Рішення № 100668674, 29.10.2021, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/8530/21

2-а/303/232/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2021 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі: головуючого – судді Монич В.В.

секретар судового засідання Годьмаш О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м.Мукачево адміністративну справу

за позовом 27 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2142)

до відповідача громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1

про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України,

За участю:

представника позивача – Ребізант В.Р.

відповідача - Мунавар Мухаммад Іншал (MUNAWAR MUHAMMAD INSHAL)

перекладача – Гарапко П.А.

ВСТАНОВИВ:

29 жовтня 2021 року 27 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2142) звернувся до суду з позовом до громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

Позов мотивує тим, що відповідач 26 жовтня 2021 року в міжнародному пункті пропуску «Дякове-Халмеу» відділу прикордонної служби «Дякове» 27 прикордонного загону на підставі статті 3 Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб, був переданий на територію України у встановленому Угодою порядку, оскільки був затриманий представниками прикордонної поліції Румунії за незаконний, поза пунктами пропуску, перетин державного кордону з України в Румунію, у складі групи осіб.

Своїми діями відповідач вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.204-1 КУпАП. В подальшому його було затримано в адміністративному порядку на термін до трьох діб з метою встановлення особи та з`ясування обставин правопорушення.

В ході з`ясування обставин правопорушення було встановлено, що відповідач в Україну потрапив встановленим чинним законодавством порядком, 15.07.2021 року через пункт пропуску «Бориспіль», на підставі закордонного паспорту громадянина Ісламської Республіки Пакистан НОМЕР_1 та довгострокової візи НОМЕР_2 з метою навчання у вищому навчальному закладі України. У серпні 2021 року звернувся до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київської області з метою продовження терміну перебування на території України та 02.09.2021 року отримав посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_3 , дійсну до 30.06.2022 року. однак, наміру залишитися на території України не мав, оскільки свідомо з метою потрапляння до країн Євросоюзу незаконно, поза пунктами пропуску, перетнув державний кордон з України в Румунію.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, посилався на обставини зазначені в позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні в присутності перекладача, позовні вимоги визнав повністю, пояснив, що не мав наміру залишитися в Україні для проживання, хотів виїхати в країни Євросоюзу, заяви для визнання його біженцем чи особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту не подав.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до наступного висновку.

В ході судового розгляду справи встановлено та підтверджено доказами (протоколом про адміністративне затримання від 26.10.2021 року), що відповідач, 26 жовтня 2021 року в міжнародному пункті пропуску «Дякове-Халмеу» відділу прикордонної служби «Дякове» 27 прикордонного загону на підставі статті 3 Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб, був переданий на територію України у встановленому Угодою порядку, оскільки був затриманий представниками прикордонної поліції Румунії за незаконний, поза пунктами пропуску, перетин державного кордону з України в Румунію, у складі групи осіб. В подальшому відповідача було затримано відповідно до ст. 263 КУпАП.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, їх основні права, свободи та обов`язки, порядок вирішення питань, пов`язаних з їх в`їздом в Україну або виїздом з України, регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 5 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 08.07.2011 № 3671-VI особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, під час в`їзду в Україну незаконно перетнула державний кордон України, повинна без зволікань звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Особа, зазначена в частині другій цієї статті, не несе відповідальності за незаконне перетинання державного кордону України, якщо вона без зволікань звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в разі незаконного перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України затримуються та в разі, якщо порушення ними законодавства України не передбачає кримінальної відповідальності, повертаються до країни попереднього перебування у встановленому порядку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. ст. 9, 29 Загальної декларації прав людини ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

У статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (із змінами і доповненнями) від 04.11.1950 року, ратифікованою Верховною Радою України 11.09.1997 року, задекларовано право кожного на свободу та особисту недоторканість, за винятком певних випадків, зокрема, законного арешту або затримання з метою запобігання недозволеному в`їзду особи в країну чи особи, щодо якої провадяться процедури депортації або екстрадиції.

Згідно з ч. 4 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

За ч. 1 ст. 289 КАС України, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів, а саме, затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.

Згідно пп. f п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Згідно п. 164 рішення Європейського суду з прав людини в справі "А. та інші проти Сполученого Королівства" (A. and Others v. the United Kingdom) будь-яке позбавлення свободи у відповідності до другої частини пп. f п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод буде виправданим лише до тих пір, поки йде процес депортації або екстрадиції. Якщо така процедура не виконується з належною ретельністю, позбавлення волі перестає бути допустимим відповідно до пп. f п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням наведеного та встановлених обставин, оскільки відповідачем порушено законодавство про правовий статус іноземців, зокрема, незаконний перетин державного кордону, законні підстави для перебування на території України у відповідача відсутні.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про підставність позову та наявність підстав для його задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 19, 72 –77, 246, 250, 271, 272, 289, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

УХВАЛИВ:

Позов задоволити повністю.

Затримати громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком до 6 (шести) місяців, а саме до 26.04.2022 року.

Копію рішення невідкладно видати учасникам справи.

Рішення може бути оскаржено у десятиденний строк із дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст.289, п.15.5 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: 27 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2142), код ЄДРПОУ - 14321676, індекс 89600, вул. Недецеї, 45, м. Мукачево Закарпатської області.

Відповідач: громадянин Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце перебування: пункт тимчасового тримання 27 прикордонного загону (89600 м.Мукачево, вул.Недецеї, 45.

Суддя В.О.Монич