Ухвала суду № 100674596, 27.10.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

27 жовтня 2021 року м. Київ № 320/11788/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши позовну заяву

ОСОБА_1

до Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)»

про визнання протиправною бездіяльності та стягнення грошової компенсації,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)», в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» (код ЄДРПОУ 14316936) щодо невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна в сумі 9189,31 грн.;

- стягнути з Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» (код ЄДРПОУ14316936) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна в сумі 9189,31 грн.;

- стягнути з Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» (код ЄДРПОУ 14316936) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з дня звільнення до моменту прийняття судом рішення у справі.

Судом під час вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлено недоліки позовної заяви, у зв`язку із чим ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали, для усунення недоліків, про які вказано в ухвалі.

20.10.2021 на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 , у якій позивачем зазначено про те, що йому стало відомо про порушення його права в день отримання листа відповідача про відмову у виплаті грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна від 13.08.2021 р. Позивач зауважив, що до того часу відповідач його запевняв, що йому буде належним чином виплачено грошову компенсацію, що належить до виплати при звільненні, тож позивач вказав, що був переконаний що грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна йому буде виплачено у повному розмірі.

Позивач додав, що отримавши лист відповідача від 13.08.2021 він дізнався, що виплата грошової компенсації відповідачем проведена не буде., отже позивачу стало відомо про порушення його права саме з дня отримання відмови відповідача, тому просить поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом.

В зв`язку з тим, що у період з 05.10.2021 по 22.10.2021 суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В. не виконувала посадові обов`язки у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, вирішення питання про відкриття провадження у справі здійснено 27.10.2021.

Розглянувши надані документи позивачем на виконання вимог про залишення позовної заяви без руху та клопотання про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що початок перебігу шестимісячного строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатись», що містяться у частині 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.

При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Суд також зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.

За приписами ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Зазначаючи про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд в ухвалі від 28.09.2021 вказав, що позивачем оскаржується до суду бездіяльність Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» (код ЄДРПОУ 14316936) щодо невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна в сумі 9189,31 грн.

При цьому, юридично значимими обставинами в межах спірних правовідносин є невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Встановлюючи своєчасність розрахунку з позивачем при звільненні, суд зазначає, що позивача звільнено 22.04.2020 року.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що довідку № 10 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна ОСОБА_1 оформлено 23.04.2020 року, у ній зазначено загальну суму до виплати у розмірі 9 189 грн. 31 коп.

Крім того, судом зауважено, що позивач в позовній заяві посилається на приписи постанови Кабінету Міністрів України № 578 від 14.08.2013 «Про забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінальної служби», пунктом 27 якої обумовлено, що під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна.

Отже, з моменту звільнення позивача зі служби у нього виникло право на отримання грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, а саме з 23.04.2020, і саме з цього дня, на думку суду, необхідно обчислювати строк звернення до суду з позовом про стягнення грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна.

Додатково суд вказав, що позивач до суду з даним позовом звернувся лише 08.09.2021 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, встановленим статтею 122 КАС України.

Водночас, суд відхиляє доводи позивача стосовно того, що останньому стало відомо про порушення його права з листа відповідача від 13.08.2021, з якого вбачалося, що розрахунку з ним проведено не буде, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Відтак, твердження позивача про те, що відповідач запевняв його про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна буде йому виплачено у повному розмірі є очікуваннями позивача, але не є об`єктивними обставинами, що перешкоджали зверненню позивача до суду.

Зміст позовної заяви та клопотання про поновлення строку звернення до суду не містить інформації про наявність дійсних істотних перешкод чи труднощів для своєчасного подання позовної заяви до суду в межах встановлених законом строків, які б були об`єктивними та не залежали від волевиявлення сторони.

Крім того, суд зазначає, що позивач будучи обізнаним під час звільнення про не виплату належної суми грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна мав можливість у строки визначені чинним законодавством реалізувати своє право на звернення до суду.

Суд зазначає, що позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Слід зазначити, що обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt, згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.

Згідно з ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами пропуску процесуального строку можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Згідно з практикою ЄСПЛ для забезпечення оптимального співвідношення права на доступ до правосуддя та принципу правової визначеності у процесі прийняття судом рішення про поновлення строку на звернення до суду мають враховуватися:

1) особливі обставини кожної конкретної справи у системному зв`язку з причинами пропуску строку на звернення до суду; наявність причин непереборного та об`єктивного характеру пропуску строку на звернення до суду;

2) характер права, для захисту якого надійшло звернення до суду, та його значення для сторін;

3) період, який минув з моменту пропуску строку, правові наслідки його поновлення або не поновлення;

4) наявність публічного (суспільного та, меншою мірою, державного) інтересу у справі;

5) фундаментальність значення справи для судової та правозастосовної практики.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (справи «Стаббігс на інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії») право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Отже, позивач не вказав причини непереборного та об`єктивного характеру, що заважали йому своєчасно звернутися за захистом своїх прав до суду, відтак суд дійшов висновку, що позовна заява та заява позивача на усунення недоліків позовної заяви не містить поважних причин пропуску строку звернення до суду.

Пунктом 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно пунктів 1 та 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Беручи до уваги ту обставину, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про існування обставин, що об`єктивно перешкоджали йому звернутись з даним позовом до суду у межах строків, встановлених законом, а судом з позовної заяви та доданих до неї матеріалів не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає поверненню.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню позивача до суду з подібним позовом після того, як перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

На підставі викладеного, керуючись статтями 121-123, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» про визнання протиправною бездіяльності та стягнення грошової компенсації, - повернути позивачеві.

2. Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Панова Г. В.