Рішення № 100672776, 21.10.2021, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2021 Справа № 917/92/21(917/62/21)

Суддя господарського суду Полтавської області Ореховська О.О., при секретарі судового засідання Кобець Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Зайдекс УА", вул. Прирічна, 27 Є, м. Київ, 04213; код ЄДРПОУ 41335022

до Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм", вул. Горбанівська, б.2, с.Розсошенці, Полтавський р-н, Полтавська обл., 37851; код ЄДРПОУ 32986923

про стягнення 644 263,81 грн.,

яка розглядається в межах справи № 917/92/21 про банкрутство Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм", 38751, Полтавська область, Полтавський район, с.Розсошенці, вул.Горбанівська, буд.2, код ЄДРПОУ 32986923

За участю представників:

від позивача - Клімушев Є.В., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 8593/10 від 27.12.2019

від відповідача - не з"явився

В судовому засіданні суд, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частину рішення та повідомив, що повне рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зайдекс УА" (далі - ТОВ "Зайдекс УА", позивач) звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою (вх. № 67/21 від 18.01.2021) до Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм" (далі - ПОКП "Полтавафарм", відповідач) про стягнення заборгованості за Договором поставки № 45 від 13.08.2020 на загальну суму 644 263,81 грн. у тому числі 630 811,78 грн. - основний борг за поставлений товар, 10 761,62 грн. - пеня, 2 690,41 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов"язань в частині проведення розрахунків за поставлений позивачем товар, у зв"язку з чим у відповідача утворилась заборгованість, яка станом на день звернення позивачем з позовом не погашена.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2021 даний позов був переданий на розгляд судді Безрук Т. М.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 22.01.2021 (суддя Безрук Т.М.) зазначену позовну заяву судом прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/62/21; справу постановлено розглядати у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 18.02.2021р.; встановлено строки подання сторонами заяв по суті справи.

Згідно ухвали господарського суду Полтавської області від 18.02.2021 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 23.03.2021.

Згідно ухвали господарського суду Полтавської області від 23.03.2021 підготовче засідання відкладено на 14.04.2021.

Відповідач відзив на позов не надав.

Інші заяви по суті спору сторони суду не надали.

Ухвалою від 14.04.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 25.05.2021.

В ході розгляду справи судом встановлено, що 11.05.2021 господарським судом Полтавської області прийнято ухвалу про відкриття провадження у справі № 917/92/21 про банкрутство відповідача - ПОКП "Полтавафарм"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ПОКП "Полтавафарм"; введено процедуру розпорядження майном ПОКП "Полтавафарм" та призначено розпорядника майна боржника; оприлюднено відповідне оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, оскільки стосовно відповідача відкрито провадження у справі про банкрутство, суд дійшов висновку, що даний спір підлягає вирішенню господарським судом Полтавської області в межах справи № 917/92/21 про банкрутство ПОКП "Полтавафарм у відповідності д ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 25.05.2021 матеріали справи №917/62/21 за позовом ТОВ "Зайдекс УА" до ПОКП "Полтавафарм" про стягнення 644 263,81грн. передано до господарського суду Полтавської області для розгляду в межах справи №917/92/21 про банкрутство ПОКП "Полтавафарм".

Згідно Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.06.2021р. справу № 917/62/21 передано на розгляд судді Ореховській О.О. з присвоєнням справі номера - 917/92/21(917/62/21).

Згідно ухвали господарського суду Полтавської області від 09.06.2021 суддя Ореховська О.О. прийняла справу № 917/92/21(917/62/21) до свого провадження в межах справи № 917/92/21 про банкрутство ПОКП "Полтавафарм"; справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 08.07.2021р.; встановлено строки подання сторонами заяв по суті справи.

Згідно ухвали господарського суду Полтавської області від 08.07.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 09.09.2021.

Згідно протокольної ухвали суду 09.09.2021 закрито підготовче провадження у справі № 917/92/21(917/62/21) та призначено справу до судового розгляду по суті; розгляд справи по суті призначено на 21.10.2021.

Сторони у справі належним чином буди повідомлені про час, дату та місце проведення судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення - ухвали суду від 09.09.2021 (а.с. 30-32 т. 2).

Відповідач відзив на позов у визначений судом строк не надав.

Інші заяви по суті спору сторони суду не надали.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Позивач у судовому засіданні 21.10.2021 до початку судових дебатів повідомив про подання в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України доказів понесення судових витрат на професійну правничу допомогу на протязі п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, на їх задоволені наполягав.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив слідуюче.

13.08.2020 між ТОВ "Зайдекс УА" (позивач, за умовами договору - Постачальник) та ПОКП "Полтавафарм" (відповідач, за умовами договору - Покупець) укладено Договір поставки №45 (далі - Договір, Договір поставки) (а.с. 21-22 т. 1).

Умовами зазначеного Договору сторони узгодили, зокрема, наступне:

- В порядку та на умовах, визначених цим Договором, продавець зобов`язується передати у власність Покупцю визначені цим Договором лікарські засоби, медичні вироби (надалі іменується "товар"), а Покупець зобов`язується прийняти цей товар та здійснити його оплату на умовах передбачених даним Договором (п. 1.1. Договору);

- Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає передачі за цим Договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення визначаються в видаткових накладних на товар на кожну партію (п. 1.2. Договору);

- Найменування Товару, асортимент та ціна Товару визначаються сторонами у видаткових накладних, що є невід"ємною частиною Договору (п. 2.2. Договору);

- Покупець здійснює оплату за поставлений Товар протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня поставки товару (п. 3.2. Договору);

- Покупець здійснює оплату за товар згідно умов, зазначених у видатковій накладній (п. 3.3. Договору);

- Перехід права власності на Товар відбувається після фактичного отримання покупцем даного Товару, що наступає після підписання видатково-прибуткової накладної представниками Сторін (п. 4.4. Договору);

- Товар вважається прийнятим покупцем відповідно до накладної, що підтверджується підписом представника покупця на всіх примірниках накладної (п. 7.1. Договору);

- У випадку порушення строків оплати Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в момент виникнення прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення (п. 8.1. Договору);

- Договір набуває чинності із дати підписання його Сторонами і діє до 31-го грудня 2020, але до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 11.7. Договору).

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 632 211,78 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних, а саме:

№ 1574 від 22.10.2020 на суму 82 896,11 грн., № 1575 від 22.10.2020 на суму 13 007,50 грн., № 1578 від 22.10.2020 на суму 24 974,40 грн., № 1579 від 22.10.2020 на суму 84 419,15 грн., № 1580 від 22.10.2020 на суму 1 412,40 грн., № 1581 від 22.10.2020 на суму 2 524,50 грн., № 1582 від 22.10.2020 на суму 1 045,44 грн., № 1583 від 22.10.2020 на суму 18 991,50 грн., № 1584 від 22.10.2020 на суму 9 392,90 грн., № 1585 від 22.10.2020 на суму 3 185,60 грн., № 1586 від 22.10.2020 на суму 13 566,10 грн., № 1587 від 22.10.2020 на суму 25 054,07 грн., № 1589 від 22.10.2020 на суму 110 296,86 грн., № 1590 від 22.10.2020 на суму 5 167,33 грн., № 1591 від 22.10.2020 на суму 236 277,92 грн. (а.с. 23-50 т. 1).

Зазначені накладні підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

Проте, всупереч взятим на себе договірним зобов`язанням боржник оплату товару здійснив частково, в сумі 1 400,00грн. (платіжне доручення № @2PL470080 від 12.11.2020р. (а.с. 55 т. 1)).

Заборгованість боржника за Договором поставки № 45 від 13.08.2020р. становить 630 811,78грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар за Договором поставки № 45 від 13.08.2020 в розмірі 630 811,78 грн. Крім цього, у зв`язку із порушенням відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати поставленого товару позивач, на підставі п. 8.1. Договору та приписів ст. 625, 692 ЦК України, нарахував та заявив до стягнення з відповідача:

- 10 761,62грн. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення (розрахунок - а.с. 51-52 т. 1);

- 2 690,41грн. 3% річних (розрахунки а.с. 53-54 т. 1).

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст.ст. 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов`язки відповідно до договору.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини поставки та купівлі-продажу.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

За приписами ст. 692, ст. 693 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Статтею 629 ЦК України встановлена обов`язковість договору для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав взяті на себе договірні зобов`язання по поставці товару. Факт поставки позивачем товару відповідачеві підтверджується копіями двостороннє підписаних видаткових накладних (а.с. 23-50 т. 1).

Загальна вартість поставленого відповідачу товару склала 632 211,78грн.

Відповідно до п. 3.3 Договору Покупець здійснює оплату за товар згідно умов, зазначених у видатковій накладній.

Суд встановив, що згідно видаткових накладних оплата поставленого товару мала бути здійснена 21.11.2020.

Проте, всупереч взятим на себе договірним зобов`язанням відповідач оплату товару здійснив частково, в сумі 1 400,00грн. (платіжне доручення № @2PL470080 від 12.11.2020р. (а.с. 55 т. 1)), внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 630 811,78грн.

Доказів в спростування вищевикладеного відповідач суду не надав.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 630 811,78,00грн.

За неналежне виконання відповідачем умов Договору позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 10 761,62грн. пені за період з 22.11.2020 по 12.01.2021 ( розрахунок а.с. 51-52 т. 1). Також, на підставі ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2 690,41 грн. 3% річних (розрахунок а.с. 53-54 т. 1).

Відповідач зауважень щодо розрахунку зазначених нарахувань не надав.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст.ст.546, 549 ЦК України та ст. 199 ГК України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Суд зауважує, що штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання договірного зобов`язання припиняється через 6 місяців із дня, коли боржник повинен був виконати зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом.

В п. 8.1 Договору сторони узгодили, що у випадку порушення строків оплати Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в момент виникнення прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Здійснивши перевірку правомірності нарахування пені, суд встановив, що позивач, визначаючи розмір пені, невірно визначив початок перебігу строку прострочення. Позивачем не враховано, що згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов"язано його початок. Частиною 5 ст. 254 ЦК України визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місяці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Позивачем здійснено нарахування пені за прострочення оплати вартості товару починаючи з 22.11.2020, тобто починаючи з наступного дня за тим днем, який визначено у видаткових накладних як дата оплати товару - 21.11.2020.

Водночас позивачем не враховано, що 21.11.2020 припадає на вихідний день (субота), а отже приймаючи до уваги приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України днем строку для розрахунку за товару є перший за ним робочий день - 23.11.2020. Відтак, прострочення оплати за товар починається з 24.11.2020 і саме з цієї дати у позивача виникло право на нарахування пені.

Здійснивши перерахунок пені за період з 24.11.2020 по 12.01.2021 суд встановив, що за вказаний період сума пені становить 10 341,18грн. (розрахунок сум здійснено за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга Закон"). В іншій частині позовні вимоги в частині стягнення пені заявлено неправомірно.

Також, на підставі ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2 690,41 грн. 3% річних за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов`язань за Договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Суд встановив, що дії відповідача є порушенням умов Договору поставки, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до приписів ст. 625 ЦК України.

При перевірці розміру заявлених до стягнення 3% судом встановлено, що позивачу належало виходити із періоду прострочення відповідача починаючи з 24.11.2020 (у позивача розрахунок 3% річних з 22.11.2020).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних (з урахуванням встановленого судом початку періоду прострочення виконання відповідачем грошового зобов"язання та в межах періоду визначеного позивачем), судом встановлено, що сума зазначеного нарахування, яка є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача, становить 2 586,99грн. В іншій частині вимоги про стягнення 3% річних слід відхилити, як безпідставні.

Перевірка правильності розрахунку пені та 3% річних здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон".

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 630 811,78грн. основного боргу, 10 341,18грн. пені та 2 586,99грн. 3% річних обґрунтовані, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню. В іншій частині - позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм" (вул. Горбанівська, б.2, с.Розсошенці, Полтавський р-н, Полтавська обл., 37851; код ЄДРПОУ 32986923) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зайдекс УА" (вул. Прирічна, 27 Є, м. Київ, 04213; код ЄДРПОУ 41335022) 630 811,78грн. основного боргу, 10 341,18грн. пені та 2 586,99грн. 3% річних, а також 9 656,10грн. грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині - у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України).

Повне рішення складено 29.10.2021.

Суддя О.О. Ореховська