Рішення № 100669864, 27.10.2021, Покровський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 184/764/21

Номер провадження 2/184/375/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2021 рокум. Покров

Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Томаш В.І.,

за участю секретаря судового засідання – Михайлової Т.В.,

розглянувши у м. Покров у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 «про стягнення заборгованості»,-

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернувся до Орджонікідзевського міського суду до відповідача із вказаним вище позовом, посилаючись на наступні обставини.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 31.03.2014 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила згоду на те, що підписана Заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг (далі – Договір), що підтверджується підписом у заяві. При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримала картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 21500 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором та підтверджується випискою по рахунку. Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме згідно до п. 2.1.1.12.3. погашення кредиту - поповнення картрахунку держателя, здійснюється шляхом внесення коштів у готівковому або безготівковому порядку і зарахування їх банком на картрахунок держателя, а так само шляхом договірного списання коштів з інших рахунків клієнта на підставі Договору. Таким чином, відповідач зобов`язався здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням грошей на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов`язковий платежу. Відповідно до п. 2.1.1.5.5. Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором; слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 Договору, а у разі невиконання зобов`язань за Договором, у відповідності до п. 2.1.1.5.6, на вимогу Банку виконати зобов`язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати Винагороди Банку. Відповідно до п. 2.1.1.3.3 Договору відповідач доручив Банку списувати з карткового рахунку суми грошових коштів у розмірі здійснених ним операцій, а також вартість послуг, визначену Тарифами при настанні термінів платежу, а при виникненні боргових зобов`язань згідно п.п. 2.1.1.12.9 Договору, списувати з будь-якого рахунку відкритого в Банку (у т.ч. з карткового рахунку) грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов`язань, у тому числі мінімального обов`язкового платежу. Списання коштів здійснюється відповідно до встановленого законодавством порядку. Згідно п. 2.1.1.12.7.2. Договору в разі непогашення клієнтом боргових зобов`язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем в якому були здійсненні витрати за користування кредитом, клієнт сплачує банку проценти в розмірі зазначеному в тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6. Договору. У разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитом згідно п. 2.1.1.12.6.1. Договору клієнт сплачує Банку проценти в розмірі від зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування. Відповідно до п. п. 2.1.1.12.10. Договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов`язків за цим договором. В редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019 згідно до п. 2.1.1.2.12. сторони дійшли згоди, що в разі починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки "Універсальна"; 84,0% - для картки "Універсальна голд". У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 21.03.2021 року має заборгованість - 25792,30 грн. з яких: 24126,48 грн. – заборгованість за тілом кредиту; в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 24126,48 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками; 1665,82 грн. – заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 грн. – нарахована пеня; 0,00 грн. – нараховано комісії. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав ті інтересів ПАТ КБ «Приватбанк». Просить стягнути з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 25792,30 грн. за кредитним договором №б/н від 31.03.2014 року та судові витрати у розмірі 2270, 00 грн.

В судове засідання представник позивача не з`явився, але надав письмову заяву про розгляд справи за відсутності їх представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити. Надав відповідь на відзив, у якій посилається на те, що на підставі поданої Заяви, що разом з Умовами та Правилами, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку www.privatbank.ua складають Договір про надання банківський послуг, відповідачу було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 . Зазначає про надання доказів, що відповідача було ознайомлено саме із зазначеними Умовами та правилами надання банківських послуг, та наказ Банку, яким були затверджені зазначені Умови та правила. Щодо підвищення процентної ставки, то зазначені зміни повністю узгоджуються з Умовами та правилами надання банківських послуг та відповідача було ознайомлено із зазначеними змінами. пояснення від 30.06.2021р. №20210625/3707 про те, що підпису клієнта у примірнику Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів банку бути не може, оскільки сторони заключили договір про надання банківських послуг у формі договору приєднання, особливістю якого є викладення умов в стандартних формулярах, а укладення такого договору здійснюється лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому (ст. 634 ЦК України). Клієнт погодився із запропонованими тарифами, оскільки здійснював погашення заборгованості, що підтверджується випискою по рахунку. 31.03.2014 року відповідачу було перевипущено кредитну карту на престижну карту «Універсальна Gold», відповідно до Тарифів якої відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків у розмірі 27,6% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Перевипуск картки підтверджується наявністю фото клієнта з карткою та банківською випискою по картковому рахунку. Стосовно черговості погашення заборгованості представник позивача зазначив, що за умовами кредитного договору, а саме п. 2.1.1.3.4 кошти, отримані від Клієнта для погашення заборгованості за кредитом, у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за Договором у повному обсязі, насамперед, направляються для погашення: прострочених процентів за користування кредитом, далі - простроченої суми кредиту (тіла кредиту), далі - процентів до сплати по кредиту, далі - тіла кредиту до оплати, далі - проценти від суми неповернутого в строк кредиту згідно п. 2.1.1.2.12 цього Договору, далі - пені згідно п. 2.1.18.1 цього Договору. При цьому сторони узгодили, що у разі виникнення за кредитною карткою несанкціонованого овердрафту (перевищення суми операції, здійсненої за рахунком, над сумою встановленого Банком кредитного ліміту) черговість, визначена абз. 1 п. 2.1.1.3.5 цього Договору, змінюється наступним чином: в першу чергу сплачуються відсотки за користування несанкціонованим овердрафтом, в другу чергу - тіло несанкціонованого овердрафту, далі - прострочені проценти за користування кредитом, далі - прострочена сума кредиту (тіло кредиту), далі - проценти до сплати по кредиту, далі - тіло кредиту до оплати, далі - проценти від суми неповернутого в строк кредиту згідно п. 2.1.1.2.12 цього Договору, далі - пеня згідно п. 2.1.1.8.1 цього Договору. Отже, Банком розподіляються кошти у відповідності до умов кредитного договору.

Відповідач в судовому засіданні просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі. Надала відзив на позов, в якому посилається на те, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в «ПриватБанку» та Тарифи банку не містить її підпису, тому вважає, що це не можна розцінювати як частину кредитного договору від 31.03.2014 року, отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, а також відповідальність у вигляді стягнення заборгованості за простроченими відсотками. Вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту вважає безпідставними, оскільки з наданого позивачем розрахунку заборгованості не вбачається, що прострочена заборгованість за кредитом в сумі 24126,48 грн. становить собою заборгованість за тілом кредиту. З долучених позивачем до позову розрахунків заборгованості та виписки за рахунком відповідача слідує, що позивач збільшував тіло кредиту за рахунок зарахування до нього заборгованості за відсотками нарахованими за попередні періоди. Загальна сума списаних банком відсотків за рахунок кредиту за період з 01.11.2015р. по 21.03.2021р. складає 26250,57 грн. Розмір процентної ставки АТ КБ «ПриватБанк» без погодження з нею постійно змінював з 27,60% річних до 32,40% річних з 01.09.2014р., до 42,00% річних з 01.04.2015р., потім знову 32,40% з 01.11.2015р., з 01.02.2016 – 42,00% річних, після чого з 01.08.2020р. – 40,80%. Окрім того, нею було повернуто банку більше коштів, ніж нею було отримано. Фактично отримані нею кредитні кошти на загальну суму 77012,18 грн. були повністю повернуті нею АТ КБ «ПриватБанк» шляхом внесення на картковий рахунок грошових коштів в загальному розмірі 99216,45 грн., що свідчить про відсутність у неї заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором б/н від 31.03.2014 року, а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог також і в частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту. Крім того, надала заперечення на відповідь на відзив, у якому просить відмовити повністю у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК», зазначила, що картковий рахунок № НОМЕР_1 був відкритий 12.12.2005 року, що підтверджується довідкою Банку про надання кредитних карток та довідкою про зміну умов кредитування, у якій зазначено про старт рахунку № НОМЕР_1 з 12.12.2005р. Повне погашення кредиту по цій картці підтверджується Випискою за договором №б/н станом на 25.03.2021р., з якої вбачається, що станом на 29.03.2014р. заборгованість по картці № НОМЕР_1 відсутня. Заява-анкета не містить відомостей про строк дії кредитного договору, процентна ставка не зазначена. Позивач без підтвердження будь-якими доказами стверджує, що він нібито надав докази, що її було ознайомлено саме із зазначеними Умовами та правилами надання банківських послуг, та наказ Банку, яким були затверджені зазначені Умови та правила. Відомості з наданих документів позивача свідчать про відсутність у неї заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором б/н від 31.03.2014 року, а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог також і в частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту.

В останнє судове засідання не з`явилась, але надала письмову заяву про розгляд справи в її відсутність.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги необґрунтовані, не знайшли своє підтвердження та не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судом встановлено, що 31.03.2014 року ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» та підписала анкету-заяву №б/н від 31.03.2014 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, що підтверджується копією анкети-заяви відповідача про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с.16), витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.17), витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.18-45), розрахунком заборгованості (а.с.6-13), випискою по рахунку (а.с.55-69).

Як зазначено в анкеті-заяві, відповідач погоджується з тим, що підписана нею заява, разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. Також, у анкеті-заяві вказано, що відповідач ознайомлений і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами банка, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді. Зобов`язалася виконувати вимоги Умов та Правил банківських послуг, а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.ua.

З анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк» від 31.03.2014 року слідує, що в ній зазначено особисту інформацію відповідача, а саме: прізвище, ім`я, по батькові, серію та номер паспорта, дату народження, ідентифікаційний код, адресу проживання, адресу реєстрації, номери засобів зв`язку. Однак, відсутня інформація щодо отримання відповідачем кредитної картки, її тип, строк дії, не встановлено бажаний кредитний ліміт.

Крім того, анкета-заява не містить відомостей про те, що відповідач не лише ознайомилася зі змістом Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк», а й отримала ці Умови та Правила, з якими вона погодилася.

Відповідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , з 12.12.2005 року старт карткового рахунку № НОМЕР_1 ; з 31.03.2014 року відповідачу встановлено кредитний ліміт у розмірі 8800,00 грн.; з 31.03.2014 року зменшено кредитний ліміт на 8800,00 грн.; 31.01.2017 року кредитний ліміт відповідачу було збільшено до 12800,00 грн.; з 05.05.2018 року збільшено кредитний ліміт до 21500,00 грн.; з 18.03.2020 року по 19.05.2020 року зменшено кредитний ліміт на 21500,00 грн.; з 01.06.2020 року кредитний ліміт зменшено до 0,00 грн. (а.с.15).

Згідно розрахунку заборгованості, станом на 21.03.2021 року за договором б/н від 31.03.2014 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 25792,30 грн., а саме: 24126,48грн. заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 24126,48 грн. за простроченим тілом кредиту; 1665,82 грн. заборгованість за простроченими відсотками (а.с.12-13).

Згідно виписки по рахунку відповідача заборгованість становить такий же розмір.

Відповідно до довідки про надані кредитні картки ОСОБА_1 було видано наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 , дата відкриття якої 12.12.2005р., термін дії - 09/15; № НОМЕР_2 , дата відкриття якої 31.03.2014р., термін дії - 01/18; № НОМЕР_3 , дата відкриття якої 05.05.2018р., термін дії - 03/22 (а.с.14).

Згідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Статтею 13 ЦПК України визначено, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Положеннями ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ст.ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у позовній заяві стверджує, що відповідач станом на час подання позовної заяви ухиляється від виконання зобов`язань і має перед АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути складові його повної вартості, а саме: заборгованість за тілом кредиту в сумі 24126,48грн. та заборгованість за відсотками в сумі 1665,82 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за відсотками за користування кредитом, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України вимоги про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін можуть бути застосовані лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Наведений висновок у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі №202/4494/16-ц, провадження №14-318цс18, підтверджує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Відповідно до вимог ч. 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість за відсотками за користування кредитом нарахована по 01.09.2020 року включно.

Однак, за наявними матеріалами справи неможливо встановити строк дії кредитного договору, оскільки в Анкеті-заяві №б/н від 31.03.2014 року сторонами він не був погоджений.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування заборгованості за простроченими і нарахованими відсотками, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк», як невід`ємної частини спірного договору.

Оскільки умови договору приєднання розроблені банком, то вони повинні бути зрозумілими усім споживачам і доведеними до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Умови та Правила надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк», а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих Умов та Правил надання банківських послуг, з якими він ознайомлений.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постанові від 13.05.2020 року по справі №219/1704/17 зазначено, що Верховний Суд в оцінці поведінки та способу ведення справ позивачем має враховувати, що банк є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання певних правил та процедур, які є традиційними у цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного усі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.

Суд зазначає, що тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов`язків.

У відповідності до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Як вбачається із матеріалів справи, в Анкеті-заяві позичальника №б/н від 31.03.2014 року не зазначена відсоткова ставка за несвоєчасне погашення кредиту, будь-яких інших угод з цього приводу між сторонами, укладено не було.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк», розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані Банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Отже, суд дійшов висновку, що в цьому випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин 31.03.2014 року, до моменту звернення до суду із вказаним позовом у квітні 2021 року, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк», у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк», відсутність в Анкеті-заяві №б/н від 31.03.2014 року домовленості сторін про сплату відсотків, надані позивачем Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Вищезазначене повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі №342/180/17-ц від 03.07.2019 року.

При цьому, згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», який міститься в матеріалах зазначено справи та не містить підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 31.03. 2014 року, шляхом підписання Анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату відсотків, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 1665 грн. 80 коп. не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 24126 грн.48 коп., суд дійшов таких підстав.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з приписами ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд зауважує, що в анкеті-заяві позичальника, підписаній сторонами, кредитний ліміт не зазначений, що унеможливлює перевірку правильності проведеного банком розрахунку заборгованості.

До того ж, безпосередньо укладений між сторонами договір у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

При цьому, слід врахувати, що надана АТ КБ «ПриватБанк» довідка про видані кредитні картки, довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, та копія виписки з рахунку були сформовані працівниками АТ КБ «ПриватБанк» та не містять підпису відповідачки.

Однак, доведеність факту отримання відповідачем кредитної картки із встановленим на ній кредитним лімітом, активне користування нею в сукупності є свідченням наявності між сторонами кредитно-договірних зобов`язань. Так, з розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що відповідач активно користувалася кредитними коштами, частково погашаючи заборгованість, сплачуючи банку грошові кошти в різних розмірах.

Погашення кредитної заборгованості відповідачем востаннє мало місце 20.06.2019 року в сумі 5000,00 грн.

Також з виписки по рахунку вбачається рух коштів, в тому числі користування відповідачем кредитними коштами.

В статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З Виписки за договором б/н від 31.03.2014 року та Розрахунків заборгованості станом на 31.10.2015 року, станом на 30.06.2019 року та станом на 21.03.2021 року вбачається, що ОСОБА_1 отримано кредитні кошти, зокрема, шляхом видачі готівки та оплати товарів і послуг на загальну суму 77012,18 грн.

Поряд з цим, у виписці та розрахунках заборгованості містяться відомості про те, що на погашення кредиту відповідачем внесено кошти у розмірі 99216,45 грн.

З наведеного слідує, що сума внесена на погашення кредиту перевищує суму отриманого кредиту, що свідчить про відсутність заборгованості за тілом кредиту.

Отже, суд дійшов висновку про недоведеність існування заборгованості й за тілом кредиту. З урахуванням вищевикладеного, у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту, слід відмовити.

Окрім того, згідно Виписки за договором б/н від 31.03.2014 року та Розрахунків заборгованості загальна сума списаних банком відсотків за рахунок кредиту за період з 01.11.2015р. по 21.03.2021р. складає 26250,57 грн.

За обставин відсутності обов`язку ОСОБА_1 зі сплати відсотків за кредитом, всі внесені нею кошти повинні зараховуватися в рахунок погашення тіла кредиту, і за таких обставин з розрахунків заборгованості вбачається відсутність заборгованості за тілом кредиту.

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Оскільки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не надано належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження заявлених ними позовних вимог, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та необхідність відмови в задоволенні позову.

Оскільки у задоволенні позову позивачу відмовлено повністю, відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір із відповідача стягненню не підлягає, а всі судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 «про стягнення заборгованості» - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 27.10.2021р.

Суддя Орджонікідзевського міського суду В. І. Томаш