Рішення № 100677862, 28.10.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2021 року м. Київ № 640/15391/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати податкове податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 04.05.2020р. № 0083934202.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем порушено норми пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, оскільки штрафні санкції нараховано за прострочення сплати транспортного податку за 2015 рік. Крім того, позивач наголошує, що податкова вимога за невчасу сплату якої на позивача накладено штраф є протиправною, адже належний на праві приватної власності позивачу транспортний засіб не є об`єктом оподаткування.

Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві подано відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що діяв у межах повноважень, у порядку та в спосіб встановлений Конституцією та законами України, а відтак вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

27.01.2016р. ДПІ у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві винесено податкову вимогу № 329-16 відповідно до якої за позивачем станом на 26.01.2016р. обліковується сума податкового боргу з транспортного податку за 2015р. в розмірі 25 000, 00 грн.

З огляду на вказане, 27.01.2016р. ДПІ у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято рішення про опис майна у податкову заставу № 199.

29.09.2017р. позивачем сплачено суму транспортного податку за 2015р. в розмірі 25 000, 00 грн., що підтверджується копією квитанції № 0.0.860489099 1.

Водночас, Головним управління Державної податкової служби у місті Києві відповідно до підпункту 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункті 20.1 статті 20 та пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженого грошового зобов`язання по транспортному податку з фізичних осіб, платник податків: ОСОБА_1 , за результатом якої складено акт від 09.04.2020р. №4684/26-15-33-14/ НОМЕР_1 у висновках якого зазначено про порушення позивачем строків сплати нарахованої суми грошового зобов`язання по транспортному податку з фізичних осіб, передбачених підпунктом 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 Податкового кодексу України, а саме кількість днів затримки 747 днів.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 04.05.2020р. № 0083934202, яким на за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб визначеного п.п. 267.8.1 п. 267.8 ст. 267 ПК України за затримку 747 календарних дні позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 5 000, 00 грн.

Позивач вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення відповідача протиправними звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Згідно із підпунктами 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, а також сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пунктів 36.1-36.3 статті 36 Податкового кодексу України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Разом з тим, згідно із приписами абзацу а підпункту 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 Податкового кодексу України транспортний податок сплачується: а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що 27.01.2016р. ДПІ у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві винесено податкову вимогу №№ 329-16 відповідно до якої за позивачем станом на 26.01.2016р. обліковується сума податкового боргу з транспортного податку за 2015р. в розмірі 25 000, 00 грн.

З огляду на вказане, 27.01.2016р. ДПІ у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято рішення про опис майна у податкову заставу № 199.

Судом встановлено, що 29.09.2017р. позивачем сплачено суму транспортного податку за 2015р. в розмірі 25 000, 00 грн., що підтверджується копією квитанції № 0.0.860489099 1.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача про порушення позивачем строків сплати нарахованої суми грошового зобов`язання по транспортному податку з фізичних осіб, передбачених підпунктом 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 Податкового кодексу України.

Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 Податкового кодексу України (пункт 114.1 статті 114 Податкового кодексу України).

Так, пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 статті 102 Податкового кодексу України, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених ПКУ, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до ст. 39 ПКУ), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 Податкового кодексу України, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Однак, розмір штрафної (фінансової) санкції встановлений статтею 126 Податкового кодексу України у відсотках до погашеної суми податкового боргу, а тому сума штрафної санкції за порушення строку сплати узгоджених сум грошових зобов`язань, з урахуванням положень статті 126 Податкового кодексу України, розраховується за період з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань, і до дня фактичної сплати боргу.

При цьому штрафна санкція нараховується на суму фактичної сплати в залежності від кількості днів затримки сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Отже, з урахуванням того, що обов`язковою умовою для застосування до платника податку штрафної (фінансової) санкції на підставі статті 126 Податкового кодексу України є сплата грошового зобов`язання або факт погашення податкового боргу, то відлік строку давності для застосування штрафної (фінансової) санкції за порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов`язання починається з дня, наступного за днем фактичної сплати такого грошового зобов`язання.

Суд наголошує, що відповідачем не порушений строк визначений пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України з дня сплати позивачем грошового зобов`язання по транспортному податку.

Враховуючи вищевикладене, відповідач при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв у відповідності до положень Податкового кодексу України, а відтак підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відсутні.

Доводи позивача про сплату останньою ще в 2017р. пені за прострочення сплати транспортного податку за 2015р. не приймаються судом до уваги, адже оскаржуваним в межах розгляду цієї справи на позивача накладено саме штраф у розмір 20 %, а не зобов`язано сплатити пеню.

Крім того, з наданої до суду копії квитанції від 03.10.2017р. на суму 7 174, 00 грн. вбачається, що сплата здійснена саме пені, а не штрафу.

Посилання позивача про неправомірність податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, оскільки транспортний засіб, який належить позивачу не є об`єктом оподаткування з транспортного податку, не приймається судом до уваги, адже вказані рішення не оскаржені позивачем у встановленому законом порядку та є чинними і підлягали виконанню позивачем.

Одночасно, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська