Рішення № 100673734, 28.10.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2021 р. Справа№200/11687/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до відповідача: Головного управління Національної поліції в Донецькій області

про: стягнення з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 несплачену компенсацію за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки за 2015, 2016, 2017, 2019 роки у кількості 6 днів, виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення на день звільнення зі служби - 479,14 грн., в загальній суму 2874,84 грн., стягнення з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження служби в Головному управлінні Національної поліції в Донецькій області з 07.11.2015 року по 30.10.2017 року у загальній сумі 3375,17 грн.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про стягнення з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 несплачену компенсацію за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки за 2015, 2016, 2017, 2019 роки у кількості 6 днів, виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення на день звільнення зі служби - 479,14 грн., в загальній суму 2874,84 грн., стягнення з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження служби в Головному управлінні Національної поліції в Донецькій області з 07.11.2015 року по 30.10.2017 року у загальній сумі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона проходила службу в ГУНП в Донецькій області у період часу з 07.11.2015 року по 10.04.2020 року на різних посадах. Згідно наказу ГУНП в Донецькій області від 10.04.2020 №140 о/с позивача було звільнено зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст.77 (за власним бажанням) відповідно до розділу VII Закону України «Про Національну поліцію» з посади заступника начальника відділення поліції - начальника слідчого відділення Авдіївського відділення поліції Покровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області з 10 квітня 2020 року. Позивач зазначає, що після звільнення зі служба , а саме з лист ГУНП в Донецькій області №488зі/26/02-2021 від 03.09.2021 року їй стало відомо, що при звільненні їй не були виплачені усі передбачені законом виплати, а саме не виплачена компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2015-2019 роки, а також не проведено нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по 31.10.2017 року.

Позивач наголошує, що відповідно до Кодексу законів про працю України та Закону України «Про відпустки» має право на отримання грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки у разі звільнення.

Також, позивач вважає необґрунтованими доводи відповідача викладені у листі №488зі/26/02-2021 від 03.09.2021 року стосовно того, що постановою КМУ від 18.10.2017 року № 782 «Про внесення зміни до п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення» внесені зміни до п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078, доповнивши абзац п`ятий після слів «військовослужбовців» словом «поліцейських», таким чином грошове забезпечення поліцейських підлягає індексації з листопада 2017 року. Позивач наголошує, що проведення індексації прямо передбачено Законом України «Про національну поліцію» та Законом України «Про індексацію грошових доходів населення». Також, позивач вказує на те, що в силу положень ч. 2 ст. 8 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органом. Тобто, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, отже проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язковою для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Враховуючи вищевикладене, позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позивач заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

ОСОБА_1 проходила службу в органах Національної поліції України, та відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-УІІІ наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - ГУНП в Донецькій області) від 10.04.2020 №140о/с була звільнено зі служби в поліції за власним бажанням з 10 квітня 2020 року. Позивач вказує, що у день звільнення з позивачем проведено повний розрахунок.

Стосовно посилання позивача на те, що їй при звільненні не виплачена компенсація за невикористані дні основної відпустки відповідач вказує на те, що відповідно до п. 2 ст. 94 Закону №580-VIII порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджено наказом МВС України від 06.04.2016 №260 (далі - Порядок №260). Відповідно до ст.117 Конституції України Порядок №260 пройшов державну реєстрацію та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за №669/28799. Отже, спеціальним законодавством врегульовано питання виплати грошового забезпечення поліцейським, а тому воно і підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідач зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 92 Закону №580-УІП поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначеними цим Законом. Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку з однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. Згідно із ч. 10 ст. 93 Закону №580-VIII за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. З огляду на зазначені положення відповідач зазначає, що виплата грошової компенсації за невикористані дні відпустки за попередні роки Порядком № 260 (п. 8 розділу III) не передбачена. Відповідач вказує, що Наказом ГУНП в Донецькій області від 10.04.2020 року №140о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 10.04.2020 року, зайво використана чергова відпустка за 2020 рік склала 03 доби, за які з позивача відповідно до норм спеціального законодавства при звільненні були утримані кошти. З огляду на зазначене, відповідач вказує, що позивач не має право на отримання компенсації за 2015-2019 роки в сумі 2874,84 грн.

Щодо не проведення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по 31.10.2017 року, відповідач зазначає, що статтею 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. Постановою КУМУ від 18.10.2017 року № 782, яка набрала чинності 24.10.2017 року, внесено зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 , та до об`єктів індексації віднесено грошове забезпечення поліцейських. Отже, з моменту набрання чинності даної постанови поліцейські отримали право на індексацію грошового забезпечення. З урахуванням вимог законодавства з листопада 2017 року поліцейським, у тому числі ОСОБА_1 здійснювалась виплата індексації грошового забезпечення. Враховуючи викладене, відповідач наголошує про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

З огляду на вищевикладене справа розглядається судом в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (а.с. 11-14).

ОСОБА_1 є учасником бойових дій і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 06.11.2015 року (а.с. 25).

ОСОБА_1 проходила службу в органах Міністерства внутрішніх справ України, а з 07 листопада 2015 року по 10.04.2020 року - службу в Національній поліції України.

Згідно наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 10.04.2020 року № 140о/с «По особовому складу» відповідно до розділу VII Закону України «Про національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) майора поліції ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділення поліції - начальника слідчого відділення Авдіївського відділення поліції Покровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області з 10 квітня 2020 року.

Відповідно до довідки Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 02.09.2021 року встановлено, що за даними обліків інформаційно - пошукової системи регіонального рівня невикористана частина чергової оплачуваної відпустки майора поліції ОСОБА_1 станом на день звільнення 10.04.2020 року складала: 3 доби за 2015 рік, 1 доба за 2016 рік, 1 доба за 2017 рік, 1 доба за 2019 рік (а.с. 16).

З довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 02.09.2021 року № 1208 про виплату грошової компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки ОСОБА_1 встановлено, що наказом ГУНП в Донецькій області від 10.04.2020 року № 1400о/с ОСОБА_1 була звільнена зі служби в поліції з 10.04.2020 року за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію» встановивши у квітні 2020 року премію у розмірі 28,34% із визначенням календарної вислуги років та для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні - 19 років 07 місяців 26 днів, та невикористаною відпусткою за 2015 рік у кількості 3 доби, за 2016 рік у кількості 1 доба, за 2017 рік у кількості 1 доба, за 2019 рік у кількості 1 доба та зайво використану відпустку за 2020 рік у кількості 03 доби. Так при звільненні з грошового забезпечення ОСОБА_1 були утримані кошти за зайво використану відпустку за 2020 рік (3 доби), в сумі 1968,93 грн. (із розрахунку посадовий оклад 3000 грн. + оклад за спеціальне звання 2000 грн. + надбавка за вислугу років 2000 грн. (40%) + надбавка за специфічні умови проходження служби (60%) 4200 грн. + премія (46,332%) 5189,18 грн. = 16389,18 грн./30 діб * 3 доби). Виплата грошової компенсації за невикористані відпустки за попередні роки не передбачена умовами спеціального законодавства (а.с. 20-21).

Відповідно до довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 02.09.2021 року № 1209 про порядок нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 зазначено, що починаючи з листопада 2017 року грошове забезпечення поліцейських включено до переліку доходів осіб, чиї грошові доходи , які одержані в гривнях на території України і не мають разового характеру підлягають індексації. Підстави для проведення нарахування індексації до листопада 2017 року відсутні. Згідно вказаної довідки ОСОБА_1 з листопада 2017 року по квітень 2020 року проведена індексація грошового забезпечення (а.с. 22-23).

Згідно із довідкою Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 02.09.2021 року № 1210 про середньоденний розмір грошового забезпечення встановленого на день звільнення ОСОБА_1 місячний розмір грошового забезпечення на день звільнення складає 14374,08 грн., середньоденний розмір грошового забезпечення на день звільнення складає 479,14 грн. (а.с. 24).

Позивач не погодившись з діями відповідача щодо не проведення виплати компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки за 2015, 2016, 2017, 2019 року та не проведення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по 31.10.2017 року, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Закон "Про відпустки" №504/96-ВР установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Згідно зі статтею 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону №504/96-ВР).

Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначаються Законом України «Про Національну поліцію».

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до п. 4, 5 ч. 10 ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський: своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України; у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства.

Закон № 580-VIII визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону № 580-VIII).

Згідно з частинами першою та другою статті 92 Закону № 580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 93 Закону № 580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Відповідно до частин восьмої, дев`ятої, десятої та одинадцятої статті 93 Закону № 580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Частинами першою та другою статті 94 Закону № 580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Положення Порядку № 260 визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання).

Пунктом 3 розділу І Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами сьомим і восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Суд зазначає, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону №580-VIII. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII, а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Аналізуючи наведені норми законодавства передбачено, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону №580-VIII і Порядку № 260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд приходить висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР.

Аналогічна правова позиція викладена у постанови Верховного суду у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19.

Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 при звільненні зі служби в поліції мала право на отримання грошової компенсації за невикористану ним частину щорічних чергових відпусток за 2015 рік у кількості 3 діб, за 2016 рік - 1 доба, за 2017 рік - 1 доба та за 2019 рік - 1 доба.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, суд приходить висновку, що відповідачем протиправно не виплачено позивачу компенсацію за невикористані дні щорічної чергової відпустки за 2015, 2016, 2017 та 2019 роки.

При цьому, щодо визначення сум компенсацію за невикористані дні щорічної чергової відпустки які визначає позивач в тексті позовної заяви, суд зазначає, що розрахунок суми розраховано позивачем самостійно, при цьому, позивач не надав докази того, що володіє спеціальними знаннями у сфері фінансово - бухгалтерського обліку, а тому, суд не приймає до уваги вказані розрахунки.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у спосіб визнання протиправними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу компенсацію за невикористані дні щорічної чергової відпустки у 2015, 2016, 2017, 2019 року, зобов`язання відповідача провести нарахування та виплату позивачу компенсації за невикористані дні щорічної чергової відпустки у 2015 році за 3 доби, у 2016 році за 1 добу, у 2017 році за 1 добу, у 2019 році за 1 добу.

Стосовно вимоги позивача про стягнення індексації грошового забезпечення за період проходження служби в ГУНП в Донецькій області з 07.11.2015 року по 31.10.2017 року у загальній сумі 3375,17 грн., суд зазначає наступне.

Згідно частин 1, 2 та 5 статті 94 Закону № 580, поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Водночас, відповідно до статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Статтею 2 Закону № 1282 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Приписами статті Закону № 1282 передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року - 101 відсоток).

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Положеннями статті 5 вказаного Закону встановлено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Згідно частини 2 статті 6 Закону № 1282 порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, з метою реалізації цих положень Закону № 1282 Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 2003 року № 1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).

Порядок № 1078 визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер; грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі; допомога по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей (п. 2 Порядку).

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз. 8 п. 4 Порядку № 1078).

Так, пунктом 6 Порядку № 1078 встановлено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватися лише з 1 листопада 2017 року - після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року № 782 "Про внесення зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення", якою абз. 5 п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, після слова "військовослужбовців" доповнено словом "поліцейських", оскільки така індексація прямо передбачена положеннями абз.4 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Ним передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Законом не визначені одержувачі грошового забезпечення, тому ними можуть вважатися також поліцейські.

Частиною 3 статті 7 КАС України передбачено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.

Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року № 17-рп (щодо повноважності Верховної Ради України) визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.

Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України.

Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Зважаючи на встановлені КАС України правила вирішення колізій в законодавстві виходячи з сили нормативно-правових актів суд не може погодитись із звуженням підзаконним актом прав осіб, доходи яких підлягають індексації відповідно до закону.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позивача протиправно позбавлено права на отримання індексації грошового забезпечення з 07.11.2015 року по 31.10.2017 року.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року в справі № 823/2249/18, які відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

При цьому, щодо визначення сум індексації грошового забезпечення які визначає позивач в тексті позовної заяви, суд зазначає, що розрахунок суми розраховано позивачем самостійно, при цьому, позивач не надав докази того, що володіє спеціальними знаннями у сфері фінансово - бухгалтерського обліку, а тому, суд не приймає до уваги вказані розрахунки.

З огляду на наведене з метою ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по 31.10.2017 року.

Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Фактично суд зв`язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області в частині визнання протиправними дії Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної чергової відпустки у 2015, 2016, 2017, 2019 року, зобов`язання Головне управління Національної поліції в Донецькій області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні щорічної чергової відпустки у 2015 році за 3 доби, у 2016 році за 1 добу, у 2017 році за 1 добу, у 2019 році за 1 добу, визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по 31.10.2017 року, зобов`язання Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по 31.10.2017 року.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись Конституцією України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про стягнення з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 несплачену компенсацію за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки за 2015, 2016, 2017, 2019 роки у кількості 6 днів, виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення на день звільнення зі служби - 479,14 грн., в загальній суму 2874,84 грн., стягнення з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження служби в Головному управлінні Національної поліції в Донецькій області з 07.11.2015 року по 30.10.2017 року у загальній сумі - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної чергової відпустки у 2015, 2016, 2017, 2019 року.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області (код ЄДРПОУ 40109058, місцезнаходження: пр-т Нахімова, буд.86,м.Маріуполь, Донецька область, 87517) провести нарахування та виплату ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) компенсації за невикористані дні щорічної чергової відпустки у 2015 році за 3 доби, у 2016 році за 1 добу, у 2017 році за 1 добу, у 2019 році за 1 добу

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по 31.10.2017 року.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області (код ЄДРПОУ 40109058, місцезнаходження: пр-т Нахімова, буд.86,м.Маріуполь, Донецька область, 87517) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по 31.10.2017 року.

В частині позовних вимог про стягнення компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки за 2015, 2016, 2017, 2019 роки в загальній суму 2874,84 грн., стягнення індексації грошового забезпечення у загальній сумі 3375,17 грн. відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 28 жовтня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Олішевська