Рішення № 100674849, 29.10.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2021 року м.Кропивницький Справа № 340/6541/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Пасічника Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Злинської сільської ради (вул. Центральна, 76, с.Злинка, Маловисківський район, Кіровоградська область, 26232, код ЄДРПОУ 04364851) про скасування рішення та зобов`язати вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Злинської сільської ради Кіровоградської області № 525 VIII сесії VIII скликання від 18.08.2021 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 »;

- зобов`язати Злинську сільську раду Кіровоградської області розглянути повторно подане клопотання та прийняти рішення щодо надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту в адміністративно-територіальних межах Злинської сільської ради Кіровоградської області Маловисківського району.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в квітні 2021р. звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га, що розташована в Новоукраїнському районі Кіровоградської області для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням відповідача від 18.08.2021р. №525 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, яке, з посиланням на ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, мотивоване тим, що бажане місце розташування земельної ділянки є екологічно сталий агроландшафт та не відповідає виду земельних угідь, призначенню та принципам землеустрою визначеним статтями другою та шостою Закону України «Про землеустрій», в частині раціональної системи землеволодінь та землекористувань.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з даними позовом.

Ухвалою суду від 01.10.2021р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

18.10.2021р. відповідачем надано відзив на позов вимоги якого не визнаються з підстав, які по суті відповідають мотивам відмови зазначеним в оскаржуваному рішенні (а.с.52-57).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково враховуючи наступне.

Встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га, що розташована в Новоукраїнському районі Кіровоградської області для ведення особистого селянського господарства (а.с.16).

До клопотання також було додано:

- копія паспорту;

- графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (а.с.17).

Рішенням відповідача від 18.08.2021р. №525 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, яке, з посиланням на ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, мотивоване тим, що бажане місце розташування земельної ділянки є екологічно сталий агроландшафт та не відповідає виду земельних угідь, призначенню та принципам землеустрою визначеним статтями другою та шостою Закону України «Про землеустрій», в частині раціональної системи землеволодінь та землекористувань (а.с.13).

Не погодившись із вказаним рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.14 Конституції України та ст.373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільська, селищна, міська рада питання регулювання земельних відносин повинна вирішувати виключно на пленарних засіданнях і відповідно до закону.

У відповідності зі ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, чинним законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.

Повноваження сільської, селищної, міської ради у галузі земельних відносин передбачені, зокрема, ст.ст.12, 122 Земельного кодексу України.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Так, частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно ч.7 ст.118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, чинним законодавством чітко визначено, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Приймаючи оскаржуване рішення відповідач мотивує його посиланням на ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України.

Разом з тим, вказане посилання на норму Земельного кодексу України є безпідставним зважаючи на те, що вказаною нормою врегульовано питання щодо порядку надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, а не у власність, як бажає позивач.

Спірні правовідносини врегульовано ст. 118 Земельного кодексу України.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку відповідачем не доведено належними доказами правомірність прийнятого рішення, а тому рішення від 18.08.2021р. №525 є протиправними та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, суд зазначає наступне.

Вирішення питань щодо розпорядження землями комунальної власності с/г призначення, віднесено саме до повноважень відповідача по справі, які в розумінні Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року (надалі - також «Рекомендація R (80)2») є дискреційними повноваженнями.

Відповідно до названих Рекомендацій суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Зважаючи на визнання судом протиправним рішення відповідач від 18.08.2021р. №525, належним способом захисту прав позивача, з урахуванням дискреційних повноважень відповідача щодо розпорядження землями с/г призначення комунальної власності, є зобов`язання повторно розглянути заяву позивача та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суд позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2724 грн., який належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн., суд зазначає наступне.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано: договір про надання правничої (правової) допомоги від 26.08.2021р. №26/08/21 (а.с.26-29); витяг з договору №26/08/21 (а.с.31,32); акт обліку фактично відпрацьованого часу (а.с.30); акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих правничих послуг) (а.с.25).

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, необхідною передумовою відшкодування витрат є не лише їх документальне оформлення, а й докази їх фактичного понесення (сплати).

Натомість позивачем не надано доказів оплати вартості витрат на професійну правничу допомогу, а тому суд не знаходить підстав для відшкодування вказаних витрат.

Керуючись ст.ст.9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Злинської сільської ради Кіровоградської області № 525 VIII сесії VIII скликання від 18.08.2021 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 ».

Зобов`язати Злинську сільську раду Кіровоградської області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2724грн. за рахунок бюджетних асигнувань Злинської сільської ради Кіровоградської області (код ЄДРПОУ 04364851).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. Пасічник