Ухвала суду № 100674676, 29.10.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

29 жовтня 2021 року м. Київ № 320/12140/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві адміністративний позов гр. ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася гр. ОСОБА_1 з позовом, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо ненарахування та невиплати їй підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення з 17.07.2018 року по день звернення та з відповідним перерахунком у подальшому у розмірі визначеному відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати ГУ ПФУ у Київській області здійснити нарахування та виплату їй за період з 17.07.2018 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який має статус та проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі визначеному ст. 39, ст. 51 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо ненарахування та невиплати їй з 24.01.2008 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю в розмірі 100% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як особі, яка віднесена до категорії 1;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити нарахування та виплату їй з 24.01.2008 року, як особі що віднесена до категорії 1, щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 100% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" без обмеження кінцевим терміном.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Під час розгляду даної адміністративної справи судом з`ясовано, що позовну заяву подано позивачкою з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що звернення позивачки до суду з даним позовом обумовлено протиправними, на її думку, діями відповідача, що виявились у відмові здійснити перерахунок та виплату пенсійних виплат за період з 17.07.2018 та з 24.01.2008.

Водночас, з позовною заявою позивачка звернулася до суду лише 21.11.2020, тобто з порушенням строку, визначеного статтею 122 КАС України.

Разом з тим заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з даним позовом та доказів поважності причин пропуску такого строку позивачкою суду не надано.

При цьому у позовній заяві позивачка стверджує, що строк звернення до суду з даним позовом нею не пропущено.

Так, позивачка зазначає, що про порушення своїх прав та інтересів вона дізналася у листопаді 2020 року, отримавши лист Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, а відтак строк звернення до суду з даним позовом слід відраховувати з дати отримання рішення (листа), яким їй відмовлено у перерахунку пенсійних виплат.

Крім того, на думку позивачки, шестимісячний строк звернення до суду, передбачений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, до спірних правовідносин застосуванню не підлягає, оскільки в силу положень частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Наявність у позивачки права на звернення до суду з даним позовом без обмеження будь-яким строком підтверджується, на її думку, також рішеннями Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013, 15.10.2013 № 9-рп/2013 та висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 24.04.2018 в адміністративній справі № 646/6250/17 та 19.06.2018 в адміністративній справі № 646/6250/17.

Разом з тим вказані доводи не приймаються судом до уваги, оскільки частина друга статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV не встановлює строки звернення до суду з позовом про оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а визначає норми матеріального права, які регулюють виплату за минулий час уже нарахованих, однак не виплачених з вини територіальних органів Пенсійного фонду України сум пенсій, а правові позиції Верховного Суду, викладені у наведених вище постановах, прийняті за інших фактичних обставин справи.

Посилання позивачки на рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 та 15.10.2013 № 9-рп/2013 також не приймаються судом до уваги, оскільки у вказаних рішеннях судом досліджувалось питання строку звернення до суду працівника у разі порушення законодавства про оплату праці, а не звернення до суду особи у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності територіального органу Пенсійного фонду України.

У свою чергу суд звертає увагу позивачки на те, що пенсійні платежі є періодичними та виплачуються щомісяця, а відтак позивачка з 2008 та з 17.07.2018 року знала або повинна була дізнатися про невиплату їй територіальним органом Пенсійного фонду України пенсійних виплат у належному розмірі.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 31.03.2021 в адміністративній справі № 240/12017/19.

Так, у вказаному вище судовому рішенні Верховний Суд відступив від попередніх висновків з питань застосування строку звернення до суду у соціальних спорах та зазначив, що перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому суд касаційної інстанції наголосив, що отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.

За наведених обставин Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, у спорах цієї категорії.

Відтак, шестимісячний строк звернення до суду з даним позовом слід відраховувати не з моменту отримання позивачкою листа Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, а з моменту отримання позивачем пенсійних виплат за у 2008 та з 17.07.2018 року, розрахунок яких, на думку позивачки, зроблено територіальним органом Пенсійного фонду України невірно.

Наведені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства, у зв`язку з чим суд, враховуючи приписи частини тринадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху з наданням позивачці часу для усунення зазначених недоліків.

Вказані недоліки повинні бути усунені позивачкою у п`ятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з даним позовом та доказів поважності причин пропуску такого строку.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 122, 161, 171, 243 та 248 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву гр. ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Встановити позивачці п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення копії даної ухвали.

Роз`яснити позивачці, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде залишена без розгляду.

Копію ухвали надіслати позивачці.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Лапій С.М.