Рішення № 100673447, 03.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року Справа № 160/13583/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

22 жовтня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 23.11.2020 року позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня отримання ухвали суду шляхом подання до суду уточненої позовної заяви, в якій прохальну частину позову слід викласти відповідно до положень п.4 ч. 5 ст. 160 КАС України у кількості відповідно до складу сторін; доказів сплати судового збору у розмірі 840,80 грн.

На виконання вимог даної ухвали 01.12.2020 року на адресу суду засобами поштового зв`язку надійшов супровідний лист з доказами сплати судового збору у розмірі та уточненою позовною заявою, в якій позивач просить:

- рішення відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах, оформлене листом від 31.08.2020 року штрих код 0400- 0305-8/63018 - визнати протиправним;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах на підставі п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з дня звернення за призначенням пенсії - з 28 липня 2020 року, зарахувавши до пільгового стажу період роботи в ПАТ "Горлівський хімічний завод" з 26 грудня 1979 року по 12 листопада 1985 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що згідно записів трудової книжки в період з 26 грудня 1979 року по 12 листопада 1985 року вона працювала на посадах, які включено до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах та має стаж на зазначених роботах 05 років 10 місяців 17 днів. 28.07.2020 року, по досягненні 58 річного віку, позивачка звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах у відповідності до вимог ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із зменшенням пенсійного віку на 2 роки. Однак листом від 31.07.2020 року за вих № 0400- 0305-8/63018 їй було відмовлено у призначенні пенсії з посиланням на те, що страховий стаж на момент звернення складає 39 років 09 місяців 28 днів, в тому числі пільговий стаж становить 00 років 00 місяців 00 днів. Періоди роботи з 26 грудня 1979 року по 12 листопада 1985 року на ПАТ "Горлівський хімічний завод" не може бути зарахований до пільгового стажу, оскільки підприємство знаходиться на непідконтрольній Україні території, а довідки, що підтверджують пільговий стаж мають виправлення та неточності, у зв`язку із чим, у пенсійного органу відсутні підстави для призначення пенсії на пільгових умовах. Позивач вважає відмову відповідача в зарахуванні вищевказаних періодів до стажу роботи на пільгових умовах та призначенні пільгової пенсії протиправною, оскільки дані про періоди роботи підтверджені трудовою книжкою, а довідки видані ПАТ "Горлівський хімічний завод", лише додатково підтверджують період роботи за Списком 2.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача та витребувано належним чином завірену копію пенсійної справи позивача.

05 січня 2021 року від відповідача надійшли належним чином завірена копія пенсійної справи позивача та відзив на адміністративний позов, в якому позовні вимоги відповідач не визнав, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що неможливо взяти до уваги довідки в підтвердження пільгового стажу, що видані на непідконтрольній території України за період роботи з 26 грудня 1979 року по 12 листопада 1985 року в ПАТ "Горлівський хімічний завод" та з порушенням вимог щодо оформлення вказаних довідок. Згідно наданих до пенсійного органу документів страховий стаж позивачки складає 39 років 09 місяців 28 днів, пільговий стаж роботи відсутній. Таким чином, для призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 відсутні законні підстави.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 28.07.2020 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, із зменшенням пенсійного віку на 2 роки. Разом із заявою також були надані документи: трудова книжка НОМЕР_1 , довідки для підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній № 7807 без дати видачі та № 7807 від 19.03.2012 року.

Судом встановлено, що згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 №№ 1-5 з 26.12.1979 року по 12.11.1985 року позивач працювала лаборантом ЦЗЛ на Горлівському хімічному заводі.

Згідно довідок для підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній № 7807 без дати видачі та № 7807 від 19.03.2012 року, позивач працювала на посаді "лаборанта фізико - хімічного аналізу" ЦЗЛ (центрально - заводська лабораторія).

На період роботи позивача на посаді "лаборанта фізико - хімічного аналізу" діяли Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 23.08.1956, відповідно до яких професія "лаборанта хімічного аналізу" відноситься до Списку № 2, розділу XII, підрозділу 6 та дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Рішенням відповідача, оформленого листом від 31.07.2020 року за вих № 0400- 0305-8/63018 було повідомлено позивачку про відмову у призначенні пенсії з посиланням на те, що страховий стаж на момент звернення складає 39 років 09 місяців 28 днів, в тому числі пільговий стаж становить 00 років 00 місяців 00 днів. Періоди роботи з 26 грудня 1979 року по 12 листопада 1985 року на ПАТ "Горлівський хімічний завод" не може бути зарахований до пільгового стажу, оскільки підприємство знаходиться на непідконтрольній Україні території, а довідки, що підтверджують пільговий стаж мають виправлення та неточності, у зв`язку із чим, у пенсійного органу відсутні підстави для призначення пенсії на пільгових умовах.

Вважаючи протиправним рішення відповідача щодо не призначення пенсії, позивачка звернулась до суду із даним позовом.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Положеннями ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 ст.92 Конституції України зазначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються, зокрема, Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 року (далі Закон №1788-XII) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року (в редакції на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до ст.1 Закону №1788-XII, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року (п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 114 стаття 8 Закону № 1058-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 2 частини 2 ст.114 Закону №1058-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах, мають право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року (пункт 2 частини 2 ст.114 Закону №1058-IV).

Отже, підставами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є передусім, досягнення відповідного віку, наявність потрібного стажу, наявність професії та виробництва в зазначених списках та підтвердження шкідливих умов праці працівника безпосередньо на робочому місці результатами атестації робочих місць, проведення якої передбачено Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 № 442 (далі - Порядок № 442), за умови зайнятості працівника на вищеназваних роботах повний робочий день. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає права працівникові на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, який затверджений Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.20 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 "Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній" у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.

З аналізу наведених норм судом зроблено висновок, що необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників про наявність трудового стажу виникає при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Частиною 1 статті 44 Закону України № 1058-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Пунктом 4.2 розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846 передбачено, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією. При цьому, надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників про наявність трудового стажу виникає лише при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Як встановлено судом під час розгляду справи, згідно відомостей трудової книжки з 26.12.1979 року по 12.11.1985 року позивач працювала лаборантом ЦЗЛ на Горлівському хімічному заводі (правонаступником якого являється ПАТ "Горлівський хімічний завод"). Вказана посада відноситься до Списку № 2, розділу XII, підрозділу 6 Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 23.08.1956 року та дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що не заперечується пенсійним органом.

Крім того до відповідача позивачем було надано довідки для підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній № 7807 без дати видачі та № 7807 від 19.03.2012 року. В довідках зазначено, що позивач працювала повний робочий день на посаді "лаборанта фізико - хімічного аналізу" лабораторії виробництва ЦЗЛ (центрально - заводська лабораторія). Підставами для видачі довідок є особова картка форми Т2, опис технологічного процесу, особові рахунки, наявність журналів по цеху на виконання робіт, відпрацьованих в лабораторії.

Право на пенсію на пільгових умовах мають працівники, зайняті на протязі повного робочого дня виконанням робіт, передбачених Списком № 2. При цьому під повним робочим днем вважається виконання роботи в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу (роз`яснення Міністерства соціального захисту населення і Міністерства праці від 10.05.1994 № 01-3/406-02-2 та № 06-1649).

Записи в трудовій книжці позивачки про періоди роботи на Горлівському хімічному заводі, що не зараховані до пільгового стажу (з 26 грудня 1979 року по 12 листопада 1985 року), виконані роботодавцем у відповідності до положень Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 N 162 (яка була чинною на момент їх складання) і не містять неточних або неправильних записів чи будь-яких виправлень.

Водночас, за приписами вищенаведених норм законодавства, наведеної уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.

Отже, судом встановлено, що трудова книжка позивачки оформлена належним чином, всі записи засвідчені належним чином, а тому вимога відповідача про надання додаткових довідок не відповідає вимогам законодавства.

За приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

За приписами ч. 2 ст. 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною 3 ст. 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Тобто, відповідно до наведених норм закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.

Всі первинні документи, на підставі яких позивач отримала право на призначення пенсії, були сформовані до проведення антитерористичної операції і не можуть піддаватися сумніву та позбавляти позивача права на отримання пенсії, обрахованої із заробітку, який він отримував на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де позивач набув пільговий стаж роботи.

Тобто, відомості, які зафіксовані у довідці, випливають зі змісту документів, які були складені до тимчасової окупації території України.

При цьому, суд зазначає, що доказів щодо їх недостовірності відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, який заперечує проти адміністративного позову, не надано.

Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані "намібійські винятки": документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами....

В даному випадку Позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через неможливість перевірки достовірності довідки, у зв`язку з наданням зазначеної довідки підприємством, що знаходиться на території, непідконтрольній українській владі.

Також, оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidouv. Turkey", "Cyprusv. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozerv/the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Othersv. Moldova and Russia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Згідно п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

За даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне оформлення відомостей трудової книжки на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження пільгового характеру роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Суд зауважує, що право особи на отримання пенсійних виплат не може бути поставлено у залежність від можливості органів Пенсійного фонду України здійснювати ці повноваження (зокрема у зв`язку з проведенням АТО та неможливістю проведенням перевірки періодів роботи, оскільки підприємства розташовані на тимчасово окупованій території України), а тому неможливість проведення перевірки правомірності видачі довідки не дає підстав для відмови у зарахуванні стажу роботи при його підтвердженні записами у трудовій книжці.

Крім того, доказів, які б спростовували факт роботи позивача повний робочий день у шкідливих умовах праці відповідачем не надано.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що рішення відповідача про відмову позивачу в призначенні пенсії, оформлене листом від 31.07.2020 року за вих. № 0400- 0305-8/63018 не відповідає вимогам щодо всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих документів, є протиправним, а тому суд вважає позовну вимогу про скасування цього рішення обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах з моменту звернення - 28 липня 2020 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги наявність необхідного страхового стажу позивачки, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 має право на призначення пенсії згідно п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", починаючи з дати звернення до відповідача із відповідною заявою, а саме з 28.07.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи відповідачем не було доведено правомірності своїх дій та рішень у спірних відносинах, у зв`язку із чим, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень ч. 1 ст. 139 КАС україни.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295, п. 3 Прикінцевих положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ: Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом від 31.07.2020 року № 0400-0305-8/63018, щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 згідно заяви від 28.07.2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу по Списку №2 період роботи на Горлівському хімічному заводі (правонаступником якого являєтьсяПАТ "Горлівський хімічний завод") з 26 грудня 1979 року по 12 листопада 1985 року на посаді "лаборанта фізико - хімічного аналізу" лабораторії виробництва ЦЗЛ (центрально - заводська лабораторія).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах на підставі п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з дня звернення за призначенням пенсії - з 28 липня 2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати зі сплаті судового збору у розмірі 841,00 грн. (вісімсот сорок одна грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева