Рішення № 100677780, 28.10.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2021 року м. Київ №640/22804/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києвіпровизнання протиправними дії, зобов`язання вчинити діївстановив:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, у якому просив суд:

- визнати протиправною відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , викладену у листі від 19 липня 2021 року №2600- 0213-8/116199 Головного управління Пенсійного Фонду України у м. Києві;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Списку 2 виробництв, робіт, професій посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці згідно із пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дати звернення - а саме - з 09 липня 2021 року.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві протиправно відмовило у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV, оскільки останнє прийнято на підставі хибних висновків відповідача. При цьому, позивачем зазначено, що він має достатній стаж для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, а доводи відповідача та висновки, покладені останнім на підставу рішення про відмову в призначенні пенсії за вислугу років є протиправними та такими, що порушують його права. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач надав відзив на позов, в якому в задоволенні позову просив відмовити. У відзиві відповідач зазначив, що позивачем не надано всіх необхідних документів, які підтверджують пільговий стаж, а також відсутнє рішення щодо підтвердження пільгового стажу.

Представник позивача надав відповідь на відзив, в якому заперечив проти висновків, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив позовні вимоги задовольнити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У позовній заяві позивачем вказано, що він, враховуючи відпрацьований час, набув право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

ОСОБА_1 09 липня 2021 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про призначення пенсії із долученням до неї пакету необхідних документів, що підтверджується копією заяви про призначення пенсії разом з розпискою-повідомленням до неї.

Листом №2600-0213-8/116199 від 19 липня 2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного стажу, передбаченого статтею 114 Закону України» Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Зі змісту позовної заяви вбачається наведення позивачем обставин того, що сукупний спеціальний трудовий стаж позивача, що надає йому право на отримання пенсії за вислугу років, становить 34 роки 8 місяців 5 днів, а відповідачем протиправно не зараховано до стажу за вислугу років періоди: з 17 липня 1984 року по 21 жовтня 1984 року, з 19 січня 1987 року по 18 липня 1988 року, з 11 січня 1994 року по 14 лютого 2000 року, з 27 квітня 2018 року по 28 листопада 2019 року до спеціального трудового стажу.

Положеннями статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Відповідно до статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу.

Положеннями статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачені пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно з пунктом 2 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Судом встановлено, що до Списку №2 виробництв, робіт, професій посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість у яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, оскільки позивач працював за професією електрозварника, газоелектрозварника, електрогазозварника.

У відповідності до постанови Ради міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173, розділ XXXIII «Общие професии» професія електрозварника (злектросварщики и их подручные) знаходиться у списку №2 робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових мовах. ( Раздел XXXIII Списка №2 дополнен позицией 23200000-19804 согласно с постановлением Кабинета Министров СССР от 09 августа 1991 г. №591).

Згідно із постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10 «Об утверждении списков производств, работ, профессий, должностей и показателей, дающих право на льготное пенсионное обеспечение» Список №2 дополнен позициями - 23200000-19905 - злектросварщики на автоматических и полуавтоматических машинах, занятые сваркой в среде углекислого газа, на работах с применением флюсов, содержащих вредные вещества не ниже 3 класса опасности, а также на полуавтоматических машинах; - 23200000-19906 злектросварщики ручной сварки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162 затверджено списки виробництв, робіт, професій посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість у яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах - розділ XXXIII, позиція 23200000- 19756 - електрогазозварники, зайняті на різанні і ручному зварюванні, на напівавтоматичних машинах, а також на автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36, затверджено списки виробництв, робіт, професій посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість у яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах - розділ XXXIII, позиція 33 - газозварники .

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 24.06.2016 року № 461 затверджено списки виробництв, робіт, професій посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість у яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах - розділ XXXIII - газозварник.

Крім того суд зазначає, що до пільгового стажу позивача зараховується весь період роботи на посадах, передбачених списками №2 незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків.

Також суд зазначає, що положеннями статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З наявних в матеріалах справи доказів, а саме записів в трудовій книжці, вбачається, що позивач працював:

з 17 липня 1984 року по 21 жовтня 1984 року за професією злектросварщик З разряда Завод «Красний октябрь» записи у трудовій книжці №№ 1 – 2 ;

з 19 січня 1987 року по 18 липня 1988 року за професією злектросварщик З разряда Завод «Красний октябрь» записи у трудовій книжці № №4-5;

з 05 вересня 1988 року по 06 січня 1994 року за професією злектросварщик 3 разряду Производственное управление предприятий зеленого строительства «Киевзеленстрой» испокома Кивского городского совета записи у трудовій книжці №№ 6-9;

з 11 січня 1994 по 02 липня 2001 року - за професією газоелектрозварник 4 та 5 розряду Управління механізації «Київзеленбуд», записи у трудовій книжці №№10-13;

з 18 лютого 2000 року по 02 липня 2001 року - за професією електрогазозварник 5 розряду підприємство «Київжитлотеплокомуненерго» записи у трудовій книжці №№14-15;

з 03 липня 2001 року по 27 квітня 2018 року Житлотеплоенерго Київенерго ( з подальшим перейменуванням підприємства) , записи № 16-24;

з 28 квітня 2018 року і по теперішній час структурний підрозділ «Київські теплові мережі» КП «Київтеплоенерго» запис у трудовій книжці №25.

Відтак суд наголошує, що записи трудової книжки позивача підтверджують право працівника на врахування відповідного пільгового стажу роботи для призначення пенсії за Списком №2.

Більше того, разом з заявою про призначення пенсії позивачем подано наступний перелік документів:

довідка від 09 червня 2021 року № 42АУ/020/129 AT «К.Енерго»;

довідка від 09 червня 2021 року № 42АУ/020/131;

витяг з наказу 27 квітня 2018 №283-ККТМ;

особова карта працівника;

наказ від 29 листопада 2019 року №1000 з додатком;

наказ від 26 квітня 2018 року №44;

наказ від 03 липня 2001 року №68-к;

наказ від 01 жовтня 2003 року №1209-к;

наказ від 29 травня 2009 року №835-к;

наказ від 01 квітня 2013 року №2100-к;

наказ від 01 квітня 2013 року №5093-к;

наказ від 20 квітня 2018 року №1067-к;

наказ №251 від 21 грудня 2002 року про результати атестації ;

протокол від 16 квітня 2002 року ;

наказ від 08 червня 2007 року №257 з додатком;

наказ від 28 жовтня 2011 року № 412 з додатками;

наказ від 01 квітня 2013 року №212з додатками ;

наказ від 26 вересня 2014 року №1653-К;

наказ №1816 2014 року про забезпечення пільгами і компенсацією

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими на виконання постанови №442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41.

Відповідно до пункту 4 цього Порядку та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій, періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

За правилами пункту 4.2 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731, результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Враховуючи вищевикладене суд зазначає, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Відповідно до Роз`яснень про проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.08.2000 року №205, в окремих випадках за скрутного фінансово-економічного стану, що склався на підприємстві з незалежних від нього причин, для проведення атестації робочих місць, де не сталися докорінні зміни умов і характеру праці у зв`язку з впровадженням нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, реконструкцією існуючих об`єктів, приміщень тощо, можливе використання результатів санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, отриманих під час попередньої атестації, за умови реалізації технічних і організаційних заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників за результатами попередньої атестації робочих місць і дотримання всіх інших вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Таким чином, атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Разом з цим, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Основна ж мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Під час розгляду справи встановлено, що первинна атестація робочого місця позивача проводилась вчасно.

Крім того, суд зазначає, що карта умов праці є одним із основних документів атестації робочих місць, складання якої передбачено пунктом 2.3 «Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці», затверджених постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 №41.

Карта умов праці це документ, що узагальнює результати атестації робочих місць за умовами праці, яка оформлюється атестаційною комісією після проведення атестованою лабораторією гігієнічних досліджень.

Згідно наведених вище довідок, наданих роботодавцями ОСОБА_1 , останній працював в особливо шкідливих та важких умовах. Згідно замірів факторів виробничого середовища і трудового процесу умови праці докорінно в спірні періоди, тобто в межах законодавчо визначених періодах атестації умов праці.

Суд зазначає, що під час розгляду справи до суду не надано доказів внесення змін до Списку №2, а тому підстави для не врахування пільгового стажу при призначенні пенсії позивачу відсутні.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 24 вересня 2020 року по справі № 2040/6395/18.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що період роботи позивача на посадах, передбачених Списком №2 за спірні періоди з 17 липня 1984 року по 21 жовтня 1984 року, з 19 січня 1987 року по 18 липня 1988 року, з 11 січня 1994 року по 14 лютого 2000 року, з 27 квітня 2018 року по 28 листопада 2019 року підлягають зарахуванню до пільгового стажу за Списком №2, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у зарахуванні відповідного періоду роботи за Списком №2 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 період його роботи за відповідними професіями, передбаченими Списками №2, у період з 17 липня 1984 року по 21 жовтня 1984 року, з 19 січня 1987 року по 18 липня 1988 року, з 11 січня 1994 року по 14 лютого 2000 року, з 27 квітня 2018 року по 28 листопада 2019 року.

В той же час, стосовно позовних вимог позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, суд зазначає, що при розгляді даної справи не встановлювалось та не досліджувалась наявність загального трудового стажу у позивача для призначення відповідної пенсії.

Більше того, вирішення питань щодо призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відноситься до компетенції органів Пенсійного фонду України (дискреційні повноваження), тому адміністративний суд не може підміняти своїм рішенням рішення суб`єкта владних повноважень, тобто, суд не вправі втручатися у дискреційні повноваження контролюючого органу при призначенні, нарахуванні, чи обрахунку, чи зобов`язання врахувати, самостійно обраховані позивачем доходи, при обрахунку розміру пенсії позивача, окрім вказівки суду на усунення тих порушень, які були наведені вище, оскільки таке втручання виходить за межі завдань адміністративного судочинства, встановлених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також суд звертає увагу позивача на той факт, що відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії позивач повинен був подати заяву на проведення перевірки спеціального трудового стажу для призначення комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, про те такої заяви не було подано.

В той же час, суд звертає увагу на той факт, що позивач не зобов`язаний знати та оперувати інформацією щодо внутрішньої організації робочого процесу в територіальних органах Пенсійного фонду України, та той факт, що позивач подав документи для підтвердження наявного спеціального трудового стажу, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повинно було направити його справу до відповідної комісії для вчинення усіх обов`язкових перевірок.

Проте, таких дій відповідачем не вчинено, більше того, у відмові, яка викладена у листі від 19 липня 2021 року №2600-0213-8/116199, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не роз`яснило позивачу порядок дій, а лише констатувало факт відсутності відповідного рішення комісії, що розцінюється судом, як неналежне виконання покладених на останнє обов`язків.

У зв`язку з викладеним суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві зобов`язати призначити пенсію на пільгових умовах за Списком №2 задоволенню не підлягають.

В той же час, враховуючи вищенаведене в сукупності суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву позивача від 09 липня 2021 року, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні, та обов`язковим зарахуванням до пільгового трудового стажу періодів роботи з 17 липня 1984 року по 21 жовтня 1984 року, з 19 січня 1987 року по 18 липня 1988 року, з 11 січня 1994 року по 14 лютого 2000 року, з 27 квітня 2018 року по 28 листопада 2019 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно частини першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином позовні вимоги є частково обґрунтованими, а відтак такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного Фонду України у м. Києві у призначенні пенсії ОСОБА_1 , викладену у листі від 19 липня 2021 року №2600- 0213-8/116199.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09 липня 2021 року з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні, та обов`язковим зарахуванням до пільгового трудового стажу періодів роботи з 17 липня 1984 року по 21 жовтня 1984 року, з 19 січня 1987 року по 18 липня 1988 року, з 11 січня 1994 року по 14 лютого 2000 року, з 27 квітня 2018 року по 28 листопада 2019 року.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 454,00 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко