Рішення № 100677651, 11.10.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 жовтня 2021 року 11:21 № 640/24034/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судових засідань Левкович А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (

АДРЕСА_1 )

до Головного управління ДПС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19)

про визнання протиправними та скасування рішень, -

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Тютюнникової В.В., Тютюнникова М.В.,

представника відповідача - Кокизи Н.В.,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у місті Києві (надалі по тексту також - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у місті Києві від 02 квітня 2020 року про сплату боргу (недоїмки) №Ф-147 на загальну суму 34 400,32 грн.;

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 02 квітня 2020 року №0027994203, 0028004203, №0028014203 про нарахування пені та застосування штрафів на загальну суму 7 263,38 грн.;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0036374204, №0036454204, №0036464203, №0036484203, №0036514203 та №0036564203 на загальну суму 2 162 405,80 грн.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначила, що нею у 2017 році не перевищено граничного обсягу доходу, передбаченого для платника єдиного податку. Також позивач стверджує, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 надала відповідь на письмовий запит контролюючого органу №95965/М/26-15-13-21-15 від 19 серпня 2019 року, а відтак податковому органу було відомо про факт повернення коштів покупцям товару на загальну суму 32 690,00 грн. у вересні 2017 року, що підтверджується банківською випискою.

В ході судового розгляду даної справи позивач та представники позивача позовні вимоги підтримали повністю та просили суд їх задовольнити.

У відзиві на адміністративний позов представник відповідача повідомив, що позивачем не надано відповіді на запит №95695/М/26-15-13-21-15 від 19 серпня 2019 року щодо надання пояснень та документального підтвердження з приводу розбіжностей між сумами задекларованих доходів та виторгами РРО за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року. Лист повернувся до Головного управління ДПС у місті Києві із позначкою «за закінченням встановленого строку зберігання».

Також представник контролюючого органу повідомив, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 надано відповідь на запит №95782/В/28-15-13-21-15 від 19 серпня 2019 року. Крім того, станом на дату проведення перевірки позивачем книга обліку доходів та витрат та документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки не надані.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

У період з 10 березня 2020 року по 16 березня 2020 року Головним управління ДПС у місті Києві Головним управлінням ДПС у місті Києві на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України та пункту 2 статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», наказу Головного управління ДПС у місті Києві від 14 лютого 2020 року №1658 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2017 року по 23 червня 2018 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2017 року по 23 червня 2018 року відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 17 березня 2020 року №715/26-15-42-03-30/ НОМЕР_1 .

Перевіркою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 встановлено порушення:

- п. 291.4 ст. 291, п. 292.1, п.292.6 ст. 292, п. 293.3, п. 293.4 ст. 293, пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України, у результаті чого не нараховано та не сплачено до бюджету суму єдиного податку за 2017 рік у розмірі 4652,90 грн. та не здійснено перехід на загальну систему оподаткування з 01.10.2017 року;

- п. 177.5 ст.177, п. п. 49.18.5 п. 49.18 ст.49 Податкового кодексу України, у результаті неподання податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2017, 2018 роки;

- п. 177.2. ст.177 Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2018 рік у розмірі 785 889,90 грн.;

- п.16 прим. 1 підр. 10 розд. XX Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму військового збору за 2018 рік на суму 65 490,83 грн.;

- ст. 6 п. 2 пп. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у результаті чого звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску за 2017-2018 роки подано за невстановленою формою;

- абз. 3, п. 8, ст. 9. Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме не нараховано та не сплачено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу у розмірі 34 400,52 грн. за 2018 рік;

- ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у результаті несвоєчасної сплати самостійно визначених платником сум єдиного внеску станом на 19.01.2017 року та 19.04.2017 року;

- п. 181.1 ст.181, п. 183.2, п.183.4 ст.183, ст.187 Податкового Кодексу України, у результаті чого не визначено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 873 211 грн., а саме по періодах: з 11 жовтня 2017 р. - 0 грн.; листопад 2017 р. - 0 грн.; грудень 2017 р. - 0 грн.; січень 2018 р. - 0 грн.; лютий 2018 р. - 0 грн.; березень 2018 р. - 78504 грн.; квітень 2017 р. - 731210 грн., травень 2017 р. - 63497 грн.; червень 2017 р. - 0 грн.;

- п.44.1, п.44.3 ст.44, п.85.2, ст.85, п. 177.10 ст.177, п. п. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 Податкового Кодексу України у результаті ненадання до перевірки документів.

На підставі вищевикладеного фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 виставлено:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02 квітня 2020 року з єдиного соціального внеску на суму 34 400,52 грн.,

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 02 квітня 2020 року №0027994203 на суму 6 880,11 грн.,

- рішення про застосування штрафних санкцій за неподання звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску від 02 квітня 2020 року №0028004203 на суму 340,00 грн.,

- рішення про застосування штрафних санкцій та не нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0028014203;

- винесено податкове повідомлення - рішення від 08 квітня 2020 року №0036514203 з ПДФО на суму 340,00 грн. (штрафна санкція),

- податкове повідомлення - рішення від 08 квітня 2020 року №0036484203 з ПДФО на суму 982 362,38 грн., в тому числі основний платіж 785 889,90 грн. та штрафна санкція 196 472,48 грн.,

- податкове повідомлення - рішення від 08 квітня 2020 року №0036464203 з військового збору на суму 81 863,54 грн., в тому числі основний платіж 65 490,83 грн. та штрафна санкція 16 372,71 грн.,

- податкове повідомлення - рішення від 08 квітня 2020 року №0036564203 з єдиного податку на суму 5 816,13 грн., в тому числі основний платіж 4 652,90 грн. та штрафна санкція 1 163,23 грн.,

- податкове повідомлення - рішення від 08 квітня 2020 року №0036374203 за платежем адміністративні штрафи та інші санкції на суму 510,00 грн.,

- податкове повідомлення - рішення від 08 квітня 2020 року №0036454203 з ПДВ на суму 1 091 513,75 грн., в тому числі основний платіж 873 211,00 грн. та штрафна санкція 218 302,75 грн.

Незгода позивача із вказаними рішеннями, прийнятими за результатами проведеної перевірки, зумовила її звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог вказаного Кодексу, а також перевірок щодо отримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із п. п. 20.1.3 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, у тому числі від органів, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів), інформацію, документи і матеріали.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що з 01 квітня 2016 року ОСОБА_1 зареєстрована та діє як фізична особа-підприємець (запис №20730000000035598).

Згідно витягу з Реєстру платників єдиного податку №1626583405299 від 19 грудня 2016 року позивач є платником єдиного податку третьої групи.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до підпункту 3 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

Відповідно до підпункту 1 пункту 292.1 статті 292 Податкового кодексу України доходом платника єдиного податку є для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Згідно із пунктом 292.6 статті 292 Податкового кодексу України датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Доходи фізичної особи - платника єдиного податку, отримані в результаті провадження господарської діяльності та оподатковані згідно з цією главою, не включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу фізичної особи, визначеного відповідно до розділу IV цього Кодексу (пункт 292.9 статті 292 ПК України).

Відповідно до підпункту 5 пункту 292.11 статті 292 Податкового кодексу України до складу доходу, визначеного цією статтею, не включаються, зокрема, суми коштів (аванс, передоплата), що повертаються покупцю товару (робіт, послуг) - платнику єдиного податку та/або повертаються платником єдиного податку покупцю товару (робіт, послуг), якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом-заявою про повернення коштів.

Згідно із пунктом 292.13 статті 292 Податкового кодексу України дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до статті 296 цього Кодексу.

Порядок ведення обліку і складення звітності платниками єдиного податку врегульовано статтею 296 Податкового кодексу України.

Зокрема, платники єдиного податку першої - третьої груп ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1 - 296.1.3 цього пункту.

Платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть Книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів. Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Для реєстрації Книги обліку доходів такі платники єдиного податку подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги, у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді (підпункт 296.1.1 пункту 296.1 статті 296 Податкового кодексу України).

Отримані протягом податкового (звітного) періоду доходи, що перевищують обсяги доходів, встановлених пунктом 291.4 статті 291 цього Кодексу, відображаються платниками єдиного податку в податковій декларації з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 296.5.1 - 296.5.5 цієї статті (пункт 296.5 статті 296 Податкового кодексу України).

Згідно із підпунктом 296.5.1 пункту 296.5 статті 296 ПК України платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, у разі перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, або самостійного прийняття рішення про перехід на сплату податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої (фізичні особи - підприємці) груп, або відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом.

При цьому, платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці) у податковій декларації окремо відображають:

1) обсяг доходу, оподаткований за кожною з обраних ними ставок єдиного податку;

2) обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків (у разі перевищення обсягу доходу).

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку врегульований статтею 299 Податкового кодексу України.

Реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

До реєстру платників єдиного податку вносяться такі відомості про платника єдиного податку, зокрема, дата анулювання реєстрації.

Відповідно до підпункту 3 пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 299.11 статті 299 Податкового кодексу України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

З наявних матеріалів справи вбачається, що підставою для переведення позивача на загальну систему оподаткування та, як наслідок, нарахування їй зобов`язань на загальних підставах слугувало виявлення перевищення ліміту обсягу доходу у розмірі 5 000 000 грн. та одержання доходу за 2017 рік в розмірі 5 030 184,00 грн.

Дані відомості стосовно отриманого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у 2017 році контролюючим органом відображено згідно виторгів РРО. Водночас, позивачем за вказаний період задекларовано дохід у розмірі 4 997 494,00 грн., тобто мають місце розбіжності у сумі 32 690,00 грн.

З метою з`ясування питання причин та природи виникнення вказаних розбіжностей податковим органом направлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 запит за №95695/М/26-15-13-21-15 від 19 серпня 2019 року щодо надання пояснень та документального підтвердження з приводу розбіжностей між сумами задекларованих доходів та виторгами РРО за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що лист із запитом повернувся до Головного управління ДПС у місті Києві з підстав «за закінченням встановленого строку зберігання».

Тобто, позиція контролюючого органу зводиться до того, станом на 16 березня 2020 року (тобто на дату завершення проведення перевірки) позивачем запитувана інформація не надано.

В той же час, з наявних матеріалів справи вбачається, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 листом від 03 січня 2020 року №51-01 (вх. №б/н від 08 січня 2020 року) на ім`я заступника начальника Головного управління ДПС у місті Києві повідомила, що розбіжності у загальній сумі 32 690,00 грн., що виникли між виторгами РРО (5 030 180,00 грн.) та сумою загального задекларованого доходу за період 2017 року (4 997 490,00 грн.) пояснюються наявністю фактів здійснення безготівкових розрахунків (без використання РРО): повернення грошових коштів за товар (у зв`язку із розірванням договору та поверненням товару).

Позивачем зазначено, що 29 вересня 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 за заявами покупців здійснила повернення коштів на загальну суму 32 690,00 грн., на підтвердження чого надано копію банківських виписок). Тобто, відповідна різниця між грошовими коштами, які надійшли у грошовій формі на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та коштами, що були ним повернені покупцям товару, з урахуванням вказаних сум, становить 4 997 490,00 грн. річного доходу, що і було зазначено у відповідних податкових деклараціях позивача за 2017 рік.

На виконання вимог суду позивачем в ході судового розгляду даної справи надано копії заяв покупців про повернення коштів та копії фіскальних чеків, а саме:

- ОСОБА_2 - заява від 15 вересня 2017 року, товарний чек №MD 0001553 від 02 вересня 2017 року на суму 7 880,00 грн.;

- ОСОБА_3 - заява від 27 вересня 2017 року, товарний чек №MD 0001761 від 15 вересня 2017 року на суму 4 290,00 грн.;

- ОСОБА_4 - заява від 27 вересня 2017 року, товарний чек №MD 0001974 від 26 вересня 2017 року на суму 3 980,00 грн.;

- ОСОБА_5 - заява від 29 вересня 2017 року, товарний чек №MD 0001762 від 15 вересня 2017 року на суму 3 870,00 грн.;

- ОСОБА_6 - заява від 27 вересня 2017 року, товарний чек №MD 0001756 від 14 вересня 2017 року на суму 8 780,00 грн.;

- ОСОБА_7 - заява від 29 вересня 2017 року, товарний чек №MD 0001598 від 04 вересня 2017 року на суму 3 890,00 грн.

Випискою з АТ «Укрсиббанк» підтверджується, що 29 вересня 2017 року позивачем повернено покупцям кошти за товар у розмірі 32 690,00 грн.

Суд враховує, що позивачем надано вказану інформації у відповідь не на запит №95695/М/26-15-13-21-15 від 19 серпня 2019 року, а на запит №95782/В/28-15-13-21-15 від 19 серпня 2019 року, факт надіслання якого відповідачем не заперечувався.

Водночас, надана інформація платником податків на запит податкового органу (хоча і на інший) є відомостями, отриманими у законодавчо визначений спосіб та не може бути проігнорована контролюючим органом. При цьому, надання такої інформації на інший запит відповідача не нівелює її змісту.

Додатково суд враховує, що зазначена інформація була надана позивачем до моменту проведення перевірки (а саме 08 січня 2020 року, що підтверджується відбитком штемпелю вхідної документації), однак відповідачем не надано їй жодної оцінки та проаналізовано її в ході проведення перевірки.

Крім того, за ненадання або ж несвоєчасне надання документів чинним законодавством передбачена можливість притягнення платника податків до відповідальності, яка відповідачем реалізована у межах спірних правовідносин.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що податковим органом не враховано надані позивачем пояснення стосовно існуючих розбіжностей між сумами виторгів РРО та задекларованим доходом за 2017 рік, що призвело до безпідставних висновків щодо перевищення позивачем обсягу доходу.

Суд також враховує, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 використовує розрахунки через РРО, а відтак вона мала здійснити операцію щодо повернення грошових коштів через РРО.

Так, Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме статтею 2 визначені поняття термінів: розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів, тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документу щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця; розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек. розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, надрукований у випадках, передбачених, цим законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

В той же час, відповідальність до порушення порядку повернення коштів передбачена нормами чинного законодавства у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій та не спростовує факту такого повернення коштів покупцям. Навпаки, банківськими виписками підтверджується факт повернення грошових коштів на суму 32 690 грн. споживачам на підставі їх заяв про повернення товару.

З урахуванням наведеного в сукупності, суд приходить до висновку про безпідставність доводів податкового органу щодо перевищення позивачем обсягу доходу як платником єдиного податку третьої групи та, як наслідок, відсутність підстав для переведення позивача на загальну систему оподаткування.

Правила оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначені статтею 177 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Абзацом першим пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту (пункти 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України).

Згідно абзацу першого пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

З урахуванням того, що оскаржувані у цій справі рішення, якими донараховані податки та збори, у тому числі штрафні санкції, пов`язані встановленим порушенням правил перебування на спрощеній системі оподаткування, та у зв`язку із визнанням підприємця таким, що перебуває на загальній системі оподаткування, які судом визнано безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами справи, суд приходить до висновку про визнання протиправними та скасування таких рішень в судовому порядку:

- податкове повідомлення-рішення від 08 квітня 2020 року №0036564203, яким платнику податків збільшено грошове зобов`язання по єдиному податку (ЄП) на загальну суму 5 816,13 грн, з них за основним платежем 4 652,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 163,23 грн, оскільки платником не допущене порушення пункту 291.4 статті 291, підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 , пункту 293.8 статті 298 ПК України, а саме не допущено завищення граничного розміру доходу визначеного для платників єдиного податку IIІ групи;

- податкове повідомлення-рішення від 08 квітня 2020 року №0036484203, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) за результатами річного декларування на загальну суму 982 362,38 грн, з них за основним платежем 785 889,90 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 196 472,48 грн., адже нарахування здійснено за 2018 рік у зв`язку із порушенням норм статті 177 ПК України, яким не регулюється порядок обліку та сплати податків підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування;

- податкове повідомлення-рішення від 08 квітня 2020 року №0036514203, яким до платника податків за платежем ПДФО застосовано штраф розмірі 340 грн, оскільки платник податків не мала обов`язку подання податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб за 2018 року, як такий, що перейшов із спрощеної системи оподаткування на загальну відповідно до підпункту 177.5.2 пункту 177.5 статті 177, підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України, а також обов`язок подання такої декларації за 2018 рік з викладених підстав, отже два штрафи у розмірі по 170 грн, разом 340 грн, нараховано неправомірно;

- податкове повідомлення-рішення від 08 квітня 2020 року №0036464203, яким платнику податків збільшено грошове зобов`язання з військового збору на загальну суму 81 863,54 грн, з них за основним платежем 65 490,83 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 16 372,71 грн., адже оскільки збільшення грошових зобов`язань з ПДФО за результатами перевірки є неправомірним, завищення позивачем валових витрат за 2018 рік як платником на загальній системі оподаткування та порушення порядку перебування на спрощеній системі оподаткування - не підтверджується матеріалами справи;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02 квітня 2020 року №Ф-147 на суму недоїмки у розмірі 34 400,52 грн, оскільки нарахування сум єдиного внеску за 2018 рік на суму 34 400,52 грн пов`язано із висновком про необхідність виключення підприємця з 01.01.2018 з реєстру платників єдиного податку, перебування у 2018 році, за результатами перевірки, на загальній системі оподаткування, визначення підприємцю розміру чистого оподатковуваного доходу, при цьому, правомірність перебування на спрощеній системі оподаткування у 2018 році підтверджена матеріалами справи, відтак нарахування сум недоїмки по єдиному внеску здійснено неправомірно;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 02 квітня 2020 року №0027994203, яким до платника податків застосовано штрафні санкції у розмірі 6 880,11 грн., оскільки судом не підтверджено заниження єдиного внеску у 2018 році на суму 34 400,52 грн, нарахування штрафу у розмірі 20 % є неправомірним;

- податкове повідомлення-рішення від 08 квітня 2020 року №0036454203, яким платнику податків збільшено грошове зобов`язання з 873 211,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 218 302,75 грн, оскільки платником податків не допущено перевищення обсягу граничного доходу для осіб, які є платниками єдиного податку ІІІ групи, підстав для реєстрації платником ПДВ судом не встановлено, у зв`язку із чим позивачем не допущено заниження ПДВ, та не допущено порушення пункту 181.1 статті 181, пункту 183.10 статті 183, пункту 187.1 статті 187 ПК України;

- рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 02 квітня 2020 року №0028004203, яким до платника податків застосовано штраф у розмірі 340 грн., адже нарахування штрафу пов`язано із поданням за 2017 та 2018 рік не за встановленою формою звітності, оскільки судом підтверджено правомірність застосування спрощеної системи оподаткування, нарахування такого штрафу є неправомірним.

Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 08 квітня 2020 року №0036374203 до позивача застосовано штраф у розмірі 510,00 грн. за ненадання первинних документів на перевірку, зокрема, книги КОРО, що є порушенням вимог підпункту 296.1.1 пункту 296.1 статті 296 Податкового кодексу України, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, пункту 44.1, пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України.

Так, підпунктом 16.1.12 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний забезпечувати збереження документів, пов`язаних з виконанням податкового обов`язку, протягом строків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (пункт 44.3 статті 44 Податкового кодексу України).

У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків (пункт 44.5 статті 44 Податкового кодексу України).

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (абзац 1 пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України).

Вимогами пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Позивачем не заперечується належність повідомлення її про початок проведення перевірки.

Вимогами підпункту 296.1.1 пункту 296.1 статті 296 Податкового кодексу України визначено, що платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть Книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів. Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Для реєстрації Книги обліку доходів такі платники єдиного податку подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги, у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

Так, в акті перевірки (стор.7) вказано, що станом на 16 березня 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 книгу обліку доходів до Головного управління ДПС у місті Києві не надала. Позивачем до суду не надано ні доказів на спростування вказаної інформації, ні даної книги обліку доходів.

За таких підстав, судом вбачається правомірність застосування до позивача штрафу в розмірі 510,00 грн. на підставі спірного податкового повідомлення-рішення від 08 квітня 2020 року №0036374203 та, як наслідок, відсутність підстав для його скасування в судовому порядку.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зважаючи на вищенаведене у сукупності, суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а відтак наявні підстави для їх скасування в судовому порядку.

Вимогами частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень покладений на нього обов`язок доказування не виконав.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02 квітня 2020 року № ф-147, рішення про нарахування пені та застосування штрафів від 02 квітня 2020 року №0027994203, №0028004203, №0028014203, податкові повідомлення-рішення №0036454204, №0036464203, №0036484203, № 0036514203 та №0036564203 від 08 квітня 2020 року.

В іншій частині адміністративного позову відмовити.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені нею судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.Б. Федорчук