Рішення № 100672564, 26.10.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2021 справа № 914/2551/21

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., розглянув матеріали справи

за позовом: Львівського обласного центру зайнятості, м. Львів

до відповідача: Галицької митниці Держмитслужби, м. Львів

про: стягнення 93 161,97 грн

Без виклику сторін.

Обставини розгляду справи.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівського обласного центру зайнятості до Галицької митниці Держмитслужби про стягнення 93 161,97 грн.

Ухвалою суду від 27.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників у справі.

21.09.2021 на адоесу суду надійшло клопотання від позивача (вх. № 21890/21), у якому просить суд провести розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Ухвалою від 22.09.2021 суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання.

04.10.2021 на адресу господарського суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 23172/21).

07.10.2021 на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 23526/21).

26.10.2021 суд розглянув справу по суті.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Мостиською районною філією Львівського обласного центру зайнятості 06.05.2020 зареєстрований як такий, що шукає роботу, ОСОБА_1 , звільнений з роботи Львівською митницею ДФС відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України (скорочення чисельності) з 15.04.2020. На підставі поданих ОСОБА_1 заяв, йому було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 22, ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», залежно від страхового стажу в розмірі 70% середньої заробітної плати (доходу).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.02.2021 у справі № 380/3597/20 визнано протиправним та скасовано наказ Львівської митниці ДФС від 13.04.2020 № 94-о «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Краківець» Львівської митниці ДФС з 16.04.2021. На виконання рішення суду Львівською митницею ДФС 01.04.2021 видано наказ № 37-о «По особовому складу» про поновлення ОСОБА_1 на роботі з 23.04.2020.

Виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 та реєстрацію його як безробітного було припинено у зв`язку з поновленням зареєстврованого безробітного на роботі за рішенням суду. За період перебування на обліку у Мостиській РФ ЛОЦЗ з 06.05.2020 по 01.04.2021 ОСОБА_1 отримав 93 161,97 грн допомоги по безробіттю.

Позивач просить стягнути виплачену допомогу по безробіттю у розмірі 93 161,97 грн з Галицької митниці Держмитслужби, оскільки така є правонаступником Львівської митниці ДФС, на підставі положень Закону України «Про загальнообов`язково державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Наведені у відзиві доводи відповідача полягають у відсутності у митниці можжливості повідомити Мостиську районну філію Львівського обласного центру зайнятості про винесення судом рішення про поновлення ОСОБА_1 в митних органах. ОСОБА_1 у суд першої інстанції не подавав довідки про виплату йому допомоги у зв`язку із безробіттям, на підставі чого відповідач вважає, що цей господарський спір виник через умисне невиконання ОСОБА_1 своїх обов`язків, а саме – неповідомлення Мостиської РФ ЛОЦЗ про поновлення його на роботі за рішенням суду. Також, враховуючи фактичну виплату Галицькою митницею Держмитслужби ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відповідач вважає, що стягнення матеріального забезпечення в розмірі 93 161,97 грн має відбуватися саме з ОСОБА_1 . З огляду на наведене відповідач зазнає, що позовні вимоги є безпідставними, та просить суд відмовити у їх задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, повно та об`єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив таке.

Наказом в.о. начальника Львівської митниці ДФС, Голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Романа Антоняка від 13.04.2020 № 94-о «Про звільнення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 було звільнено з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Краківець» Львівської митниці ДФС з 16.04.2020.

06.05.2020 ОСОБА_1 звернувся до Мостиської районної філії Львівського обласного центру зайнятості із заявами про надання статусу безробітного та призначення виплати допомоги по безробіттю.

Наказом Мостиської РФ ЛОЦЗ від 06.05.2020 № НТ200506 ОСОБА_1 надано статус безробітного з 06.05.2020, та призначено виплату допомоги по безробіттю з 06.05.2020 відповідно до ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Львівської митниці ДФС та Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування наказу та відмови; визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, поновлення на роботі; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

Рішенням від 17.02.2021 Львіський окружний адміністративний суд позовні вимоги у справі № 380/3597/20 задовольнив частково: визнав протиправним та скасував наказ в.о. начальника Львівської митниці ДФС, Голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Романа Антоняка від 13.04.2020 № 94-о «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Краківець» Львівської митниці ДФС з 16.04.2020; зобов`язану Львівську митницю ДФС нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 89634,30 грн.

Наказом Львівської митниці ДФС від 01.04.2021 № 37-о «По особовому скалду» поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Краківець» Львівської митниці ДФС з 23.04.2020.

Наказом Мостиської РФ ЛОЦЗ від 05.04.2021 № НТ210405 припинено реєстрацію як безробітного ОСОБА_1 з 01.04.2021, у зв`язку з поновленням його на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили, та припинено виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 з 01.04.2021.

Наказом Мостиської РФ ЛОЦЗ від 05.04.2021 № 26 «Про повернення коштів» затверджено звернутися до Львівського обласного центру зайнятості з листом про необхідність проведення розрахунку суми коштів, яка підлягає поверненню до Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Листом від 06.04.2021 № 11-2186/21 Львівський обласний центр зайнятості надав такий розрахунок, з якого вбачається, що за період перебування на обліку у Мостиській РФ ЛОЦЗ з 06.05.2020 по 01.04.2021 ОСОБА_1 отримав 93 161,97 грн допомоги по безробіттю, що підлягає поверненню до Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

09.04.2021 Мостиська районна філія Львівського обласного центру зайнятості звернулася з претензією № 02-142/21 до в.о. начальника митниці, Голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС про відшкодування матеріального забезпечення на випадок безробіття у розмірі 93 161,97 грн, виплаченого гр. ОСОБА_1 , якого поновлено на роботі.

У відповіді від 19.04.2021 № 74-1-22/14/8494 Галицька митниця Держмитслужби повідомила, що питання про відшкодування суми маеріального забезпечення у розмірі 93 161,97 грн буде розглянуто після набрання законної сили судовим рішенням.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2021 апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.02.2021 у справі № 380/3597/20 – без змін.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 № 858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» утворено, зокрема, Галицьку митницю Держмитслужби та реорганізовано Львівську митницю ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби. Львівська митниця ДФС реорганізується шляхом приєднання до Галицької митниці Держмитслужби. При цьому, Львівська митниця ДФС продовжує здійснювати свої повноваження до моменту передачі таких Галицькій митниці Держмитслужби.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 (зі змінами і доповненнями) затверджено Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі ? Порядок), який визначає механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів.

Відповідно до пунктів 4, 5 та 6 Порядку орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади. Орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття,приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов`язки органів виконавчої влади переходять, зокрема, у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади.

Пунктом 12 Порядку передбачено, що орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності акту Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється. Орган виконавчої влади, щодо якого набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про його припинення, продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції з формування і реалізації державної політики у визначеній Кабінетом Міністрів України сфері до набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади його повноважень та виконання функцій.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1217-р «Питання Державної митної служби» погоджено пропозицію Міністерства фінансів України щодо можливості забезпечення здійснення з 08.12.2019 Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2019 № 227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України», функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.

Згідно з пунктом 13 Порядку акт Кабінету Міністрів України про можливість забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється, видається після здійснення заходів, пов`язаних з державною реєстрацією утвореного органу виконавчої влади як юридичної особи публічного права, затвердженням положення про нього, структури та штатного розпису його апарату, кошторису та заповненням 30 відсотків вакансій.

Отже, повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби, а відтак Відповідач є правонаступником Львівської митниці ДФС. Вказану обставину встановлено також ухвалами Господарського суду Львівської області від 31.03.2020 у справі № 914/912/18, від 27.10.2020 у справі № 914/77/19, від 02.09.2020 у справі № 914/857/19, рішеннями Львівського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 у справі № 813/7763/14, від 12.01.2021 у справі № 380/3671/20, від 18.05.2021 у справі № 380/3645/20, а також постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2021 у справі № 380/3597/20.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до пунктів 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є юридичні факти (п. 4 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч. 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у пункті 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», що за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно із п. 8 ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.

Відповідно до п. 10, 11 ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» роботодавцем є власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання та фізичні особи, які використовують найману працю, найманий працівник - це фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації або у фізичної особи.

Нормами ч. 1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, цивільно-правового договору чи на інших підставах, передбачених законом, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби) та інші особи, які проходять службу та отримують грошове забезпечення (далі - військовослужбовці), особи, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичні особи - підприємці, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.

Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно ч. 3 вказаної статті допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Приписами ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків. Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття`фонд має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Із роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду; незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу; незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю (ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»).

Згідно п. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

При цьому, суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 902/291/17, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.07.2018 у справі № 914/1875/17, від 20.04.2018 у справі № 914/154/17, від 22.03.2018 у справі № 914/913/17, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.09.2021 у справі № 640/755/19, від 01.09.2021 у справі № 540/677/18, від 20.07.2021 у справі № 826/3465/18, від 30.06.2021 у справі № 640/7825/19, а також постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 08.09.2021 у справі № 511/370/20, що рішення про поновлення працівника на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

З врахуванням наведеного суд зазначає, що статтями 34, 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов`язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Мостиська районна філія Львівського обласного центру зайнятості є структурним підрозділом Львівського обласного центру зайнятості, який є органом Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що діє від імені Фонду відповідно до Законів України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Про зайнятість населення».

Обов`язок роботодавця відшкодувати Фонду вартість послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду виникає тільки у випадку, коли працівника звільнено незаконно і саме через цю подію застрахована особа втратила заробітну плату і була вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.

У рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 17.02.2021 суд дійшов всинвоку, наказ в.о. начальника Львівської митниці ДФС, Голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Романа Антоняка від 13.04.2020 № 94-о «Про звільнення ОСОБА_1 » є протиправним та підлягає скасуванню з тих підстав, що органи державної влади та органи мсцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України), відповідач повинен був дотримуючись принципу юридичної визначеності у встановленому законом порядку перш за все вирішувати заяви позивача про переведення і лише після цього у випадку наявності законних підстав приймати спірне рішення.

З цих підстав суд констатує, що спірне рішення прийняте не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не безсторонньо (упереджено), не добросовісно, не розсудливо, без з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, не пропорційно, зокрема з без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому суд критично оцінює та відхиляє викладені у відзиві на позовну заяву заперечення відповідача проти позову з підстав вчинення ОСОБА_1 умисного невиконання своїх обов`язків, а саме не повідомлення позивача про поновлення його на роботі за рішенням суду, а також фактично подвійної виплати йому коштів суд зазначає, що розмір отриманої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю мав бути врахований при розрахунку йому оплати за час вимушеного прогулу під час розгляду справи № 380/3597/20 Львівським окружним адміністративним судом. Сплата відповідачем відповідної суми коштів за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.02.2021 у справі № 380/3597/20 не є підставою для звільнення відповідача від виконання вимог статей 34, 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а наслідки такої сплати врегульовані відповідним процесуальним законодавством.

Право позивача звертатись із позовом до роботодавців прямо визначено законодавством і виникає з моменту поновлення безробітного на роботі, незалежно від того чи провів роботодавець оплату за вимушений прогул. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.03.2018 у справі № 910/12913/17.

Окрім того, з врахуванням дати наказів позивача від 06.05.2020 № НТ200506 та від 05.04.2021. № НТ210405, якими визначено період, протягом якого ОСОБА_1 отримував допомогу по безробіттю, дати наказу відповідача від 01.04.2021 № 37-о «По особовому складу», яким фактично виконано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.02.2021 у справі № 380/3597/20 та дати постановлення Восьмим апеляційним адміністративним судом постанови у справі № 380/3597/20 (22.06.2021), суд зазначає про безпідставність доводів відповідача про отримання ОСОБА_1 допомоги по безробіттю після поновлення на роботі, а відтак, вчинення ОСОБА_1 умисних дій, внаслідок яких виникав би його обов`язок з повернення позивачу виплачених йому коштів.

З врахуванням встановлених судом обставин, беручи до уваги надані учасниками справи пояснення та подані докази суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 93 161,97 грн виплаченого ОСОБА_1 страхового забезпечення по безробіттю є підставними та обґрунтованими, підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, від жодного учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі факт виплати позивачем ОСОБА_1 страхового забезпечення у зв`язку із безробіттям, беручи до уваги встановлені рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.02.2021 у справі № 380/3597/20 обставини, перевіривши правильність проведеного розрахунку здійснених виплат, суд приходить до висновків, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 93 161,97 грн виплаченого ОСОБА_1 забезпечення по безробіттю є підставними та обґрунтованими, а позов підлягає до задоволення.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, враховуючи наведені положення законодавства та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Як передбачено п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст.4, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Галицької митниці Держмитслужби (79000, м. Львів, вул. Костюшка, буд 1, ідентифікаційний код 43348711) на користь Львівського обласного центру зайнятості (79033, м. Львів, вул. Бортнянського, буд. 11а, ідентифікаційний номер 03491180) 93 161,97 грн заборгованості та 2270,00 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26.10.2021.

Суддя Гоменюк З.П.