Вирок № 100681645, 29.10.2021, Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Димитрія ростогвського, 35, смт. Макарів, Київська обл., 08000, т. (04578) 5-12-39

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2021 р. Справа № 370/3769/19

Макарівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Тандира О.В.,

із секретарями судового засідання Прокопчук О.О., Гребінською Н.П.,

за участю прокурорів Петренко М.С., Шабанова Є.С.,

захисника Грушовця Є.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

представника потерпілої особи Клунка О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у смт. Макарів Київської області кримінальне провадження №12019110000000635 від 27.08.2019 року, за яким

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Тернопіль Тернопільської області, українець, громадянин України, одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, з вищою освітою, працює на посаді ст.референта відділу організації роботи з документами з грифом «Для службового користування» та забезпечення діяльності керівництва Секретаріату Кабінету Міністрів України Департаменту забезпечення документообігу Секретаріату Кабінету Міністрів України, раніше несудимий, зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 ,

обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в :

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_1 , обвинувачувався у тому, що 26.08.2019 року близько 21 години 20 хвилин, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Land Rover» моделі «Freelfander», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по автодорозі сполученням «Київ -Чоп» зі сторони м. Житомир в напрямку м. Києва.

Проїжджаючи на 45 км + 225 метрів вказаної автодороги, що у Макарівському районі Київської області, водій ОСОБА_1 , в порушення вимог п. 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 (далі - ПДР), згідно з яким «учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими» неухильно не виконав вимоги ПДР; в порушення вимог п. 1.5 ПДР, відповідно до якого «дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків» не діяв таким чином, щоб не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків, створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху; в порушення вимог п. 2.3 б) ПДР, згідно з яким «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну» не був уважним під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою та не реагував на її зміну; грубо ігноруючи вимоги п. 18.4 ПДР, згідно з яким «якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека» під`їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожніми знаками та дорожньою розміткою, не врахував те, що автомобілі, які рухались попутно у сусідніх смугах, почали зупинятись перед вказаним нерегульованим пішохідним переходом, надаючи дорогу пішоходу, не зменшив швидкість, в результаті чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , який перетинав проїзну частину автодороги «Київ - Чоп» з права на ліво відносно напрямку руху автомобіля.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 , від отриманих тілесних ушкоджень помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в Макарівській центральній районній лікарні.

Згідно висновку експерта № 54/472 від 10.10.2019 року смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , настала від поєднаної травми тіла з розвитком гострої крововтрати.

Тілесні ушкодження утворилися від дії тупого (их) предмету (ів), можливо в результаті дорожньо-транспортної пригоди, як зазначено в обставинах справи ухвали від 05.09.2019 року.

Згідно даних обставин справи Ухвали від 05.09.2019 року, даних судово-медичного дослідження трупа (морфології, локалізації, характеру ушкоджень), ОСОБА_2 , міг перебувати у вертикальному або наближеному до нього положенні, обернутий лівою частиною тіла до травмуючого предмету. В крові трупа ОСОБА_2 , спирти не виявлено.

За версією органу досудового розслідування грубе порушення водієм ОСОБА_1 , п. 1.3, 1.5, 2.3 б), 18.4 ПДР перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті ОСОБА_2 .

Таким чином ОСОБА_1 , обвинувачувався у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_2 , що органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 , вину у інкримінованому йому діянні не визнав та пояснив, що 26.08.2019 року близько 12 години 30 хвилин виїхав з дружиною та трьома неповнолітніми дітьми з м. Тернополя Тернопільської області. Автомобіль був технічно справним. Рухався по автодорозі Київ-Чоп в напрямку м. Києва. Погода була суха, тепла, освітлення було природнім, але вже починало сутеніти. Дружина сиділа на передньому пасажирському сидінні, а троє дітей на задньому. Машина була повністю завантажена речами та на даху був багажний бокс також завантажений речами, оскільки діти ціле літо були у батьків і вони в кінці літа забирали їх додому. Самопочуття було нормальне, оскільки по дорозі зупинялися неодноразово відпочити від дороги. Алкоголь не вживав ні в той день ні на передодні. В районі с. Копилів він рухався зі швидкістю приблизно 90 км/год, у крайній лівій смузі руху. Транспортний потік був досить щільний. У правій смузі руху перед ним рухався автомобіль Опель Віваро. При цьому у смузі розгону паралельно автомобілю Опель рухався ще якийсь-автомобіль, але який, він не пам`ятає. Ще були автомобілі і перед ним і за ним. Близько 21 години він бачив, що наближається до пішохідного переходу, однак жодних пішоходів не було. Приблизно за 40 метрів від пішохідного переходу автомобіль Опель Віваро увімкнув аварійну сигналізацію та почав гальмувати і загорілися стоп-сигнали. В цей час його автомобіль був близько 10 метрів позаду автомобіля Опель. Як він це побачив, він також почав гальмувати, але не сильно, бо на пішохідному переході нікого не бачив. Коли до пішохідного переходу залишалося близько 10 метрів, з-за Опеля Віваро на пішохідному переході раптово з`явився пішохід, який переходив дорогу з права на ліво відносно руху його автомобіля і зупинився посеред його смуги руху, після чого він вже застосував екстрене гальмування. Він намагався гальмуючи його об`їхати та уникнути зіткнення, але йому це не вдалося і він вдарив пішохода лівою передньою частиною автомобіля, провізши якусь відстань потерпілого на капоті автомобіля. Після удару він зупинився в правій полосі автодороги, при цьому автомобіль Опель стояв за кілька метрів до пішохідного переходу. Він вийшов з автомобіля і одразу викликав швидку допомогу і поліцію, намагався надати першу допомогу потерпілому. Близько 3 години ночі, коли його працівники поліції возили в лікарню на освідування, він дізнався, що потерпілий помер. В подальшому висловим близьким загиблого співчуття, вибачився перед ними та надав фінансову допомогу, компенсувавши всі збитки. Вважає, що ПДР не порушував, в тому числі і пунктів, які орган досудового розслідування йому інкримінує. Вважає, що з моменту виявлення пішохода на проїзній частині дороги вжив усіх можливих заходів, щоб уникнути зіткнення, однак через відсутність такої технічної можливості здійснив наїзд на пішохода. Про вчинене щиро шкодує. Якби міг припустити, що таке станеться, то не сідав би в той день за кермо.

Прокурор у суді на доведеність винуватості ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, посилався на наступні докази:

- показання потерпілої ОСОБА_3 , яка у суді повідомила про те, що загиблий ОСОБА_2 , був її чоловіком. Очевидцем ДТП вона не була. Пізно ввечері 26.08.2019 року їй зетелефонували і повідомили, що її чоловік знаходиться у лікарні, оскільки його збив автомобіль. Її чоловік працював на складах логістичної компанії неподалік місця ДТП, і їх на роботу та з роботи розвозив автобус. В день ДТП розвозки не було, тому він добирався власними силами і йому необхідно було переходити автодорогу Київ-Чоп. В день ДТП чоловік був одягнений у темний одяг. Одразу після ДТП до неї звернувся ОСОБА_1 , вибачився, висловив свої співчуття та запропонував допомогу. Допоміг з похованням. В подальшому відшкодував завдану шкоду. Претензій по відшкодуванню шкоди вона до нього не має;

- показання свідка ОСОБА_4 , який у суді повідомив про те, що 26.08.2019 року ввечері близько 21 години він разом з дружиною ОСОБА_5 , їхали автомобілем «Опель Віваро» по автодорозі Київ-Чоп в напрямку м. Києва. В районі с. Копилів Макарівського району Київської області він рухався у середній смузі автодороги зі швидкістю близько 80 км/год. Рух був дуже інтенсивним. При цьому в правій від нього смузі руху тобто в смузі розгону також рухався автомобіль. Наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу близько за 150 метрів він побачив чоловіка у темному одязі, який почав переходити дорогу по цьому переходу, після чого почав пригальмовувати. Припускає, що можливо деякий час автомобіль їхав накатом, а на гальма натиснув пізніше. При цьому автомобіль, що рухався у смузі розгону справа від нього, також почав гальмувати. Наближаючись до переходу він почав гальмувати та включив аварійну сигналізацію. Зупинившись перед переходом, пішохід пройшов його полосу руху, а дійшовши до середини крайньої лівої полоси він зупинився і його збив автомобіль «Ленд Ровер». Після зіткнення автомобіль «Ленд Ровер» зупинився вже за пішохідним переходом, але на якій відстані не пам`ятає. Після зіткнення водій автомобіля «Ленд Ровер» викликав швидку допомогу та поліцію. В автомобілі «Ленд Ровер» крім водія ще була його дружина та троє дітей. Також вважає, що в тій дорожній обстановці та за тих умов водію «Ленд Ровер» досить важко було виявити пішохода на пішохідному переході.

