Рішення № 100677880, 28.10.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2021 року м. Київ № 640/26078/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до Головного управління ДПС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.12.2019 №0092694204.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 18.02.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.10.2021 повернуто без розгляду заяви позивача про уточнення позовних вимог (вх.№03-14/40865/20 від 24.03.2020, №03-14/43928/20 від 31.03.2020) по справі №640/26078/19.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про незгоду з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням та відповідно з результатами перевірки з огляду на їх недостатню компетентність, протиправність. Вказано, що вид перевірки, вказаний в наказі (документальна планова виїзна) не відповідав фактичному характеру перевірки, яка була проведена за місцезнаходженням контролюючого органу. Посилання в акті перевірки на відсутність подачі податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2017 року вважає неправдивими, оскільки зазначена декларація подавалась позивачем особисто до ДПІ Деснянського району. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно відзиву на позовну заяву, позивачем не подано до контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість за періоди травень-червень 2017 року, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідає чинному законодавству. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У період з 10.10.2019 по 31.10.2019 Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 17.03.2017 по 31.12.2018, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 17.03.2017 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт від 07.11.2019 №468/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 .

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 177.1, п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України - занижено податок на доходи фізичних осіб за період з 17.03.2017 по 31.12.2018 на 48239,32 грн., в т.ч.: за 2017рік - 3506,53 грн., за 2018 рік - 44732,79 грн.;

- п.п. 1.2, п.п. 1.3 п. 16-1 Підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України - занижено військовий збір за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 на 4019,94 грн., в т.ч.: за 2017 р. - 292,21 грн, за 2018 р. - 3727,73 грн.;

- абз. 3, ч. 8, ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - не нараховувано та не сплачено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу за 2018 у розмірі 44844,72 грн.;

- ч. 8, ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - несвоєчасно сплачено суму єдиного внеску за 2 кв. 2018 року в сумі 809,10 грн.;

- п.198.5, п. 198.6 ст.198, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України - занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість за 2017-2018 рр. на 19326,00 грн., в т.ч.: березень 2018 - 5208,00 грн, квітень 2018 - 350,00 грн, травень 2018 - 46,00 грн, червень 2018 - 69,00 грн, липень 2018 - 9876,00 грн, І серпень 2018 - 586,00 грн, жовтень 2018 - 3121,00 грн, листопад 2018 - 69,00 грн), завищено від`ємне значення з ПДВ на загальну суму 11758,00 грн, в т.ч.: за 2017 рік на 4501,00 грн (вересень - 377,00 грн, жовтень - 707,00 грн, листопад - 1519.00 грн, грудень - 1898,00 гри), за 2018 рік на 7257,00 грн (січень - 2332,00 грн, лютий - 4926,00 грн).;

- п. 198.5 ст.198 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України - не складено, не зареєстровано в ЄРПН в терміни, встановлені цим Кодексом зведені податкові накладні за товарами/послугами щодо яких суми податку були включені до складу податкового кредиту та використані в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, на загальну суму ПДВ 9876,00 грн.;

- п.203.1 ст. 203 Податкового кодексу України - не подано до контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість за періоди травень-липень 2017;

- п.44.1. п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України - не в повному обсязі надано до перевірки Книги обліку розрахункових операцій;

- п. 177.10 ст.177 Податкового кодексу України та наказ Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», а саме: заниження доходу, завищення витрат за період з 17.03.2017 по 31.12.2018 та ведення обліку витрат касовим методом.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження висновків акту перевірки від 07.11.2019 №468/26-15-42-04-30/2380720215, подавши до Головного управління ДПС у м. Києві заперечення від 22.11.2019 за вих.№77/19.

Листом Головного управління ДПС у м. Києві від 03.12.2019 №15713/ФОП/26-15-42-04-27 про розгляд заперечень, висновки акту перевірки було залишено без змін.

05.12.2019 Головним управлінням ДПС у м. Києві винесено: податкові повідомлення-рішення №0092654204, №0092624204, №0092664204, №0092694204, №0092604204, №0092674204, №0092564204; вимогу про сплату боргу №Ф-125 від 05.12.2019; рішення №0092634204 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску; рішення №0092644204 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у м. Києві від 05.12.2019 №0092694204, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України), який набрав законної сили 01.01.2011.

Згідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначено право контролюючого органу проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до ст. 77 Податкового кодексу України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов`язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати митних платежів, податків, зборів та єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам, податку з доходів фізичних осіб та зобов`язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що копію наказу про проведення документальної планової виїзної перевірки від 25.09.2019 за №1171 та письмове повідомлення від 25.09.2019 №4081/ФОП/26-15-42-04-27 вручено ФОП ОСОБА_1 25.09.2019.

Направлення Головного управління ДПС у м. Києві від 09.10.2019 №244/26-15-42-04 та №245/26-15-42-04 на проведення документальної планової виїзної перевірки та службові посвідчення осіб, які зазначені в них, пред`явлено 10.10.2019 ФОП ОСОБА_1 .

Натомість сторонами не заперечується, що перевірка проведена в приміщені ГУ ДПС у м. Києві, за адресою: м. Київ, вул. Лєскова, буд. 4.

В листі Головного управління ДПС у м. Києві від 03.12.2019 №15713/ФОП/26-15-42-04-30/2380720215 зазначено, що перевірка була проведена в приміщенні контролюючого органу, оскільки, до контролюючого органу не надходила інформація щодо використання ФОП ОСОБА_1 офісного приміщення (договір оренди до перевірки не надано, заяву за формою 20-ОПП не подано).

Натомість, з акту перевірки від 07.11.2019 №468/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 судом встановлено, що підставою проведення перевірки в приміщенні контролюючого органу є відповідна заява платника.

Доказів вказаних обставин відповідачем не надано.

Згідно позовної заяви, позивачем укладено договір оренди приміщення в Бізнес Центрі «Метрополія», яке використовувалось ним в якості офісу. Окрім цього, судом встановлено, що позивачем, як фізичною особою-підприємцем орендовано приміщення у м. Київі та Київській області для провадження своєї господарської діяльності.

Як зазначає позивач, він неодноразово запрошував представників контролюючого органу до перевірки запитуваних первинних документів, однак останні відмовились, доказів зворотного суду не надано.

З наведених підстав суд дійшов висновку, що перевірку позивача було проведено не за його місцезнаходженням, що не відповідає вимогам абз.5 п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України.

З цих підстав суд звертає увагу, що Верховним Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки інших підстав щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18, окрім наведених вище висновків, Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення. З урахуванням цього Суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.

Отже, зміст висновків наведених постанов свідчить про те, що установивши таке порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб`єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд не може переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.

Крім цього, суд також зауважує, що висновками акту перевірки від 07.11.2021 встановлено порушення позивачем п.203.1 ст. 203 Податкового кодексу України - не подано до контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість за періоди травень-липень 2017.

При цьому у відзиві на позовну заяву, відповідач вказує, що позивачем не подавались податкові декларації з податку на додану вартість за періоди травень-червень 2017 року.

Наведені суперечності, на думку суду, також підтверджують неналежність процедури проведення відповідачем перевірки та формуванням її висновків, які стали підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1495,94 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 24.12.20190 №6210.

При цьому суд враховує, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду позову майнового характеру фізичною особою-підприємцем у 2019 році складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1495,94 грн.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м.Києві від 05.12.2019 №0092694204.

3.Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1495,94 грн. ( одна тисяча чотириста дев"яносто п"ять) грн. 94 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська