадження за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ (а. с 34).

В судове засідання позивач не прибув, його представник до суду подав заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримує, справу просить розглядати у його відсутність та відсутність позивача (а .с. 48).

В судове засідання відповідачі та третя особа не прибули, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлені у відповідності з вимогами ч. 1 ч. 2 ст. 268 КАС України шляхом направлення 20.10.2021 тексту повістки та копії ухвали про відкриття провадження на офіційну електронну адресу обох відповідачів та третьої особи (а. с. 40, 41, 42) та, крім того, шляхом вручення поштових відправлень (а. с. 44, 45, 46). Відзив на позов до суду від відповідачів не надходив.

Суд керуючись положеннями ч. 6 ст. 77, ч. 3 ст. 268 КАС України приймає рішення на підставі доказів наявних у справі.

Суд, з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи встановлено, що 08.10.2021 року поліцейським ВРПП Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області Перестюком П. В. о 13 годині 40 хвилин відносно ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ № 387589. Відповідно до даної постанови ОСОБА_1 було визнано винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КУпАП за керування транспортним засобом MASSEY FERGUSON 6713, державний номерний знак НОМЕР_2 , по автодорозі 010201 з навісним обладнанням «Сівник», ширина якого перевищує допустиму норму 2,6 метри та становить 4 м в порушення п. 22.5 ПДР України, за що на нього накладено штраф у розмірі 510,00 гривень. Відповідно до вказаної постанови власником вказаного транспортного засобу є ТОВ «Поліро-Агро».

Згідно ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Оскаржувана постанова винесена 08.10.2021 (а. с. 14). До суду з вказаним позовом про скасування вищевказаної постанови позивач звернувся 19.10.2021 року (а. с. 2). Разом з позовом позивач подав до суду заяву про поновлення строку (а. с. 27), посилаючись на те, що фактично він отримав вказану постанову поштовим відправленням 15.10.2021, на підтвердження чого додав копію конверта (а. с. 29) та витяг із сайту АТ «Укрпошта» (а. с. 30), відповідно до якого відправлення прибуло до точки видачі доставки 13.10.2021. У зв`язку з викладеним суд вважає, що позивачу слід поновити строк звернення до суду з вказаним позовом.

Стаття 9 КУпАП визначає адміністративне правопорушення (проступок) як протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано інспектором поліції за ст. 132-1 КУпАП, без зазначення відповідної частини вказаної статті, яка містить дві частини.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (надалі ПДР України).

Пунктом 22.5 ПДР України, про порушення якого вказано інспектором у оскаржуваній постанові, встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Відповідно до ч. 1 ст. 132-1 КУпАП адміністративним правопорушенням є порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

Однак, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю» від 11 вересня 2019 року № 54-IX, який набрав чинності 25.09.2019 року, статтю 132-1 КУпАП доповнено частиною другою та приміткою.

Так, частина друга статті 132-1 КУпАП, передбачає відповідальність за порушення правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

Відповідно до примітки до ст. 132-1 КУпАП, дія частини першої цієї статті не поширюється на правопорушення, пов`язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів. Суб`єктом правопорушення, передбаченого частиною другою цієї статті, є відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. Підставою для звільнення від відповідальності є наявність у суб`єкта правопорушення дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Нормами ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно приписів частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Разом з цим, згідно із ч. ч. 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Судом встановлено, що фактичні обставини справи, викладені в оскаржуваній постанові, не знайшли свого відображення у належній юридичній кваліфікації правопорушення.

В оскаржуваній постанові поліцейським зазначено, що ОСОБА_1 керував автомобілем з навісним обладнанням, габарити якого перевищували дозволені, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 132-1 КУпАП.

Тобто, в вину позивача ставиться вчинення правопорушення, пов`язаного з перевищенням габаритних параметрів транспортного засобу.

Однак, як зазначено вище, відповідно до примітки до ст. 132-1 КУпАП, в редакції станом на 17.11.2020 року, тобто на дату винесення постанови, дія частини першої цієї статті не поширюється на правопорушення, пов`язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів.

Адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті пов`язані з перевищенням габаритних параметрів передбачено частиною другою статті 132-1 цього Кодексу, і несе її відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи (ч. 1 ст. 14-3 КУпАП).

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Згідно ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Разом з цим, всупереч вимог ст. 283 КУпАП зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається можливим перевірка обставин правопорушення, оскільки, не зазначено яким чином було встановлено ширину вантажу, не додано доказів заміру інспекторами поліції ширини вантажу, відсутнє будь-яке посилання на докази, якими керувалась посадова особа при винесенні постанови. При цьому відповідач не скористався своїм процесуальним правом щодо надання відзиву на позовну заяву та доказів на його обґрунтування.

Відтак, відповідачем не доведено, всупереч вищевказаним вимогам законодавства, правомірності винесених інспекторами поліції постанов.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи, необхідні та достатні для ухвалення даного рішення, отримали достатню оцінку.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КУпАП, а тому оскаржувану постанову слід скасувати як неправомірну, а справа про адміністративне правопорушення, підлягає закриттю.

При вирішенні питання про стягнення витрат по сплаті судового збору та витат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Поліцейський Перестюк П. В. є посадовою особою ВРПП Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області. Позивач ОСОБА_1 при подачі позову сплатив судовий збір в сумі 908 грн. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру фізичними особами становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (454 грн.), тому стягненню на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору в сумі 454 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами частини першої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як убачається з пункту 1 частини третьої ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з вимогами пункту 2 частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу та обґрунтування їхнього розміру позивачем надано договір про надання правових послуг адвоката від 16.10.2021

На підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу позивачем подано наступні документи:

- ордер (а. с. 24) свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а. с. 25),

- копію договору про надання правових послуг адвоката за № 011/М 21 від 16.10.2021 року, укладеного між ним та адвокатом Юхименком І. М, згідно п. 3 предметом договору є забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта у Ставищенському районному суді Київської області під час розгляду адміністративного позову про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ № 387589 від 08.10.2021 року (а. с. 17 - 18),

- додаток до вказаного договору, відповідно до якого визначено вартість робіт адвоката (а. с. 19),

- акт виконаних робіт по наданню правничої допомоги по вищевказаному договору, згідно якого ОСОБА_1 сплатив адвокату при підписанні акту гонорар в сумі 2100 грн.00 коп., з яких 300 грн 00 коп за усну консультацію по справі, на яку адвокатом було витрачено 30 хвилин, 600 грн. 00 коп. аналіз законодавства та пошук судової практики, на яку адвокатом було витрачено 1 годину, 1200 грн .00 коп. - підготовку та складання позовної заяви, на яку адвокатом було витрачено 2 години;

- розрахункову квитанцію №718805 від 19.10.2021 року про сплату ОСОБА_1 за правничу допомогу за вищевказаним договором 2100 грн. (а. с. 21).

Суд зазначає, що такі документи є достатніми для підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу та у своїй сукупності підтверджую їхній розмір.

Відповідно до положень частини п`ятої статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Від відповідачів клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу відповідно до частини шостої статті 134 КАС України до суду не надходило.

З урахуванням викладеного на користь позивача слід стягнути понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 454 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 2100 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, призначених для Головного управління Національної поліції в Київській області.

Керуючись, ст.ст. 7, 9, 132-1, 251, 280 КУпАП, ст.ст. 72 - 77, 90, 121, 132. 134, 139, 243-244, 246, 268, 272, 286 КАС України, суд,

УХВАЛИВ :

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ № 387589 від 08 жовтня 2021 рокупро притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 454 (чотириста п`ятьдесят чотири) гривень та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2100 (дві тисячі сто) гривень за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління Національної поліції в Київській області.

В стягненні решти частини витрат по сплаті судового збору в сумі 454(чотириста п`ятьдесят чотири) гривні відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Н. М. Марущак