Рішення № 100674780, 29.10.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2021 року справа №340/1104/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого – судді Брегея Р.І., розглянувши у м.Кропивницький в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (у порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі – Управління) про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду зі заявою до Управління про зобов`язання сплатити пенсію у нарахованому розмірі, не обмежуючи виплату максимальною сумою, починаючи з 01 січня 2018 року.

У судовому засіданні зазначив, що обмеження виплати пенсії максимальною величиною не може бути застосовано відносно нього, оскільки пенсія призначена у 1993 році.

Вважає дії Управління протиправними, оскільки застосований закон суперечить Основному Закону України.

Стверджує, що до спірних правовідносин не поширюється строк звернення до суду.

Управління заперечило щодо задоволення позову, надіславши відзив на нього (а.с.27-29).

У судовому засіданні представник відповідача зазначила, що пропущено строк звернення до суду в частині позовних вимог.

Водночас зазначає, що, обмежуючи розмір виплати пенсії, Управління керувалось приписами закону, котрий досі не визнаний неконституційним.

22 березня 2021 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (а.с.18-19).

Ухвалою суду від 15 червня 2021 року призначено розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін (а.с.41).

28 жовтня 2021 року сторони до суду не з`явились.

Подали клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження (а.с.97, 100).

Таким чином, суд відповідно до приписів частини 3 статті 194 КАС України прийняв рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Суд, вислухавши пояснення сторін і дослідивши матеріали справи, зробив висновок про задоволення позову з таких підстав.

Встановлені судом обставини і факти, що стали підставами звернення.

Так, позивач – пенсіонер льотного складу цивільної авіації та перебуває на обліку в Управлінні з 1993 року (а.с.1-5).

ОСОБА_1 пенсію призначено відповідно до приписів статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон).

З 01 січня 2018 року Управління виплачує пенсію у меншому розмірі, ніж нараховано (а.с.14-15).

У листопаді 2021 року нараховано 26242,05 грн., а сплачено 17690 грн. (а.с.14-15).

Виплата нарахованих коштів обмежувалась величиною 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.

На вересень 2011 року розмір пенсії склав 5597,95 грн., а грудень 2015 року – 8700,48 грн. (а.с.98).

На вересень 2011 року розмір прожиткового мінімуму для осіб, котрі втратили працездатність, становив 764 грн., а на грудень 2015 року – 1074 грн.

Юридична оцінка, встановлених судом, обставин і фактів справи.

Перш за все, позивач прагне виплати пенсії у нарахованому розмірі та сплати додаткових коштів за періоди, що минули.

Стверджує, що отримує пенсію у меншому розмірі з вини Управління.

Відповідно до приписів частини 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Відповідач обмежував виплату нарахованої суми.

Доводиться наступним.

Щоб обмежити виплату максимальною величиною, то треба нарахувати кошти, побачивши суму, яка не виплачується.

Протокол Управління вказує про такий алгоритм дій (а.с.15).

Отже, до спірних правовідносин не поширюється строк звернення до суду.

08 липня 2011 року прийнято Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі – Закон 2), який набрав чинності 01 жовтня того ж року.

Приписами частини 1 статті 2 Закону 2 встановлено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України (92-15), законів України «Про державну службу» (3723-12), «Про прокуратуру» (1789-12), «Про статус народного депутата України» ( 2790-12 ), «Про Національний банк України» (679-14), «Про Кабінет Міністрів України» (2591-17), «Про дипломатичну службу» (2728-14), «Про службу в органах місцевого самоврядування» ( 2493-14 ), «Про судову експертизу» (4038-12), «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (796-12), «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» (540/97-ВР), «Про наукову і науково-технічну діяльність» (1977-12), «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (2262-12), «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), «Про пенсійне забезпечення» (1788-12), «Про судоустрій і статус суддів» (2453-17), Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (379/95-ВР), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Приписами пункту 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону 2 передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (1058-15) та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Приписами пункту 6 Прикінцевих і перехідних положень Закону 2 статтю 85 Закону, на підставі якого призначали пенсію, доповнено частиною 3 такого змісту.

«Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок,

підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».

Пенсію призначили до набрання чинності Законом 2, а розмір на день набрання ним чинності не перевищував величини десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (5597,95 < (10 х 764)).

Отже, суд зробив такі висновки: якщо на 01 жовтня 2011 року пенсія перевищила величину десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, то розмір не зменшується; виплата таких пенсій у наступних періодах здійснюється без врахування перерахунків до тих пір, поки розмір не відповідатиме величині десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (така залежність обумовлена тим, що величина прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, періодично змінюється (протягом року декілька разів)).

Безумовно, держава обмежила розмір виплати пенсії пенсіонерам, яким після перерахунків, передбачених законодавством, що проведенні після 01 жовтня 2011 року, розмір перевищував величину десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Мова йде про обмеження конституційного права, яке встановлено приписами статті 46 Конституції України.

Цією нормою права передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Приписами статті 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

На час прийняття Закону 2 в країні не вводився воєнний і надзвичайний стан.

Якби і діяв, то Конституція України забороняє обмеження конституційного права, яке встановлено приписами її статті 46.

Підсумовуючи, суд зробив висновок, що припис частини 1 статті 2 та пункту 6 Прикінцевих і перехідних положень Закону 2 (в частині внесення змін до статті 85 Закону) суперечить сукупності статей 46 і 64 Основного Закону.

Приписами частини 4 статті 7 КАС України встановлено, що якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Тому Управління допустило протиправні дії, обмеживши розмір виплати нарахованої пенсії максимальною величиною.

Водночас суд проаналізує законодавство на предмет припинення законодавцем дії обмеження розміру виплати нарахованої пенсії.

Так, приймаючи норму права про обмеження розміру виплати пенсії, законодавець не зазначив час його дії, що неприпустимо з урахуванням такого конституційного принципу як верховенство права (ст.8 Основного Закону).

24 грудня 2015 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі – Закон 3), який набрав чинності з 01 січня 2016 року.

Приписами пункту 25 Закону 3 передбачено наступне.

«Частину першу статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 12-13, ст. 82) доповнити реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Податкового кодексу України, Митного кодексу України, законів України «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати 10740 гривень».

Друге речення частини 1 статті 2 Закону 2 має такий же смисловий зміст, як і перше, окрім двох особливостей.

Дію обмеження розміру виплати пенсії визнано тимчасовою по 31 грудня 2016 року.

Максимальна велична розміру виплати пенсії набула сталості у числовому значенні (10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, станом на 01 січня 2016 року).

До внесення змін до Закону 2 максимальний розмір виплати пенсії змінювався залежно від розміру прожиткового мінімуму, установленого для осіб, які втратили працездатність, що змінювався упродовж року декілька разів.

Таким чином уподовж 2016 року Пенсійний фонд України керувався приписами другого речення частини 1 статті 2 Закону 2.

06 грудня 2016 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі – Закон 4), який набрав чинності з 01 січня 2017 року.

Приписами пункту 34 Закону 4 передбачено наступне.

«У другому реченні частини першої статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 12-13, ст. 82; 2016 р., № 5, ст. 50) слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінити словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року»».

Отже, дію обмеження розміру виплати пенсії визнано тимчасовою по 31 грудня 2017 року.

Таким чином уподовж 2017 року Пенсійний фонд України керувався приписами другого речення частини 1 статті 2 Закону 2.

З того часу законодавець не продовжував його дію.

Загалом припис другого речення частини 1 статті 2 Закону 2 суперечить Конституції України з тих же підстав, як і припис першого речення цієї ж норми права, про що суд зробив висновок вище.

Отже, позов належить задовільнити.

Правовий висновок суду не узгоджується з правовим висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 24 червня 2020 року у аналогічній справі №580/234/19 (а.с.49-55).

Верховний Суд зробив такий висновок.

«Таким чином, пункт 2 розділу ІІ Закону № 3668-VI в контексті перехідних положень не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 01 жовтня 2011 року вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).

Оскільки на момент набрання чинності Законом №3668-VI пенсія ОСОБА_1 не перевищувала законодавчо встановленого максимального розміру, колегія суддів Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду приходить до висновку, що на позивача не поширюються норми пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI.»

Відмінність правових висновків судів обумовлена наступним.

Верховний Суд не аналізував приписи частини 1 статті 2 та пункту 6 Перехідних і прикінцевих положень Закону 2 з урахуванням змін, які внесені Законом 3 та Законом 4, на предмет конституційності.

Верховний Суд не проаналізував внесення змін до згаданої норми права на предмет встановлення строку дії обмеження розміру виплати нарахованої пенсії.

Суди по різному розтлумачили припис пункту 2 Перехідних і прикінцевих положень Закону 2.

Відповідно до приписів частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд переконаний, що під поняттям «суд має враховувати» треба розуміти ознайомлення та осмислення.

У разі непогодження з висновком Верховного Суду, яке ґрунтується на аналізі норм права, котрі не враховувались ним (статті 8, 46, 64 Конституції України), суд вправі прийняти інше рішення, детально пояснивши мотиви незгоди.

Цим правом суд і скористався.

Судові витрати складаються зі сплати судового збору в сумі 908 грн. (а.с.7а).

Суд розподіляє їх відповідно до приписів статті 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовільнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо обмеження розміру виплати нарахованої суми пенсії ОСОБА_1 за період з 01 січня 2018 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області виплатити ОСОБА_1 додаткові кошти за період з 01 січня 2018 року у сумі, що перевищувала обмеження максимальною величиною, та виплачувати пенсію у нарахованому розмірі, не обмежуючи виплату максимальною величиною.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині сплати заборгованості за один місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 908 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Р.І. Брегей