Рішення № 100673226, 28.10.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 жовтня 2021 р. Справа № 120/6486/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому проваджені в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Подільської митниці Держмитслужби про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ФОП ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Подільської митниці Держмитслужби про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача,дій Подільської митниці Держмитслужби щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої позивачем за першим методом митної оцінки, - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, унаслідок яких складені картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UА401020/2021/00923, №UА401020/2021/00928 та рішення про коригування митної вартості товарів №UА401000/2021/000016/2 від 25.05.2021 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 15.05.2014 року між ФОП ОСОБА_1 , як покупцем, та "Kargro Bander VB" (Нідерланди), як продавцем, укладено зовнішньоекономічний договір №MCGRO-0101, відповідно до умов якого, продавець відвантажує, а покупець приймає та оплачує вантажні шини, що були у вжитку, придатні для подальшого користування, у кількості та по цінам, вказаним у Інвойсах, що є невід`ємною частиною договору. Ціна за товар визначена у Євро за одиницю товару та вказана у Інвойс, умови поставки визначаються на умовах FCA (Montfoort) Інкотермс 2010.

Згідно Інвойс №VFK21-03013 від 19.05.2021 року загальна кількість товару складає 243 шт. загальна вартість товару на умовах FCA (Montfoort) – 6535,00 Євро.

Разом з тим, з метою здійснення митного оформлення імпортного вантажу позивачем подано Подільській митниці Держмитслужби митну декларацію на ввезений товар, в якій митна вартість придбаного товару визначена за основним методом - за ціною договору. Також, відповідачу подано необхідні документи, що підтверджують митну вартість товару.

За результатом опрацювання митної декларації та документів, які на думку позивача підтверджують митну вартість товару, відповідач виніс карти відмови у прийнятті митної декларації №UА401020/2021/00923, №UА401020/2021/00928 та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UА401000/2021/000016/2 від 25.05.2021 року, яким митну вартість товару визначив за резервним методом.

Позивач зауважує, що відповідач маючи в розпорядженні документи, які містять інформацію про найменування продавця та числові значення складових митної вартості товару, в оскаржуваному рішенні зазначив, що надані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

На переконання позивача, наявність технічної помилки у документі не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у ньому міститься.

Крім того, оскаржуване рішення не містить обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості, що на переконання позивача, є самостійною підставою для його скасування.

Вищевикладені обставини зумовили позивача звернутись з цим позовом до суду з метою скасування відповідних карт відмови у прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 23.06.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву, з поясненнями по суті заявлених вимог та доданням підтверджуючих документів.

15.07.2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог. Зокрема, вказав, що до митного оформлення, в тому числі для підтвердження митної вартості товару, були подані наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) від 19.05.2021 №VFK21-03013, CMR від 19.05.2021 № VFK21-03013, довідка про транспортні витрати №5 від 20.05.2021, прейскурант (прайс-лист) виробника б/н від 18.12.2021, копію декларації країни відправлення від 19.05.2021 №21NLKOVIZ2AOXPWD55.

За вказаною вище митною декларацією спрацювала АСАУР (автоматизована система аналізу та управління ризиками), якою сформовано відповідні форми контролю щодо перевірки правильності визначення митної вартості товару.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості було встановлено, що поданий до митного оформлення контракт №MCGRO-0101 від 15.05.2014 укладений між компанією "Kargo Bander VB" та ФОП ОСОБА_2 .

Разом з тим, на печатках, якими засвідчений даний контракт, значиться назва компанії "Kargro Banden B.V".

Крім того, до інших митних оформлень позивач надає також контракт №MCGRO-0101 від 15.05.2014, в якому стороною вже вказано компанію "Kargro Banden VB", при цьому на печатках значиться назва компанії "Kargro Banden B.V".

Окрім того, декларантом не подано довідку про транспортні витрати від 20.05.2021 року № 5 – відповідно у митного органу відсутня інформація про складові митної вартості товару.

Таким чином, подані до митного оформлення документи містили розбіжності і неточності, а тому у митниці були усі законні підстави для виникнення обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості та у застосуванні преференційного режиму при митному оформленні МД UА401020/2021/025286.

Враховуючи зазначене, просили у задоволенні адміністративного позову відмовити.

19.07.2021 року позивачем подано відповідь на відзив, у якому останній вважає відзив на позовну заяву необґрунтованим, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню. Зокрема, вказав, що неподання декларантом додаткових документів на вимогу митниці не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методі визначення митної вартості.

04.08.2021 року на адресу суду надійшло клопотання Подільської митниці Держмитслужби про долучення копій документів до справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

15.05.2014 року між ФОП ОСОБА_1 , як покупцем, та "Kargro Bander VB" (Нідерланди), як продавцем, укладено зовнішньоекономічний договір №MCGRO-0101, відповідно до умов якого, продавець відвантажує, а покупець приймає та оплачує вантажні шини, що були у вжитку, придатні для подальшого користування у кількості та по цінам, вказаним у Інвойсах, що є невід`ємною частиною договору. Ціна за товар визначена у Євро за одиницю товару та вказана у Інвойс. Умови поставки визначаються на умовах Інкотермс 2010.

Відповідно до Інвойс №VFK21-03013 від 20.05.2021, Продавцем та Покупцем узгоджено номенклатуру, ціну та кількість Товару. Загальна кількість товару складає - 243 штук, загальна вартість товару умовах FCA (Montfoor) – 6535,00 Євро.

Для здійснення митного оформлення товару позивачем була подана до Подільської митниці Держмитслужби електронна митна декларація №UA401020/2021/025286 від 24.05.2021 року. Митна вартість товару була визначена за першим методом за ціною договору на рівні від 30,59 до 31,97 Євро / шт. в залежності від ваги (розміру) шини (або 0,49 Євро/ кг. нетто).

Одночасно, з вказаною вище ЕМД декларантом було подано до митного органу перелік документів, що підтверджує заявлену митну вартість товарів, передбачених ч. 2 статті 53 МК України, а саме:

- пакувальний лист № б/н від 19.05.2021 року;

- рахунок-фактуру (інвойс) VFK21-03013 від 19.05.2021 року;

- автотранспортну накладну VFK21-03013 від 19.05.2021 року;

- декларацію про походження товару VFK21-03013 від 19.05.2021 року;

- документ на підтвердження вартості перевезення товару № 5 від 20.05.2021 року;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) № MCGRO-0101 від 15.05.2014 року;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору №10 від 01.01.2020 року;

- договір про надання послуг митного брокера № ЛТШ-4993 від 25.01.2021 року;

- заяву декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, що включені до Зеленого переліку відходів № 14/14-03/398-20 від 26.08.2020 року;

- інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, інших держав № 7019616 від 23.05.2021;

- декларацію-інвойс, складену уповноваженим експортером VFK21-03013 від 19.05.2021 року;

- прайс лист № б/н від 19.05.2021 року;

- копію митної декларації країни відправлення №21NLKOVIZ2AOXPWD55 від 19.05.2021 року.

За наслідками опрацювання наданих документів Подільська митниця Держмитслужби дійшла до висновку, що документи подані для визначення митної вартості товару не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Тому, митний орган запропонував декларанту позивача надати додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме:

- договір (угоду, контракт ) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- виписки з бухгалтерської документації;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини;

- інші документи за бажанням декларанта.

У відповідь на даний запит декларантом надано відповідачу лист-пояснення б/н від 24.05.2021 року, декларації щодо митного оформлення ідентичних товарів, а також повідомлено про неможливість надання інших додаткових документів. Також, декларант просив завершити митне оформлення МД UA401020/2021/025286.

Подільською митницею Держмитслужби відмовлено позивачу у митному оформленні задекларованих товарів, у зв`язку з чим оформлено картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА401020/2021/00923.

Підставою для винесення карти відмови у митному оформленні №UА401020/2021/00923 слугувало прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2021/000016/2 від 25.05.2021 року, відповідно до якого митна вартість товару визначена із застосуванням шостого резервного методу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач подав до митниці нову митну декларацію №UА401020/2021/025708 від 25.05.2021 року.

За результатом опрацювання даної митної декларації відповідачем винесена карта відмови у митному оформленні №UА401020/2021/00928, підставою її прийняття слугувало неможливість завершення митного оформлення у зв`язку із призупиненням застосування преференцій до отримання результатів перевірки достовірності документів про преференційне походження товару у зв`язку із непідтвердженням походження товарів №1 митними органами країн ЄС відповідно до норм статті 32 Доповнення I «Щодо визначення поняття «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, оскільки направлений раніше митними органами України запит митним органам країни експортера не підтверджено походження товарів експортера "Kargro Bander V.B."

Незгода позивача із такими діями відповідача та, як наслідок, із прийнятими ним рішеннями про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 34-1 ч. 1 ст. 4 МК України, митні органи - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до положень статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. (ч. 2 ст. 52 МК України).

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (ч.ч. 8, 9 ст. 52 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами 1, 2 та 3 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Положеннями ч. 5 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

В даному ж випадку, як вже було встановлено судом, 15.05.2014 року між ФОП ОСОБА_1 , як покупцем, та "Kargro Bander VB" (Нідерланди), як продавцем, укладено зовнішньоекономічний договір №MCGRO-0101, відповідно до умов якого, продавець відвантажує, а покупець приймає та оплачує вантажні шини, що були у вжитку, придатні для подальшого користування, у кількості та по цінам, вказаним у Інвойсах, що є невід`ємною частиною договору. Ціна за товар визначена у Євро за одиницю товару та вказана у Інвойс, умови поставки визначаються на умовах FCA (Montfoort) Інкотермс 2010.

Згідно Інвойс №VFK21-03013 від 19.05.2021 року загальна кількість товару складає 243 шт. загальна вартість товару на умовах FCA (Montfoort) – 6535,00 Євро.

Для здійснення митного оформлення товару позивачем була подана до Подільської митниці Держмитслужби електронна митна декларація №UA401020/2021/025286 від 24.05.2021 року.

При цьому, митна вартість товару за вказаною митною декларацією була визначена позивачем за першим методом - за ціною договору.

В той же час, з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 26.05.2021 (графа 33 - обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості) вбачається, що подані до митного оформлення документи місять розбіжності і неточності.

Відповідного висновку митний орган дійшов з огляду на те, що в Зовнішньо економічному договорі (контракт) зазначений відправним "Kargo Bander VB", а в інших товаро-супровідних комерційних документах зазначено "Kargro Banden B.V".

Суд зауважує, що в межах розгляду даної адміністративної справи, представником відповідача не наведено жодних обґрунтованих аргументів стосовно того, яким чином розбіжність у найменуванні продавця (постачальника), ставить під сумнів достовірність визначеної митної вартості товару, за умови, що така інформація може бути встановлена на основі відомостей з інших документів, що були надані до митного оформлення.

Сам лише факт надання позивачем Зовнішньо економічного договору (контракту) з помилкою у найменуванні продавця, на переконання суду, не може викликати сумнів у заявленій митній вартості імпортованого товару.

Крім того, суд також критично оцінює посилання представника відповідача на МД від 19.05.2021 року №UA100070/2021/321460, у яких митна вартість аналогічного товару визначена за резервним методом та значно вища, ніж заявлений рівень вартості в поданій позивачем ЕМД, з огляду на наступне.

Так, як уже зазначалось судом вище, згідно умов зовнішньоекономічного договору, продавець відвантажує, а покупець (позивач) приймає та оплачує вантажні шини, що були у вжитку, придатні для подальшого використання.

Таким чином, імпортованому позивачем товару (шини бувші у використанні) властива наявність певних характеристик, які суттєво можуть вплинути на його вартість, адже у залежності від зносу шин чи/або дати їх виробництва, може зменшуватись і їх вартість.

З огляду на викладене, навіть у випадку ввезення на митну територію України шин бувших у використані однакового розміру та від одного і того ж виробника, їх вартість може різнитись в залежності від зносу чи/або дати їх виробництва.

При цьому, суд звертає увагу на те, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така позиція суду узгоджується із обов`язковою для врахування практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема у постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 826/27058/15 (№К/9901/35148/18).

Судом встановлено, що в рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем всупереч вказаним вище правовим нормам не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, на наслідками яких розпочалась процедура консультацій та причини, через які митна вартість імпортованого позивачем товару не може бути визначена за ціною договору.

Більш того, матеріалами справи документально не підтверджено факту надання декларантом позивача документів, що містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

При цьому, сам лише факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12 та від 31 березня 2015 року у справі № 21-127а15.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод їх визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.

В той же час, посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, як на доказ правомірності оскаржуваних рішень, оцінюються судом критично, адже в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами.

Суд наголошує, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів UA401000/2021/000016/2 від 25.05.2021 року не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, оскільки на час прийняття картки відмови в прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA401020/2021/00936 були відсутні підстави, передбачені ч. 6 статті 54 МК України, зазначене рішення суб`єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.

Визначаючись щодо вимоги позивача про скасування картки відмови в прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA401020/2021/00928, суд виходить з наступного.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Частиною Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, яка підписана Україною 27.06.2014 року, ратифікована 16.09.2014, і набрала чинності для України 01.09.2017 року, є Протокол I щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва.

У статті 1 «Правила походження, що застосовуються» згаданого Протоколу вказано: «З метою імплементації цієї Угоди застосовуються Доповнення I і відповідні положення Доповнення II до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі - Конвенція). Усі посилання на «відповідну угоду» в Доповненні I й у відповідних положеннях Доповнення II до Конвенції тлумачаться у значенні цієї Угоди.

Статтею 5 «Прикінцеві положення кумуляція» Протоколу визначено, що незважаючи на пункт 5 Статті 16 і пункт 3 Статті 21 Доповнення I до Конвенції, де кумуляція включає тільки держави ЄАВТ, Фарерські острови, держави - члени Європейського Союзу, Турецьку Республіку, учасників процесу Стабілізації й Асоціації, Республіку Молдова, Грузію й Україну, доказом походження може бути сертифікат з перевезення товару EUR. 1 або декларація походження (у редакції рішення №1/2018 Підкомітету Україна - ЄС з питань митного співробітництва від 21.11.2018).

Відповідно до статті 2 «Загальні вимоги» розділу II «Визначення поняття «походження товарів» Доповнення I до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, дата приєднання України - 08.11.2017; дата набрання чинності для України 01.02.2018, з метою імплементації відповідної Угоди наступні продукти вважаються такими, що вироблені в Договірній Стороні при експорті в іншу Договірну Сторону: (a) товари цілком вироблені в певній країні відповідно до Статті 4; (b) товари, отримані в Договірній Стороні, включаючи товари, які не були повністю там вироблені, за умови, що ці матеріали пройшли достатню обробку та переробку в цих Договірних Сторонах відповідно до Статті 5; (c) майно, що виробляється в Європейському Економічному Просторі (ЄЕП) в рамках значення Протоколу 4 до Угоди про Європейський економічний простір. Такі товари повинні розглядатися, як вироблені в Європейському Союзі, Ісландії, Ліхтенштейні чи Норвегії (сторони ЄЕП), при експорті відповідно з Європейського Союзу, Ісландії, Ліхтенштейну чи Норвегії до договірної країни, крім учасників ЄЕП.

Положення пункту 1 (c) застосовується лише за умови, що угоди про вільну торгівлю застосовуються між Договірною країною-імпортером і учасниками ЄЕП.

Приписами статті 3 «Кумуляція походження» розділу II «Визначення поняття «походження товарів» Доповнення I до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, дата приєднання України - 08.11.2017; дата набрання чинності для України 01.02.2018, без обмеження розуміння положень Статті 2 (1) товари вважаються такими, що походять з Договірної Сторони-експортера, при експорті до іншої Договірної Сторони, якщо такі товари там отримані, включаючи матеріали, виготовлені у Швейцарії (включаючи Ліхтенштейн), Ісландії, Норвегії, Туреччині чи в Європейському Союзі, за умови, що обробка або переробка, здійснена в Договірній Стороні-експортері, виходить за межі операцій, зазначених у Статті 6. Такі матеріали необов`язково мають піддаватися достатній обробці або переробці.

Без обмеження розуміння положень Статті 2 (1) товари вважаються такими, що походить з Договірної сторони-експортера, при експорті до іншої Договірної сторони, якщо такі товари там отримані, а матеріали для їхнього виробництва надходили з Фарерських островів чи з будь-якої іншої країни - учасниці Барселонського Процесу, крім Туреччини, чи будь-якої Договірної Сторони, крім згаданих у пункті 1 цієї Статті, за умови, що обробка або переробка, здійснена в Договірній Стороні-експортері, вийшла за межі операцій, зазначених у Статті 6. Такі матеріали необов`язково мають піддаватися достатній обробці або переробці.

Якщо обробка або переробка, здійснена в Договірній Стороні-експортері не виходить за межі операцій, зазначених у Статті 6, отримані товари матимуть походження Договірної сторони-експортера, лише за умови якщо додана вартість є більшою, ніж вартість матеріалів, які використані при виробництві в одній з інших Договірних Сторін відповідно до пунктів 1 та 2. При недотримані вищезазначених умов, отримані товари матимуть походження Договірної Сторони, яка має найвищу вартість матеріалів, що використовувались при виробництві в Договірній Стороні-експортері.

Продукти, вироблені у Договірних Сторонах, відповідно до пунктів 1 та 2, які не підлягали ніякій обробці або переробці в Договірній Стороні-експортері, зберігають своє походження, якщо вони експортуються до однієї з Договірних Сторін.

Кумуляція, передбачена цією Статтею, застосовується лише у наступних випадках: (a) преференційна торговельна угода відповідно до Статті 24 Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) застосовується між Договірними Сторонами, які залучені до отримання статусу товару, що має країну походження, та Договірної Сторони призначення; (b) матеріали та продукти набувають статусу походження відповідно до правил визначення походження ідентичних наведеним у цій Конвенції; а також (c) інформація, що вказує на виконання необхідних вимог для застосування кумуляції публікується у Офіційному віснику Європейського Союзу (серія C) та у Договірних Сторонах, які є сторонами відповідної Угоди відповідно до їхньої власної процедури.

Кумуляція, що забезпечується цією статтею, повинна застосовуватися з дати, зазначеної у повідомленні, опублікованому в Офіційному віснику Європейського Союзу (серія C).

Договірні Сторони надають через Європейську Комісію іншим Договірним Сторонам, які є сторонами відповідної Угоди, деталі Угоди, включаючи дату набуття чинності, що укладена з іншими Договірними Сторонами зазначеними у пунктах 1 та 2.

Стаття 15 «Загальні вимоги» розділу V «Підтвердження походження» Доповнення I до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, дата приєднання України - 08.11.2017; дата набрання чинності для України 01.02.2018, передбачає таке: товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а; (b) сертифікат з перевезення товару EUR-MED, зразок якого наведений у Додатку III b; (c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься «декларацією походження» або «декларацією походження EUR-MED»), надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Текст декларації походження наведений у Додатку IV a і b.

Незважаючи на положення пункту 1 товари, що походять з певної країни в розумінні цієї Конвенції, підпадають під положення відповідних угод без необхідності подання будь-яких підтверджень походження, вказаних у пункті 1 цієї Статті.

Відповідно до статті 32 «Перевірка підтверджень походження» Доповнення I до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, дата приєднання України - 08.11.2017 року; дата набрання чинності для України 01.02.2018 року: подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї Статті митні органи Договірної сторони імпортера повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED та інвойс, якщо він був поданий, декларацію про походження або декларацію про походження EUR-MED, або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, за необхідності, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути надіслані для обґрунтування запиту про здійснення перевірки.

Перевірка має бути здійснена митними органами Договірної сторони - експортера. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними.

Якщо митні органи Договірної сторони імпортера вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, імпортеру пропонується видача продукції із застосуванням будь-яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними.

Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам цієї Конвенції.

Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Частинами 5-6 статті 32 (Перевірка підтверджень походження) Доповнення I до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження регламентовано: митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам цієї Конвенції. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Отже, митні органи, що подали запит, вправі відмовити у наданні права на преференції лише після того, коли відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів.

Разом з тим, Подільська митниця не довела, які сумніви виникли в неї щодо країни походження товару, ввезеного позивачем, відповідачем не було надано суду та не вказано в спірній картці відмові, який саме запит направлявся раніше митними органами України митним органам країни експортера та яким відповідним листом не підтверджено походження товарів експортера "Kargro Bander V.B."

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача підстав для прийняття картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленню випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA401020/2021/00928 та наявності підстав для її скасування.

При прийнятті рішення судом враховано судову практику Верховного Суду з питання достовірності походження товару. Так, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 01.08.2019 у справі №400/2924/18 адміністративне провадження №К/9901/15761/19 зазначила, зокрема, що суди попередніх інстанцій, дійшовши правильного висновку, що наявність у митного органу сумнівів щодо країни походження товару не є підставою для відмови у його митному оформленні, а є лише підставою для перевірки відповідних відомостей у встановленому законом порядку, не надали оцінки іншим доводам Митниці щодо невідповідності наданих Товариством сертифікатів з перевезення (походження) товару форми EUR.1 вимогам Протоколу 1, що, в свою чергу, послугувало підставою для відмови у застосуванні (відновленні) преференційного режиму до імпортованих Товариством товарів.

У постанові від 23.10.2019 у справі №200/2313/19-а адміністративне провадження №К/9901/19648/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду обумовив: суди встановили, що будь-які розбіжності про країну походження товару в декларації інвойсі чи інших поданих до митного оформлення документах відсутні. Декларація інвойс №PV175709 від 12.12.2018 оформлена належним чином, містить достовірні відомості та підтверджує країну походження товару (Іспанія). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність позиції відповідача щодо неправомірного застосування позивачем преференційного режиму на підставі декларації інвойс.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суд в постанові від 03.03.2020 у справі №803/1208/17 адміністративне провадження №К/9901/1225/17 зазначив: аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що основним документом, що свідчить про країну походження товару для надання товару режиму вільної торгівлі відповідно до критерію достатньої обробки/переробки товару є сертифікат про походження товару, виданий уповноваженим органом держави вивезення відповідно до її національного законодавства. Відтак, вирішення питання щодо країни походження товару повинне прийматися після одержання додаткових відомостей, сам факт звернення до компетентних організацій країн СНД ще не є підставою для відмови в прийнятті митної декларації.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача слід стягнути витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 7820,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Подільської митниці Держмитслужби.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Подільської митниці Держмитслужби щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Визнати протиправним та скасувати рішення Подільської митниці Держмитслужби №UА401000/2021/000016/2 від 25.05.2021 року про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА401020/2021/00923, №UА401020/2021/00928.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 7820,80 грн. (сім тисяч вісімсот двадцять гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Подільської митниці Держмитслужби (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43350542).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Подільська митниця Держмитслужби (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43350542).

Рішення в повному обсязі виготовлене: 28.10.2021 року, враховуючи термін перебування головуючої судді у відпустці з 02.07.2021 року по 28.07.2021 року.

Суддя Чернюк Алла Юріївна