- показання свідка ОСОБА_5 , яка у суді надала аналогічні покази як і її чоловік ОСОБА_4

- документами з матеріалів кримінального провадження №12019110000000635 від 27.08.2019 року, а саме:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, згідно якого 27.08.2019 року зареєстровано кримінальне провадження №12019110000000635, з якого вбачається, що 26.08.2019 року близько 21 години ОСОБА_1 , 1974 р.н., житель м. Києва, рухаючись на автомобілі марки «Land Rover» моделі «Freelfander», реєстраційний номер НОМЕР_1 , по 45 км + 225 м в межах населеного пункту с. Копилів Макарівського району Київської області, проігнорував п. 18.4 ПДР та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , 1984 р.н., який переходив дорогу з права наліво по нерегульованому пішоходному переходу відносно його руху. Внаслідок ДТП пішохід отримав тілесні ушкодження у вигляді політравми та ВЧМТ і був доставлений до Макарівської ЦРЛ, де ІНФОРМАЦІЯ_2 помер (а.с. 59);

- протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 26.08.2019 року та схему до нього, із яких убачається, що ДТП відбулася на автодорозі «Київ-Чоп» 45 км + 225 м в межах с. Копилів. На момент огляду, проведеного старшим слідчим Макарівського ВП Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області Грицаком О.Л., з 22 години 10 хвилин по 23 годину 45 хвилин за участю понятих ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 , установлено, що погода ясна, без опадів. Дорожнє покриття асфальтобетонне, без нерівностей та пошкоджень, шириною 11,2 м, з двома смугами для руху, з елементами дороги - нерегульованим пішохідним переходом. Умови освітленості - темна пора доби з освітленням автодороги. Загальна видимість та конретна видимість з робочого місця водія не перевірялася. Об`єкти, що обмежують оглядовість - відсутні. На транспортному засобі марки «Land Rover» моделі «Freelfander», р.н. НОМЕР_1 виявлено пошкодження капоту, лобового скла та лівого переднього склоочисника. На момент огляду завантаження транспортного засобу становив лише водій без вантажу; Як вказано у протоколі, до нього додається схема та фототаблиця, однак остання у матеріалах провадження відсутня та стороною обвинувачення не надавалася. Як вбачається зі схеми ДТП, доданої до протоколу, автодорога Київ-Чоп у місці скоєння ДТП має дві основних смуги руху у напрямку м. Києва шириною 3,75 м кожна та одну додаткову, шириною 3,7 м. Також зі схеми вбачається, що після нерегульованого пішохідного переходу з крайньої лівої смуги до крайньої правої смуги розташовані речі загиблого, склоочисник, плями бурого кольору та автомобіль (а.с. 60-65);

- акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, складений 27.08.2019 року об 01 годині 32 хвилини, відповідно до якого на транспортному засобі марки «Land Rover» моделі «Freelfander», р.н. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , виявлено пошкодження бамперу та лобового скла, а вказаний автомобіль поміщений на спеціальний майданчик утримання транспортних засобів у смт Гостомель, вул. Садова, 20 (а.с. 66);

- протокол проведення слідчого експерименту від 26.11.2019 року з схемами до нього, відповідно до якого свідок ОСОБА_4 , у присутності понятих ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 , розповів та на місці події показав положення його автомобіля в момент виявлення пішохода та в момент наїзду на пішохода, місце наїзду на пішохода та експериментальним шляхом вказав шлях сповільнення його автомобіля, темп руху пішохода. Усі отримані заміри визначені на схемах, що додані до протоколу. При цьому на останній сторінці протоколу замість підпису понятого ОСОБА_9 , стоїть підпис невідомої особи, як і на обох схемах, що є додатками до цього протоколу (а.с. 67-73);

- постанова слідчого про визнання речовим доказом від 27.08.2019 року, відповідно до якої транспортний засіб марки «Land Rover» моделі «Freelfander», р.н. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , визнаний речовим доказом та залишений на зберіганні на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів (а.с.74-75);

- ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва №761/34411/19 від 03.09.2019 року, відповідно до якої на транспортний засіб марки «Land Rover» моделі «Freelfander», р.н. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , накладено арешт (а.с. 76-79);

- висновок експертного дослідження №472 від 10.09.2019 року, висновок експерта №54/472 від 10.10.2019 року, висновок експертного дослідження №2505 від 30.08.2019 року, відповідно до яких у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 виявлено поєднана травма голови, грудей, живота, тазу з розвитком гострої крововтрати, у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми з ушитою раною правої скронево-тім`яної ділянки голови (клінічно), синцями обличчя, переломами кісток склепіння та основи черепа, крововиливами пі оболонки та в шлуночки головного мозку, ділянки забоїв та мозкової речовини; закритої травми грудної клітки із саднами, крововиливами в м`які тканини, переломами ребер праворуч з ушкодженням пристінкової плеври, двобічним гемотораксом загальним об`ємом 450.0 мл: забоям легенів з розривами плеври; закритої травми живота із саднами, крововиливами в м`які тканини та жирову клітковину, із розривами селезінки та судинної ніжки лівої нирки, розвитком внутрішньої кровотечі загальним об`ємом приблизно 300 мл; закритої травми тазу із саднами, синцями, міжм`язовою кишенею заповненою кров`ю та згортками, переломами кісток тазу ліворуч з ушкодженням тазового кільця. Всі вище описані ушкодження в комплексі у живих осіб мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень і знаходяться в прямому-причинному зв`язку із настанням смерті. Вказані тілесні ушкодження утворилися від дії тупого(их) предмету(ів) можливо в результаті ДТП, як зазначено в обставинах справи в ухвалі суду від 05.09.2019 року. ОСОБА_2 , міг перебувати у вертикальному або наближеному до нього положенні, обернутий лівою частиною тіла до травмуючого предмету. В крові трупа ОСОБА_2 , спиртів не виявлено (а.с. 80-81, 82, 83);

- висновок експерта №12-1/2026 від 15.10.2019 року, з якого вбачається, що рульове керування, система робочого гальма, елементи підвіски автомобіля «Land Rover Freelender» номерний знак НОМЕР_1 , на момент огляду знаходяться в працездатному стані (а.с. 86-89);

- висновок експерта №12-1/2972 від 21.12.2019 року, з якого вбачається, що в ситуації, що склалася безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля «Land Rover Freelander» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , повинен був керуватися вимогами пунктів: 12.2; 18.4 ПДР України. В даній дорожній ситуації, в діях водія автомобіля «Land Rover Freelander» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , експертом, з технічної точки зору, невідповідностей вимогам пункту 12.2 ПДР України не вбачається, але вбачаються невідповідності вимогам пункту 18.4 ПДР України, які перебувають в причинному зв`язку з виникнення даної ДТП. В даній дорожній ситуації, водій автомобіля «Land Rover Freelander» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , з моменту виникнення небезпеки для руху, мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода, шляхом застосування екстреного гальмування. Також з даного висновку вбачається, що в даній дорожній ситуації, в діях водія автомобіля «Land Rover Freelander» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , експертом, з технічної точки зору, невідповідностей вимогам пункту 12.2 ПДР України та невідповідностей вимогам пункту 18.4 ПДР України, які перебували в причинному зв`язку з виникнення даної ДТП, не вбачається. В даній дорожній ситуації, водій автомобіля «Land Rover Freelander» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , з моменту виникнення небезпеки для руху, не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода, шляхом застосування екстреного гальмування. (а.с. 92-96).

- ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва №761/34405/19 від 03.09.2019 року, та №761/41371/19 від 24.10.2019 року відповідно до яких ОСОБА_1 , обиралися запобіжні заходи у виді домашнього арешту та особистого зобов`язання (а.с. 97-98);

- протокол проведення слідчого експерименту від 26.11.2019 року з схемою до нього, відповідно до якого підозрюваний ОСОБА_1 , у присутності захисника Сербіна Я.В., понятих ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 , розповів та на місці події показав положення його автомобіля в момент початку гальмування автомобіля Опель Віваро, в момент виявлення пішохода, місце наїзду на пішохода. Усі отримані заміри внесено до протоколу та відображено на схемі, що додана до протоколу. При цьому на останній сторінці протоколу замість підпису понятого ОСОБА_9 , стоїть підпис невідомої особи, як і на схемі, що є додатком до цього протоколу (а.с. 99-104);

- висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції Макарівської ЦРЛ від 27.08.2019 року №103, із якого убачається, що станом на 02 годину 26 хвилин 27.08.2019 року у ОСОБА_1 , не виявлено ознак сп`яніння (а.с. 109);

- копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , з якого убачається, що автомобіль «Land Rover Freelander» д.н.з. НОМЕР_1 , 2017 р.в., належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с. 110);

- документи, що характеризують особу ОСОБА_1 , а саме копія його паспорта (а.с. 105-107), копія ідентифікаційного номера (а.с. 108), копія посвідчення водія (а.с. 111), копія свідоцтва про одруження (а.с. 112), копії свідоцтв про народження дітей (а.с. 113-115), вимога на судимість (а.с. 116), довідки про неперебування на обліку лікарів нарколога та психіатра (а.с. 117-118).

Також прокурор посилався на показання експерта ОСОБА_10 , головного судового експерта Київського НДКЦ МВС України, який у суді наданий ним висновок автотехнічної експертизи №12-1/2972 від 21.12.2019 року підтвердив, та повідомив, що при проведенні експертизи використовував вихідні дані з постанови слідчого та матеріалів кримінального провадження, зокрема і з протоколів слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_4 , та підозрюваного на той час ОСОБА_1 , та схем до вказаних протоколів. Він як експерт дав висновок по двом варіантам розвитку подій, оскільки версії обох водіїв транспортних засобів, як автомобіля «Опель Віваро» так і автомобіля «Ленд Ровер» були технічно спроможними і зробити однозначний висновок про достовірність тих чи інших даних не передбачалося за можливе. Кожен із варіантів має право на своє існування.

Судом також були досліджені і докази сторони захисту, на які вона посилалася, а саме:

- показання свідка ОСОБА_11 , яка у суді повідомила про те, що 26.08.2019 року приблизно о 12 годині 30 хвилин вона разом з чоловіком та дітьми на сімейному автомобілі марки «Ленд Ровер» н.з. НОМЕР_1 виїхали з м. Тернопіль у напрямку м. Києва. Маршрут руху пролягав через міста Хмельницький-Вінниця-Бердичів-Київ. Під час руху вони мали зупинку тривалістю близько 2 годин неподалік м. Вінниця. В подальшому під час руху вони виїхали на автодорогу сполученням «Київ-Чоп» та продовжили рух в напрямку м. Києва. За кермом був її чоловік ОСОБА_1 , та слідкував за дорожньою обстановкою, а вона сиділа на передньому пасажирському сидінні, на задньому сидінні були їх малолітні діти. Зверху на автомобілі був прикріплений завантажений багажний бокс. До та під час поїздки її чоловік не вживав алкогольних напоїв та медичних препаратів що можуть вплинути на реакцію та сприйняття, за кермом був в окулярах, автомобіль був у технічно справному стані, рухались вони з увімкненим переднім світлом фар. Під час поїздки вони рухалися в межах дозволеної на відрізках дороги швидкістю, тобто від 50 до 110 км/год. Швидко не їхали, тому що на задньому сидінні перебували їх діти. Заїхавши в Київську область нетривалий час вони стояли у заторі через аварію, потім знову поїхали. Рухаючись по вказаній автодорозі інтенсивність руху була середньою та був потік транспортних засобів у двох смугах. Проїхавши село Копилів Макарівського району Київської області, вони їхали у лівій смузі руху зі швидкістю приблизно 80-90 км/год, в той час на дворі була темна пора. Попереду їх у правій смузі рухався автомобіль марки «Опель Віваро». Проїзна частина має по дві смуги руху, а також смугу розгону, смуги руху між собою розділені металевим відбійником, на дорогу нанесена дорожня розмітка. Проїзна частина була освітленою зовнішнім електроосвітленням. Так як на задньому сидінні були маленькі діти, вона часто поверталася перевірити, що вони роблять. Вона бачила, що попереду знаходиться нерегульований пішохідний перехід, пішоходів на якому в той час видно не було, потім повернулася та подивилася на заднє сидіння щоб перевірити, що роблять діти та чи у них все добре. Коли вона повернулася у напрямку руху автомобіля, помітила, що автомобіль марки «Опель Віваро» почав зупинятися з увімкненою аварійною сигналізацією. Десь за 40-50 метрів до пішохідного переходу її чоловік почав гальмувати, а потім із застосуванням екстреного гальмування. В цей час попереду із-за автомобіля «Опель Віваро» з`явився пішохід, який був одягнений у темний одяг. В подальшому відбувся наїзд па пішохода, який перебував на середині смуги руху їх автомобіля. Після зупинки її чоловік відразу вийшов з салону автомобіля та почав викликати екстрені служби швидку медичну допомогу та працівників поліції. По прибуттю швидкої допомоги пішохода було госпіталізовано до лікарні. В подальшому тривало оформлення матеріалів ДТП. Після оформлення чоловіка було доставлено до Макарівської центральної районної лікарні для проходження медичного освідування на стан сп`яніння. Їх транспортний засіб було вилучено та на евакуаторі доставлено на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів.

Решта письмових доказів, наданих стороною захисту були досліджені судом, а саме адвокатські запити та відповіді на них ГУ НП в Київській області, УПП в Київській області, Державного агентства автомобільних доріг України, ТОВ «Віннер Імпортс Україна ЛТД», та інші письмові докази щодо сімейного та майнового стану, однак суд їх вважає неналежними з огляду на вимоги ст. 85 КПК України, оскільки вони не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні відповідно до ст. 91 КПК України.

Оцінивши всі зібрані по справі та досліджені у судовому засіданні докази з точки зору допустимості, достовірності та належності, суд приходить до висновку, що обвинувачення ОСОБА_1 , не доведено з таких підстав.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, здобутих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частиною першою статті 9 КПК України закріплено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до ч. 2 і ч. 4 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 62 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 року № 12-рп/2011, статей 17, 373 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її винуватість не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком, який не може ґрунтуватися на припущеннях; при цьому ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.

Дотримання цих вимог є необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду, забезпечує реалізацію закріплених у ст. 7 КПК України таких засад кримінального провадження, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості, забезпечення доведеності вини та право на захист.

Пунктами 1 і 2 ч. 1 ст. 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) і винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), необхідно оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (п.53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 року), і таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів. Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність і точність (п.86 рішення ЄСПЛ у справі «Вєренцов» проти України від 11.07.2013 року).

Обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат і обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає (ч. 1 і ч. 2 ст. 92 КПК України).

Всебічно дослідивши всі обставини даного кримінального провадження та оцінивши кожний зібраний під час досудового розслідування доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність доказів обвинувачення з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувального вироку, оскільки частина із них здобута з істотним порушенням норм чинного законодавства, а інші - як самі по собі, так і у сукупності - прямо чи опосередковано не підтверджують існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті.

Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

За приписом ч. 1 ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988 року, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, «Яллог проти Німеччини» від 11.07.2006 року і «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.

З рішення Конституційного Суду України № 12рп/2011 від 20.10.2011 року слідує, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази у кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина у кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Так, як на доказ вини обвинуваченого прокурор посилається на протокол проведення слідчого експерименту від 26.11.2019 року з схемами до нього, відповідно до якого свідок ОСОБА_4 , у присутності понятих ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 , розповів та на місці події показав положення його автомобіля в момент виявлення пішохода та в момент наїзду на пішохода, місце наїзду на пішохода та експериментальним шляхом показав шлях сповільнення його автомобіля, темп руху пішохода. Усі отримані заміри визначені на схемах, що додані до протоколу.

Згідно з ч. 3 ст. 104 КПК України протокол складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по-батькові, дати народження, місця проживання), інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання; 2) описової частини, яка повинна містити відомості про… отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи.

Частина 5 цієї статті передбачає, що протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії. Якщо особа через фізичні вади або з інших причин не може особисто підписати протокол, то ознайомлення такої особи з протоколом здійснюється у присутності її захисника (законного представника), який своїм підписом засвідчує зміст протоколу та факт неможливості його підписання особою.

За приписом ст. 105 КПК України особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки. Додатками до протоколу можуть бути… фото-таблиці, схеми… Додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.

Відповідно до ст. 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу. Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.

Однак, усупереч цим вимогам, зміст протоколу проведення слідчого експерименту від 26.11.2019 року не містить значень усіх вимірювань, які внесені до схеми, що додана до протоколу, зокрема, положення автомобіля «Опель Віваро» в момент виявлення пішохода та в момент наїзду на пішохода, місце наїзду на пішохода, швидкість руху автомобіля «Опель Віваро», та інших вихідних даних, які свідком ОСОБА_4 , було надано слідчому у своїх показах. При цьому, на останній сторінці протоколу як і на схемі, що є додатком до цього протоколу, замість підпису понятого ОСОБА_9 , стоїть підпис невідомої особи, що викликає сумніви у присутності понятих при здійсненні слідчої дії та складанні протоколу та і взагалі про її проведення.

З наведеного суд робить висновок, що протокол слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_4 , від 26.11.2019 року з доданими до нього схемами не можуть вважатися допустимими доказами, оскільки оформлені всупереч вимог КПК України (а.с. 67-73).

Аналогічні порушення були попущені і при складанні протоколу проведення слідчого експерименту від 26.11.2019 року з схемою до нього за участі підозрюваного ОСОБА_1 , на яку також посилався прокурор як на підставу винуватості обвинуваченого. У вказаному протоколі на останній сторінці протоколу замість підпису понятого ОСОБА_9 , стоїть підпис невідомої особи, як і на схемі, що є додатком до цього протоколу, а тому вказаний доказ також не може визнаватися судом як допустимий (а.с. 99-104).

Згідно з ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Будь-яке порушення органом досудового розслідування конституційних прав громадян, що навіть має не безпосередній, а лише опосередкований зв`язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, призводить до втрати ними юридичної сили. У такому разі «отруйне дерево» породжує «отруйні плоди» (рішення ЄСПЛ у справах «Гефген проти Німеччини» від 30.06.2008 року та «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року). Отримання доказів на підставі інформації, отриманої з недопустимого доказу, тягне за собою їхню безумовну недопустимість. Така недопустимість доказів не залежить від характеру та ступеня того чи іншого порушення кримінально-процесуального закону.

Оскільки протоколи слідчих експериментів від 26.11.2019 року та схеми до них є недопустимими доказами, керуючись практикою ЄСПЛ та принципом «Плодів отруєного дерева», суд визнає недопустимими похідні від них докази, а саме висновок експерта №12-1/2972 від 21.12.2019 року (а.с. 92-96), при наданні якого експерт використовував вихідні дані, у тому числі на підставі даних з протоколів вказаних слідчих експериментів та схем до них, що він підтвердив у судовому засіданні при роз`ясненні свого висновку.

Разом із тим, незважаючи на визнання недопустимим вказаного експертного дослідження, суд їх аналізує та звертає увагу на наступне.

Вказаний висновок експерта містить два варіанти «А» і «Б», які базуються на вихідних даних, отриманих від свідка ОСОБА_4 , та підозрюваного на той час ОСОБА_1 . Як пояснив експерт у судовому засіданні, обидва варіанти дорожньої ситуації та вихідних даних є спроможними з технічної точки зору, а тому і були досліджені експертом.

Суд відзначає, що вказаним висновком експерт категорично не встановив порушення вимог Правил дорожнього руху України ОСОБА_1 , які би перебували у прямому причинно-наслідковому зв`язку із виникненням даної ДТП та настанням наслідків у виді смерті потерпілого, а отже цей висновок містить в собі сумніви стосовно доведеності вини обвинуваченого, а доводи сторони обвинувачення, що до уваги потрібно брати лише висновок експерта, встановлений з показів свідка ОСОБА_4 , оскільки він є об`єктивнішим, є лише припущенням. Будь-яких інших доказів на підтвердження вказаних обставин стороною обвинувачення не надано.

Так, кримінально-караним діянням, передбаченим ч. 2 ст. 286 КК України, є порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження.

Диспозиція цієї статті є бланкетною, а тому при вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності за цією статтею слід звертатись до нормативних актів, які регламентують порядок дорожнього руху та експлуатації транспорту. При цьому, ознакою об`єктивної сторони указаного кримінального правопорушення, що характеризує вчинене діяння, є не будь-яке з порушень правил безпеки дорожнього руху, а лише ті з них, які утворюють реальну можливість настання суспільно-небезпечних наслідків, передбачених у цьому законі, і перебувають з ними у причинному зв`язку.

Таким чином, проаналізувавши наявні у матеріалах кримінального провадження докази, суд приходить до висновку про те, що дослідженими судом доказами доведені лише факт ДТП, яка відбулася за участю водія ОСОБА_1 , у місці та у час, котрі зазначені у обвинувальному акті, а також наслідки цієї ДТП у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_2 .

При цьому зібрані та надані суду докази як кожний окремо, так і у сукупності, не дозволяють зробити однозначний висновок «поза розумним сумнівом» про доведеність обвинувачення ОСОБА_1 , у частині його обвинувачення щодо порушення ним ПДР та наявності прямого причинного зв`язку між цими порушеннями та наслідками у вигляді смерті потерпілого, що є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 286 КК України, а тому суд у відповідності з вимогами ст. 17 КПК України, ст. 62 Конституції України тлумачить усі сумніви на користь обвинуваченого.

Судом було дотримано вимоги змагальності та диспозитивності кримінального провадження і сторонам забезпечено рівну можливість здійснення права самостійно обстоювати свою правову позицію у спосіб, передбачений КПК, у тому числі шляхом звернення до суду з клопотаннями про допит свідків, про витребування документів та проведення окремих процесуальних дій, призначення додаткових повторних чи комплексних експертиз, які учасники провадження вважали необхідними для доведення переконливості їхніх аргументів, що також узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 93 КПК України.

У відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Частиною третьою вказаної статті передбачено, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, як тих, що були зібрані стороною захисту, так і тих, що зібрані стороною обвинувачення, в тому числі і поданих у судовому засіданні.

Долю речових доказів вирішити згідно ст. 100 КПК України.

Арешт, накладений на майно обвинуваченого слід скасувати. Цивільний позов у межах кримінального провадження не заявлявся.

Судові витрати за проведення експертиз у сумі 4239,36 грн., у випадку ухвалення виправдувального вироку з обвинуваченого не стягуються та відносяться на рахунок Державного бюджету України.

Строк дії запобіжного заходу ОСОБА_1 , у виді особистого зобов`язання закінчився, а тому потреба у його скасуванні відсутня.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд,-

у х в а л и в :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та виправдати на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Судові витрати за проведення експертиз у сумі 4239,36 грн., - віднести на рахунок Державного бюджету України.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва №761/34411/19 від 03.09.2019 року на транспортний засіб марки «Land Rover» моделі «Freelfander», р.н. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , - скасувати.

Речові докази у справі: транспортний засіб марки «Land Rover» моделі «Freelfander», р.н. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , який знаходиться на зберіганні на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів (вул. Садова, 20, смт Гостомель Київська область) - повернути ОСОБА_1 ;

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Макарівський районний суд Київської області, в порядку, передбаченому ст. 393 КПК України у строки, встановлені ст. 395 КПК України.

Вирок набирає законної сили по закінченню строку на його апеляційне оскарження, якщо він не буде оскаржений. В інакшому випадку - після його перегляду апеляційним судом.

Суддя О.В. Тандир