Постанова № 10068029, 19.05.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

19.05.10                                                                                           Справа № 4/62

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого –судді Городечної М.І.

суддів Юркевича М.В.

Кузя В.Л.

розглянувши апеляційну cкаргу Відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго» № 1/2-1505 від 16.04.2010 року (вх. № місцевого суду –108-04 від 16.04.2010 року, вх. № апеляційного суду –501 від 23.04.2010 року)

на рішення Господарського суду Львівської області від 14.09.2009 року

у справі № 4/62

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго», м.Львів

до Територіального управління Державної судової адміністрації у Львівській області, м.Львів

про врегулювання розбіжностей, що виникли при укладенні договору про постачання електричної енергії.

За участі представника відповідача –Гули У.І. Представнику відповідача роз‘яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України). Відводів складу суду від сторін відповідно до ст. 20 ГПК України не поступало.

          Встановив, що рішенням Господарського суду Львівської області від 14.09.2009 року у справі № 4/62 задоволено частково позов Відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго»до Територіального управління Державної судової адміністрації у Львівській області: внесено до договору про постачання електричної енергії № 30106 від 30.03.2009 року:

п. 4.2.5 в редакції відповідача, викладеній в протоколі розбіжностей, а саме: «споживач не несе відповідальності перед постачальником відповідно до вимог п. 4.2.1 цього Договору у випадку відсутності фінансування з державного бюджету».

п. 7 додатку № 2 до договору про постачання електричної енергії № 30106 від 30.03.2009 року (порядок розрахунків) викласти в редакції позивача, викладеній в протоколі розбіжностей, а саме: «у разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених даним Договором, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені, суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми».

В решті позову відмовлено.

Також даним рішенням суду першої інстанції відшкодовано позивачу за рахунок відповідача судові витрати по справі в розмірі 42,50 грн. державного мита та 156,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з даним рішенням місцевого суду в частині викладення п. 4.2.5 договору в редакції відповідача, Відкрите акціонерне товариство «Львівобленерго»(надалі –ВАТ, апелянт) оскаржило його в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі дане Товариство вважає, що оскаржуване рішення є незаконним, посилаючись на те, що воно прийняте з порушенням норм матеріального права. В обгрунтування зазначеної підстави для скасування оскаржуваного рішення, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що відповідно до норм ч. 2 ст. 218, ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України незалежно від наявності/відсутності фінансування з Державного бюджету України відповідач повинен сплачувати пеню у встановленому в Договорі розмірі за невиконання грошового зобов»язання, виконання якого фінансується з Державного бюджету України. Окрім того, зазначає апелянт, питання про звільнення відповідача від відповідальності або зменшення обсягу його відповідальності за несвоєчасне невиконання грошового зобов»язання може бути розглянуто судом в порядку ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України в залежності від конкретних обставин невиконання грошового зобов»язання під час розгляду позову про стягнення пені, а не з моменту укладення Договору постачання електричної енергії. За наведеного, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 14.09.2009 року у справі № 4/62 в частині викладення п. 4.2.5 договору про постачання електричної енергії № 30106 від 30.03.2009 року в редакції відповідача, викладеній в протоколі розбіжностей та прийняти нове рішення, яким позов в цій частині задоволити, та викласти п. 4.2.5 договору про постачання електричної енергії № 30106 від 30.03.2009 року в редакції відповідача, викладеній в протоколі розбіжностей. Також просить стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Територіальне управління Державної судової адміністрації у Львівській області (відповідач у справі, надалі –Управління Судової адміністрації) у відзиві на апеляційну скаргу № 04-1809/10 від 18.05.2010 року, поданому представником безпосередньо в судовому засіданні, зазначає про законність оскарженого рішення суду першої інстанції, посилаючись на норми ст.ст. 610, 614 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, якими передбачено, що штрафні санкції за порушення господарського зобов»язання суб»єктом господарювання, що фінансується з Державного бюджету України, застосовуються, якщо інше не передбачено законом або Договором. В даному випадку ст.ст. 610, 614 Цивільного кодексу України передбачено звільнення від відповідальності за відсутності вини, тобто недофінансування з Державного бюджету України. За наведеного, просить залишити без змін рішення Господарського суду Львівської області від 14.09.2009 року у справі № 4/62, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Представник Територіального управління Державної судової адміністрації у Львівській області –Гула У.І. в судовому засіданні підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги.

Від позивача представник в судове засідання не з»явився. Заяв про бажання взяти участь в судовому засіданні від позивача не надходило. Колегія суддів апеляційного суду, враховуючи повідомлення його належним чином про час та місце слухання справи, що стверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення йому під розписку ухвали суду від 28.04.2010 року, необов»язквість явки представників сторін в судове засідання згідно вказаної ухвали, враховуючи положення ст. 101 ГПК України, вважає, що судом забезпечено право позивача на участь в судовому засіданні, а отже, й судовий захист, а відтак, є можливим здійснити апеляційний перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 14.09.2009 року у справі № 4/62 в даному судовому засіданні.

Львівський апеляційний господарський суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення відповідача, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні докази у справі, дійшов висновку, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго»підлягає задоволенню. При цьому суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.

Як вбачається з позовної заяви, проекту договору про постачання електричної енергії № 30106 від 30.03.2009 року з додатками, протоколу розбіжностей до нього, підписаних обома сторонами, враховуючи зміст нори ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», ст.ст. 181, 187 Господарського кодексу України, п. 1,3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЄ № 28 від 31.07.1996 року, в редакції постанови № 1449 від 25.12.2008 року, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на розгляд суду передано спір, який виник при укладанні господарського договору, укладення якого є обов'язковим на підставі закону, а тому він підлягає розгляду в судовому порядку.

Зокрема, як вбачається з протоколу розбіжностей до договору про постачання електричної енергії № 30106 від 30.03.2009 року, між сторонами виник спір щодо змісту п.п. 4.2.5. договору та п. 7 додатку № 2 до Договору (Порядок розрахунків), а саме:

п. 4.2.1 договору про постачання електричної енергії № 30106 викладено позивачем в такій редакції: «За внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком»;

п. 4.2.1 договору про постачання електричної енергії № 30106 викладено відповідачем в такій редакції: “Споживач не несе відповідальності перед Постачальником відповідно до вимог п.4.2.1. цього договору у випадку відсутності фінансування з державного бюджету”.

п. 7 додатку № 2 (Порядок розрахунків) до Договору про постачання електричної енергії № 30106 викладено позивачем в такій редакції: «У разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених даним договором, Постачальник електричної енергії проводить Споживачу нарахування пені, суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми»;

п. 7 додатку № 2 (Порядок розрахунків) до Договору про постачання електричної енергії № 30106 викладено відповідачем в такій редакції: “У разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених даним договором, в разі наявності фінансування, Постачальник електричної енергії проводить Споживачу нарахування пені”.

Суд першої інстанції, враховуючи, що відповідач є територіальним органом державної виконавчої влади та фінансується з державного бюджету України, посилаючись на норми ст.ст. 610, 614 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про те, що відповідач не повинен нести відповідальності за дії інших осіб, які від нього не залежать, і на яких він не взмозі вплинути, а тому п. 4.2.5 Договору слід викласти в редакції відповідача, викладеній в протоколі розбіжностей.

Однак, Львівський апеляційний господарський суд, не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він зроблений за неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Так, згідно ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що в разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Таким чином, законодавець передбачив можливість не застосування до суб'єкта господарювання, виконання зобов'язання якого фінансується за рахунок Державного бюджету України, в тому числі й грошового, штрафних санкцій, в разі якщо це передбачено законом або договором.

В даному випадку, враховуючи, що між сторонами саме виник переддоговірний спір, тобто за взаємною згодою не погоджено можливість незастосування штрафних санкцій, суду першої інстанції слід було встановити норму матеріального права, яка б звільняла відповідача від застосування до нього штрафних санкцій за невиконання грошового зобов»язання.

Нормами ст.ст. 610, 614 Цивільного кодексу України, які стали підставами для прийняття судом першої інстанції оскарженого рішення в частині викладення п. 4.2.5 Договору в редакції відповідача, визначено загальне поняття порушення зобов»язання та вини, як підстави для відповідальності за порушення зобов»язання. Однак, в даних статтях Кодексу, жодним чином не передбачено норми права, яка б звільняла відповідача від застосування до нього штрафних санкцій за порушення грошового зобов»язання, в розрізі норми ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України. Передбачена нормою ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України диспозиція, за якої при відсутності вини боржника, він не несе відповідальності, стосується не лише відповідача, як суб»єкта господарювання, зобов'язання якого фінансується за рахунок Державного бюджету України, але усіх інших суб»єктів господарювання. Окрім того, ч. 1 ст. 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за виконання грошового зобов»язання боржник взагалі не звільняється від відповідальності, в тому числі й за відсутності вини, як це передбачено ч. 1 ст. 614 цього ж Кодексу.

