Ухвала суду № 100670743, 28.10.2021, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/5310/20

провадження №2-ві/619/6/21

Ухвала

28 жовтня 2021 року

м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Носачової І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні питання про відвід судді Болибока Є.А. у цивільній справі № 619/5310/20.

Питання, що вирішується ухвалою.

У провадженні Дергачівського районного суду Харківської області (головуючий суддя Болибок Є.А.) перебуває цивільна справа № 619/5310/20 за позовом ТОВ «Енергосервіс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Дергачівської районної державної адміністрація Харківської області, Харківської районної державної адміністрації Харківської області про визнання незаконними та скасування розпорядження, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

27 жовтня 2021 року до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Шевченко Д.С., у якій просить відвести суддю Болибока Є.А. від розгляду справи № 619/5310/20 посилаючись на те, що він заінтересований у результаті розгляду справи, оскільки у аналогічних справах №619/5316/20 та № 619/5321/20 з тим самим предметом позову з тих самих підстав за позовом ТОВ «Енергосервіс» до Дергачівської РДА до інших відповідачів суддею було прийнято рішення на користь позивача. Така правова позиція судді свідчить про відсутність сенсу для відповідача заперечувати проти позову. Розпорядження РДА, які оскаржуються позивачем були прийняті в каденцію голови ОСОБА_3 , який підтримує дружні стосунки з суддею Болибоком Є.А., що підтверджується даними соціальної мережі Facebook, що викликає обґрунтовані підозри вважати, що суддя не буде об`єктивним.

Ухвалою судді від 27.10.2021 суддею Болибоком Є.А. визнано необґрунтованими доводи представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Шевченко Д.С. про відвід головуючого та заяву про відвід передано іншому судді в порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Частиною 3 ст. 40 ЦПК України передбачено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 27 жовтня 2021 року заява про відвід судді Болибока Є.А. розподілена судді Нечипоренко І.М.

За змістом ч. 7 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.

Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 8 ст. 40 ЦПК України.

Статтями 36, 37 ЦПК України передбачені підстави для відводу (самовідводу) судді.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід має бути вмотивованим.

Згідно з ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді (пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» )

Як передбачено статтею 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно практики Європейського суду з прав людини потрібні докази фактичної наявності неупередженості судді для відсторонення його від справи. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Крім того, неупередженість судді полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.

Наявність безсторонності суду відповідно до п.1 ст.6 Конвенції повинна визначатись за суб`єктивними та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Об`єктивний критерій безсторонності означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (Рішення ЄСПЛ від 09.11.2006 року в справі «Білуха проти України» (Biluha v. Ukraine), п.49).

Дослідивши обставини, зазначені в заяві про відвід, суддя дійшов висновку, що вказана заява не містить підстав, зазначених у п. 5 ч.1 ст. 36 ЦПК України, оскільки суд констатує, що сам по собі факт перебування судді у друзях в соціальній мережі з учасниками процесу не є самостійною підставою для його відводу.

Кожна соціальна мережа має власний довідковий центр. В соціальних мережах існує розділ "Друзі" та підрозділ до нього, тобто кому користувач може надіслати запит, щоб його додали до списку друзів. Окрім того, деякі соціальні мережі, наприклад – Facebook, містять таку допоміжну функцію як створення окремих сторінок. Окрема сторінка призначена для брендів, компаній, організацій та громадських діячів, які мають бажання створити свою присутність на Facebook, а профілі представляють окремих людей. Отже, якщо створити в соціальній мережі сторінку для певної особи та її вподобають кілька користувачів інтернет ресурсу, то це в жодному разі не може слугувати самостійним приводом вважати, що вказані особи спілкуються в позаробочий час та поза межами судових засідань.

Термін "друг", що використовується для позначення людей, які згодні увійти в контакт через соціальні мережі, не відсилає до дружніх стосунків у традиційному сенсі цього слова, існування контактів між різними людьми через ці мережі не достатньо, щоб встановити конкретну упередженість. Соціальна мережа є просто специфічним засобом комунікації між людьми, які мають спільні інтереси, та/чи однаковий рід занять.

Таким чином, позначення певної особи в соціальних мережах як "друга" не можна трактувати як вказівку на ступінь або інтенсивність відносин судді з такою особою, тобто про дружбу у звичайному розумінні цього слова.

Отже, за відсутності інших належних та допустимих доказів, говорити про недотримання принципу неупередженості, оперуючи лише такими формальними ознаками є передчасним.

При цьому, представником відповідача не надано даних, що вказують на упередженість та необ`єктивність судді при розгляді цивільної справи, а також факту дійсних дружніх стосунків з ОСОБА_3 .

Отже, аналіз доводів заяви про відвід судді ґрунтується на суб`єктивних переконаннях представника відповідача.

Будь-яких інших підстав для відводу судді, передбачених ст. ст. 36, 37 ЦПК України, не встановлено.

Враховуючи викладене, заява представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Шевченко Д.С., задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 258-261, 351-354 ЦПК України, суд

постановив:

Відмовити у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Шевченко Д.С. про відвід судді Болибока Є.А. у цивільній справі № 619/5310/20.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя І. М. Нечипоренко