Постанова № 1006716, 25.09.2007, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

25.09.07 Справа№ 28/229А

16 год. 00 хв.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Обабіч”, м. Львів

до відповідача: Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, м. Львів

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 07.02.2007 року № 0000572321/0

Суддя Морозюк А.Я.

Секретар судового засідання

Онишко І.Р.

м. Львів, вул. Личаківська,128,

Зал судового засідання № 302.

Представники сторін

Від позивача: Попельчук С.О. - представник

Від відповідача: Демідюк В.В. –старший державний податковий інспектор

Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою “Обабіч” до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 07.02.2007 року № 0000572321/0.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, наведених в по зовній заяві, просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 07.02.2007 року № 0000572321/0, яким ТзОВ ВКФ „Обабіч” визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 26300 грн –основного платежу та 13150 грн –штрафних (фінансових) санкцій, усього 39450грн. Спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем на підставі даних, встановлених в акті від 05.02.2007 року №228/23-024/23269532 про результати виїзної позапланової перевірки ТзОВ ВКФ „Обабіч” з питань взаємовідносин з ПП „Тім Сервіс” за період з 01.07.2005 року по 30.06.2006 року. Позивач вважає донарахування податкових зобов’язань та штрафних санкцій безпідставним, посилаючись на те, що станом на момент укладення та виконання спірного договору ПП „Тім Сервіс” діяло як зареєстрований платник податків, який подавав до ДПІ у Вишгородському районі податкову звітність. Розрахунок за продукцію позивачем з ПП „Тім Сервіс” проведено. Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у письмовому запереченні на позовну заяву та додаткових поясненнях до заперечення на позовну заяву, просить суд в задоволенні позову відмовити повністю. Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що позивачем до податкового кредиту за листопад 2005 року включено суму ПДВ 26300 грн, на підставі податкової накладної ПП „Тім сервіс”. Рішенням Вишгородського районного суду від 26.04.2006 року визнано недійсними та скасовано статут ПП „Тім сервіс”, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 17.12.2003 року. Наведене свідчить про невідповідність вимогам закону всіх податкових накладних, виданих ПП „Тім сервіс”, та безпідставність включення ТзОВ ВКФ „Обабіч” відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість. Тому ТзОВ ВКФ „Обабіч” безпідставно завищило податковий кредит, що призвело до заниження податкового зобов’язання з ПДВ в листопаді 2005 року на суму 26300 грн.

В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи (податкове повідомлення-рішення, акт перевірки, договір, видаткова накладна, податкова накладна, реєстр, свідоцтво, лист, постанова та інші наявні в матеріалах справи письмові докази).

Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV, справу розглянуто в порядку, встановленому цим Кодексом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

ДПІ у Галицькому районі м. Львова було проведено виїзну позапланову перевірку ТзОВ ВКФ „Обабіч” з питань взаємовідносин з ПП „Тім Сервіс” за період з 01.07.2005 року по 30.06.2006 року, про що складено Акт перевірки від 05.02.2007 року №228/23-024/23269532(далі-Акт перевірки).

В Акті перевірки відповідачем визначено порушення позивачем п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4 п. 7.2; п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, ст.9 Закону України „Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 26300 грн в листопаді 2005 року.

На підставі Акту перевірки ДПІ у Галицькому районі м. Львова прийнято податкове повідомлення –рішення від 07.02.2007 року № 0000572321/0, яким ТзОВ ВКФ „Обабіч” визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 26300 грн –основного платежу та 13150 грн –штрафних (фінансових) санкцій, усього 39450 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, ПП „Тім сервіс” в листопаді 2005 року поставило ТзОВ ВКФ „Обабіч”(позивачу) товар на суму 157800,00 грн (в т.ч.ПДВ 26300 грн) згідно накладної № 397 від 30 листопада 2005 року, у зв’язку з чим ПП „Тім сервіс” виписало для ТзОВ ВКФ „Обабіч” податкову накладну № 397 від 30 листопада 2005 року на суму 157800,00 грн, в т.ч. ПДВ 26300 грн. Суму ПДВ 26300 грн по зазначеній податковій накладній ТзОВ ВКФ „Обабіч” включило до складу податкового кредиту в листопаді 2005 року. Розрахунок за отриману продукцію здійснювався шляхом взаємозаліку. На момент перевірки дебіторська/кредиторська заборгованість по розрахунках з ПП „Тім сервіс” становить 0 грн.

Зазначені обставини відображені податковим органом в Акті перевірки, а також підтверджуються позивачем у позовній заяві.

Відповідач зазначає, що Рішенням Вишгородського районного суду від 26.04.2006 року визнано недійсними та скасовано статут ПП „Тім сервіс”, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ПП „Тім сервіс” № 13697916 від 17.12.2003 року. На думку відповідача, наведене свідчить про невідповідність вимогам закону всіх податкових накладних, виданих ПП „Тім сервіс”, та безпідставність включення ТзОВ ВКФ „Обабіч” відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість. Таким чином (робить висновок відповідач), податкові накладні, видані ПП „Тім сервіс”, свідоцтво платника ПДВ якого визнано недійсним в судовому порядку з моменту видачі, включені ТзОВ ВКФ „Обабіч” до податкового кредиту декларації по ПДВ всупереч вимогам закону, є недійсними і відповідно не надають права підприємству відносити зазначені в них суми ПДВ до податкового кредиту. Виходячи з наведеного, ТзОВ ВКФ „Обабіч” безпідставно завищило податковий кредит, що призвело до заниження податкового зобов’язання з ПДВ в листопаді 2005 року на суму 26300 грн.

Проте з такими висновками відповідача суд не погоджується виходячи із наступного.

Відповідно до п.п 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97 –ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до податкового кредиту, згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ 26300 грн в листопаді 2005 року була надана податкова накладна № 397 від 30 листопада 2005 року, яка не мала недоліків та порядок заповнення якої відповідав встановленому чинним законодавством. Також матеріалами справи підтверджено факт здіснення позивачем розрахунку за поставлений товар з ПП „Тім сервіс”.

Відповідно до п.п 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. Матеріалами справи підтверджується, що ПП „Тім сервіс” в 2005 році було зареєстроване як платник податку на додану вартість (свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ПП „Тім сервіс” № 13697916 від 17.12.2003 року), а відтак мало право виписувати податкову накладну у листопаді 2005 року.

Відповідно до п.1.3 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку –це особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. В даному випадку позивач (ТзОВ ВКФ „Обабіч”) є покупцем товару (послуг), а ПП „Тім сервіс” є платником податку, а відтак саме на нього Законом покладено обов’язок з утримання та внесення до бюджету податку, і він (ПП „Тім сервіс”) несе відповідальність за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону( п.10.2 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість»). Покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцями. Згідно закріпленого в Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності (ст.61), будь-яка особа не може нести відповідальність за дії третіх осіб. За вказаних обставин сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця. Помилковим є посилання податкового органу на непідтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на визнання недійсними Рішенням Вишгородського районного суду від 26.04.2006 року статуту ПП „Тім сервіс”, свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ПП „Тім сервіс” № 13697916 від 17.12.2003 року вже після здійснення господарської операції, за якою була видана податкова накладна для позивача. Подальше визнання недійсними статуту та свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ не позбавляло правового значення виданої за такою господарською операцією податкової накладної. Податкова накладна № 397 виписана ПП „Тім сервіс” 30 листопада 2005 року, а рішення Вишгородського районного суду прийнято 26.04.2006 року.

Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що з боку позивача відсутні порушення п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4 п. 7.2; п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, ст.9 Закону України „Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР, а визначення позивачу податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 26300 грн основного платежу здійснено відповідачем за відсутності передбачених законом підстав. Як наслідок, відсутні також підстави для застосування штрафних(фінансових) санкцій в сумі 13150 грн з посиланням на п.п.17.1.3 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. Відповідно до ч.2 ст.162 КАС України, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку, що позовна вимога про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 07.02.2007 року № 0000572321/0, є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Судові витрати у вигляді 3 грн 40 коп судового збору присуджуються з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись п.2-1, п.3, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень та ст.ст. 69-71,86,87,94,98,158,160,162,163,167 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV (із змінами та доповненнями), господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 07.02.2007 року № 0000572321/0.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Обабіч” (79049, м. Львів, вул. Трильовського, 18, ідентифікаційний код 23269532) 3 грн 40 коп - судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Морозюк А.Я.