Рішення № 100673682, 29.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2021 року Справа № 160/12885/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному провадженні (письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3021 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини 3021 Національної гвардії України (далі – В/ч 3021, відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Військової частини 3021 Національної гвардії України щодо відмови позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність;

- зобов`язати Військову частину 3021 Національної гвардії України призначити позивачу грошову допомогу у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, а також здійснити її виплату з урахуванням суми, що вже було виплачено 26.03.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він проходив військову службу за контрактом у В/ч 3021. 28.03.2020 року під час несення служби ОСОБА_1 стало зле, внаслідок чого його було доправлено до лікувального закладу. За результатами обстеження позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності з 15.12.2020 року, причина інвалідності – захворювання, пов`язане з проходження військової служби. З метою отримання одноразової грошової допомоги позивач звернувся до відповідача, надавши необхідні документи. Відповідачем за наслідками розгляду документів позивача було прийнято рішення та виплачено ОСОБА_1 , одноразову грошову допомогу згідно з наказом командира Військової частини 3021 Національної гвардії України від 24.03.2021 № 212 «Про виплату одноразової грошової допомоги» у 70-кратному розмірі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року. Не погодившись з рішенням позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо виплати йому одноразової грошової допомоги у розмірі 250 - кратного прожиткового мінімуму. Проте, відповідач залишив своє рішення без змін.

Ухвалою суду від 03.08.2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

09.09.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача, згідно якого останній не погоджується з вимогами позову та вважає їх необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству. Вважає, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки виплата одноразової грошової допомоги позивачу була здійснена в порядку та у розмірі, визначеному чинним законодавством України.

13.09.2021 року позивачем надано до суду відповідь на відзив, в якій останній підтримав позовні вимоги викладені в позовній заяві.

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що у період з 12.06.2019 року по 26.11.2020 року ОСОБА_1 проходив військову службу у В/ч 3021 за контрактом.

З Свідоцтва про хворобу №68 від 09.11.2020 року, виданого ВЛК ДУ "ТМО МВС України по Дніпропетровській області", вбачається: захворювання позивача: ТАК, пов`язане з проходженням військової служби; п. 13 постанова ВЛК про придатність до військової служби, служби за військової спеціальністю тощо: на підставі статті: 41б, 64в, 23г, 61в, 85б, графи II Розкладу хвороб наказів МО від 14.08.2008р. №402: Непридатний до військової служби в мирний час.

26.11.2020 року припинено (розірвано) контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України та виключено зі списку особового складу військової частини та всіх видів забезпечення: сержанта ОСОБА_1 (Г- 022818), який здав справи і обов`язки за посадою командира 3-го відділення автомобільного взводу роти бойового та матеріально-технічного забезпечення, та звільненого відповідно за підпунктом "Б" пункту два частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у запас (за станом здоров`я) з військової служби наказом командира військової частини 3021 Національної гвардії України по особовому складу від 24.11.2020 №24 о/с. без права на носіння військової форми одягу.

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААБ №597398 від 13.01.2021 року, виданої Обласною МСЕК №4, ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності з 15.12.2020 року, де причиною інвалідності стало захворювання пов`язане з проходженням військової служби.

21.01.2021 року позивач звернувся до командира Військової частини 3021 Національної гвардії України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із отриманням III групи інвалідності, пов`язаної з проходженням військової служби у відповідності до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975.

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини 3021 Національної гвардії України від 24.03.2021 № 212 «Про виплату одноразової грошової допомоги» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року позивачу призначено одноразову грошову допомогу у розмірі сімдесяти прожиткових мінімумів, шляхом перерахування на особовий рахунок банку: Філія Дніпропетровське обласного ОУ АТ "Ощадбанк" у сумі: 145 940,00 грн.

14.04.2021 року позивач звернувся з заявою до відповідача про виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, з урахуванням суми, що була виплачена.

Листом від 13.05.2021 року №2/21/19-697 відповідач повідомив позивача про те, що виплата одноразової грошової допомоги була здійснена позивачу.

Отже, предмет розгляду даної адміністративної справи становить наявність або відсутність правових підстав для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із отриманням III групи інвалідності, пов`язаної з проходженням військової служби у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 5 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (надалі - Закон), одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Згідно з пунктом 2 статті 16-2 зазначеного Закону одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

У свою чергу механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначається постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі - Порядок №975).

Відповідно до абзацу 4 пп. 2 пункту 6 Порядку №975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи.

На підставі вказаної норми позивачу було виплачено одноразову грошову допомогу.

Згідно абзацу 4 пп.1 п. 6 Порядку №975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи.

На застосуванні саме цього пункту наполягає позивач.

Проте, різниця у розмірі одноразової грошової допомоги полягає в походженні отриманих захворювань, а саме: «під час проходження військової служби» та «під час виконання обов`язків військової служби».

Згідно з частинами 1-3 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які в добровільному порядку проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час (частина 9 статті 1 Закону).

Частиною 4 статті 2 вказаного Закону передбачено наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Строкову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни (частина 5 статті 2 Закону).

За змістом статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається, зокрема, день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

У відповідності до п. 2 Порядку №975, військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Військовозобов`язані та резервісти вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, служби у військовому резерві, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" та указами Президента України.

Відповідно до ч. 4 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

З викладеного слідує висновок, що поняття «під час проходження військової служби» та «під час виконання обов`язків військової служби» законом не ототожнені, проте чинне законодавство визначень їх понять не містить.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, звертаючись за отриманням одноразової грошової допомоги були подані: свідоцтво про хворобу №68 від 09.11.2020 року, довідку до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААБ №597398 від 13.01.2021 року.

У Свідоцтві про хворобу №68 від 09.11.2020 року вказано:

п.8 (короткий анамнез): 3 жовтня 2019 р. турбує біль у поперековому відділі хребта. Лікувався амбулаторно у невролога поліклініки з діагнозом: Люмбалгія.

З березня 2020 року, відмічається порушення мови після психо-емоційного перевантаження. З липня 2020 року почав турбувати біль у шиї та лівому надпліччі. Лікувався у невролога поліклініки з діагнозом: Цервікобрахіалгія.

У вересні 2020 стаціонарне лікування у неврологічному відділенні лікарні ДУ ТМО з діагнозом: Цервікокраніалгія, стійкий цефалгічний синдром. ДЕП 11 ст., порушення мови у вигляді дизартрії.

Направлений на ВЛК для встановлення ступеню придатності до подальшої служби.

п. 12 (діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (поранення. травми, контузії, каліцтва): Енцефалопатія складного генезу 11 ст. у вигляді розсіяної органічної мікросимптоматики, помірної координаторної недостатності, порушення мови у вигляді дизартрії. Вертеброгенна цервікобрахіалгія зліва, стадія розкладу на тлі остеохондрозу шийного відділу хребта, дифузної протрузії міжхребцевих дисків СЗ-С4, С4-С5 до 2,5 мм, лівобічних парамедіанних грибів С5-С6, С6-С7 до 5,5 мм, з незначним порушенням статико-динамічної функції хребта. Вертеброгенна люмбалгія, стадія ремісії. Остеоартроз правого плечового суглобу, без порушення функції суглобу. Бульозна емфізема легень. ДН о. Кіста гайморової пазухи справа. Заїкання середнього ступеню.

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії Серія 12 ААБ №597398 від 13.01.2021 року, виданої Обласною МСЕК №4 ОСОБА_1 , визнано ступінь втрати професійної працездатності у відсотках 30% (тридцять відсотків), встановлено III групу інвалідності з 15.12.2020 року, де причиною інвалідності вказано захворювання, що пов`язане з проходженням військової служби.

Тобто, матеріалами справи підтверджено, що позивачем з метою отримання одноразової грошової допомоги були подані документи, які свідчать, що третя група інвалідності отримана ним під час проходження військової служби, а не під час виконання обов`язків військової служби.

Суд зауважує, що факт виконання позивачем у період проходження військової служби військового обов`язку не спростовує факт отримання ним інвалідності під час проходження військової служби. Законодавцем розмежено поняття отримання інвалідності «під час проходження військової служби» та «під час виконання обов`язків військової служби» і в залежності від встановлення та зазначення того чи іншого поняття в документах про причини встановлення інвалідності залежить розмір одноразової грошової допомоги.

Відповідач вирішуючи питання щодо розміру одноразової грошової допомоги керується документами наданими позивачем в підтвердження причин встановлення групи інвалідності, а не самостійно визначив підстави встановлення інвалідності.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем за наслідками розгляду документів позивача було правомірно прийнято рішення та виплачено ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу згідно наказу командира військової частини 3021 від 24.03.2021 року №212 у 70-кратному розмірі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Військової частини 3021 Національної гвардії України (адреса: м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, 43; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 08803589) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Розподіл судових витрати не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар