Ухвала суду № 100668787, 29.10.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 29.10.2021

Справа № 334/4942/19

Провадження № 6/334/211/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2021 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Коломаренко К.А.

за участю секретаря Фарзаєвої К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Запоріжжі подання приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової Заіри Арсенівни, боржник ОСОБА_1 , стягувач АТ «Райффайзен Банк Аваль» про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, -

в с т а н о в и в :

В червні 2021 року до Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшли матеріали вказаного подання приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової З.А., в якому приватний виконавець просив суд задовольнити подання про визначення частки майна боржника ОСОБА_1 у майні, яким він володіє спільно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в квартирі за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2021 року визначено головуючого суддю Коломаренко К.А., якій передані матеріали справи.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29.06.2021 року призначено справу до розгляду.

Своє подання приватний виконавець Шавлукова З.А. обґрунтовувала тим, що у нього знаходиться виконавче провадження № 64334847 з виконання виконавчого листа № 334/4942/19 від 11.11.2020 року, виданого Ленінським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 (далі - боржник) на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» суми боргу в розмірі 23034 долари США 62 центи. Виконавче провадження № 64334847 відкрито виконавцем 02.02.2021, на сьогоднішній день рішення боржником не виконується, жодних грошових коштів боржником сплачено не було. Згідно відповідей МВС боржник не має у власності транспортних засобів. Грошових коштів на рахунках боржника в ході виконавчого провадження не виявлено. Таким чином, грошових коштів, достатніх для виконання рішення суду або рухомого майна боржника, виявлено не було. Зазначає, що відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. Повідомляє, що згідно інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно за боржником ОСОБА_1 зареєстроване право спільної сумісної власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 . Іншими співвласниками зазначеного майна є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

В судове засідання приватний виконавець не з`явився, просив подання розглядати без його участі.

Представник стягувача, будучи належним чином повідомленим в судове засідання не з`явився, що відповідно до вимог ст. 443 ЦПК України не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Будучи належним чином повідомленими, боржник в судове засідання не з`явився, що відповідно до вимог ст. 443 ЦПК України не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, приходить висновку, що подання підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 11.11.2020 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором від 16.12.2005 року №014/17-40/757-36 у розмірі 23034 долари США 62 центи.

02 лютого 2021 року. приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Шавлуковою З.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №64334847, надано боржнику строк на добровільне виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 2, 5, 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах; у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення; виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження.

Звертаючись до суду з вказаним поданням, приватний виконавець наголошував, що ним встановлено відсутність у боржника грошових коштів та цінностей, на яке можна звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості.

При здійсненні виконавчого провадження згідно інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно за боржником ОСОБА_1 зареєстроване право спільної сумісної власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 . Іншими співвласниками зазначеного майна є ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ).

Положеннями ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

При цьому, згідно ч.1 та п.4 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом ч.1-2, ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею шостою Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року передбачено, що забезпечення належного виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), регулюютьсярозділом VI ЦПК України.

Як передбачено ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Згідно ч. 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження»звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Порядок визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, встановленост. 443 ЦПК України, згідно якої питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомості, за ОСОБА_1 зареєстровано квартиру за адресою АДРЕСА_1 . Підставою виникнення права власності зазначено свідоцтво про право власності 2237 від 05.07.1994, Виконавчий комітет Ленінської районної ради, форма власності приватна спільна сумісна.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомості, іншими співвласниками зазначеного майна є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Таким чином, встановлено, що вказаний об`єкт нерухомого майна належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві приватної спільної сумісної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

При вирішенні вказаного подання суд враховує, що виділ частки боржника із спільної сумісної власності у межах виконавчого провадження регулюється нормами цивільно-процесуального законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 370 ЦК України в разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

В даному випадку суд вважає за необхідне зазначити, що при розгляді подання приватного виконавця в порядку ст. 443 ЦПК України вирішується питання не про виділ частки, що призводить до виділу її в натурі, припинення права спільної часткової власності на майно, а вирішується питання про визначення частки, що не є його поділом чи виділенням частки та не тягне за собою припинення права спільної часткової власності, а такий захід спрямований лише на забезпечення виконання рішення суду.

При цьому, системне тлумачення положень вказаних норм дає підстави дійти висновку, що за результатами розгляду подання державного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, суд постановляє ухвалу, в якій зазначається конкретне майно, що підлягає саме виділу. Власники, які вважають, що у зв`язку зі зверненням стягнення на майно боржника у випадках, коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, порушені їх майнові права у виконавчому провадженні, у зв`язку з накладенням арешту на майно, мають право звернутись до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення його з-під арешту.

А тому, за вказаних обставин, суд приходить до висновку, що державним виконавцем надані належні і достатні докази, які свідчать про належність спірного майна на праві спільної сумісної власності боржнику.

Враховуючи все вищевикладене, суд вважає за можливе визначити частку боржника ОСОБА_1 в розмірі 1/4 частки квартири АДРЕСА_2 , що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 258 - 261, 268, 353, 354, 443 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Подання - задовольнити.

Визначити частку боржника ОСОБА_1 в розмірі 1/4 частки квартири АДРЕСА_2 , що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Суддя: Коломаренко К. А.