Рішення № 100673945, 28.10.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2021 року м. Житомир справа № 240/2539/21

категорія 102000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах її неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області та до Хорошівського районного сектору Управління державної міграційної служби України у Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду, як законний представник своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області (далі - відповідач 1) та до Хорошівського районного сектору Управління державної міграційної служби України у Житомирській області (далі - відповідач 2), в якому просить:

- визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області та Хорошівського районного сектору Управління державної міграційної служби України у Житомирській області у видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із досягненням нею 16-річного віку, паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;

- зобов`язати Хорошівський районний сектор Управління державної міграційної служби України у Житомирській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із досягненням нею 16 річного віку, паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона разом з своєю неповнолітньою дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зверталась до відповідачів із заявою про видачу її дитині, у зв`язку з досягненням ним 16-річного віку, паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ. Однак, у відповідь на свою заяву отримала від Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області лист від 28.08.2020 №М-217/6/1801-20/1801.9/4276-20, який фактично зводився до цитування нормативно-правових актів та не містив обгрунтованої відмови, а від Хорошівського районного сектору Управління державної міграційної служби України у Житомирській області лист з відмовою від 06.10.2020 №М-8/6/1816-20/1816/232-20, в якому відповідач, посилаючись на норми Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456, зазначив, що для оформлення паспорта необхідно надати оригінали документів, визначені Тимчасовим порядком, в тому числі й рішення, що набрало законної сили. Вказану відмову у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки позивач вважає протиправною, а тому вона звернулась з даним позовом до суду.

Ухвалою від 05 квітня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі №240/2539/21 за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Крім того, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

05 травня 2021 року до суду надійшов відзив Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області та Хорошівського районного сектору Управління державної міграційної служби України у Житомирській області на позовну заяву, в якому відповідачі заперечували проти задоволення заявлених позовних вимог. Аргументуючи таку позицію відповідач зазначив, що 14.08.2020 ОСОБА_1 одноособово засобами поштового зв`язку звернулася з письмовою заявою до Хорошівського РС та до УДМС щодо оформлення її неповнолітній дочці ОСОБА_2 паспорта громадянина України у зв`язку з досягненням останньою 16-річного віку. До вказаного звернення нею не було додано жодного документа. За результатами розгляду цього звернення Хорошівським РС та УДМС надані відповіді від 27.08.2020 за №М-7/6/1816-20/1816/192-20 та від 28.08.2020 за №М-217/6/1801-20/1801.9/4276-20 з роз`ясненнями вимог законодавства щодо порядку оформлення та видачі паспорта громадянина України. В подальшому, 16.09.2020 вже сама неповнолітня ОСОБА_2 звернулася до Хорошівського РС із заявою довільної форми про видачу їй паспорту громадянина України у формі книжечки. Однак, вказана заява також була надіслана нею засобами поштового зв`язку, а не подана особисто. Оскільки, до цієї заяви заявник не додала жодного документа, Хорошівський РС надав їй відповідь від 06.10.2020 №М-8/6/1816-20/1816/232-20 з роз`ясненнями вимог законодавства щодо порядку оформлення та видачі паспорта громадянина України відповідно до Тимчасового порядку щодо переліку документів, необхідних для подання до територіального підрозділу ДМС для оформлення паспорта. З огляду на вказане, відповідачі вважають, що ОСОБА_2 звернулася до відповідача всупереч встановленому законодавством порядку, а саме: не подала належних документів та звернулася до територіального підрозділу не особисто, а засобами поштового зв`язку із заявою довільної форми. Водночас, звернення до уповноваженого органу відповідно до порядку, передбаченого Постановою №302, чи відповідно до Тимчасового порядку №456, з наданням необхідного пакету документів, є передумовою для розгляду питання про оформлення та видачу паспорта громадянина України. З огляду на що, розгляд поданої позивачем заяви було здійснено відповідно до Закону України “Про звернення громадян” з роз`ясненням заявнику законодавчо визначеного алгоритму дій, необхідного для отримання паспорта громадянина України, що не є порушенням права позивача та її неповнолітньої дитини з боку відповідачів.

Відповідно до норм ст.ст. 257, 262 КАС України дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 14 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області із заявою, надіславши її засобами поштового зв`язку, в якій просила вести облік її неповнолітньої дитини ОСОБА_2 згідно Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, без використання номера УНЗР (а.с.12-15).

У відповідь на вказану заяву Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області надіслало ОСОБА_1 лист від28.08.2020 №М-217/6/1801-20/1801.9/4276-20, в якому з посиланням на норми Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302, та норми Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456, роз`яснило заявниці порядок звернення та перелік необхідних документів, необхідних для отримання паспорту громадянина України у формі ID-картки та для отримання паспорту громадянина України у формі книжечки, передбаченого Положенням про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ. Крім того, в листі Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області вказало, що не залежно від обраного виду адміністративної послуги (отримання паспорту у формі ID-картки чи паспорту у формі книжечки) така послуга надається територіальним підрозділом Державної міграційної служби України за місцем фактичного проживання особи (а.с.16-19).

Крім того, 14 серпня 2020 року ОСОБА_1 надіслала до Хорошівського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області засобами поштового зв`язку заяву ідентичну по змісту заяві, що була надіслана до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області (а.с.22, 26-28). Як свідчить зміст цієї заяви, до неї позивачем не було додано жодного документа.

Розглянувши вказану заяву, Хорошівський районний сектор Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області надіслав ОСОБА_1 листа від 27.08.2020 №М-7/6/1816-20/1816/192-20, в якому зазначив, що за приписами пункту 1 розділу ІІІ Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456, для оформлення паспорта вперше особа, яка досягла 16-річного віку, подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави; 4) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували(в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України); 5) дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 6) довідку про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання особи. З огляду на що, Хорошівський районний сектор Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області повідомив ОСОБА_1 , що для оформлення паспорта громадянина України її неповнолітній дитині необхідно особисто звернутися до територіального підрозділу з оригіналами документів, визначених Тимчасовим порядком, в тому числі й з рішенням суду, що набрало законної сили (а.с.29-30).

В подальшому, неповнолітня ОСОБА_2 звернулась до Хорошівського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області із заявою довільної форми від 16 вересня 2020 року, в якій просила видати їй паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положенням про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ. До заяви нею було додано лише витяг з постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року по зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18).

Вказана заява була підписана самою неповнолітньою ОСОБА_2 та її законним представником ОСОБА_1 та надіслана засобами поштового зв`язку (а.с.20-21, 23, 31-33).

У відповідь на вищезазначену заяву від 16.09.2020 Хорошівський районний сектор Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області надіслав неповнолітній ОСОБА_2 лист від 06.10.2020 №М-8/6/1816-20/1816/232-20, в якому зазначив, що для оформлення паспорта громадянина України її необхідно особисто звернутися до Хорошівського районного сектору з оригіналами документів, визначених Тимчасовим порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456, в тому числі й з рішенням суду, що набрало законної сили (а.с.34-35).

Не погоджуючись із такими відповідями відповідачів та вважаючи відмову у видачі неповнолітній ОСОБА_2 у зв`язку з досягненням нею 16-річного віку паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки протиправною, її законний представник ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи дії відповідачів на їх відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Статтею 5 Закону України від 18.01.2001 № 2235-III "Про громадянство України" визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.

Законом України від 20.11.2012 № 5492-VI "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі - Закон № 5492-VI) визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5, 6 статті 14 Закону 5492-VI, форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів. Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.

Приписами ч. 1 ст. 13 Закону №5492-VI визначено, що документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення зокрема, поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, до яких відноситься паспорт громадянина України.

Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.

Водночас, частиною 4 статті 13 Закону №5492-VI особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб`єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Таким чином, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.

