Рішення № 100675918, 29.10.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/8766/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/8766/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

03 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУПФ в Полтавській області) , в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо здійснення з 19.02.2020 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі лише 68 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;

- зобов`язати ГУПФ в Полтавській області здійснити з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 згідно з довідкою Апеляційного суду Полтавської області №01-46/52/2020 від 25.02.2020 в розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, за вирахуванням фактично виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вона має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 згідно з довідкою про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №01-46/50/2020 від 25.02.2020, виданої Апеляційним судом Полтавської області, виходячи з розрахунку 90 відсотків від зазначеної у довідці суддівської винагороди, тоді як відповідач здійснив такий перерахунок лише на рівні 68 відсотків від зазначеної у довідці суми суддівської винагороди.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 09.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

20.08.2021 до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. При цьому зазначає, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 у справі №440/4125/20 позивачу був здійснений перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі відповідної довідки №01-46/50/2020 від 25.02.2020, виданої Ліквідаційною комісією Апеляційного суду Полтавської області. Такий перерахунок здійснено у розмірі 68% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, виходячи зі стажу роботи безпосередньо на посаді судді, який складає 29 років 2 місяці 25 днів. Тому позовна вимога про здійснення перерахунку з урахуванням ще й половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу, що складає 2 роки 4 місяці 28 днів, є безпідставною (а.с. 22-24).

Ухвалою суду від 31.08.2021 клопотання представника ГУПФ в Полтавській області про залишення без розгляду позовної заяви у цій справі залишено без задоволення.

Ухвалою судді від 02.09.2021 позовну заяву залишено без руху.

Після усунення недоліків, ухвалою судді від 08.09.2021 продовжено розгляд справи у порядку визначеному ухвалою суду від 09.08.2021.

06.09.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом аналогічна позовній заяві (а.с. 38-40).

Розгляд даної справи, відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши письмові докази, враховуючи письмові пояснення сторін викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до постанови Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 08.09.2016 №1515-VІІІ та наказу Апеляційного суду Полтавської області від 15.09.2016 №07-09/56 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Апеляційного суду Полтавської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

З 20.08.2016 позивачу було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у розмірі 90% від заробітної плати, що не заперечується сторонами.

Згідно з розрахунком відповідача загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 41 рік 2 місяці 21 день, у тому числі стаж роботи на посаді судді 29 років 2 місяці 25 днів, навчання у ВНЗ 4 роки 9 місяців 23 дні (а.с. 29).

25.02.2020 Ліквідаційною комісією Апеляційного суду Полтавської області на ім`я ОСОБА_1 видано довідку вих.№01-46/50/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до норм Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" та Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020, згідно з якою станом на 18.02.2020 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 196 537,00 грн, у тому числі: посадовий оклад - 115 610,00 грн; доплата за вислугу років – 69 366,00 грн; доплата за перебування на адміністративній посаді в суді – 0,00 грн; доплата за науковий ступінь - 0,00 грн; доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці – 11561,00 грн; щомісячна доплата відповідно до частини шостої статті 135 Закону №1402-VIII - 0,00 грн (а.с. 27).

Одразу ж, 26.02.2020 позивач звернулася до ГУПФ в Полтавській області із заявою про здійснення їй перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі зазначеної довідки (а.с. 25).

04.03.2020 ГУПФ в Полтавській області прийнято рішення №105, яким відмовлено ОСОБА_1 у проведенні такого перерахунку, оскільки на час звернення заявника з відповідною заявою Верховною Радою України не прийнято додаткового нормативно-правового акта, яким визначено умови та порядок перерахунку призначеного довічного грошового утримання суддям у відставці на підставі Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 (а.с. 26).

Не погодившись з цим рішенням пенсійного органу, позивач оскаржила його до суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 у справі №440/4125/20, яке набрало законної сили 21.12.2020, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФ в Полтавській області від 04.03.2020 №105 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Ліквідаційної комісії Апеляційного суду Полтавської області від 25.02.2020 № 01-46/50/2020. Зобов`язано ГУПФ в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання відповідно до довідки Ліквідації комісії Апеляційного суду Полтавської області від 25.02.2020 №01-46/50/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020. В іншій частині позовних вимог, зокрема в частині вимог щодо визначення відсоткової ставки розміру щомісячного довічного грошового утримання, відмовлено (а.с 12-15).

На виконання даного судового рішення ГУПФ в Полтавській області своїм рішенням від 04.03.2021 №916030815674 здійснило перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням 68% суддівської винагороди, за наслідками чого визначено його розмір на рівні 133 645,16 грн (а.с. 28).

Але 133 645,16 грн щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 виявилося замало.

Тож посилаючись на протиправність дій відповідача в частині заниження розміру щомісячного довічного грошового утримання з 90% до 68% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (надалі - Закон №1402-VIII).

Пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", крім положень зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Частинами 3, 4 статті 142 Закону №1402-VIII встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Як свідчить зміст відзиву на позов, відповідач визнає право позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання відповідно до ст. 142 Закону №1402-VIII. В той же час суть претензій сторін зводиться до розміру відсотку, з якого має обчислюватися сума цього утримання, де позивач наполягає на необхідності застосування норм закону, який діяв на момент призначення йому довічного утримання (90%), а відповідач стверджує, що застосуванню підлягають норми чинного Закону №1402-VI, при цьому до стажу роботи має зараховуватися лише час фактичного виконання позивачем обов`язків судді без врахування будь-яких інших періодів трудової діяльності позивача (68%).

Як вже з`ясовано судом вище, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 року у справі №440/4125/20, яке набрало законної сили 21.12.2020, зобов`язано ГУПФ в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання відповідно до довідки Ліквідаційної комісії Апеляційного суду Полтавської області від 25.02.2020 №01-46/50/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 (а.с. 12-15).

Відповідач на виконання рішення суду власним рішенням від 04.03.2021 №916030815674 здійснив перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 виходячи з розрахунку лише 68% від суддівської винагороди (а.с. 28) на підставі цієї довідки (а.с. 27).

Розв`язуючи цю публічно-правову суперечку, суд виходить з наступних міркувань.

До 18.02.2020 в Законі №1402-VIII діяла норма пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень, відповідно до якої право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя йде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Рішенням Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18.02.2020 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII, пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень визнаний неконституційним.

Відповідно до статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Таким чином з 18.02.2020 в законодавстві відсутні норми, які окремо регулюють питання суддівської винагороди та щомісячного грошового утримання судді у відставці для суддів, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання відповідно до вимог Закону №1402-VIII.

За таких обставин на позивача розповсюджуються загальні правила нарахування щомісячного грошового утримання судді у відставці, передбачені статтею 142 Закону №1402-VIII.

За Законом від 07.07.2010 №2453-VI, який частково втратив чинність, грошове утримання судді обчислювалося з 15 мінімальних заробітних плат з підвищуючими коефіцієнтами для суддів апеляційної та касаційної інстанції (з урахування пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 № 11-р/2018).

Водночас чинним Законом №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" визначені інші вихідні дані для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а саме:

- щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді (ч. 4 ст. 142);

- базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (з підвищуючими коефіцієнтами для суддів апеляційної та касаційної інстанції) (ч. ч. 3, 4 ст. 135).

Тому для застосування розміру 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, про який зазначає позивач, немає жодних законних підстав, оскільки зазначений розмір був передбачений Законом України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", який з 18.02.2020, тобто з моменту проголошення Рішення КСУ №2-р/2020 від 18.02.2020, остаточно втратив чинність в частині регулювання питань щодо грошового утримання суддів.

Натомість чинним Законом №1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та їх відсотковий розмір для нарахування щомісячного грошового утримання.

Суд зазначає, що Законом №1402-VIII, як і до цього Законом №2453-VI, передбачено виплату пенсії або за вибором судді у відставці щомісячного довічного грошового утримання.

Позивач обрав щомісячне довічне грошове утримання, а не пенсію.

Закон №2453-VI втратив чинність, натомість діючим Законом №1402-VIII встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (частина 4 статті 142).

У зв`язку з цим суд відкидає як безпідставні доводи позивача про те, що розмір довічного грошового утримання є сталим та не може змінюватися.

Суд звертає увагу позивача на те, що перерахунок грошового утримання виходячи з 90% від заробітної плати працюючого судді, тобто за правилом Закону №2453-VI, який втратив чинність, поставить діючих суддів у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом №2453-VI.

Встановлений Конституційним Судом України єдиний підхід до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів не передбачає вибіркового застосування правових положень, як цього домагається позивач.

Визначена пунктом 25 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII можливість встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на рівні 80 відсотків суддівської винагороди (за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді) передбачала обчислення розміру такого утримання відповідно до положень Закону №2453-VІ.

З визнанням неконституційними положень пункту 25 Прикінцевих і перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено єдиний порядок обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що у свою чергу виключає можливість та підстави для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці виходячи зі складових суддівської винагороди, визначених статтею 135 чинного Закону №1402-VIII та відсоткового розміру суддівської винагороди, встановленого недіючим Законом №2453-VІ.

Верховний Суд у рішенні від 16.06.2020 у зразковій справі №620/1116/20 (Пз/9901/5/20) дійшов висновку про наявність у судді у відставці, який отримує щомісячне грошове утримання у розмірі обчисленому за Законом №2453-VI, права (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII. Зважаючи на те, що чинним Законом №1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування щомісячного грошового утримання, Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для обчислення щомісячного грошового утримання одночасно за складовими, які передбачені для різних формул обчислення грошового утримання (розмір суддівської винагороди за Законом №1402-VIII, а розмір відсотку - за Законом №2453-VI).

При цьому слід зазначити, що визначення відсотку розміру довічного грошового утримання позивача від суддівської винагороди працюючого судді на підставі норм Закону №1402-VIII не призводить до порушення статті 22 Конституції України, оскільки розмір довічного грошового утримання, на який має право позивач за Законом №1402-VIII, не є меншим ніж той, який був забезпечений позивачу на підставі положень Закону від 07.07.2010 №2453-VI.

Таким чином застосовуючи під час перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки №01-46/50/2020 від 25.02.2020, виданої Ліквідаційною комісією Апеляційного суду Полтавської області приписи статті 142 чинного Закону №1402-VIII, а не приписи законів, які втратили чинність, відповідач діяв правомірно та обґрунтовано.

З огляду на це суд визнає безпідставними вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок його довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з розрахунку 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та залишає відповідну вимогу без задоволення.

Вирішуючи питання щодо правильності розрахунку відповідачем стажу судді у відставці при здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 на підставі довідки №01-46/50/2020 від 25.02.2020, виданої Ліквідаційною комісією Апеляційного суду Полтавської області, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини першої статті 137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена ВРП, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд" від 12.07.2018 №2509-VIII статтю 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" доповнено частиною другою, згідно з якою до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

При цьому абзацом 4 пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Частиною 1 статті 2 Закону УРСР від 05.06.1981 №2023-X "Про вибори районних (міських) народних судів Української РСР" (чинного на час обрання позивача на посаду судді) було передбачено, що народним суддею і народним засідателем районного (міського) народного суду може бути обраний кожний громадянин Української РСР, який досяг на день виборів 25 років.

Водночас згідно з пунктом 31 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" (чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років), до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Крім того статтею 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, було передбачено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Таким чином законодавством, яке діяло на момент призначення ОСОБА_1 на посаду судді та на момент набрання чинності Законом №2453-VI, було передбачено право судді на зарахування до стажу, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарного періоду проходження строкової військової служби.

Такий висновок підтверджується також положеннями Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21.12.2016 №1798-VIII, яким були внесені зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", зокрема, пункт 34 Прикінцевих та перехідних положень якого доповнено абзацом четвертим такого змісту: "Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)".

Аналогічні висновки щодо застосування норм права висловлені у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 235/7316/16-а.

Тож до стажу роботи на посаді судді позивача, з якого обчислюється відсоткове значення грошового утримання, крім безпосереднього суддівського стажу позивача (29 років 2 місяці 25 днів), який відповідач врахував при обчисленні грошового утримання позивача, слід також врахувати половину строку навчання у вищому навчальному закладі (з 01.09.1981 по 23.06.1986, тобто 2 роки 4 місяці 28 днів) (а.с. 11).

З урахуванням цього стаж роботи позивача на посаді судді складає 31 рік 07 місяців 23 дні, що надає їй право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 в розмірі 72% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (50% за 20 років + 22% (2% х 11 років за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років).

Всупереч наведеному відповідач здійснив перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача на підставі довідки Ліквідаційної комісії Апеляційного суду Полтавської області від 25.02.2020 №01-46/50/2020 з 19.02.2020 в розмірі лише 68% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (з урахуванням лише стажу роботи безпосередньо на посаді судді 29 років 2 місяці 25 днів), чим допустив порушення вимог частини 3 статті 142 Закону №1402-VIII.

Відтак порушене право позивача підлягає відновленню.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд з метою ефективного захисту права позивача, на підставі частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним і скасувати рішення ГУПФ в Полтавській області від 04.03.2021 №916030815674, зобов`язавши відповідача здійснити з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 згідно з довідкою Ліквідаційної комісії Апеляційного суду Полтавської області від 25.02.2020 №01-46/50/2020 виходячи з розрахунку 72 відсотки суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, за вирахуванням фактично виплачених сум.

Отже, адміністративний позов належить задовольнити частково.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 908,00 грн.

Оскільки адміністративний позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 50% судових витрат, що пов`язані зі сплатою судового збору.

Стосовно клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання ГУПФ в Полтавській області подати звіт про його виконання у місячний строк з дня набрання чинності суд зазначає про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже за приписами вказаної норми покладення таких зобов`язань на суб`єкта владних повноважень є правом, а не обов`язком суду.

Суд не знаходить підстав для застосування зазначеної форми контролю за виконанням судового рішення, оскільки не вважає, що відповідачем після набрання рішенням суду законної сили не буде забезпечено його виконання.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 04.03.2021 №916030815674.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 згідно з довідкою Ліквідаційної комісії Апеляційного суду Полтавської області від 25.02.2020 №01-46/50/2020 виходячи з розрахунку 72 відсотки суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, за вирахуванням фактично виплачених сум.

В іншій частині вимог - позов залишити без задоволення.

Клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду - залишити без задоволення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) частину судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Б. Супрун