Рішення № 100675081, 28.10.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/15899/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2021 року місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул.Митрополита Андрея, 10 (далі – відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Ухвалою від 27.09.2021 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що займані позивачем посади лікаря з УЗД та лікаря-методиста у медико-генетичному центрі Державної установи «Інститут спадкової патології Національної академії медичних наук України» віднесено до посад працівників охорони здоров`я, такі посади, відповідно, дають право на призначення пенсії за вислугу років працівникам охорони здоров`я згідно з пунктами «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відтак позивач вважає, що у відповідності до пункту 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV відповідач повинен призначити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

23.10.2021 представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних заперечила. Відзив обґрунтований тим, що до спеціального стажу на посадах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років не враховані період проходження позивачем інтернатури в Костопільській районній лікарні (враховується посада лікаря-інтерна), а також період роботи лікарем у Львівському Науково-дослідному інституті спадкової патології (у переліках закладів охорони здоров`я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров`я відсутній такий заклад).

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.

Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.

Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо виплати призначенні грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне страхування».

Листом від 04.06.2021 № 6615-5603/В-52/8-1300/21 відповідач повідомив позивача про те, що з 01.09.1994 і на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України Закону України «Про загальнообов`язкове державне страхування», позивач працює у Львівському науково-дослідному інституті спадкової патології, який згідно з переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років не відноситься до закладів охорони здоров`я. Відтак з огляду на те, що вказаний період роботи не зараховується до стажу роботи, яка дає право на пенсію за вислугу років, відсутні підстави для виплати грошової допомоги.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у призначенні грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення протиправною, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Конституції України).

Відповідно до пункту 7-1 розділу Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон України №1058-IV) особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 вказаного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України №1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

23.11.2011 Кабінет Міністрів України відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України №1058-IV постановою №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок №1191).

Пунктом 2 вказаного Порядку визначено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України №1788-XII, що передбачені, в тому числі Переліком №909.

У свою чергу, пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі – Закон України №1788-XII) передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;

з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України 04.11.1993 № 909 (далі – Перелік № 909)

Розділом 2 «Охорона здоров`я» Переліку №909 передбачено, що право на пенсію за вислугою років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), що працюють у таких закладах охорони здоров`я: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, діагностичні центри.

Пунктом 5 Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України №1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Зміст наведених норм права свідчить, що законодавець пов`язує право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, зокрема, з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України №1788-XII.

Визначення поняття заклад охорони здоров`я наведено в статті 3 Основ законодавства України про охорону здоров`я від 19.11.1992 №2801-ХІІ, згідно якої це юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Відповідно до частини другої статті 16 Основ законодавства України про охорону здоров`я заклади охорони здоров`я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами за наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців.

Статтею 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» визначено, що заклад охорони здоров`я - це юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що до стажу роботи, який дає право на призначення грошової допомоги, зараховується, зокрема, робота у закладах та на посадах, визначених Порядком №909.

Згідно положень статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Отже, законодавець встановив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише у випадку відсутності останньої або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих, зокрема, за місцем роботи.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 28.04.2020 у справі №678/941/17.

Суд встановив, що позивач з 01.09.1994 і на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне страхування», працював на посадах лікаря з ультразвукової діагностики та лікаря-методиста у медико-генетичному центрі Державної установи «Інститут спадкової патології Національної академії медичних наук України».

З метою забезпечення державної політики щодо створення та функціонування закладів охорони здоров`я і заняття медичною і фармацевтичною діяльністю, наказом Міністерства охорони здоров`я України № 385 затверджено Перелік закладів охорони здоров`я, відповідно до якого до закладів охорони здоров`я належать, зокрема, медичний центр (різного профілю).

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності Державної установи «Інститут спадкової патології Національної академії медичних наук України» є: 72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук (основний); 86.22 Спеціалізована медична практика; 86.21 Загальна медична практика.

У довідці Державної установи «Інститут спадкової патології Національної академії медичних наук України» від 15.04.2021 № 91 зазначено, що Державна установа «Інститут спадкової патології Національної академії медичних наук України» відноситься до відання Національної академії медичних наук України. Медико-генетичний центр є структурним підрозділом інституту, де працюють лікарі різних спеціальностей, у тому числі позивач на 0,5 посади лікаря з УЗД та на 0,5 посади лікаря-методиста.

Перелік лікарських посад у закладах охорони здоров`я, затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження переліків закладів охорони здоров`я, лікарських посад, посад фармацевтів, посад фахівців з фармацевтичною освітою (асистентів фармацевтів), посад професіоналів у галузі охорони здоров`я, посад фахівців у галузі охорони здоров`я та посад професіоналів з вищою немедичною освітою у закладах охорони здоров`я» від 28.10.2002 № 385, містить посади лікарів-спеціалістів, які займав позивач – лікар-методист (пункт 53), лікар з ультразвукової діагностики (пункт 130).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на зарахування періоду роботи на посадах лікаря з УЗД та на 0,5 посади лікаря-методиста у Державній установі «Інститут спадкової патології Національної академії медичних наук України» до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відтак, страховий стаж позивача на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України №1788-XII, становив більше 35 років станом на час призначення пенсії за віком.

Суд не бере до уваги посилання представника відповідача на не зарахування до спеціального стажу на посадах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років періоду проходження позивачем інтернатури в Костопільській районній лікарні, оскільки цієї підстави відповідач не вказав у листі від 04.06.2021 № 6615-5603/В-52/8-1300/21. Більше того, страховий стаж позивача на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України №1788-XII, становив більше 35 років станом на час призначення пенсії за віком без урахування періоду проходження позивачем інтернатури в Костопільській районній лікарні.

Це означає, що в силу положень пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», позивач має право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення є протиправними.

Відтак з метою повного та ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 908,00 грн, сплачений згідно з квитанцією від 07.09.2021 № 0.0.2256940991.1.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул.Митрополита Андрея, 10) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Мричко Н.І.