Рішення № 100672807, 22.10.2021, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/391/21

Господарський суд Рівненської області у складі судді Заголдної Я.В. при секретарі судового засідання Сичик М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні з розгляду справи по суті за правилами загального позовного провадження справу за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, Центральна Частина Києва, 01601, код ЄДРПОУ 20077720) до Комунального підприємства "Квасилівтеплоенерго" Рівненської міської ради (вул. Молодіжна 14, смт. Квасилів, Рівненський район, Рівненська область, 35350, код ЄДРПОУ 30547471) про стягнення 1 779 616 грн 66 коп.

у судове засідання з розгляду справи по суті з`явилися:

- від позивача: Бурзаковська Тетяна Валеріївна (в режимі ВКЗ);

- від відповідача: Зань Оксана Ярославівна

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 22.10.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер MAP26X1111449744.

ВСТАНОВИВ:

24.05.2021 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) надійшов позов до Комунального підприємства "Рівнерайкомуненергія" Рівненської районної ради (далі - відповідач), у якому позивач, посилаючись на ст. ст.20, 173-175, 193, 216-218, 230, 231, 264-265 Господарського кодексу України, ст. ст. 11-16, 258, 509, 525 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 12, 20, 42, 46, 162-164, 171, 172, 176, 247 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить суд стягнути з відповідача 2 029 616 грн 66 коп. (з яких -1 744 646 грн 06 коп. - основний борг, 67 664 грн 11 коп. - 3 відсотки річних, 157 313 грн 60 коп. - інфляційні втрати, 59 992 грн 89 коп. - пеня).

В обґрунтування позовних вимог позивач (постачальник) посилається на невиконання відповідачем (споживач) своїх зобов`язань за Договором постачання природного газу № 5093/1920-ТЕ-28 від 20.09.2019 року в частині повного та своєчасного проведення розрахунків, внаслідок чого за відповідачем утворилася заборгованість та нараховано штрафні санкції.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями 24.05.2021 року справу № 918/391/21 розподілено судді Заголдній Я.В.

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результати їх розгляду.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 25.05.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/391/21, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначити на 15.06.2021 року, запропонувати сторонам:

а) позивачу: подати суду будь-які додаткові докази в обґрунтування позовних вимог (у разі їх наявності) у термін до 14.06.2021 року;

б) відповідачу: подати суду відповідно до ст. 165 ГПК України протягом 15-ти днів з моменту отримання даної ухвали відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду;

в) позивачу: відповідно до ст. 166 ГПК України подати суду відповідь на відзив у 5-денний строк з дня отримання відзиву; одночасно надіслати відповідь на відзив відповідачу та надати суду докази такого скерування відповідачу;

г) відповідачу: у строк протягом 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення на відповідь на відзив з урахуванням вимог ст. 167 ГПК України, одночасно надіслати заперечення позивачу та надати суду докази такого скерування позивачу.

11.06.2021 року на офіційну електронну пошту Господарського суду Рівненської області від представника позивача надійшов лист про його участь у підготовчому засіданні 15.06.2021 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 918/391/21 з використанням власних технічних засобів, зокрема за допомогою програми "EasyCon".

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14.06.2021 року заяву представника Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" адвоката Бурзаковської Т.В. про участь у підготовчому засіданні 15.06.2021 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 918/391/21 задоволено, постановлено провести підготовче засідання 15.06.2021 року об 11:30 год. у справі № 918/391/21 у Господарському суді Рівненської області із Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EasyCon" (пошук в мережі Інтернет здійснюється за посиланням: www.court.gov.ua) за участю представника позивача адвоката Бурзаковської Т.В.

14.06.2021 року через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області від відповідача надійшов відзив, у якому Комунальне підприємство "Рівнерайкомуненергія" Рівненської районної ради визнало позовні вимоги про стягнення основного боргу у сумі 1 744 646 грн 06 коп. в повному обсязі, заперечило проти стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, а також долучило докази часткової сплати основного боргу у розмірі 50 000 грн 00 коп., а саме - платіжне доручення № 337 від 10.06.2021 року.

15.06.2021 року представник позивача в режимі ВКЗ заявила усне клопотання про відкладення підготовчого засідання з метою надання можливості підготувати відповідь на відзив в порядку, передбаченому ст. 167 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15.06.2021 року відкладено підготовче засідання в межах визначеного ГПК України строку підготовчого провадження на 01.07.2021 року, усну заяву представника позивача адвоката Бурзаковської Т.В. про участь у підготовчому засіданні 01.07.2021 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 918/391/21 задоволено, постановлено провести підготовче засідання 01.07.2021 року у справі № 918/391/21 у Господарському суді Рівненської області із Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EasyCon" (пошук в мережі Інтернет здійснюється за посиланням: www.court.gov.ua) за участю представника позивача адвоката Бурзаковської Т.В.

24.06.2021 року на офіційну електронну пошту Господарського суду Рівненської області від позивача надійшла відповідь на відзив.

29.06.2021 року через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, до якого додано платіжне доручення № 351 від 24.06.2021 року про часткову оплату основного боргу у розмірі 50 000 грн 00 коп., а саме - платіжне доручення № 351 від 24.06.2021 року.

01.07.2021 року як встановлено судом із офіційного веб сайту Укрпошти в мережі Інтернет https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html?barcode=3301105737956 поштове відправлення за трек-номером 3301105737956 (а саме - відзив із додатками) позивач отримав 14.06.2021 року.

Відтак з урахуванням процесуального строку, встановленого судом ухвалою Господарського суду Рівненської області від 25.05.2021 року (5-денний строк з дня отримання відзиву), позивач мав можливість реалізувати право на подання відповіді на відзив до 19.06.2021 року.

Згідно з ч. 4 ст. 116 ГПК України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Оскільки 19.06.2021 року припадає на вихідний день, останнім днем строку є перший після нього робочий день 22.06.2021 року включно (з урахуванням вихідних та святкових днів, зокрема 21.06.2021 року).

24.06.2021 року на офіційну електронну пошту Господарського суду Рівненської області від позивача надійшла відповідь на відзив.

Судом встановлено, що позивач подав відповідь на відзив із пропуском процесуального строку, встановленого судом.

У відповіді на відзив Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просив суд продовжити строк на подання відзиву на позовну заяву, оскільки ухвалою Господарського суду Рівненської області від 25.05.2021 року встановлено невеликий, на переконання позивача, проміжок часу, що останній мав для складання відповіді на відзив.

Господарський суд визнав причини пропуску процесуального строку на подання відповіді на відзив поважними та дійшов висновку про продовження Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пропущений процесуальний строк для подання відповіді на відзив, оскільки втрата позивачем процесуальної можливості на подання відповіді на відзив внаслідок пропуску строку на її подання з поважних причин, є процедурним поняттям, яке може порушити принцип забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Відтак господарський суд долучив відповідь на відзив до матеріалів справи.

Як вбачається із документу наданого позивачем в якості доказу на підтвердження надсилання відповіді на відзив відповідачу, дана заява по суті справи відправлена Комунальному підприємству "Рівнерайкомуненергія" Рівненської районної ради на електронну пошту, про що свідчить скрін сторінки з мережі Інтернет. Даний доказ господарський суд вважає таким, що не відповідає вимогам ГПК України. Однак, зважаючи на подання відповідачем заперечень на відповідь на відзив, господарський суд дійшов висновку про отримання Комунальним підприємством "Рівнерайкомуненергія" Рівненської районної ради відповіді на відзив.

Господарський суд дійшов висновку про те, що питання, визначені ч. 2 ст. 182 ГПК України не можуть бути розглянуті у даному засіданні, оскільки представник позивача вказав про те, що станом на 01.07.2021 року не обізнаний про часткове погашення 24.062021 року відповідачем основної заборгованості у розмірі 50 000 грн 00 коп., у зв`язку з чим просить суд відкласти підготовче засідання з метою остаточного визначення предмета спору та позовних вимог.

Представник відповідача не заперечив проти задоволення усного клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Однак, при виборі дати на яку можливо відкласти підготовче засідання по справі № 918/391/21 господарський суд дійшов висновку про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, оскільки обрана дата 28.07.2021 року виходить за межі процесуального строку підготовчого провадження.

Представник позивача заявила усну заяву про свою участь у наступному судовому засіданні 28.07.2021 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 918/391/21 з використанням власних технічних засобів, зокрема за допомогою програми "EasyCon".

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01.07.2021 року вимогу представника Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про продовження процесуального строку на подання відповіді на відзив задоволено, продовжено Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" процесуальний строк на подання відповіді на відзив до 24.06.2021 року включно, долучено до матеріалів справи відповідь на відзив, продовжено за ініціативою суду процесуальний строк підготовчого провадження на 30 днів – до 25.08.2021 року включно, відкладено підготовче засідання на 28.07.2021 року, усну заяву представника позивача про участь у підготовчому засіданні 28.07.2021 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 918/391/21 задоволено, постановлено провести підготовче засідання 28.07.2021 року о 09:30 год. у справі № 918/391/21 у Господарському суді Рівненської області із Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EasyCon" за участю представника позивача адвоката Бурзаковської Т.В.

21.07.2021 року через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів часткової оплати заборгованості у розмірі 50 000 грн 00 коп., а саме - платіжне доручення № 400 від 21.07.2021 року, а також лист, у якому відповідач просить позивача про реструктуризацію заборгованості у сумі 1 644 646 грн 06 коп. строком на 09 місяців.

28.07.2021 року учасники справи забезпечили явку уповноважених представників у підготовче засідання.

Представник позивача вказав про те, що станом на 28.07.2021 року обізнаний про часткове погашення 10.06.2021 року та 24.06.2021 року відповідачем основної заборгованості у загальному розмірі 100 000 грн 00 коп., проте не обізнаний про погашення та зарахування грошових коштів у розмірі 50 000 грн 00 коп. згідно з платіжним дорученням № 400 від 21.07.2021 року, у зв`язку з чим просить суд відкласти підготовче засідання з метою остаточного визначення предмета спору та позовних вимог.

Господарський суд, дослідивши відзив на позов та заперечення на відповідь на відзив, у яких Комунальне підприємство "Рівнерайкомуненергія" Рівненської районної ради повідомляє суд про здійснення часткової оплати заборгованості за Договором постачання природного газу № 5093/1920-ТЕ-28 від 20.09.2019 року дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині 100 000 грн 00 коп. основної суми заборгованості

Суд, погодивши з представниками позивача та відповідача (що з`явилися у судове засідання) дату, на яку можливо відкласти підготовче засідання, дійшов висновку про обрання 10.08.2021 року.

Представник позивача заявила усну заяву про свою участь у судовому засіданні 10.08.2021 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 918/391/21 з використанням власних технічних засобів, зокрема за допомогою програми "EasyCon".

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28.07.2021 року закрито провадження у справі № 918/391/21 в частині стягнення 100 000 грн 00 коп. основної заборгованості, відкладено підготовче засідання на 10.08.2021 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 10.08.2021 року закрито провадження у справі № 918/391/21 в частині стягнення 50 000 грн 00 коп. основної заборгованості, відкладено підготовче засідання на 01.09.2021 року.

31.08.2021 року через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів часткової оплати заборгованості у розмірі 50 000 грн 00 коп., а саме - платіжне доручення № 513 від 31.08.2021 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 31.08.2021 року закрито провадження у справі № 918/391/21 в частині стягнення 50 000 грн 00 коп. основної заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01.09.2021 року закрито підготовче провадження у справі № 918/391/21, призначено справу № 918/391/21 до судового розгляду по суті на 29.09.2021 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29.09.2021 року відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 21.10.2021 року.

В судовому засіданні оголошено перерву до 22.10.2021 року.

22.10.2021 року учасники справи забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання з розгляду справи по суті.

19.10.2021 року через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області від Комунального підприємства "Квасилівтеплоенерго" Рівненської міської ради (вул. Молодіжна 14, смт. Квасилів, Рівненський район, Рівненська область, 35350, код ЄДРПОУ 30547471) надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів оплати основної заборгованості по Договору постачання природного газу № 5093/1920-ТЕ-28 від 20.09.2019 року у розмірі 50 000 грн 00 коп.

Окрім того, як вбачається із даного клопотання, Комунальне підприємство "Рівнерайкомуненергія" Рівненської районної ради з 20.09.2021 року відповідно до Рішення Рівненської районної ради № 301 від 24.09.2021 року "Про передачу із спільної власності територіальних громад Рівненського району у комунальну власність Рівненської міської ради об`єкта КП "Рівнерайкомуненергія Рівненської районної ради з правами засновника та майном, що перебуває на балансі підприємства" та Рішення Рівненської міської ради № 1063 від 05.08.2021 року "Про безоплатне прийняття в комунальну власність Рівненської міської територіальної громади Комунального підприємства "Рівнерайкомуненергія" Рівненської міської ради та затвердження його статут в новій редакції" змінено назву підприємства Комунальне підприємство "Рівнерайкомуненергія" Рівненської районної ради на Комунальне підприємство "Квасилівтеплоенерго" Рівненської міської ради (дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб 20.09.2021, 1006027770027000029).

21.10.2021 року відповідно до ст. 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на запит судді Заголдної Я.В. відповідно до наступних критеріїв пошуку код ЄДРПОУ 30547471, отримано витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Із вказаного витягу вбачається, що 16.09.2021 року відбулася державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу відповідача, зокрема, змінено найменування юридичної особи із Комунального підприємства "Рівнерайкомуненергія" Рівненської міської ради та затвердження його статут в новій редакції" змінено назву підприємства Комунальне підприємство "Рівнерайкомуненергія" Рівненської районної ради на Комунальне підприємство "Квасилівтеплоенерго" Рівненської міської ради, при цьому код ЄДРПОУ 30547471 не змінився.

Оскільки зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, отже не потребує вчинення судом процесуальної дії - заміни учасника судового процесу правонаступником, суд зазначив про зміну найменування відповідача Комунального підприємства "Рівнерайкомуненергія" Рівненської міської ради на Комунальне підприємство "Квасилівтеплоенерго" Рівненської міської ради в мотивувальній частині ухвали Господарського суду Рівненської області від 22.10.2021 року.

Представник відповідача вказала про оплату основної заборгованості по Договору постачання природного газу № 5093/1920-ТЕ-28 від 20.09.2019 року у розмірі 50 000 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 576 від 11.10.2021 року.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 22.10.2021 року закрито провадження у справі № 918/391/21 в частині стягнення 50 000 грн 00 коп. основної заборгованості.

У судовому засіданні 22.10.2021 року представник позивача просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача визнала позовні вимоги про стягнення основного боргу у сумі 1 494 646 грн 06 коп. в повному обсязі, заперечила проти стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Предметом позову є стягнення з відповідача 1 779 616 грн 66 коп. (з яких - 1 494 646 грн 06 коп. основного боргу, 67 664 грн 11 коп. - 3 % річних, 157 313 грн 60 коп. - інфляційні втрати, 59 992 грн 89 коп. - пеня).

Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача та заперечення відповідача, враховуючи визнання позову відповідачем в частині стягнення основного боргу, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

20.09.2019 року між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - постачальник) та Комунальним підприємством "Квасилівтеплоенерго" Рівненської міської ради (далі - споживач) укладено договір № 5093/1920-ТЕ-28 постачання природного газу (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

За цим Договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711210000) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України " на митну територію України. (п. 1.3. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору постачальник передає споживачу у жовтні 2019-квітні 2020 року замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 1 360 тис. куб метрів, в тому числі по місяцях (далі - розрахункові періоди) (тис. куб. м.): жовтень 2019 - 85; листопад 2019 - 210; грудень 2019 - 250; січень 2020 - 300; лютий 2020 - 250; березень 2020 - 200; квітень 2020 - 65; всього - 1360.

Згідно з п. 11.1. Договору Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представника сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2020 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що Договір є укладеним, підписаний уповноваженими сторонами та скріплений відтисками печаток останніх, на час розгляду справи доказів недійсності договору, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.

До Договору було укладено додаткові угоди № 1 - 8, відповідно до яких до Договору вносились зміни, зокрема в частині зміни періодів передачі природного газу, обсягу газу, порядку та умов передачі природного газу, ціна газу, пролонгувався строк дії договору відповідно до періодів передачі газу тощо. (том 1, а.с. 28 -36).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 5 060 494 грн 20 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме:

- Актом приймання - передачі природного газу від 31 жовтня 2019 року, обсяг переданого газу: 22,73316 тис.куб.м, вартістю: 120 848,14 грн.;

- Актом приймання - передачі природного газу від 30 листопада 2019 року, обсяг переданого газу: 148,67096 тис.куб.м, вартістю: 902 050,34 грн.;

- Актом приймання - передачі природного газу від 31 грудня 2019 року, обсяг переданого газу: 192,54576 тис.куб.м, вартістю: 1 024 471,09 грн.;

- Актом приймання - передачі природного газу від 31 січня 2020 року, обсяг переданого газу: 211,23005 тис.куб.м, вартістю: 1 210 135,26 грн.;

- Актом приймання - передачі природного газу від 29 лютого 2020 року, обсяг переданого газу: 186,07411 тис.куб.м, вартістю: 909 268,26 грн.;

- Актом приймання - передачі природного газу від 31 березня 2020 року, обсяг переданого газу: 162,71923 тис.куб.м, вартістю: 687 357,28 грн.;

- Актом приймання - передачі природного газу від 30 квітня 2020 року, обсяг переданого газу: 56,92180 тис.куб.м, вартістю: 206 363,83 грн.

Відповідно до пункту 5.1 Договору оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли між суб`єктами господарювання на підставі укладеного правочину та є відносинами з поставки природного газу, регулюються нормами ЦК України та ГК України.

Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права в частині своєчасної оплати отриманого відповідачем природного газу порушеними.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно вимог ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. (ч. 1 ст. 265 ГК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з нормами цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, а у продавця виникає зобов`язання передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов`язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.

Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов`язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, Інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Позивач вказує, що оплату за переданий природний газ відповідач здійснив лише частково на суму 3 315 848,14 гри. та не виконав зобов`язання у строк, визначений пунктом 5.1 Договору, чим порушив умови господарського договору.

У позовній заяві позивач вказує, що сума основного боргу відповідача перед позивачем, що підлягає стягненню згідно цього позову складає 1 744 646 грн 06 коп.

Як вбачається із матеріалів справи, після відкриття провадження у справі № 918/391/21, відповідачем сплачено на рахунок позивача 250 000 грн 00 коп. основного боргу, що підтверджується платіжними дорученнями № 337 від 10.06.2021 року на суму 50 000 грн 00 коп. (том 1, а.с. 152) та № 351 від 24.06.2021 року на суму 50 000 грн 00 коп. (том 1, а.с.180) № 400 від 21.07.2021 року на суму 50 000 грн 00 коп. (том 1, а.с. 200), № 513 від 31.08.2021 року на суму 50 000 грн 00 коп. (том 1, а.с.229), № 576 від 11.10.2021 року на суму 50 000 грн 00 коп. (том 2, а.с. 10), у зв`язку з чим ухвалами господарського суду Рівненської області від 28.07.2021 року, 10.08.2021 року, 01.09.2021 року, 22.10.2021 року закрито провадження у справі в частині.

Відповідач визнав позовні вимоги про стягнення основного боргу за Договором в сумі 1 494 646 грн 06 коп.

Згідно з положеннями статті 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд враховує, що відповідач не заперечує факту отримання природного газу з жовтня 2019 року по квітень 2020 року та наявної заборгованості на вказану суму.

Враховуючи визнання відповідачем позову в частині стягнення основного боргу, суд вважає за можливе розглянути спір в частині стягнення з відповідача 1 494 646 грн 06 коп. в порядку встановленому ст. 191 ГПК України та задовольнити вказані позовні вимоги в повному обсязі.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 67 664 грн 11 коп. - 3 відсотки річних, 157 313 грн 60 коп. - інфляційні втрати та 59 992 грн 89 коп. - пені.

У відзиві, відповідач, заперечуючи проти задоволення вказаних позовних вимог, зазначає, що причиною несвоєчасної сплати за спожитий природний газ за Договором є скрутне матеріальне становище підприємства відповідача, що підтверджується звітом про фінансові результати підприємства за 2020 рік, у якому відображено збитки підприємства (сума збитків за 2020 рік становить 945 тис. грн). Тривалий час підприємство відповідача знаходиться у тяжкому фінансовому стані, викликаному зокрема неплатежами різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію, невідповідністю тарифів за теплову енергію для населення фактичним витратам на її виробництво. У зв`язку із запровадженням карантинних заходів зменшилася платіжна дисципліна по категорії "населення". Станом на 01.05.2021 року заборгованість населення становить 5 330, 9 тис. грн (підтверджується оборотно-сальдової відомістю по рахунку 361 за жовтень 2019 року - квітень 2020 року).

Окрім того, у відзиві відповідач вказує, що вважає нараховану пеню, 3 % річних та інфляційні втрати такими, що не підлягають стягненню з відповідача відповідно до п. 15 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", яким передбачено, що тимчасово, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), звільнено виробників теплової енергії незалежно від форм власності від нарахування постачальниками природного газу пені та штрафних санкцій".

У відповіді на відзив позивач звертає увагу, що в момент підписання Договору відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов Договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов Договору.

Окрім того, як зазначає позивач, відповідно до Консолідованої фінансової звітності за 2020 рік чистий збиток НАК "Нафтогаз України" становить 19 002 млн. грн, сукупний збиток НАК "Нафтогаз України" становить 33 199 млн. грн (станом на 30.09.2020 року чистий збиток становив 17 034 млн. грн, сукупний збиток становив 17 293 млн. грн). НАК "Нафтогаз України " як підприємство державного сектору економіки є об`єктом, що має стратегічне значення для економіки суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ має наслідок відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України.

Щодо заперечень відповідача, які стосуються застосування до спірних правовідносин п. 15 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" позивач вказує наступне.

У п. 15 Закону України від 03.04.2020 року № 553-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено, що тимчасово, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (СОУШ-19), звільнити від нарахування постачальниками електричної енергії та природного газу пені та штрафних санкцій підприємства централізованого водопостачання та водовідведення незалежно від форми власності, а також виробників теплової енергії незалежно від форми власності.

П.4 рішення Конституційного Суду України у справі № 1-14/2020(230/20) встановлено «Вирішуючи питання щодо конституційності оспорюваних положень Закону № 294, Конституційний Суд України виходить із юридичної позиції, яку він неодноразово висловлював: оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 9 липня 2007 року № 6- рп/2007).

Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс), так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27 лютого 2020 року № 3- р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче) регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац 8 підп. 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Конституційний Суд України вкотре наголошує на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.».

Таким чином, правовідносини між Компанією та Відповідачем регулюються нормами Цивільного та Господарського законодавства, а не ЗУ «Про Державний бюджет України».

Разом з тим, позивач акцентує увагу суду на тому, що Закон України №55З-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» було прийнято 13.04.2020 року. Відповідно до п.1 Прикінцевих положень цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Закон № 553-ІХ набрав чинності 18.04.2021 року.

Відповідно до долученого до позовної заяви розрахунку штрафних санкцій та інфляційних нарахувань КП «Рівнерайкомуненергія» позивач починаючи з 18.04.2021 не здійснює нарахування пені на суми простроченого грошового зобов`язання.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що відповідачем не надано суду належним чином обґрунтованих заперечень проти позовних вимоги НАК «Нафтогаз України», позовні вимоги не спростовані відповідними доказами та нормами права.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач повторно вказує, що вважає суми нарахованих позивачем штрафних санкцій надмірно великими та звертає увагу, що позивач не надав доказів заподіяння йому збитків внаслідок прострочення сплати суми заборгованості за поставлений природний газ.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 ГК України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1,2 ст. 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст.. 525 ЦК України, та ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як передбачено п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

З аналізу чинних норм законодавства вбачається, що неустойка може бути договірною та позадоговірною (законною). Умову про договірну неустойку має бути зазначено в договорі (ч. 1 ст. 547 ЦКУ). Недотримання письмової форми зазначення в договорі умови про сплату неустойки робить його нікчемним (ч. 2 ст. 547 ЦКУ). Стосовно позадоговірної неустойки відповідно до ч. 1 ст. 231 ГКУ законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначено розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Велика Палата Верховного Суду у постанові № 904/4156/18 від 10.12.2019 року зазначає, що господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визнання у законі чи у договорі управленої та зобов`язаної сторони, виду порушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Судом встановлено, що сторони на підставі вільного волевиявлення та свободи Договору узгодили між собою та зафіксували у п. 7.2. Договору, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1., 5.6. цього Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 17.8 % річних (з 01.01.2020 року - 14.2 % відповідно до додаткової угоди № 5 від 28.01.2020 року), але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Вказаний пункт Договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань": платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд взяв до уваги, що згідно з положеннями ч. 2 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За змістом ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов`язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачені договором.

Суд встановив, що оплату за поставлений природний газ за період з жовтня 2019 року по квітень 2020 року відповідач не здійснив своєчасно.

Як видно з наданого позивачем розрахунку, позивач нарахував відповідачу 59 992 грн 89 коп. - пеню:

- за жовтень 2019 року: за період з 26.11.2019 року по 15.12.2019 року;

- за листопад 2019 року за період з 26.12.2019 року по 18.02.2020 року;

- за грудень 2019 року: за період з 28.01.2020 року по 14.04.2020 року;

- за січень 2020 року: за період з 26.02.2020 року по 17.04.2020 року;

- за лютий 2020 року: за період з 26.03.2020 року по 17.04.2020 року.

Господарський суд вважає заперечення відповідача проти стягнення штрафних санкцій із посиланням на 15 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" безпідставними, оскільки даний Закон набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме - 18.04.2021 року, а позивач нараховує пеню до 17.04.2021 року включно.

Як видно з наданого позивачем розрахунку, позивач нарахував відповідачу 67 664 грн 11 коп. - 3 відсотки річних та 59 992 грн 89 коп. - пеню:

- за жовтень 2019 року: за період з 26.11.2019 року по 15.12.2019 року;

- за листопад 2019 року за період з 26.12.2019 року по 18.02.2020 року;

- за грудень 2019 року: за період з 28.01.2020 року по 14.04.2020 року;

- за січень 2020 року: за період з 26.02.2020 року по 29.10.2020 року;

- за лютий 2020 року: за період з 26.03.2020 року по 31.03.2021 року;

- за березень 2020 року: за період з 28.04.2020 року по 31.03.2021 року;

- за квітень 2020 року: з 26.05.2020 року по 31.03.2021 року.

Як видно з наданого позивачем розрахунку, позивач нарахував відповідачу 157 313 грн 60 коп. - інфляційних втрат:

- за листопад 2019 року за період з 26.12.2019 року по 31.01.2020 року;

- за січень 2020 року за період з 26.02.2020 року по 30.09.2020 року;

- за лютий 2020 року за період з 26.03.2020 року по 31.03.2021 року;

- за березень 2020 року за період з 28.04.2020 року по 31.03.2021 року;

- за квітень 2020 року за період з 26.05.2020 року по 31.03.2021 року.

Окрім того, господарський суд вважає заперечення відповідача проти стягнення 3 % річних та інфляційних втрат із посиланням на 15 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" безпідставними, оскільки даний Закон звільняє виробників теплової енергії незалежно від форм власності від нарахування постачальниками природного газу пені та штрафних санкцій, а інфляційні втрати та 3 % річних не є штрафними санкціями в розумінні господарського законодавства.

Частиною 2 ст. 625ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» № 14 від 17.12.2013).

Отже, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. Вказана правова позиція щодо порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 та у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05.07.2019 року.

Судом перевірено розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат долучені позивачем до матеріалів справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та встановлено, що останні є арифметично вірними та обґрунтований розмір стягнення з відповідача пені становить 59 992 грн 89 коп., 3 відсотки річних становить 67 664 грн 11 коп., інфляційних втрат становить 157 313 грн 60 коп.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 17 Закону України 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21.01.1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 28.10.2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Суд наголошує на недопустимості порушення одного з основоположних принципів правосуддя, що його було сформульовано Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium) від 26.10.1984 року - має не лише здійснюватися правосуддя, ще має бути видно, що воно здійснюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Дана справа, яка пов`язана з виконанням правочину в господарській діяльності та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.

Невиконання відповідачем зобов`язання, яке полягає у несплаті за поставку природного газу згідно умов Договору, порушило інтереси позивача, відтак останній правомірно звернувся до суду з даним позовом.

Суд на підставі доказів, наданих позивачем, встановив факт перебування сторін у договірних відносинах та встановив факт порушення відповідачем прав позивача.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, а відповідач своїх заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, враховуючи визнання відповідачем позовних вимог про стягнення основного боргу, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 1 779 616 грн 66 коп. (з яких - 1 494 646 грн 06 коп. основного боргу, 67 664 грн 11 коп. - 3 % річних, 157 313 грн 60 коп. - інфляційні втрати, 59 992 грн 89 коп. - пеня).

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, передбачено справляння судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п. п. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з вимогою про стягнення коштів у сумі 2 029 616 грн 66 коп.

Враховуючи положення Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви з майновими вимогами у розмірі 2 029 616 грн 66 коп. позивачу слід сплатити судовий збір в розмірі 30 444 грн 25 коп.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні з даним позовом до суду сплачено судовий збір у необхідному розмірі 30 444 грн 25 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 0000018131 від 20.05.2021 року. (том 1, арк. 12).

Після постановлення ухвал Господарського суду Рівненської області про закриття провадження у справі в частині за позовні вимоги у розмірі за позовні вимоги у розмірі 1 779 616 грн 66 коп. судовий збір пропорційно становить 26 694 грн 25 коп.

У зв`язку із закриттям провадження у справі в частині 250 000 грн 00 коп. господарський суд роз`яснив Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про можливість повернення судового збору у розмірі 3 750 грн 00 коп. за його письмовим клопотанням.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1 779 616 грн 66 коп., то розмір судового збору пропорційно частині задоволеної вимоги становить 26 694 грн 25 грн., який покладається на відповідача.

Відповідно до норм статті 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідачем визнано позовні вимоги в частині стягнення основного боргу до початку розгляду даної справи по суті, поряд з цим, ст. 130 ГПК України не пов`язує можливість вирішення питання про повернення судового збору у зв`язку з частковим визнанням відповідачем позовних вимог.

Оскільки відповідач визнав позов лише в частині суми основної заборгованості, про що зазначив у першій заяві поданій ним по суті спору, а решту заборгованості, що є предметом спору відповідач заперечив (3% річних та інфляційні втрати та пеню), суд не вбачає за можливе застосування статті 130 ГПК України до спірних правовідносин.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 130, 191, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Квасилівтеплоенерго" Рівненської міської ради (вул. Молодіжна 14, смт. Квасилів, Рівненський район, Рівненська область, 35350, код ЄДРПОУ 30547471) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, Центральна Частина Києва, 01601, код ЄДРПОУ 20077720) 1 779 616 (один мільйон сімсот сімдесят дев`ять тисяч шістсот шістнадцять) грн 66 коп. (з яких - 1 494 646 (один мільйон чотириста дев`яносто чотири тисячі шістсот сорок шість) грн 06 коп. основного боргу, 67 664 (шістдесят сім тисяч шістсот шістдесят чотири) грн 11 коп. - 3 % річних, 157 313 (сто п`ятдесят сім тисяч триста тринадцять) грн 60 коп. - інфляційні втрати, 59 992 (п`ятдесят дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дві) грн 89 коп. - пеня).

2. Стягнути з Комунального підприємства "Квасилівтеплоенерго" Рівненської міської ради (вул. Молодіжна 14, смт. Квасилів, Рівненський район, Рівненська область, 35350, код ЄДРПОУ 30547471) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, Центральна Частина Києва, 01601, код ЄДРПОУ 20077720) 26 694 (двадцять шість тисяч шістсот дев`яносто чотири) 25 грн судового збору.

3. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Позивач (Стягувач): Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, Центральна Частина Києва, 01601, код ЄДРПОУ 20077720)

Відповідач (Боржник): Комунальне підприємство "Квасилівтеплоенерго" Рівненської міської ради (вул. Молодіжна 14, смт. Квасилів, Рівненський район, Рівненська область, 35350, код ЄДРПОУ 30547471)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 27.10.2021 року.

Суддя Заголдна Я.В.