Рішення № 100673553, 08.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2021 року Справа № 160/12897/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

29 липня 2021р. ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) під №19534-16060/А-01/8-0400/21 від 15.06.2021 р. щодо відмови в зарахуванні певного періоду роботи ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи відповідно до записів у трудовій книжці, а саме з 18.02.1975 по 19.09.1975 рр., з 02.04.1982 по 08.04.1985 рр., з 16.01.1991 по 02.05.1991 рр., з 08.06.1993 по 30.06.1994 рр., з 07.07.1994 по 01.08.1996 рр., з 01.09.1997 по 01.06.1999 рр.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКГІП НОМЕР_1 ) щодо призначення пенсії за віком з дати первинного звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, а саме з 30.05.2021 року.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 27.02.2019 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком. До трудової книжки відповідачем було частково зараховано трудовий стаж, а саме - 28 років 11 місяців і 13 днів. За допомогою адвокатських запитів позивачем частково було отримано уточнюючі довідки і відповідачем страховий стаж було збільшено до 31 року 7 місяців та 17 днів. 30 травня 2021 року позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про зарахування певного часу роботи до страхового стажу та надання додаткової інформації про зараховані Пенсійним фондом періоди роботи. 15.06.2021 р. відповідачем було прийнято Рішенням №19534-16060/А-01/8-0400/21 про відмову у зарахуванні повного стажу роботи позивача з тієї причини, що не всі періоди роботи згідно трудової книжки можуть бути ним зараховані до стажу для призначення пенсії. На думку позивача, недоліки, зазначені у рішенні про відмову, жодним чином не спростовують факт трудової діяльності у спірні періоди роботи працівника на відповідних підприємствах, які не можливо підтвердити іншими документами. При цьому, позивач не може відповідати за правильність і повноту оформлення документів на підприємстві. Отже, позивач вважає, що йому протиправно відмовлено у призначенні пенсії та в зарахуванні всіх записів згідно трудової книжки, оскільки, на думку позивача, ним були подані всі необхідні документи для призначення пенсії, що підтверджують стаж його роботи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.08.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Також ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання позивача про виклик свідків.

16.09.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач висловлює незгоду з вимогами позову та вказує, що згідно даних електронної пенсійної справи страховий стаж зараховано по 28.02.2021, що складає 31 рік 07 місяців 17 днів. До страхового стажу не зараховано:

період з 18.02.1975 по 19.09.1975 в “Киевском производственном объединении медтехники” (в записі про звільнення на печатці неможливо прочитати назву підприємства; наказ на звільнення № 145к від 13.10.1975);

період з 02.04.1982 по 08.04.1985 в “Автобазе № 5 треста Киевсельстройтранс” (наказ на прийом № 18-К від 01.04.1981);

період з 29.05.1985 по 20.06.1986 в “Механизированной колонне № 158 треста “Забсибэнергострой” (не читається дата в наказі на прийом; наказ на звільнення № 75лс від 15.04.1986);

період з 16.01.1991 по 02.05.1991 в оптово-роздрібному плодоовочевому комбінаті Харківського району м. Києва (дописки в даті на прийом на роботу);

період з 08.06.1993 по 30.06.1994 в “МП “Стройсервис” (в графі 3 в запису № 34 міститься виправлення);

період з 07.07.1994 по 01.08.1996 (у графі 3 трудової книжки розділу “Відомості про роботу” як заголовок відсутнє повне найменування підприємства);

період з 01.09.1997 по 01.06.1999 в ТОВ “Коман-ЛТД” (не внесено підпис керівника або спеціально уповноваженої особи підприємства згідно з пунктом 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників).

За вищенаведених підстав, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області просило відмовити в задоволенні позовних вимог. Разом з відзивом відповідачем було надано копію пенсійної справи позивача.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до заяви від 27.02.2019 року, позивачу з 25.02.2019 року було призначено пенсію за віком.

26.05.2021 року позивач звернувся до відповідача з заявою щодо зарахування страхового стажу.

Листом від 15.06.2021 року за вих. №19534-16060/А-01/8-0400/21 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомило позивача, що за даними електронної пенсійної справи страховий стаж зараховано по 28.02.2021, що складає 31 рік 07 місяців 17 днів.

До страхового стажу не враховано наступні періоди трудової діяльності: з 18.02.1975 по 19.09.1975 в “Киевском производственном объединении медтехники” (в записі про звільнення на печатці неможливо прочитати назву підприємства; наказ на звільнення № 145к від 13.10.1975);

з 02.04.1982 по 08.04.1985 в “Автобазе № 5 треста Киевсельстройтранс” (наказ на прийом № 18-К від 01.04.1981);

з 29.05.1985 по 20.06.1986 в “Механизированной колонне №158 треста “Забсибэнергострой” (не читається дата в наказі на прийом; наказ на звільнення № 75лс від 15.04.1986);

з 16.01.1991 по 02.05.1991 в оптово-роздрібному плодоовочевому комбінаті Харківського району м. Києва (дописки в даті на прийом на роботу);

з 08.06.1993 по 30.06.1994 в “МП “Стройсервис” (в графі 3 в запису № 34 міститься виправлення);

з 07.07.1994 по 01.08.1996 (у графі 3 трудової книжки розділу “Відомості про роботу” як заголовок відсутнє повне найменування підприємства);

з 01.09.1997 по 01.06.1999 в ТОВ “Коман-ЛТД” (не внесено підпис керівника або спеціально уповноваженої особи підприємства згідно з пунктом 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників).

Також в листі зазначено, що для зарахування вищезазначених періодів роботи до страхового стажу позивачу необхідно надати довідки, підтверджуючі факт роботи з посиланням на накази про прийняття на роботу, переведення, звільнення та перейменування чи реорганізації закладів.

Не погодившись з діями Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії та зарахування періодів роботи до страхового стажу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Положеннями статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону № 1788-XII визначені види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV), який набрав законної сили з 01.01.2004.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно із частиною першою статті 24 Закону № 1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

За правилами статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина 5статті 45 Закону № 1058-IV).

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій урегульовано «Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України № 13-1 від 07.07.2014) (далі - Порядок № 22-1).

Пунктом 4.1. Порядку № 22-1 встановлено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Згідно з пунктом 4.2. Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності);

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2. цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління (пункт 4.3 Порядку № 22-1).

Згідно до статті 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту першого «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 18 Порядку № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58 затверджено «Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників» (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) в якій, зокрема, зазначено:

- трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника;

- трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню;

- записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону;

- усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження);

- записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення;

- у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу;

- бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігаються в бухгалтерії підприємства як документи суворої звітності і видаються за заявкою у підзвіт особі, відповідальній за ведення трудових книжок;

- по закінченні кожного місяця особа, яка відповідає за ведення трудових книжок, подає бухгалтерії звіт про наявність бланків трудових книжок і вкладишів до них і про суми, що одержані за заповнені трудові книжки і вкладиші до них, з додатком прибуткового ордеру каси підприємства.

Згідно із трудовою книжкою № НОМЕР_2 , позивач працював:

- з 18.02.1975 по 19.09.1975 в “Киевском производственном объединении медтехники”;

- з 02.04.1982 по 08.04.1985 в “Автобазе № 5 треста Киевсельстройтранс”;

- з 29.05.1985 по 20.06.1986 в “Механизированной колонне № 158 треста «Забсибэнергострой»;

- з 16.01.1991 по 02.05.1991 в оптово-роздрібному плодоовочевому комбінаті Харківського району м. Києва;

- з 08.06.1993 по 30.06.1994 в “МП “Стройсервис”;

- з 07.07.1994 по 01.08.1996 заступником директора по виробництву;

- з 01.09.1997 по 01.06.1999 в ТОВ “Коман-ЛТД”.

Відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком з підстав незарахування до страхового стажу періоду роботи з 18.02.1975 по 19.09.1975 рр., з 02.04.1982 по 08.04.1985 рр., з 16.01.1991 по 02.05.1991 рр., з 08.06.1993 по 30.06.1994 рр., з 07.07.1994 по 01.08.1996 рр., з 01.09.1997 по 01.06.1999 рр., пославшись на формальні неточності у записах трудової книжки.

Відповідно до «Інструкцій про порядок ведення трудових книжок працівників», які діяли у періоди роботи позивача бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігаються в бухгалтерії підприємства як документи суворої звітності і видаються за заявкою у підзвіт особі, відповідальній за ведення трудових книжок

Пунктом 4 Постанови Кабінету міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 № 301 передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З урахуванням викладеного, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Так само на особу не можуть покладатись наслідки виправлення, нечіткого проставлення дат, відбитка печатки у трудовій книжці.

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Однак, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити страховий стаж позивача.

Таким чином, недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії та позбавляти позивача конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії.

Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (адміністративне провадження № К/9901/2310/18), від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а (адміністративне провадження № К/9901/17572/18).

Також, суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 у справі №307/541/17 (адміністративне провадження № К/9901/18274/18) зазначив, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства та надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що за умови надання позивачем до пенсійного органу трудової книжки, яка підтверджує факт роботи позивача за не зараховані періоди, а також і з урахуванням повноважень пенсійного органу щодо надання допомоги особам у одержанні відсутніх для призначення пенсії документів та проведення перевірок за наданими для призначення пенсії документами, відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком у зв`язку із не зарахуванням періодів його роботи з 18.02.1975 по 19.09.1975 рр., з 02.04.1982 по 08.04.1985 рр., з 16.01.1991 по 02.05.1991 рр., з 08.06.1993 по 30.06.1994 рр., з 07.07.1994 по 01.08.1996 рр., з 01.09.1997 по 01.06.1999 рр.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (див. рішення у справах «Beyelerv. Italy» № 33202/96, «Oneryildizv. Turkey» № 48939/99, «Moskalv. Poland» № 10373/05).

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність дій відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком у зв`язку із не зарахуванням до стажу періодів його роботи з 18.02.1975 по 19.09.1975 рр., з 02.04.1982 по 08.04.1985 рр., з 16.01.1991 по 02.05.1991 рр., з 08.06.1993 по 30.06.1994 рр., з 07.07.1994 по 01.08.1996 рр., з 01.09.1997 по 01.06.1999 рр. з урахуванням норм вищенаведеного законодавства, обставин встановлених судом та з урахуванням правової позиції Верховного Суду, яка наведена вище та не спростована відповідачем жодними доказами.

На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах позовних вимог на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яке оформлене листом № 19534-16060/А-01/8-0400/21 від 15.06.2021 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії відповідно до заяви від 26.05.2021.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 18.02.1975 по 19.09.1975 рр., з 02.04.1982 по 08.04.1985 рр., з 16.01.1991 по 02.05.1991 рр., з 08.06.1993 по 30.06.1994 рр., з 07.07.1994 по 01.08.1996 рр., з 01.09.1997 по 01.06.1999 рр.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення пенсії за віком з дати первинного звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 ) документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник