Рішення № 100677859, 28.10.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2021 року м. Київ № 640/4/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання дій відповідача щодо винесення та направлення податкових повідомлень-рішень від 27 червня 2018 року №0103894-1310-2655 та від 18 вересня 2018 року №0122075-1310-2655 на адресу позивача поза межами строків визначених підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 вересня 2018 року №0122075-1310-2655.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення прийнято відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, а саме поза межами строків визначених підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2019 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

08 березня 2019 року до суду від Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, у якому, представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог, з урахуванням їх необґрунтованості. Також, контролюючим органом зазначено, що грошові зобов`язання в оскаржуваному рішенні визначено відповідачем правомірно, виходячи з площі будинку 525,40 кв.м.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

07 липня 2017 року між ОСОБА_1 (Обдаровувана) та ОСОБА_4 (Дарувальник) укладено договір про розірвання договору, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №1373, відповідно до умов якого сторони дійшли згоди розірвати Договір дарування частини житлового будинку, згідно з яким Дарувальник подарував, а Обдаровувана прийняла в дар належну дарувальнику на праві власності Ѕ частину житлового будинку під номером АДРЕСА_1 .

27 червня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0103894-1310-2655, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачений фізичною особою, які є власниками об`єктів житлової нерухомості» за 2017 рік в сумі 31 725,12 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернулась до Державної фіскальної служби України зі скаргою на податкове повідомлення-рішення від 27 червня 2018 року №0103894-1310-2655.

Державною фіскальною службою України прийнято рішення про результати розгляду скарги від 12 вересня 2018 року №13838/Р/99-99-11-02-01-14, яким скасовано податкове повідомлення-рішення від 27 червня 2018 року №0103894-1310-2655, а скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

За наслідками проведеного перерахунку, 18 вересня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0122075-1310-2655, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачений фізичною особою, які є власниками об`єктів житлової нерухомості» за 2017 рік в сумі 13 797,28 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент прийняття спірних податкових повідомлень - рішень).

Так, відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Пунктом 266.3 статті 266 Податкового кодексу України визначено базу оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, якою є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Підпунктами 266.6.1 пункту 266.6 статті 266, підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів «б» і «в» цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості;

ґ) за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а» - «г» цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

За приписами підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

До того ж, відповідно до підпункту 266.8.1 пункту 266.8 статті 266 Податкового кодексу України, у разі переходу права власності на об`єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об`єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 28.10.2021 №281741815 право власності на будинок під номером АДРЕСА_1 перейшло до ОСОБА_4 на підставі договору про розірвання договору від 07 липня 2017 року.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин, суд зазначає, що право власності позивача на Ѕ частини будинку за вищезазначеною адресою припинено 07 липня 2017 року.

Так, з податкового повідомлення-рішення від 18 вересня 2018 року №0122075-1310-2655 вбачається, що оскаржуваний податок нарахований контролюючим органом пропорційно періоду перебування зазначеного об`єкту нерухомості у власника, у зв`язку із чим вказане рішення прийнято відповідачем правомірно, у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак не підлягає скасуванню.

Посилання позивача на те, що спірні рішення направлені контролюючим органом поза межами строків визначених підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, судом відхиляються, з огляду на наступне.

Затримка у надсиланні (врученні) контролюючим органом у встановлений підпункті 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України строк оскаржуваного податкового повідомлення-рішення (до 1 липня року), може свідчити лише про порушення процедури його направлення (вручення), яка не змінює суті спірного рішення та не повинна сприйматись як безумовна підстава для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, для його скасування.

Так, згідно із підпунктом 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, шестидесятиденний строк сплати податкового зобов`язання обліковується з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

При цьому, підпунктом 266.10.2 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

Аналізуючи зазначені норми, суд звертає увагу, що платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у разі отримання податкового повідомлення-рішення з нарахованим податковим зобов`язанням після 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), звільняється лише від відповідальності за несвоєчасну сплату такого зобов`язання, проте не звільнений від його сплати в цілому на цій підставі.

У даному випадку обов`язок сплати податкового зобов`язання у позивача виник з часу отримання податкового повідомлення-рішення, у зв`язку з чим відсутні підстави для висновку про фактичну зміну контролюючим органом строків сплати податку на нерухоме майно.

Сам факт порушення контролюючим органом строків направлення податкового повідомлення-рішення не може бути підставою для звільнення платника податку від обов`язку щодо своєчасної сплати суми податку.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року по справі №808/144/18.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із частинами 1-3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Винесені податкові повідомлення-рішення не підлягають скасуванню, оскільки є правомірними, прийнятими в межах повноважень відповідача та у спосіб визначений законодавством, натомість, позивачем не спростовано доводів податкового органу. Таким чином, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат, у даному випадку, відсутні.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Відсутні підстави для розподілу судових витрат.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Суддя В.І. Келеберда