Частинами 2 - 4 ст. 21 Закону №5492-VI закріплено, що кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Паспорт громадянина України оформляється особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли вісімнадцятирічного віку, - на кожні 10 років. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Оформлення паспорта громадянина України здійснюється розпорядником Реєстру. Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України здійснюються розпорядником Реєстру або уповноваженими суб`єктами, передбаченими пунктом 4 частини першої статті 2 цього Закону (ч. 5 ст. 21 Закону №5492-VI).

При цьому, згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 21 Закону №5492-VI оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Станом на день виникнення спірних правовідносин (день подання заяви) оформлення та видача паспорта регулювались Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 (далі - Порядок №302).

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" було передбачено запровадження із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру:

- з 1 січня 2016 року - оформлення і видачі паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII;

- з 1 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Крім того, пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" було установлено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється.

Згідно з п. 2-3 Порядку № 302 паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що звертаючись до відповідачів із заявами неповнолітня ОСОБА_2 просила видати їй паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

Згідно з п. 1 Положення про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ (далі - Положення № 2503-ХІІ) паспорт громадянина України є документом, посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до п. 3 Положення №2503-XII, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта (п. 5 Положення №2503-XII).

Відповідно до цього Положення №2503-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 року №353 було затверджено зразок бланка громадянина України (у вигляді паспортної книжечки) згідно з додатком.

Пунктом 2 Положення №2503-ХІІ визначено, що паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства після досягнення 16-річного віку.

При розгляді даної справи суд враховує правову позицію щодо права особи на отримання паспорта в формі паспортної книжечки, яку було висловлено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в зразковій справі №806/3265/17.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 року у зразковій справі №806/3265/17 (ПЗ/9901/2/18) констатувала, що норми Закону № 5492-VI, на відміну від норм Положення про паспорт, не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій.

На переконання Великої Палати Верховного Суду, це є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто, таке втручання не було "встановлене законом"), не є "необхідним у демократичному суспільстві". Зазначене допускає свавільне втручання в право на приватне життя в контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 року у зразковій справі №806/3265/17 вказала, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Таким чином, у цій зразковій справі Велика Палата Верховного Суду констатувала незаконність відмови органів ДМС у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26.06.1992 року.

Відповідно до п. 13 Положенням №2503-ХІІ для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35 х 45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

Таким чином, незважаючи на бажання особи оформити паспорт громадянина України у вигляді книжечки чи у вигляді картки, порядок оформлення паспорта та подачі документів являється єдиним: 1) особа особисто звертається до територіального органу ДМС; 2) подає заяву-анкету за встановленою формою; 3) надає необхідний повний пакет документів.

Порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, був затверджений Наказом МВС України від 13.04.2012 №320, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 липня 2012 р. за № 1089/21401. Форма заяви про видачу паспорта також була затверджена Наказом МВС України від 13.04.2012 №320.

Разом з тим, на час звернення позивача із відповідною заявою, Порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, затверджений Наказом МВС України від 13.04.2012 №320, втратив чинність на підставі Наказу МВС України від 01.03.2018 №161, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 березня 2018 р. за № 352/31804. Відтак, втратила чинність й форма заяви про видачу паспорта, затверджена Наказом МВС України від 13.04.2012 №320.

Проте, суд звертає увагу, що відсутність форми заяви не може нівелювати право особи на отримання паспорту у формі книжечки, а тому подання заяви у довільній формі чи за формою, визначеною Порядком, затвердженим наказом МВС України від 13.04.2012 №320, що втратив чинність не може слугувати підставою для невидачі такого паспорту.

Таким чином, передумовою оформлення та видачі паспорта громадянина України є звернення особи до уповноваженого органу з відповідною заявою з долученням визначеного переліку документів.

Під час розгляду справи судом безспірно встановлено, що заяви від 14 серпня 2020 року (а.с.12-14, 26-28) про ведення обліку неповнолітньої дитини ОСОБА_2 згідно Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, були подані до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області та до Хорошівського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області ОСОБА_1 , а не особисто ОСОБА_2 , як особою яка бажає отримати паспорт, що свідчить про недотримання вимог Положенням №2503-ХІІ.

Натомість, до заяви від 16 вересня 2020 року, що була особисто подана неповнолітньою ОСОБА_2 до Хорошівського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, не було додано жодного документу, передбаченого пунктом 13 Положенням №2503-ХІІ.

Крім того, в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_2 до Хорошівського районного сектору засобами поштового зв`язку заяву про видачу їй паспорта у формі книжечки за формою, затвердженою Додатком 1 до Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, яка 12 листопада 2020 року, була надіслала нею до Хорошівського районного сектору засобами поштового зв`язку заяву.

Однак, суд зазначає, що інформації про те, що до вищезазначеної заяви від 12.11.2020 ОСОБА_2 були додані будь-які документи, в цій заяві не зазначено (а.с.37-38).

Разом з тим, будь-які докази докази того, що вказана заява від 12.11.2020 була отримана Хорошівським районним сектором Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, як і докази прийняття відповідачем рішення, за наслідками розгляду цієї заяви, в матеріалах справи відсутні.

Вказане свідчить, що ОСОБА_2 при зверненні до Хорошівського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області не було дотримано норми Положення №2503-ХІІ та не додано до заяви про видачу паспорту у формі книжечки усіх необхідних документів, визначених пунктом 13 цього Положення.

У зв`язку з цим, за результатами розгляду заяв від 14.08.2020 та від 16.09.2020 про видачу ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки Хорошівський районним сектором Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області були надані відповіді від 27.08.2020 №М-7/6/1816-20/1816/192-20 та від 06.10.2020 №М-8/6/1816-20/1816/232-20 в порядку Закону України "Про звернення громадян" із роз`ясненням передбаченої законом процедури оформлення паспорта громадянина України (а.с.29-30, 34-35).

Суд зауважує, що уповноважений орган позбавлений можливості видати паспорт особі за відсутності її особистої заяви та визначеного переліку документів.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що відповідачами не відмовлено в оформленні та видачі неповнолітній ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки, оскільки позивачем та неповнолітньою ОСОБА_2 не використано право на звернення до територіального підрозділу міграційної служби із заявою про надання адміністративної послуги та необхідними документами.

З огляду на вищенаведене суд не вбачає протиправності у діях відповідачів щодо відмови в оформленні та видачі паспорта неповнолітній ОСОБА_2 , оскільки нею не було дотримано встановленої законодавством процедури звернення за таким паспортом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає, що положення певного акту впливають на його правове становище.

Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи дійсно щодо особи має місце факт порушення права, свободи чи інтересу, та це право, свобода або інтерес порушені відповідачем.

При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2,6 КАС України.

Тобто, судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи та інтереси позивача.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 01.12.2015 у справі №800/134/15 та постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №820/3327/16.

Таким чином, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення, що має існувати на момент звернення до суду, передувати йому та підтверджуватися належними доказами. Порушення прав, свобод чи інтересів особи це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності відповідного органу щодо неї. Моментом порушення є момент прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльності, які породжують або можуть породити в майбутньому негативні наслідки.

Оскільки неповнолітня ОСОБА_2 не зверталася до Хорошівського районного сектору Управління державної міграційної служби України в Житомирській області із заявою про отримання паспорта громадянина України у формі книжечки та всіма необхідними визначеними Положенням №2503-ХІІ документами, суд приходить до висновку, що право позивача на оформлення та видачу паспорта відповідачем на даний час не порушене, а тому суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з приписами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги наведене та фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

В задоленні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; паспорт НОМЕР_1 ) в інтересах її неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області (вул.Пушкінська, 44, м. Житомир, 10008; код ЄДРПОУ 37808497) та Хорошівського районного сектору Управління державної міграційної служби України у Житомирській області (вул. Г.Кантемирівців, 2, смт.Хорошів, Житомирська область, 12100) про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович