Рішення № 100672825, 18.10.2021, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.10.2021м. СумиСправа № 920/337/21

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., за участю секретаря судового засідання Пономаренко Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/337/21

за позовом Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Сумигаз” (40021, м. Суми, вул. Лебединська, 13, код ЄДРПОУ 03352432),

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс” (42500, Сумська область, смт. Липова Долина, вул. Горького, 46, код ЄДРПОУ 32141851),

про стягнення 336611,99 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Сіденко Л.В. (довіреність від 28.12.2020 № 007.2Др-104-1220),

від відповідача: не прибув,

справа розглядається у порядку загального позовного провадження

установив:

02.04.2021 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача 312760,32 грн основного боргу, 12508,39 грн інфляційних збитків, 3818,57 грн 3% річних, 7524,71 грн. пені, а також судові витрати, пов`язанні з розглядом справи.

Ухвалою суду від 07.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 920/337/21 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

29.04.2021 представником відповідача супровідним листом (вх №4274/21) подані наступні документи:

1)заперечення щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження (вх № 1937 від 29.04.2021), відповідно до якого просив здійснювати розгляд справи №920/337/21 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі;

2)клопотання про розгляд справи за участю сторони, в якому просив проводити розгляд справи №920/337/21 з повідомленням (викликом) сторін;

3)відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги безпідставними та належним чином необґрунтованими та просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

11.05.2021 позивач подав відповідь на відзив (вх №4482/21), відповідно до якої позивач вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, доведені та є такими, що не спростовані відповідачем, а тому просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 17.05.2021 задоволено клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження; постановлено подальший розгляд справи №920/337/21 здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі; призначено підготовче засідання у справі № 920/337/21 на 17.06.2021.

16.06.2021 від представника відповідача надійшла заява (вх №5699/21), відповідно до якої представник відповідача просив перенести розгляд справи на інший день, оскільки представник не має змоги з`явитися до суду у визначену дату.

Ухвалою від 17.06.2021 задоволено заяву представника відповідача про відкладення підготовчого засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 17.08.2021, відкладено підготовче засідання у справі №920/337/21 на 17.08.2021.

10.08.2021 від представник відповідача подав суду клопотання про долучення доказів (вх №7151/21), а саме копії скарги відповідача від 26.03.2021 №31 до НКРЕКП, копії відповідей НКРЕКП від 11.05.2021 та від 24.06.2021.

17.08.2021 від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх №3111), відповідно до якого представник відповідача просив зупинити провадження у справі №920/337/21 до набрання законної сили судовим рішенням в справі №920/1114/20.

В судовому засіданні від 17.08.2021 без виходу до нарадчої кімнати відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольну ухвалу, якою клопотання представника відповідача про долучення доказів задоволено та долучено відповідні докази до матеріалів справи. Зазначену ухвалу занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою 17.08.2021 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення розгляду справи (вх №3111 від 17.08.2021); закрито підготовче провадження та призначити справу № 920/337/21 до судового розгляду по суті в судове засідання на 14.09.2021.

У судовому засіданні від 14.09.2021 в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольну ухвалу, якою при присутності представників обох сторін оголошено перерву з розгляду справи по суті до 07.10.2021.

Разом з тим, 07.10.2021 суддя Котельницька В.Л. перебувала у відпустці, а тому розгляд зазначеної справи 07.10.2021 не відбувся, ухвалою суду від 08.10.2021 був призначений на 18.10.2021.

У судовому засіданні 18.10.2021 судом встановлено:

Представник позивача у судове засідання прибув.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, відповідно до журналу поштової кореспонденції від 11.10.2021, списку №10217 згрупованих поштових відправлень від 11.10.2021 та роздруківки трекінгу із сайту «Укрпошта» https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html, відповідач 13.10.2021 був повідомлений належним чином про дату, місце та час розгляду справи судом.

Таким чином, відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, суд розглядає справу №920/337/21 за відсутності представника відповідача.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання заяв по суті справи, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Судовий процес на виконання статті 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

В судовому засіданні з розгляду справи по суті 18.10.2021 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини:

01.01.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю “Альянс” (далі – відповідач, споживач) відповідно до заяви-приєднання №09420W3XNNDP016 до умов договору розподілу природного газу (для споживачів, що не є побутовими) приєднався до умов типового договором розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2498 (із змінами).

Пунктом 1.4. типового договору розподілу природного газу затвердженого постановою НКРЕКП 30.09.2015 №2498 (далі - договір розподілу природного газу) встановлено, що послуга з розподілу природного газу це - послуга Оператора ГРМ, яка надається Споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного Споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача.

За умовами п.2.1 договору розподілу природного газу оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Відповідно до п.2.2 договору розподілу природного газу обов`язковою умовою надання споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у споживача об`єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи оператора ГРМ.

Пунктом 3.1 договору розподілу природного газу погоджено, що споживач має право здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи за умови включення його до Реєстру споживачів будь-якого постачальника у період фактичного відбору/споживання природного газу, що в установленому Кодексом газотранспортної системи порядку підтверджується оператором газотранспортної системи (далі - оператор ГТС) до початку такого періоду. Наявність підтвердженого обсягу природного газу споживача (його постачальника) доводиться до відома оператора ГРМ у встановленому законодавством порядку оператором ГТС, а до відома споживача - його постачальником. За відсутності у споживача договору постачання природного газу та/або виділених його постачальником підтверджених обсягів для потреб споживача на відповідний календарний період споживач не має права використовувати (споживати) природний газ із газорозподільної системи.

Згідно з п.5.1 договору розподілу природного газу облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРМ та споживається споживачем на межі балансової належності об`єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

За умовами п.5.2 договору розподілу природного газу визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим договором. Якщо комерційний вузол обліку встановлений не на межі балансової належності сторін (точка вимірювання не збігається з точкою комерційного обліку), фактичний об`єм природного газу визначається з урахуванням втрат та витрат природного газу між точкою вимірювання і межею балансової належності сторін шляхом їх додавання/віднімання до/від об`єму природного газу, визначеного комерційним вузлом обліку в точці вимірювання, відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. Для визначення об`єму розподілу та споживання природного газу беруться дані комерційного вузла обліку оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в оператора ГРМ беруться дані комерційного вузла обліку споживача.

Відповідно до п.6.1 договору розподілу природного газу оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Підпунктом 3 пункту 9.1 типового договору передбачено, що оператор ГРМ має право припинити/обмежити розподіл природного газу споживачу в порядку та у випадках, передбачених Кодексом газорозподільних систем, у тому числі у разі подання споживачем або його постачальником (який уклав з оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов`язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання.

За умовами п.12.1 договору розподілу природного газу останній укладається на невизначений строк.

Згідно з п.12.3 договору розподілу природного газу може бути розірваний за згодою сторін або за ініціативою споживача у порядку, визначеному законодавством України. У разі зміни власника об`єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи оператора ГРМ, та необхідності укладення договору з новим власником договір з попереднім власником може бути розірвано оператором ГРМ в односторонньому порядку. При цьому одностороннє розірвання договору не звільняє попереднього власника від виконання зобов`язань у частині оплати наданих послуг.

07.04.2020 відповідно до акту про проведення перевірки причин відсутності газу, відповідачем у складі створеної комісії була проведена перевірка, в ході якої встановлено, що ТОВ “Альянс” відключено від газопостачання, а саме газова мережа ТОВ “Альянс” заглушкою від`єднана від газорозподільної системи.

17.06.2020 відповідачем було надіслано Акціонерному товариству “Оператор газорозподільної системи “Сумигаз” (далі - позивач, оператор ГРМ) за вих №21 заяву про розірвання договору розподілу природного газу, в якій відповідач, керуючись п. 12.3. договору повідомив відповідача про розірвання договору розподілу природного газу, який був укладений 01.01.2016 між ТОВ “Альянс” та АТ “Сумигаз” шляхом підписання заяви-приєднання 09420W3XNNDP016 до умов договору розподілу природного газу (для споживачів, що не є побутовими).

02.07.2020 у відповідь на звернення відповідача від 17.06.2020 № 21 позивач надіслав відповідачу лист за вих №400001.1-Лв-3087-0720, в якому зазначив, що згідно з вимогами глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ, після закінчення (розірвання) договору розподілу природного газу Оператор ГРМ може здійснити припинення газопостачання (розподілу природного газу) шляхом механічного від`єднання газових мереж споживача від газорозподільної системи за умови оплати послуг з відключення від газопостачання.

Також позивачем зазначено, що за підприємством відповідача існує заборгованість за послуги розподілу природного газу, а тому для розірвання договору розподілу природного газу позивач вважає за необхідне з боку відповідача виконання умов договору (п.12.5) в частині погашення заборгованості до дня остаточного припинення користування природним газом.

06.07.2020 за вих №28 відповідачем надіслано позивачу повторну заяву про розірвання договору розподілу природного газу (повторно), відповідно до якої відповідач зазначає, що відповіді від позивача на його заву від 17.06.2020 вих №21 він не отримав, у зв`язку з чим повторно повідомляє АТ “ОГС “Сумигаз” про розірвання договору, зазначаючи, що датою розірвання договору він вважає 17.06.2020 (дата направлення на адресу відповідача первісної заяви про розірвання) та просив відповідача направити на адресу ТОВ “Альянс” підтвердження розірвання договору розподілу природного газу.

14.07.2020 за вих №34 відповідач надіслав позивачу заяву у відповідь на лист АТ “Сумигаз” від 02.07.2020 №400001.1-Лв-3087-0720, в якій зазначив, що наявність заборгованості не є перешкодою для розірвання договору та вважає, що саме з 17.06.2020, з моменту отримання позивачем листа відповідача за вих №21,- типовий договір розподілу природного газу затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2498 укладений між сторонами спору є розірваним.

14.07.2020 за вих №400001.1-Лв-3238-0720 позивачем надано відповідачу відповідь на лист від 06.07.2020 №28, в якій позивач звертає увагу відповідача, що припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплатити вартість послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору. У разі розірвання договору розподілу природного газу Оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРМ згідно з вимогами розділу VII Кодексу ГРМ. Разом з тим, також було наголошено, що у відповідності до вимог глави 7 розділу VІ Кодексу ГРМ після закінчення (розірвання) договору розподілу природного газу Оператор ГРМ може здійснити припинення газопостачання (розподілу природного газу) шляхом механічного від`єднання газових мереж споживача від газорозподільної системи за умови оплати послуг з відключення від газопостачання.

14.08.2020 за вих №400001.1-Лв-4313-0820 позивачем надано відповідачу відповідь на лист від 14.07.2020 №34, відповідно до якої позивач надіслав відповідачу два примірники договору №29D400-5368-20 від 05.08.2020 на виконання робіт з механічного від`єднання газової мережі від газорозподільної системи та рахунок №73 від 05.08.2020 на оплату послуг з механічного від`єднання газової мережі від газорозподільної системи та просив відповідача оформити належним чином договори, підписати та один примірник повернути на адресу позивача.

11.09.2020 відповідач надіслав позивачу відповідь на лист №400001.1-Лв-4313-0820 від 14.08.2020, в якій зазначив, що 17.06.2020 за вих №21 на адресу АТ “Сумигаз” був направлений лист з повідомленням про розірвання договору розподілу природного газу, який був укладений між ТОВ “Альянс” та АТ “Сумигаз”, у зв`язку з чим відповідач вважає, що зазначений договір є розірваний, а ТОВ “Альянс” починаючи з 07.04.2020 вже був механічно від`єднаний від газової мережі.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Альянс” звернулось до Господарського суду Сумської області з позовною заявою у справі №920/1114/20, відповідно до якої просило розірвати договір розподілу природного газу, який був укладений 01.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Альянс та Акціонерним товариством Оператор газорозподільної системи “Сумигаз” шляхом підписання Заяви-приєднання №09420W3XNNDP016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що є не побутовим) на умовах Типового договору, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2498.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 11.03.2021 року у справі №920/1114/20 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що за умови припинення (обмеження) газопостачання шляхом встановлення інвентарної заглушки та її опломбування об`єкт споживача не втратив статус підключеного до ГРМ, оскільки у такому випадку не відбувається фізичного роз`єднання обладнання споживача з газорозподільною системою, і споживач має можливість у будь-який момент поновити отримання газу, в зв`язку з чим відсутні правові підстави для розірвання спірного договору в судовому порядку.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 залишено без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс” на рішення Господарського суду Сумської області від 11.03.2021 у справі № 920/1114/20 та залишено без змін рішення Господарського суду Сумської області від 11.03.2021 у справі № 920/1114/20.

Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 241 ГПК України, рішення Господарського суду Сумської області від 11.03.2021 у справі №920/1114/20 набрало законної сили 09.06.2021, в наслідок чого є діючим (не розірваним) договір розподілу природного газу від 01.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Альянс та Акціонерним товариством Оператор газорозподільної системи “Сумигаз”, який укладено шляхом підписання Заяви-приєднання № 09420W3XNNDP016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що є не побутовим) на умовах Типового договору, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2498.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу; споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини; постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.

За приписами ч. 1 ст. 40 Закону України "Про ринок природного газу" розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.

Приписами ч.4 до ст.179 ГК України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.630 ЦК України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.

За змістом ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Укладений (шляхом подання споживачем заяви-приєднання до умов типового договору) між сторонами договір від 01.01.2016 розподілу природного газу за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг.

У контексті приписів ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Взаємовідносини, пов`язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VI цього Кодексу (абзац 3 пункту 5 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Послуга з розподілу не складається лише з фактичного переміщення природного газу розподільчою системою трубопроводів. До послуги з розподілу також входить цілодобове надання фактичного доступу замовленої потужності об`єктів споживача до газорозподільної системи, що означає - наявність технічної можливості у будь-який час, необхідний споживачу, скористатись можливістю розпочати газоспоживання.

Згідно пункту 1 розділу II Кодексу ГРМ газорозподільна система є технологічним комплексом, що складається з організаційно і технологічно пов`язаних між собою об`єктів, призначених для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам.

За приписами пункту 6 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ на підставі укладеного договору розподілу природного газу Оператор ГРМ:

присвоює споживачу (точці комерційного обліку), у тому числі побутовому споживачу, персональний ЕІС-код суб`єкта ринку природного газу та передає його Оператору ГТС для ідентифікації споживача в інформаційній платформі Оператора ГТС, у тому числі для цілей закріплення споживача в Реєстрі споживачів відповідного постачальника та здійснення оперативних заходів при запровадженні процедури зміни його постачальника;

надає послугу споживачу із забезпечення цілодобового доступу до ГРМ в межах приєднаної потужності його об`єкта для можливості споживання ним відповідних об`ємів природного газу, виділених постачальником природного газу;

забезпечує формування та передачу даних прогнозів відборів/споживання природного газу та обсягів фактичного споживання природного газу споживачем Оператору ГТС у порядку, визначеному Кодексом ГТС та цим Кодексом.

Таким чином, послуга з розподілу природного газу не обмежується обов`язками оператора ГРМ (AT "Сумигаз") щодо фізичної доставки обсягів природного газу до об`єктів споживача та формування кількісних показників обсягів спожитого (розподіленого) природного газу, а включає в себе в цілому процес забезпечення цілодобового доступу до ГРМ в межах приєднаної потужності об`єкта споживача для можливості споживання ним відповідних об`ємів природного газу, виділених постачальником природного газу безпосередньо споживачу, і в розумінні цілого комплексу дій (заходів) оператора ГРМ, пов`язаних із забезпеченням безаварійності та належного стану ГРМ.

Відповідно до пункту 8 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору. У разі розірвання договору розподілу природного газу Оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП згідно з вимогами розділу VII цього Кодексу.

Відповідач залишив поза увагою той факт, що з 07.04.2020 за наслідком припинення (обмеження) газопостачання шляхом встановлення інвентарної заглушки та її опломбування на об`єкті він не втратив статус споживача, підключеного в установленому законом порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ, оскільки в даному випадку не відбулось механічного (зварного) від`єднання газопроводу від газових мереж Оператора ГРМ, і зазначені обставини не звільняють останнього від виконання взятих на себе зобов`язань за договором.

Таким чином, твердження відповідача щодо неотримання послуг з боку позивача, у зв`язку припиненням газопостачання на об`єкті Споживача за відсутності фактичного споживання природного газу, а відтак і відсутності обов`язку зі сплати послуг з РЗП є необґрунтованим та безпідставним, оскільки у даному випадку об`єкт вважається приєднаним, оскільки для початку фактичного споживання природного газу, окрім зняття пломби, немає будь-яких перешкод.

На виконання Закону України "Про ринок природного газу" НКРЕКП постановою від 07.10.2019 №2080 "Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП" внесено зміни до Кодексу газорозподільних систем (Постанова НКРЕКП №2494 від 30.09.2015 із змінами і доповненнями), Типового договору розподілу природного газу (Постанова НКРЕКП №2498 від 30.09.2015 із змінами), Методики визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу (Постанова НКРЕКП №236 від 25.02.2016 із змінами). Зазначеними змінами для споживачів з 01 січня 2020 року запроваджено новий порядок розрахунків за послугу з розподілу природного газу, змінено принципи визначення обсягів газу, що беруться за основу.

Відповідно до положень пункту 1 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи із річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача відповідно до цього Кодексу, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу.

Згідно із п. 2 гл. 6 р. VI Кодексу газорозподільних систем Оператор ГРМ зобов`язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу об`єктом (об`єктами) споживача за попередній газовий рік, величину планованої місячної плати за послуги розподілу із зазначенням її складових (визначається Оператором "РМ відповідно до абзацу першого цього пункту). Така інформація може бути надана споживачеві шляхом розміщення її в особистих кабінетах споживача (за наявності), актах приймання-передачі природного газу (для споживачів, що не є побутовими), платіжних документах тощо.

Споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2020/2021 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об`єктах у газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік. У такому разі, якщо фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність, величина перевищення має бути сплачена споживачем за двократною вартістю тарифу на розподіл природного газу на користь Оператора ГРМ відповідно до договору розподілу природного газу.

Фактичний обсяг використання потужності визначається виходячи із фактичного обсягу споживання природного газу наростаючим підсумком протягом відповідного календарного року.

У випадку якщо річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, нарахування Оператором ГРМ вартості перевищення замовленої потужності не здійснюється.

Вартість послуг з розподілу природного газу, наданих позивачем за період травень 2020 року - лютий 2021 року річна замовлена потужність становить 312760,32 грн.

Річна замовлена потужність об`єкта Споживача на 2020 рік визначена AT "Сумигаз" виходячи з тактичного обсягу споживання природного газу ТОВ «Альянс» за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, зокрема, за період 01.10.2018 по 30.09.2019 становила 379838,02 м3. Таким чином, 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача становила 31 653,168 м3.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В провадженні Господарського суду Сумської області перебувала справа №920/558/20 за позовом Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Сумигаз” до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс” про стягнення 89 880 грн. 08 коп. в тому числі 86603 грн 06 коп. заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу (потужність) за лютий-квітень 2020 року відповідно до укладеного між сторонами договору розподілу природного газу шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання № 09420W3XNNDP016 01.01.2016, 692 грн 82 коп. інфляційних втрат, 378 грн 74 коп. 3% річних, 2205 грн 46 коп. пені за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Рішенням Господарського суду Сумської області у справі №920/558/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс” на користь Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Сумигаз” 86603 грн 06 коп. заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу, 692 грн 82 коп. інфляційних втрат, 378 грн 59 коп. 3% річних, 2202 грн 14 коп. пені за прострочення виконання грошового зобов`язання, 2102 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 у справі №920/558/20 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс" на рішення Господарського суду Сумської області від 17.08.2020 у справі №920/558/20 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 17.08.2020 у справі №920/558/20 залишено без змін.

Крім того, у постанові Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 у справі № 920/558/20 колегія суддів зазначила наступне: «Також, згідно пунктів 6.1. та 6.2. договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Відповідно до пункту 6.3. Договору величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності. Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами оправи, в акті приймання-передачі природного газу № СУМ 0012980 від 30.11.2019, який підписаний сторонами, позивач повідомив відповідачу фактичний обсяг споживання природного газу об`єктами споживача за попередній газовий рік (з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року) - 379 838,02м. куб., з також зазначив, що величину планової місячної плати за послуги розподілу природного газу, виходячи із річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача буде розраховано після встановлення тарифів на послуги природного газу.

Відповідно до Постанови НКРЕКП від 24.12.2019 № 3039 для AT "Сумигаз" встановлені наступні тарифи, зокрема, на період з 01 січня 2020 року до 30 червня 2020 року включно: тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 0,76 грн за 1 м.куб. на місяць (без урахування ПДВ).

Отже, річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на 2020 рік визначена Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу ТОВ "Альянс" за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, зокрема, за період 01.10.2018 - 30.09.2019. Щомісячний платіж за розрахунком позивача дорівнює - 24 056,40 грн. (з ПДВ -28 867,69 грн), який обрахований в такому порядку: (сума кубів газу, спожитого за попередній газовий рік - 379 838,02м.куб.) х 0,76 грн за 1 м.куб. (тариф на послуги розподілу природного газу) /12.

Колегія суддів, здійснивши перевірку проведеного позивачем розрахунку щомісячного платежу за послуги з розподілу природного газу, встановила, що він відповідає встановленому в постанові НКРЕКП від 07.10.2019 №2080 порядку та є арифметично вірним».

Величина річної замовленої потужності ТОВ «Альянс» на розрахунковий календарний 2021 рік, що передував розрахунковому календарному року, зокрема, за період 01.10.2019 по 30.04.2020 становить 230580,12 м3. Таким чином, 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача становить 19215,01 м3.

Відповідно до постанови НКРЕКП від 24.12.2019 за №3039 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для AT «Сумигаз» установлено наступний тариф на послуги розподілу природного газу:

1) на період з 01 січня 2020 року до 30.06.2020 року включно - у розмірі 0,912 грн. за 1 м3 (з урахуванням ПДВ);

2) з 01 липня 2020 року - у розмірі 1,032 грн. за 1 м3 (з урахуванням ПДВ).

Відповідно до постанови НКРЕКП від 30.12.2020р. за №2779 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для AT «Сумигаз» установлено наступний тариф на послуги розподілу природного газу:

1) на період з 01 січня 2021 року - у розмірі 1,536 грн. за 1 м3 (з урахуванням ПДВ).

Щомісячний платіж за розрахунком AT «Сумигаз» у період з 01.01.2020 до 30.06.2020 дорівнює 379 838,02 тис. м3 (сума кубів газу, спожитого за попередній газовий рік) х 0,912 грн за 1 м3 (тариф на послуги розподілу природного газу) /12.

Щомісячний платіж за розрахунком AT «Сумигаз» у період з 01.07.2020 до 31.12.2020 дорівнює 379838,02 тис. м3 (сума кубів газу, спожитого за попередній газовий рік) х 1,032 грн за 1 м3 (тариф на послуги розподілу природного газу) /12.

Щомісячний платіж за розрахунком AT «Сумигаз» на 2021 рік дорівнює 230580,12 м3 х 1,536 грн за 1 м3 (тариф на послуги розподілу природного газу) /12.

Періодом для здійснення розрахунків за договором розподілу природного газу є календарний місяць (п. 2 гл. 6 р. VI Кодексу газорозподільних систем).

Відповідно до п. 7 гл. 6 р. VI Кодексу газорозподільних оплата вартості послуг за договором розподілу природного газу здійснюється споживачем на підставі відповідного рахунка Оператора ГРМ на умовах договору розподілу природного газу.

В п. 6.5 Договору передбачено, що споживач, що не є побутовим, зобов`язаний здійснити оплату величини вартості перевищення річної замовленої потужності протягом 10 робочих днів з дня надання Оператором ГРМ рахунку на оплату.

Відповідно до п. 6.6 Договору, остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Протягом травня 2020 року - лютого 2021 року відповідачу надано послугу з розподілу природного газу (потужність) на суму 312760,32 грн, що підтверджується актами наданих послуг з розподілу природного газу: за травень 2020 року на суму 28867,68 грн, за червень 2020 року на суму 28867,70 грн, за липень 2020 року на суму 32666,08 грн, за серпень 2020 року на суму 32666,06 грн, за вересень 2020 року на суму 32666,08 грн, за жовтень 2020 року на суму 32 666,06 грн, за листопад 2020 року на суму 32666,08 грн, за грудень 2020 року на суму 32666,08 грн, за січень 2021 року на суму 29514,25 грн, за лютий 2021 року на суму 29514,25 грн..

Акти наданих послуг з розподілу природного газу (потужність) за період з травня 2020 року по лютий 2021 року разом з рахунками на оплату направлялись на адресу відповідача рекомендованими листами, листи вручені за довіреністю відповідно до даних поштового пересилання, проте, як зазначає позивач, залишились без відповіді.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно давляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, -о воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Станом на 24.03.2021 загальна сума заборгованості за Договором склала 312760,32 грн. Наявними у справі доказами, поданими позивачем, підтверджується факт неналежного виконання відповідачем договору, у зв`язку з чим вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 312760,32 грн основного боргу суд вважає законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення 7524,71 грн пені суд зазначає наступне.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За змістом ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Судом встановлено факт неналежного виконання умов договору в частині несплати вартості послуги розподілу природного газу, що надає право позивачу відповідно до п. 8.2. договору розподілу природного газу нараховувати відповідачу пеню.

Згідно з поданого позивачем розрахунку, останнім нараховано відповідачу 7524,71 грн пені.

Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку пені, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов договору щодо оплати вартості послуги з розподілу природного газу за період з травня 12020 року по лютий 2021 року, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 7524,71 грн пені.

Щодо стягнення з відповідача 3818,57 грн 3% річних та 12508,39 грн інфляційних збитків суд зазначає наступне:

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку, доданого до позовної заяви, останнім нараховано відповідачу 3818,57 грн 3% річних за період з 11.06.2020 по 24.03.2021 та 12508,39 грн інфляційних збитків за період з червня 2020 року по лютий 2021 року.

З огляду на вищенаведене, перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання умов договору, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3818,57 грн 3% річних та 12508,39 грн інфляційних збитків.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався , як на підставу позову, в зв`язку з чим суд дійшов висновку про задоволення позову.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі “Проніна проти України”, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах “Трофимчук проти України”, “Серявін та інші проти України” обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір в сумі 5049,18 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс” (42500, Сумська область, смт. Липова Долина, вул. Горького, 46, код ЄДРПОУ 32141851) на користь Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Сумигаз” (40021, м. Суми, вул. Лебединська, 13, код ЄДРПОУ 03352432) 312760,32 грн (триста дванадцять тисяч сімсот шістдесят грн 32 коп.) основного боргу, 12508,39 грн (дванадцять тисяч п`ятсот вісім грн 39 коп.) інфляційних збитків, 3818,57 грн (три тисячі вісімсот вісімнадцять грн 57 коп.) 3% річних, 7524,71 грн (сім тисяч п`ятсот двадцять чотири грн 71 коп.) пені, а також 5049,18 грн (п`ять тисяч сорок дев`ять грн 18 коп.) витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 28.10.2021.

Суддя В.Л. Котельницька