Рішення № 100677840, 28.10.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2021 року м. Київ № 640/25780/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплачувати пенсію за віком відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 04.11.2019р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відмова відповідача призначити пільгову пенсію за Списком № 2 є протиправною, оскільки відповідачем протиправно не враховані всі періоди роботи позивача, які дають право на призначення пільгової пенсії.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що відмова є законною, оскільки у позивача недостатньо періодів роботи, які дають право на призначення пільгової пенсії за Списком № 2.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

04.11.2019р. позивач звернувся із заявою до відповідача в якій просив призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення та Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 13.11.2019р. «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 » позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи за Списком № 2.

Позивач вважаючи відмову відповідача в зарахуванні до пільгового стажу періодів його роботи: з 13.10.1982р. по 23.10.1984р. (2 роки 0 місяців 11 днів) військової служби; з 08.01.1985р. по 22.06.1989р. (4 роки 5 місяців 15 днів) робота серебріщиком; з 31.07.1989р. по 29.08.1991р. (2 роки 0 місяців 29 днів) робота гальваніком гальванічного цеху; з 09.09.1991р. по 29.02.2000р. (8 роки 5 місяців 21 днів), з 01.03.2000р. по 29.12.2000р. (0 роки 9 місяців 29 днів), з 03.01.20001р. по 17.05.2002р. (1 роки 4 місяців 15 днів) робота слюсарем з ремонту паро газотурбінного устаткування, протиправною звернувся до суду для захисту своїх прав, свобод та законних інтересів.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Згідно зі ст. 19 Конституції України правовий порядок ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках передбачених законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Згідно з ч.1 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 144 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пільгових умовах пенсія за віком призначається, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637), у відповідності п.1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 2 Порядку №637 у разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Таким чином, аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17.

З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 року №383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок №383).

Відповідно до п.3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Згідно п.10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637.

Відповідно до п.1 Порядку проведення атестації робочих місць, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 01.08.1992 року №442 (далі - Порядок №442) атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінсоцполітики разом з МОЗ (п.8 Порядку №442).

Згідно з п.9 Порядку №442 перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років.

Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Отже, аналіз вище наведених правових норм дає підстави для висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах незалежно від віку є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Так, щодо наявності підстав для зарахування до пільгового стажу періоду військової служби позивача, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з абз. 2 п. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 16.06.2020р. у справі № 185/7049/16-а (адміністративне провадження № К/9901/33457/18).

Так, з копії трудової книжки вбачається, що 12.03.1982р. позивачу присвоєно 2 розряд токаря, однак 01.10.1982р. позивача звільнено з посади у зв`язку з призовом до Радянської Армії в якій останній служив у період з 13.10.1982р. по 23.10.1984р., що підтверджується записом в трудовій книжці.

З огляду на той факт, що посада токаря, яку обіймав позивач станом на дату призову до армії не належить до тих, що передбачає право на пенсію на пільгових умовах, то військова служба позивача у період з 13.10.1982р. по 23.10.1984р. не підлягає зарахуванню до пільгового трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах.

Відмовляючи у вказаній часині, суд виходить з того, що відповідно до позовних вимог предметом цього спору є відмова в призначенні пільгової пенсії за Списком № 2, а відтак зарахування саме пільгового стажу роботи для призначення такої пенсії.

Щодо періодів роботи з 11.02.1994р. по 19.02.1994р.; з 22.02.1999р. по 28.02.1999р.; з 14.10.1999р. по 30.11.1999р. та з 01.01.2000р. по 31.01.2000р., в які позивачу була надана відпустка без збереження заробітної плати, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю України простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Згідно з статтею 26 Закону України «Про відпустки» за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 08.02.2016 року №713/039/161-16 періоди, зокрема відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.

У постанові від 19.03.2019р. у справі № 295/8979/16-а Верховний Суд, між іншим, зазначив, що час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють у шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше одного місяця в календарному році.

Так, з копії матеріалів пенсійної справи, зокрема, копій наказів про надання відпусток, вбачається, що у вказані періоди позивачу була надана відпустка без збереження заробітної плати, а саме: з 11.02.1994р. по 19.02.1994р. без збереження заробітної плати за сімейними обставинами (а.с. 95); з 22.02.1999р. по 28.02.1999р. без збереження заробітної плати у зв`язку з відсутністю обсягів робіт (а.с. 96-98); з 14.10.1999р. по 31.10.1999р. без збереження заробітної плати у зв`язку з відсутністю обсягів робіт (а.с. 99-102); 01.11.1999р. по 30.11.1999р. без збереження заробітної плати у зв`язку з відсутністю обсягів робіт (а.с. 103-106); з 01.01.2000р. по 31.01.2000р. без збереження заробітної плати у зв`язку з відсутністю обсягів робіт (а.с. 111-114).

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про те, що періоди відпусток позивача без збереження заробітної плати за період з 22.02.1999р. по 28.02.1999р.; з 14.10.1999р. по 30.11.1999р. та з 01.01.2000р. по 31.01.2000р. були обумовлені виробничою необхідністю, а саме у зв`язку з відсутністю обсягів робіт, що підтверджується копіями наказів, а відтак відповідно до вказаного вище зарахуванню підлягає по одному місяцю в кожному з календарних років, а саме в 1999р. - 1 місяць та 2000р. - 1 місяць.

Одночасно, суд наголошує, що з 01.12.1999р. по 31.12.1999р. та з 01.02.2000р. по 29.02.2000р. позивачу також надавались відпустки без збереження заробітної плати у зв`язку з відсутністю обсягів робіт, що підтверджується копіями наказів.

При цьому, відповідно до розрахунку періодів роботи, які зараховані відповідачем до пільгового стажу позивача для призначення пенсії за Списком № 2 (а.с. 42) відповідачем фактично зараховано по одному місяцю за 1999р. та 2000р. відповідно, а відтак порушень відповідачем у вказаній частині щодо зарахування періодів роботи немає.

Щодо періоду роботи з 08.01.1985р. по 22.06.1989р. (4 роки 5 місяців 15 днів) робота серебріщиком, суд зазначає таке.

Так, суд повторно наголошує, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах незалежно від віку є:

1. встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2;

2. документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

З копії трудової книжки позивача вбачається, що з 08.01.1985р. позивач прийняти учнем серебрільщика радіодеталей, а з 31.07.1985р. позивачу присвоєно 2 розряд серебрільщика радіодеталей, а з 03.08.1987р. позивачу встановлено іншу професію. При цьому, 22.06.1989р. позивач звільнений з вказаної посади.

При цьому, в ході судового розгляду справи, судом встановлено, що посади, які обіймав позивач у період з 08.01.1985р. по 22.06.1989р. не належать до тих, які містяться у Списку №2, з огляду на що в зарахуванні вказаного періоду, як пільгового за Списком № 2, відповідачем відмовлено законно.

Щодо періоду роботи з 31.07.1989р. по 29.08.1991р. (2 роки 0 місяців 29 днів) робота гальваніком гальванічного цеху, суд зазначає таке.

Так, з розрахунку періодів роботи, які зараховані відповідачем до пільгового стажу позивача для призначення пенсії за Списком № 2 вбачається, що період 31.07.1989р. по 29.08.1991р. (2 роки 0 місяців 29 днів) робота гальваніком гальванічного цеху, зараховані пенсійним органом при обрахунку (а.с. 42), а відтак доводи позивача про не зарахування необґрунтовані.

Щодо періодів роботи з 09.09.1991р. по 29.02.2000р. (8 роки 5 місяців 21 днів), з 01.03.2000р. по 29.12.2000р. (0 роки 9 місяців 29 днів), з 03.01.20001р. по 17.05.2002р. (1 роки 4 місяців 15 днів) робота слюсарем з ремонту паро газотурбінного устаткування, суд зазначає таке.

Так, з розрахунку періодів роботи, які зараховані відповідачем до пільгового стажу позивача для призначення пенсії за Списком № 2 (а.с. 42) вбачається, що період з 09.09.1991р. по 29.02.2000р. (окрім періодів: з 11.02.1994р. по 19.02.1994р.; з 22.02.1999р. по 28.02.1999р.; з 14.10.1999р. по 30.11.1999р. та з 01.01.2000р. по 31.01.2000р. правомірності відмови в зарахуванні яких позивачу судом надана правова оцінка вище) зарахована відповідачем.

Однак, період роботи з 01.03.2000р. по 29.12.2000р. (0 роки 9 місяців 29 днів), з 03.01.2001р. по 17.05.2002р. (1 роки 4 місяців 15 днів) - робота слюсарем з ремонту парогазотурбінного устаткування, не зараховані відповідачем до стажу за Списком № 2.

Вказані доводи відповідача, суд вважає помилковими, з огляду на таке.

Так, з копії трудової книжки позивача вбачається, що з 01.03.2000р. по 29.12.2000р. та з 03.01.2001р. по 17.05.2002р. позивач працював слюсарем з ремонту парогазотурбінного устаткування.

Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 р. N 162, передбачена посада, зокрема - Слюсарі та електрослюсарі всіх найменувань, які зайняті на обслуговуванні й ремонті котельного, турбінного (парогазотурбінного) устаткування, устаткування паливоподавання та забезпечують його роботу, і засобів вимірювання й автоматики, а також допоміжного підземного устаткування.

При цьому, відповідно до додатку до наказу від 31.01.1996р. № 31 ВАТ «КИЇВЕНЕРГОРЕМОНТ» посада «слюсар по ремонту парогазотурбінного устаткування» належить до переліку професій та посад працівників АТ «Київенергоремонт», що надають право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2. (а.с. 71)

Отже, період роботи позивача слюсарем з ремонту парогазотурбінного устаткування з 01.03.2000р. по 29.12.2000р. та з 03.01.2001р. по 17.05.2002р. підлягає зарахуванню до пільгового стажу відповідно до записів в трудовій книжці.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про те, що вказані судом вище періоди роботи позивача підлягають зарахуванню до пільгового стажу.

Таким чином, враховуючи той факт, що підставою для відмови в призначення пільгової пенсії за Списком № 2 слугували висновки відповідача про недостатність пільгового стажу, однак приймаючи до уваги факт того, що в ході судового розгляду справи судом встановлена протиправність відмови в зарахуванні деяких з періодів роботи позивача до пільгового стажу, суд приходить до висновку про те, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача зарахувати відповідні періоди, скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії та зобов`язати призначити таку пенсію.

До вказаного висновку суд приходить з огляду на те, що незважаючи на той факт, що судом частково зараховані періоди роботи позивача серед тих про які він зазначав та які дають право на призначення пільгової пенсії, проте після такого зарахування стажу роботи позивача, що дає право на призначення такої пенсії достатньо.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати період роботи ОСОБА_1 слюсарем з ремонту парогазотурбінного устаткування з 01.03.2000р. по 29.12.2000р. (0 роки 9 місяців 29 днів) та з 03.01.20001р. по 17.05.2002р. (1 рік 4 місяці 15 днів) до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 13.11.2019р. щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплачувати пенсію за віком відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 04.11.2019р.

5. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору в розмірі 384, 20 грн. (триста вісімдесят чотири гривні 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська