Рішення № 100676251, 29.10.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2021 р. Справа № 480/6798/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області

про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просить:

1. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 18.03.2021 року у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи з 29.07.1991 року по 15.11.1991 року на посаді помічника начальника 3-го відділення Радянського районного військового комісаріату м. Вільнюс (Литва) та з 22.11.1993 року по 07.03.1995 року на посаді психолога Зіньківського районного військового комісаріату Полтавської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 17.10.1990 року по 29.07.1991 року була прийнята (тимчасово) на посаду інспектора по обліку та бронюванню у Радянський районний військовий комісаріат м. Вільнюс, Литва. З 29.07.1991 року по 15.11.1991 року була переведена та працювала на посаді помічника начальника 3-го відділення Радянського районного військового комісаріату м. Вільнюс, Литва. З 22.11.1993 року по 07.03.1995 року працювала на посаді психолога Зіньківського районного військового комісаріату Полтавської області, що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 .

З серпня 2019 року позивач знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області та отримує пенсію за віком, а не пенсію державного службовця відповідно до Закону України “Про державну службу” та “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Враховуючи наведене, 24.11.2020 року, позивач звернулася до відповідача з електронним зверненням про перерахунок пенсії державного службовця.

18.03.2021 року отримала відповідь, згідно якої у призначенні пенсії державного службовця відмовлено, оскільки станом на 01.05.2016 року відсутній стаж 10 років роботи на посадах, віднесених до відповідної категорії посад державних службовців.

Так, відповідач не встановив відповідність займаної позивачем посади за період роботи з 29.07.1991 року по 15.11.1991 року у Радянському районному військовому комісаріаті м. Вільнюс, Литва до відповідних категорій посад державної служби за записами трудової книжки, оскільки в неї зазначена неповна назва посади.

Крім цього, відповідач зазначив, що посади спеціалістів, зокрема, міських і районних військових комісаріатів, відповідно до ст. 25 Закону України “Про державну службу”, віднесено до 7-ї категорії посад державних службовців - цих працівників необхідно було привести до Присяги державних службовців та присвоїти їм ранги державних службовців відповідно до категорії посад.

Також відповідач зазначив, що за час роботи на посаді психолога Зіньківського районного військового комісаріату Полтавської області з 22.11.1993 року по 07.03.1995 року позивач не складала Присяги і не присвоювався відповідний ранг державного службовця. До того ж, у пенсійній справі відсутні документи, видані кадровим підрозділом органу, з яким позивачка перебувала у трудових відносинах, які підтверджують, що зазначена посада психолога віднесена до посад спеціалістів та до відповідної категорії посад державних службовців.

Позивач вважає, що відповідач неправомірно не зарахував вказані періоди до стажу держслужбовця, а тому наведена відмова відповідача є протизаконною та такою, що не дає можливості зробити перерахунок пенсії, оформити її у відповідності до законодавства України, у зв`язку з чим позивачка змушена звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 06.09.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач, отримавши копію ухвали про відкриття провадження у справі 14.09.2021 (а.с. 27), у встановлений судом строк відзиву на позов не надав, про причини неподання відзиву суд не повідомив.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що з 17.10.1990 року по 29.07.1991 року ОСОБА_1 працювала (тимчасово) на посаді інспектора по обліку та бронюванню у Радянський районний військовий комісаріат м. Вільнюс, Литва; з 29.07.1991 року по 15.11.1991 року - переведена та працювала на посаді помічника начальника 3-го відділення Радянського районного військового комісаріату м. Вільнюс, Литва; з 22.11.1993 року по 07.03.1995 року - працювала на посаді психолога Зіньківського районного військового комісаріату Полтавської області, що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 (а.с. 10).

ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області та отримує пенсію за віком (а.с. 11).

24.11.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про перехід на інший вид пенсії (згідно Закону України "Про державну службу" (а.с. 29).

Листом № 1571-1231/К-02/8-1800/21 від 18.03.2021 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області відмовлено у призначенні пенсії державного службовця та зазначено, що листом від 01.12.2020 були надані роз`яснення про умови призначення пенсії державного службовця. Також зазначено, зокрема, що відсутній стаж 10 років роботи на посадах, віднесених до відповідної категорії посад державних службовців. Крім цього, відповідач зазначив, що посади спеціалістів, зокрема, міських і районних військових комісаріатів, відповідно до ст. 25 Закону України “Про державну службу”, віднесено до 7-ї категорії посад державних службовців - цих працівників необхідно було привести до Присяги державних службовців та присвоїти їм ранги державних службовців відповідно до категорії посад. Також відповідач зазначив, що за час роботи на посаді психолога Зіньківського районного військового комісаріату Полтавської області з 22.11.1993 року по 07.03.1995 року позивач не складала Присяги і не присвоювався відповідний ранг державного службовця. До того ж, у пенсійній справі відсутні документи, видані кадровим підрозділом органу, з яким позивачка перебувала у трудових відносинах, які підтверджують, що зазначена посада психолога віднесена до посад спеціалістів та до відповідної категорії посад державних службовців (а.с. 8).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Так, судом встановлено, що предметом спору по справі є правомірність дій відповідача в частині не зарахування до стажу державної служби позивача періодів роботи з 29.07.1991 року по 15.11.1991 року на посаді помічника начальника 3-го відділення Радянського районного військового комісаріату м. Вільнюс (Литва) та з 22.11.1993 року по 07.03.1995 року на посаді психолога Зіньківського районного військового комісаріату Полтавської області, що порушує пенсійні права позивача щодо переведення з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію згідно Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ «Про державну службу».

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім`ї цих виплат у визначених законом випадках. Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об`єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо).

Закон України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 9, частини першої статті 10 вказаного Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV передбачений порядок переведення з одного виду пенсії, передбаченої цим Законом, на інший. Зокрема, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, який набрав чинності 01 травня 2016 року (далі - Закон №889-VIII).

Статтею 90 Закону №889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До 01 травня 2016 року діяло законодавство у сфері державної служби, яке передбачало право державного службовця на призначення пенсії на умовах, визначених статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1996 №3723-VIII (далі - Закон №3723-VIII).

Згідно з частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктом 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Також згідно з пунктом 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону №3723-ХІІ передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналізуючи зазначені вище норми законодавства, суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Такі ж висновки щодо застосування норм права неодноразово висловлювалися Верховним Судом, зокрема, у постановах від 03 липня 2018 року у справі №265/3709/17, від 19 березня 2019 року у справі №357/1457/17, від 15 серпня 2019 року у справі №676/6166/17, від 01 квітня 2020 року у справі №607/9429/17.

Що стосується періодів роботи позивачки з 29.07.1991 року по 15.11.1991 року на посаді помічника начальника 3-го відділення Радянського районного військового комісаріату м. Вільнюс (Литва) та з 22.11.1993 року по 07.03.1995 року на посаді психолога Зіньківського районного військового комісаріату Полтавської області, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283), цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Тобто, обчислення стажу державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 здійснюється відповідно до Порядку №283.

Відповідно до пункту 2 зазначеного Порядку № 283, до стажу державної служби зараховується робота на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, згідно з додатком.

Так, Додатком визначено до стажу служби зараховується роботи у військкоматах та інших органів управління військових формувань.

Таким чином, законодавством встановлено право зарахування стажу роботи в військкоматах та інших органів управління військових формувань до стажу державного службовця.

Так, згідно трудової книжки позивача № НОМЕР_1 в період з 17.10.1990 року по 29.07.1991 року ОСОБА_1 працювала (тимчасово) на посаді інспектора по обліку та бронюванню у Радянський районний військовий комісаріат м. Вільнюс, Литва; з 29.07.1991 року по 15.11.1991 року - переведена та працювала на посаді помічника начальника 3-го відділення Радянського районного військового комісаріату м. Вільнюс, Литва; з 22.11.1993 року по 07.03.1995 року - працювала на посаді психолога Зіньківського районного військового комісаріату Полтавської області, що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 (а.с. 10).

Зазначені відомості узгоджуються із інформацією в довідці Сумського обласного військового комісаріату від 24.11.2020 №2/915 (а.с. 30).

Як наслідок, період роботи позивачки з 29.07.1991 року по 15.11.1991 року та з 22.11.1993 року по 07.03.1995 року слід зарахувати до стажу державної служби.

Таким чином, доводи відповідача про неможливість встановити відповідність займаної посади позивача у період 29.07.1991 року по 15.11.1991 року, оскільки зазначена не повна назва, суд не приймає до уваги та спростованими матеріалами справи.

Також, суд спростовує доводи відповідача, як на підставу відмови у зарахуванні до стажу роботи наведених періодів відсутність у позивача присяги державного службовця виходячи з наступного.

Так, згідно Закону України «Про державну службу» №3273-ХІІ громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу.

Таким чином, починаючи з 1993 року державні службовці, які вперше зараховуються на державну службу, повинні були складати присягу державного службовця

Проте, суд наголошує, що позивачка у наведений період вже працювала з 17.10.1990 в Радянському районному військовому комісаріаті м.Вільнюс.

Отже, суд приходить висновку про необґрунтованість висновків пенсійного фонду про необхідність приведення позивачки до присяги державного службовця.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати періоди роботи позивачки з 29.07.1991 року по 15.11.1991 року та з 22.11.1993 року по 07.03.1995 року до стажу державної служби.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зауважує, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та, як наслідок, суд дійшов висновку що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 908,00 грн. судового збору, сплаченого згідно з квитанцією від 25.08.2021 р. (а.с. 22).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 18.03.2021 року у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) періоди роботи з 29.07.1991 року по 15.11.1991 року на посаді помічника начальника 3-го відділення Радянського районного військового комісаріату м. Вільнюс (Литва) та з 22.11.1993 року по 07.03.1995 року на посаді психолога Зіньківського районного військового комісаріату Полтавської області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) судовий збір в сумі 908,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А. Прилипчук