Рішення № 100674990, 29.10.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

29 жовтня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3839/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та зобов`язати вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

21.07.2021 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Луганській області (далі - відповідач), в якій позивач, з урахуванням уточнених вимог, просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу № Ф-2021-17 від 26.02.2021 про сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування винесеною особою з назвою «Головне управління ДПС у Луганській області».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27.04.2021 у поштовому відправленні з рекомендованим повідомленням про вручення зі штрих кодом 9270334168760 позивач отримав документ з назвою «Вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2021-17 від 26.02.2021р.» (далі - вимога № Ф2021- 17) за підписом начальника Головного управління ДПС у Луганській області О.А. Височина та якою остання вимагає перерахувати на небюджетний рахунок особи з назвою “Головне управління ДФС у Луганській області” грошові кошти у розмірі 47218 грн 06 коп.

07.05.2021 позивачем подано скаргу до ДПС України про узгодження Вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2021-17 від 26.02.2021 на підставі ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в межах десятиденного строку з наступного дня після одержання незаконного рішення особи з назвою ”ГУ ДФС У Луганській області“.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Рішення № 12187/6/99-00-06-02-01-06 від 01.06.2021 Державної податкової служби України позивач отримав 06.07.2021 листом з рекомендованим повідомленням про вручення за № 04053 4924590 63.

З посиланням на норми Законів України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” та “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, позивач вважає, що вимога є протиправною.

Ухвалою суду від 23.07.2021 позовну заяву залишено без руху (арк. спр. 13-14).

Ухвалою суду від 14.09.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку строщеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 26-27).

30.09.2021 до Луганського окружного адміністративного суду через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) надійшов відзив на позов (арк. спр. 31-35) в обґрунтування якого зазначено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець 27.08.2010 Новоайдарською районною державною адміністрацією Луганської області за номером запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 2371000000001117, перебуває на обліку на спрощеній системі оподаткування, як платник єдиного податку у Новоайдарській ДПІ Головного управління ДПС у Луганській області.

Станом на 31.01.2021 ОСОБА_1 допустив заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 46708,06 грн (код класифікації доходів бюджету 71040000 - єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб які провадять незалежну професійну діяльність), що підтверджується даними картки особового рахунку платника.

ГУ ДПС у Луганській області на підставі даних картки особового рахунку платника, було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2021-17 від 26.02.2021, яку направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно відмітки в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення оскаржувану вимогу ОСОБА_1 отримав особисто 27 04.2021.

Протягом 2021 року позивачем частково сплачено заборгованість з єдиного внеску у загальній сумі 10509,06 грн, тому згідно розрахунку від 24.09.2021 заборгованість складає 36709,00 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2021-17 від 26.02.2021 отримана позивачем 27.04.2021. 07.05.2021 позивачем було подано скаргу до Державної податкової служби України щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2021-17 від 26.02.2021, як такої щодо сформована з порушенням вимог законодавства.

За результатом розгляду даної скарги рішенням Державної податкової служби України від 01,06.2021 № 12187/6/99-00-06-02-01-06 скаргу позивача задоволено частково. Оскаржувану вимогу скасовано, враховуючи, що вона складена не за встановленою формою з порушенням п. 4 розділу VI Наказу № 449.

Водночас зазначено, що дане порушення не скасовує суми боргу (недоїмки) позивача з єдиного внеску по суті. Відповідно до п. 5 розділу IV Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 № 1124, у разі скасування вимоги або рішення контролюючого органу про нарахування пені та накладення штрафу вони вважаються відкликаними з дня прийняття рішення контролюючим органом вищого рівня про повне або часткове задоволення скарги, про що зазначається в рішенні відповідного контролюючого органу.

Враховуючи, що оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2021-17 від 26.02.2021 скасовано контролюючим органом вищого рівня 01.06.2021, відповідно на час звернення позивача із позовом до суду предмет спору у даній справі відсутній.

Щодо посилання позивача на пункт 9.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464 відповідач зазначає.

Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» № 440-ІХ від 14.01.2020 (далі - Закон № 440-ІХ) пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464 виключено. Закон № 440-ІХ набув чинності 13.02.2020, згідно з яким пункт 9-4 розділу VIII Закону №2464 був виключений, а тому відсутні підстави для невиконання платниками єдиного внеску обов`язків, передбачених частиною 2 статті 6 Закону №2464.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 13.05.1997 №1-рп/1999 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Вищезазначене свідчить про те, що частково на час виникнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464 діяв, разом з цим на час формування спірної вимоги про сплату боргу (26.02.2021), норма, яка тимчасово звільняла позивача від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464 (своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок) втратила чинність.

Відповідно, позивач з 13.02.2020 повинен виконувати покладені на нього обов`язки зі сплати єдиного соціального внеску відповідно до положень Закону № 2464, який на час формування спірної вимоги не містить положень щодо звільнення позивача від виконання обов`язків, встановлених статтею 6 цього Закону.

В контексті спірних правовідносин необхідно звернути увагу на правовий висновок Верховного Суду в рішенні від 30.03.2018 у зразковій справі № 812/292/18 адміністративне провадження № Пз/9901/22/18, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 06.31.2018.

Верховний Суд зазначає, що Закон № 2464 не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, передбачених ч.2 ст.6 Закону № 2464, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Крім того, згідно позиції Верховного Суду у вищезазначеній справі можна дійти висновку, що період звільнення платника єдиного внеску від виконання обов`язків, передбачених частиною 2 статті 6 Закону № 2464, закінчується разом із внесенням змін безпосередньо до Закону № 2464 щодо виключення пункту 9-4 розділу VIII цього Закону.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.04.2020 у справі №812/838/17 та від 02.04.2020 у справі № 360/1546/19.

Отже, необізнаність позивача у змінах законодавства, у даному випадку із Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 14.01.2020 №440-ІХ, згідно з яким пункт 9-4 розділу VIII Закону №2464 був виключений, формують хибне розуміння своїх прав та обов`язків як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За приписами частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд встановив таке.

ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) з 27.08.2010 зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку відповідача як платник єдиного внеску (арк. спр. 50).

26.02.2021 відповідачем сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2021-17 в якій зазначено, що сума боргу позивача станом на 31.01.2021 становить 47218,06 грн (арк. спр. 7, 49), яку вручено позивачу 27.04.2021 (арк. спр. 49).

Позивачем направлено скаргу на вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-66020-50 до Державної податкової служби України, що не заперечується сторонами.

Рішенням про результати розгляду скарги № 12187/6/99-00-06-02-01-06 від 01.06.2021 Державною податковою службою України вимогу про сплату боргу (недоїмки) Ф-2021-17 від 26.02.2021 скасовано та визнано такою, яка відкликана з дня прийняття рішення (арк. спр. 22-23), яке направлено на адресу позивача (арк. спр. 68).

При цьому рішенням зобов`язано відповідача сформувати та направити нову вимогу, з урахуванням наведених висновків, згідно вимог чинного законодавства.

Позивач повідомленням від 15.07.2021 звернувся до відповідача в якому зазначив про початок адміністративного оскарження спірної вимоги (арк. спр. 36).

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 24.09.2021 за позивачем обліковується недоїмка по сплаті єдиного внеску у сумі 36709,00 грн (арк. спр. 37), що підтверджується даними інтегрованої картки за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 за позивачем обліковується недоїмка по сплаті єдиного внеску для фізичних осіб – підприємців в тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (арк.спр. 38-48).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464).

Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2464 виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

У розумінні підпунктів 2, 6 частини першої статті 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 платником єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до частини шостої статті 4 Закону №2464 особи, зазначені у пунктах 4 і 5 частини першої цієї статті, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

За приписами частини першої статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску має право:

безоплатно отримувати від податкових органів та Пенсійного фонду в межах їх компетенції інформацію, необхідну для виконання обов`язків, покладених на платника згідно з цим Законом, а також для підтвердження надходження до Пенсійного фонду сплачених платником сум єдиного внеску (пункт 1);

безоплатно отримувати від податкових органів та Пенсійного фонду у межах їх компетенції консультації та роз`яснення щодо прав та обов`язків платника єдиного внеску, порядку сплати єдиного внеску (пункт 3);

оскаржувати в установленому законом порядку рішення податкового органу та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб (пункт 4).

За приписами частини четвертої статті 25 Закону №2464 податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до податкового органу вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це податкового органу, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Не підлягають оскарженню зобов`язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 розділу VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449) у разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Відповідно до абзацу 1 пункту 4 розділу VІ Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІТС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Пунктом 6 розділу VІ Інструкції № 449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо: податковий орган скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження з дня прийняття податковим органом рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки).

Згідно з пунктом 42.1 статті 42 Податкового кодексу України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

Згідно з пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

За приписами пункту 42.3 статті 42 Податкового кодексу України документ, надісланий контролюючим органом в електронний кабінет, вважається врученим платнику податків, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" та є доступним в електронному кабінеті.

Датою вручення платнику податків документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків. У разі якщо доставка документа відбулася після 18 години, датою вручення документа платнику податків вважається наступний робочий день. Якщо доставка відбулася у вихідний чи святковий день, датою вручення документа платнику податків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

У разі неотримання контролюючим органом квитанції про доставку документа в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надіслання такий документ у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків (його представнику).

За приписами пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

На вимогу платника податків, який отримав документ в електронній формі, контролюючий орган надає такому платнику податків відповідний документ у паперовій формі протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідної вимоги (у паперовій або електронній формі) платника податків.

Процедуру подання та розгляду контролюючим органом скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - вимога) та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами десятою та одинадцятою статті 25 Закону №2464-VI скарг банків на рішення про накладення фінансових санкцій, передбачених частиною дванадцятою зазначеної статті, визначає Порядок розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 №1124 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.02.2016 за № 178/28308 (далі - Порядок № 1124, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1 розділу IV Порядку № 1124 контролюючий орган, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під підпис. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення контролюючим органом не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

За приписами пункту 4 розділу IV Порядку № 1124 контролюючий орган при розгляді скарги перевіряє законність і обґрунтованість винесення вимоги або рішення, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень: скасовує в повному обсязі вимогу або рішення, що оскаржується, і задовольняє скаргу.

У разі скасування вимоги або рішення контролюючого органу про нарахування пені та накладення штрафу вони вважаються відкликаними з дня прийняття рішення контролюючим органом вищого рівня про повне або часткове задоволення скарги, про що зазначається в рішенні відповідного контролюючого органу (пункт 5 розділу IV Порядку №1124).

За приписами пункту 4 розділу V Порядку № 1124 рішення вважається надісланим (врученим) скаржнику, який є фізичною особою, якщо його вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові під підпис чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнім відомим її місцезнаходженням з повідомленням про вручення.

Якщо скаржник на день надсилання йому контролюючим органом рішення не повідомив в установленому порядку про зміну місцезнаходження (місця проживання), рішення вважається належним чином врученим навіть у разі його повернення як такого, що не знайшло адресата, або за закінченням строку зберігання.

З матеріалів справи встановлено, що рішенням про результати розгляду скарги скасовано спірну вимогу, тобто вимога вважається відкликаною.

На момент звернення з даним адміністративним позовом позивач був обізнаний про результати розгляду скарги та про скасування спірної вимоги (арк. спр. 22-23).

Посилання позивача на пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464, суд вважає безпідставним та зазначає.

Законом України “Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи” № 440-IX від 14.01.2020 (далі – Закон № 440-ІХ) пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464 виключено.

Закон № 440-ІХ набув чинності 13.02.2020.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-рп/1999 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на вищевикладене судом встановлено що, на час виникнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464 діяв, разом з цим на час формування спірної вимоги про сплату боргу (26.02.2021), норма, яка тимчасово звільняла позивача від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464 (своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок) втратила чинність.

Відповідно, позивач з 13.02.2020 повинен виконували покладені на нього обов`язки зі сплати єдиного соціального внеску відповідно до положень Закону № 2464, який на час формування спірної вимоги не містить положень щодо звільнення позивача від виконання обов`язків, встановлених статтею 6 цього Закону.

Посилання позивача, на норми Закону № 1669 та на продовження антитерористичної операції, суд вважає безпідставними, оскільки норма Закону № 2464, яка тимчасово визначала право позивача не виконувати обов`язки зі сплати єдиного внеску, а не звільняла від вказаного обов`язку повністю, втратила чинність.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що Закон № 2464 не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.04.2020у у справі №812/838/17 та від 02.04.2020 у справі № 360/1546/19.

Суд наголошує, що норми Закону № 2464-VI тимчасово звільняли платників податків від обов`язку сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

У Рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 №19-рп/2021 вказано, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Суд звертає увагу, що скасуванню в судовому порядку підлягає рішення суб`єкта владних повноважень, яке є чинним та не скасоване у порядку процедури його адміністративного оскарження.

Як встановлено судом, оскаржувана позивачем вимога про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 26.02.2021 № Ф-2021-17 на час подачі позову та розгляду даної справи по суті, скасована Державною податковою службою України та вважається відкликаною.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що внаслідок скасування Державною податковою службою України вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 26.02.2021 № Ф-021-17 винесеної Головним управлінням ДПС у Луганській області, відсутній предмет спору, а тому позовна вимога задоволенню не підлягає.

Щодо посилання відповідача про пропуск позивачем строку оскарження спірної вимоги, суд зазначає.

Згідно із частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною четвертою статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Положення абзацу 5 частини 4 статті 25 Закону № 2464-VI передбачають можливість оскарження вимоги в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до абзацу 9 частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI у разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку.

Процедуру подання та розгляду контролюючим органом скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - вимога) та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами десятою та одинадцятою статті 25 Закону №2464-VI скарг банків на рішення про накладення фінансових санкцій, передбачених частиною дванадцятою зазначеної статті, визначає Порядок розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 №1124 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.02.2016 за № 178/28308 (далі - Порядок №1124, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пунктів 1, 3 розділу ІV "Розгляд скарг" Порядку № 1124 контролюючий орган, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під підпис. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення контролюючим органом не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Скарга, подана з порушенням порядку і строків, визначених пунктом 3 розділу II та пунктом 1 розділу IІІ цього Порядку, а також відкликана відповідно до цього Порядку, не підлягає розгляду контролюючими органами, про що виноситься рішення про залишення скарги без розгляду та робиться відмітка в журналі реєстрації скарг.

Рішення ДФС, прийняте за розглядом скарги, може бути оскаржене в судовому порядку (пункт 6 розділу IІІ "Подання повторної скарги" Порядку № 1124).

Оскільки Державна податкова служба України розглянула скаргу позивача на спірну вимогу та прийняла відповідне рішення, враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду у строк визначений законом, а тому зазначене твердження відповідача суд вважає безпідставним.

Щодо посилання відповідача на те, що позивач звернувся до неналежного відповідача, суд зазначає таке.

Позивач оскаржуючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.02.2021 № Ф-2021-17 сформовану Головним управлянням ДПС у Луганській області (ідентифікаційний код 44082150) помилково зазначив невірний ідентифікаційний код відповідача «43143746».

Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29).

При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі "Kutic v. Croatia", заява №48778/99, пункт 25).

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).

Отже, при застосуванні процесуальних норм належить уникати надмірного формалізму, що може призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом.

Наведені обставини, в даному конкретному випадку (при зазначені в позовній заяві невірного коду відповідача, але при фактичному оскарженні спірної вимоги сформованої Головним управлянням ДПС у Луганській області (ідентифікаційний код 44082150), вказують на те, що саме останній є належним відповідачем, а тому у разі повернення позову з вказаної підстави, на думку суду, буде вважатись надмірним формалізмом.

Аналогічна правова позиція щодо неможливості застосування надмірного формалізму у аналогічних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 1.380.2019.006025, від 16.09.2021 у справі № 240/10995/20 та від 06.10.2021 у справі № 580/4024/19.

Відповідно до статті 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами.

Згідно частини першої та другої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки судом встановлено, що на час звернення до суду оскаржувана вимога вже була скасована ДПС України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до вимог статті 139 КАС України судовий збір та інші витрати відшкодуванню не підлягає.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В. Смішлива