Судом апеляційної інстанції не встановлено норм матеріального права, яка б передбачала звільнення відповідача від застосування до нього штрафних санкцій за порушення грошового зобов»язання.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, розмір пені, за прострочку грошового зобов»язання, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства України, колегія суддів апеляційного суду погоджується з редакцією ВАТ «Львівобленерго»п. 4.2.5 Договору, викладеного в протоколі розбіжностей, оскільки жодним чинним законодавчим актом не встановлено норми, яка б звільняла відповідача від відповідальності за невиконання грошового зобов»язання, в тому числі від сплати пені за прострочення внесення платежів по даному Договору, а отже, відсутні й правові підстави для не передбачення в п. 4.2.5 Договору такого виду забезпечення виконання відповідачем грошового зобов»язання. Окрім цього, слід зазначити, що визначений позивачем розмір пені: подвійна облікова ставка НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, відповідає вимогам норм ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Щодо рішення суду першої інстанції в частині позову щодо змісту п. 7 додатку № 2 (Порядок розрахунків) до Договору про постачання електричної енергії № 30106, то суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду Львівської області про задоволення позову та викладення даного пункту додатку № 2 до Договору в редакції позивача, як такої, що відповідає нормам ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст. 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», та відхилення редакції даного пункту Договору відповідача, як такої, що не відповідає нормам вищенаведених законодавчих актів, та змісту п. 4.2.5 Договору, та мотивам його прийняття апеляційним судом в редакції позивача.

За наведеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що рішенням Господарського суду Львівської області від 14.09.2009 року у справі № 4/62 в силу норм п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України слід скасувати в частині, викладення п. 4.2.5 договору про постачання електричної енергії № 30106 від 30.03.2009 року в редакції відповідача, та прийняти в цій частині позову нове рішення, яким позов в цій частині задоволити і викласти п. 4.2.5 договору про постачання електричної енергії № 30106 від 30.03.2009 року в редакції відповідача, викладеній в протоколі розбіжностей, а саме: «За внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком». В решті, а саме щодо задоволення позову в частині розбіжностей до п. 7 додатку № 2 до договору про постачання електричної енергії № 30106 від 30.03.2009 року (порядок розрахунків), та стягнення судових витрат по справі –рішення Господарського суду Львівської області від 14.09.2009 року у справі № 4/62 слід залишити без змін.

Також колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, враховуючи часткове скасування рішення суду першої інстанції від 14.09.2010 року, та прийняття нового рішення, згідно вимог ст.ст. 49, 105 ГПК України, вважає за необхідне додатково достягнути з відповідача на користь позивача 42 грн. 50 коп. в відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання позовної заяви та 156 грн. 25 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. А також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в розмірі 42 грн. 50 коп.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну Відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго»задоволити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 14.09.2009 року у справі № 4/62 скасувати в частині, викладення п. 4.2.5 договору про постачання електричної енергії № 30106 від 30.03.2009 року в редакції відповідача, та прийняти в цій частині позову нове рішення, яким позов Відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго»задоволити і викласти п. 4.2.5 договору про постачання електричної енергії № 30106 від 30.03.2009 року в редакції відповідача, викладеній в протоколі розбіжностей, а саме: «За внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком».

В решті, а саме щодо задоволення позову в частині розбіжностей до п. 7 додатку № 2 до договору про постачання електричної енергії № 30106 від 30.03.2009 року (порядок розрахунків), та стягнення судових витрат по справі –рішення Господарського суду Львівської області від 14.09.2009 року у справі № 4/62 залишити без змін.

3. Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації у Львівській області (79018, місто Львів, вулиця Чоловського, 2, код ЄДРПОУ 26306742) на користь Відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго»(79026, місто Львів, вулиця Козельницька, 3, код ЄДРПОУ 00131587) - 42 грн. 50 коп. в відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання позовної заяви; 156 грн. 25 коп. в відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; 42 грн. 50 коп. відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду Львівської області відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України видати накази на виконання даної постанови.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вишого господарського суду України в порядку та строки передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

6. Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Головуючий - суддя М.І.Городечна

Судді М.В.Юркевич

В.Л.Кузь