Рішення № 100677847, 28.10.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2021 року м. Київ № 640/11751/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Октава фінанс» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0025761409, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Октава фінанс» з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 травня 2019 року №0025761409.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує на протиправність оскаржуваного рішення, яким до ТОВ «Фінансова компанія «Октава фінанс» застосовано штраф за порушення товариством статті 4 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки останній не належить до уповноважених банків або їх агентів, а тому не підпадає під дію зазначеної правової норми.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2019 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

21 серпня 2019 року до суду від Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, у якому, представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог, з урахуванням їх необґрунтованості. Також, контролюючим органом зазначено, що проведеною перевіркою встановлено проведення позивачем операції з купівлі-продажу валюти без застосування реєстратора розрахункових операцій, що є підставою для накладення штрафу.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області проведено фактичну перевірку Одеського відділення №3 ТОВ «Фінансова компанія «Октава фінанс», за результатом якої складено акт від 05 квітня 2019 року №387/15/26/РРО/39628794 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 2, 7 статті 4 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: проведення операції з купівлі-продажу іноземної валюти без застосування реєстратора розрахункових операцій зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку. Також встановлено незабезпечення відповідності готівкових коштів.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 травня 2019 року №0025761409, яким за порушення пункту 2 статті 4 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 1 700,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР), дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Згідно з приписами пунктів 1, 2, 5 статті 4 Закону №265/95-ВР уповноважені банки, що здійснюють операції з купівлі - продажу іноземної валюти, а також суб`єкти господарювання, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками, зобов`язані, зокрема, проводити операції з купівлі-продажу іноземної валюти, змінювати курс валюти відповідно до порядку, встановленого Національним банком України; проводити операції з купівлі - продажу іноземної валюти через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням у двох примірниках розрахункових документів, що підтверджують виконання цих операцій; видавати особі, яка купує або продає іноземну валюту, перший примірник розрахункового документа на повну суму операції.

Положеннями статті 1 Закону №265/95-ВР, визначено, що реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо, а розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

В свою чергу, розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону №265/95-ВР уповноважені банки, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, а також суб`єкти господарювання, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками, зобов`язані:

1) проводити операції з купівлі-продажу іноземної валюти, змінювати курс валюти відповідно до порядку, встановленого Національним банком України;

2) проводити операції з купівлі-продажу іноземної валюти через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням у двох примірниках розрахункових документів, що підтверджують виконання цих операцій;

3) зберігати протягом робочої зміни другий примірник розрахункового документа, що підтверджує здійснення операції;

4) застосовувати у встановленому порядку лише ті реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій;

5) видавати особі, яка купує або продає іноземну валюту, перший примірник розрахункового документа на повну суму операції;

6) здійснювати операції з купівлі-продажу іноземної валюти тільки за рахунок коштів банку;

7) забезпечувати відповідність готівкових коштів та іноземної валюти на місці проведення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти даним фіскального звіту;

8) проводити технічне обслуговування без порушення раніше здійсненого належним чином опломбування реєстратора розрахункових операцій, ремонтувати реєстратори розрахункових операцій через центри сервісного обслуговування в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

9) забезпечувати цілісність пломб реєстраторів розрахункових операцій, а також незмінність програмно-технічних засобів, що реалізують фіскальні функції.

Частиною 2 статті 8 Закону №265/95-ВР встановлено, що форма, зміст та порядок ведення розрахункових документів, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, встановлюються Національним банком України за погодженням з органом доходів і зборів.

Відповідно до вимог пункту 14 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний нагляд за банками, а також небанківськими фінансовими установами та операторами поштового зв`язку, які отримали ліцензію на здійснення валютних операцій.

Згідно абзацу першого частини 2 статті 44 Закону України «Про Національний банк України» до компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та нагляду належить видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій;

Положеннями пункту 7 статті 4 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», передбачено, що уповноважені банки, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, а також суб`єкти господарювання, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками, зобов`язані: забезпечувати відповідність готівкових коштів та іноземної валюти на місці проведення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти даним фіскального звіту.

Так, приписами наведеної норми визначено обов`язки уповноважених банків, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, а також суб`єктів господарювання, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками.

07 липня 2018 року набрав чинності Закон України «Про валюту і валютні операції» від 21 червня 2018 року №2473-VIII (введений в дію з 07 лютого 2019 року).

Відповідно до статей 6, 7, 15, 28, 44, 45, 46, 48, 56 Закону України «Про Національний банк України», з метою реалізації вимог Закону України «Про валюту і валютні операції» Правління Національного банку України прийняло постанову від 02 січня 2019 року №1 «Про затвердження Положення про структуру валютного ринку України, умови та порядок торгівлі іноземною валютою та банківськими металами на валютному ринку України» надалі Постанова НБУ №1).

Відповідно до пунктів 21-23 Постанови НБУ( у редакції чинній на момент виникненні спірних відносин №1 небанківська установа, її відокремлені підрозділи та пункти обміну валюти розпочинають роботу та мають право здійснювати валютно-обмінні операції; платіжні пристрої під час їх використання небанківськими установами для здійснення валютно-обмінних операцій повинні відповідати вимогам щодо РРО, установленим Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; небанківській установі заборонено здійснювати валютно-обмінні операції у касах небанківських установ, їх відокремлених підрозділів, пунктах обміну валюти банку, небанківської установи

- без застосування РРО;

- у разі виходу з ладу РРО

- тимчасового відключення електроенергії

Небанківські установи, їх відокремлені підрозділи, пункти обміну валюти банку, небанківської установи в разі виходу з ладу РРО або тимчасового відключення електроенергії мають право використовувати в касі резервний РРО, про що складається акт за підписом керівника, який відповідає за роботу каси небанківської установи, її відокремлених підрозділів, пунктів обміну валюти, і представника сервісної організації. Будь-який заново встановлений РРО має бути зареєстрований у територіальному органі державної влади, що реалізує податкову та митну політику в порядку, установленому для первинної його реєстрації.

Відповідно до норм статті 1 Закону України «Про валюту і валютні операції», небанківська фінансова установа це фінансова установа, крім банку.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що небанківська фінансова установа під час здійснення валютно-обмінних операцій має забезпечувати документальне оформлення проведених валютно-обмінних операцій, а право розпочинати роботу пункту обміну валюти фінансової установи виникає після реєстрації реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО) в органі доходів і зборів.

Тобто, у пункті обміну валют фінансової установи має бути РРО, зареєстроване в органі доходів і зборів.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за № 220/28350 «Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов`язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми № ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)» форма і зміст розрахункового документа, який друкується РРО та застосовується для обліку й реєстрації валютно-обмінних операцій, мають відповідати вимогам зазначеного Положення.

Аналіз зазначеного дає суду підстави дійти висновку, що фінансовим установам заборонено здійснювати валютно-обмінні операції у пунктах обміну валюти в разі виходу з ладу РРО або тимчасового відключення електроенергії з видачою квитанції.

Положеннями пункту 7 статті 4 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», передбачено, що уповноважені банки, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, а також суб`єкти господарювання, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками, зобов`язані: забезпечувати відповідність готівкових коштів та іноземної валюти на місці проведення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти даним фіскального звіту.

Так, приписами наведеної норми визначено обов`язки уповноважених банків, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, а також суб`єктів господарювання, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач є небанківською фінансовою установою та здійснює свою діяльність відповідно до ліцензії на здійснення валютних операцій, виданої Національним Банком України 30 травня 2019 року №18.

Разом з цим, суд звертає увагу, що правова конструкція норми частини 1 статті 4 Закону №265/95-ВР визначає обов`язок уповноважених банків, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, а також суб`єктів господарювання, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками проводити операції з купівлі-продажу іноземної валюти через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням у двох примірниках розрахункових документів, що підтверджують виконання цих операцій.

Санкція передбачена пунктом 2 частини 1 статті 18 Закону №265/95-ВР застосовується до уповноважених банків та суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на підставі агентських угод з уповноваженими банками.

Тобто, фінансові санкції, передбачені пунктом 2 частини 1 статті 18 Закону №265/95-ВР застосовуються виключно до уповноважених банків та суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на підставі агентських угод з уповноваженими банками.

Правова позиція по подібним правовідносинам висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 липня 2020 року у справі №826/9164/17.

Отже, обов`язок встановлений частиною 1 статті 4 Закону №265/95-ВР, як і відповідальність, передбачена положеннями пункту 2 частини 1 статті 18 Закону №265/95-ВР, визначаються та застосовуються виключно до уповноважених банків та суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на підставі агентських угод з уповноваженими банками.

Позивач не є уповноваженим банком чи суб`єктом господарювання, який здійснює свою діяльність на підставі агентської угоди з уповноваженим банкам, а є фінансовою установою, що здійснює свою діяльність на підставі генеральної ліцензії, виданої Національним банком України, а відтак, застосування до позивача штрафних санкцій на підставі наведених положень є неправомірним.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні гуди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, серед іншого, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно із частинами 1-3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги, у даному випадку, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи, що судом позов задоволено повністю, то стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 1 921,00 грн.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Октава фінанс» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0025761409.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 20 травня 2019 року №0025761409.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Октава фінанс» (код ЄДРПОУ 39628794, вул. Є. Коновальця, 36-В, м. Київ, 01133) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня нуль копійок).

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Октава фінанс» (01133, м. Київ, вул. Є. Коновальця, 36-В, код ЄДРПОУ 39628794);

Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Суддя В.І. Келеберда