Рішення № 100676079, 28.10.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 жовтня 2021 року м. Рівне №460/5250/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді О.М. Дудар, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі – відповідач) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій.

Позивач просила суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті допомоги на поховання померлого пенсіонера судді у відставці, ОСОБА_2 ;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити допомогу на поховання померлого пенсіонера в розмірі двомісячного грошового утримання судді у відставці, яке отримувала на момент смерті ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у зв`язку із смертю матері, ОСОБА_2 , яка була суддею у відставці та отримувала щомісячне довічне грошове утримання, позивач звернулася до відповідача із заявою про виплату допомоги на її поховання. Відповідач відмовив позивачу у виплаті такої допомоги, оскільки Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не передбачено виплату допомоги на поховання особам, які отримували щомісячне довічне грошове утримання суді у відставці. Позивач вважає, що така відмова є протиправною та порушує її права.

Ухвалою суду від 24.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

02.07.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень вказано, що померла ОСОБА_2 отримувала щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці на підставі Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Згідно з пунктом 7 статті 150 вказаного Закону головні розпорядники коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів забезпечують здійснення судами видатків на поховання та увічнення пам`яті суддів, у тому числі суддів у відставці, у межах видатків, передбачених для судів у державному бюджеті на відповідний рік. З огляду на викладене, у позивача відсутнє право на отримання допомоги на поховання, визначеної статтею 53 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Розглянувши позовну заяву та відзив, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримувала щомісячне довічне грошове утримання як суддя у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів", що визнається сторонами та в силу вимог ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України не потребує доказуванню.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 24 лютого 2021 року складено актовий запис №427, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Рівненським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Львів) (а.с.8).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданим Рівненським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Львів) 13.03.2020 та свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданим 12.09.1992, ОСОБА_1 є донькою померлої ОСОБА_2 (а.а.с.10-11).

ОСОБА_1 здійснила поховання своє матері, ОСОБА_2 за власні кошти, що підтверджується довідкою від 05.03.2021 №188, виданою Комунальним підприємством "Здолбунівське" Здолбунівської міської ради Рівненської області (а.с.22).

23.03.2021 позивач звернулася до відповідача з заявою про виплату їй допомоги на поховання пенсіонера в розмірі двомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яке отримувала на момент смерті ОСОБА_2 (а.с.23).

Листом від 05.04.2021 №2145-2047/К-02/8-1700/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомило позивача про те, що Законом України "Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування" не передбачена виплата допомоги на поховання особам, які отримували щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, а тому така виплата не належить до компетенції органів Пенсійного фонду України (а.а.с.24-25).

Вважаючи відмову у виплаті допомоги на поховання протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з статтею 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, врегульовано Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).

За змістом статті 1 Закону №1058-IV, пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону №1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною 3 статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що у солідарній системі надаються соціальні послуги за рахунок коштів Пенсійного фонду. До соціальних послуг, передбачених цим Законом, належить допомога на поховання пенсіонера.

Згідно зі статтею 53 Закону №1058-IV, у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.

Таким чином, допомога на поховання за рахунок коштів Пенсійного фонду надається у разі смерті пенсіонера, який отримував пенсію за віком, по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, призначену відповідно до Закону №1058-IV.

Частиною 1 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016 (далі – Закон №1402-VIII) визначено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Згідно з пунктом 7 частини 5 статті 48 Закону №1402-VIII, незалежність судді забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом.

У рішенні від 08 червня 2016 року у справі №4-рп/2016 Конституційний Суд України наголошував, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя.

У цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказав, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.

Отже, виплата довічного грошового утримання нерозривно пов`язана з конституційно визначеним статусом професійного судді та не є видом пенсії у розумінні норм національного законодавства.

Відповідно до частини 7 статті 150 Закону №1402-VIII, головні розпорядники коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів забезпечують здійснення судами видатків на поховання та увічнення пам`яті суддів, у тому числі суддів у відставці, у межах видатків, передбачених для судів у державному бюджеті на відповідний рік.

Рішенням Ради суддів України №62 від 16.09.2016 затверджений Порядок компенсації витрат на поховання та увічнення пам`яті суддів, у тому числі суддів у відставці (далі -Порядок №62).

Пунктом 4 Розділу ІІІ Порядку №62 визначено, що витрати на поховання та увічнення пам`яті суддів та суддів у відставці можуть здійснюватися безпосередньо судом чи відповідним територіальним управлінням Державної судової адміністрації України щодо місцевих судів або компенсуватися виконавцю волевиявлення померлого.

Згідно з пунктом 5 Розділу ІІІ Порядку №62, якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого поховання може здійснюватися чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов`язалася поховати померлого.

Відповідно до пункту 6 Розділу ІІІ Порядку №62, для здійснення компенсації особа, яка здійснила поховання, надає заяву про компенсацію понесених витрат та доданих до неї оригіналів документів, згідно з якими було проведено оплату послуг, визначених у розділі II цього Порядку.

Пунктом 7 Розділу ІV Порядку №62 визначено, що компенсація здійснюється в межах бюджетних асигнувань відповідного суду.

Судом встановлено, що померла ОСОБА_2 була суддею у відставці та отримувала щомісячне довічне грошове утримання, призначене відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а отже компенсація витрат на її поховання має бути виплачена відповідно до Порядку №62.

Згідно з ч.1 ст.148 Закону №1402-VIII, фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Частинами 3 та 4 статті 148 Закону №1402-VIII передбачено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: 1) Верховний Суд - щодо фінансового забезпечення його діяльності; 11) вищий спеціалізований суд - щодо фінансового забезпечення його діяльності; 2) Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України.

Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

Таким чином, виплата компенсації витрат на поховання померлого судді у відставці повинна здійснюватися відповідним територіальним управлінням Державної судової адміністрації України.

З наведеного вбачається, що для осіб, які здійснили поховання та увічнення пам`яті суддів та суддів у відставці, які отримували щомісячне довічне грошове утримання, встановлено інші соціальні гарантії та інший порядок отримання допомоги на поховання, ніж той, що передбачений ст.53 Закону №1058-IV для пенсіонерів, які отримують пенсію на умовах зазначеного закону.

У сукупності викладеного, суд дійшов висновку, що позивач не має права на отримання відповідно до ст. 53 Закону №1058-IV допомоги на поховання своєї матері, яка на момент смерті отримувала щомісячне довічне грошове утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів", а тому відмова відповідача у виплаті їй такої допомоги є правомірною.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач довів правомірність своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул.Короленка, буд.7, м.Рівне, 33028, ідентифікаційний код юридичної особи: 21084076).

Рішення складено 28 жовтня 2021 року.

Суддя О.М. Дудар