Рішення № 100667882, 28.04.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/27712/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2021 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Ільєвої Т.Г.,

при секретарі Ємець Д.О.,

за участю представника позивача - Зарубіної Т.М. ,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «ІЦорса 32» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, втрат від інфляційних процесів, 3 % річних, -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «ІЦорса 32» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 та просило стягнути з останнього 57 873, 11 грн заборгованості за житлово-комунальні послуги, 18274, 38 грн - інфляційних втрат, 5 934, 27 грн - 3% річних, а всього - 82 071, 76 грн за період до 30.06. 2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протягом спірного періоду позивач надає житлово-комунальні послуги в будинку АДРЕСА_1 . Квартира № 84 знаходиться у вказаному будинку та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності від 07 квітня 2006 року, з яким позивач 01.05. 2006 року уклав договір № 84-В про надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання житлового будинку та прибудинкової території. У зв`язку з тим, що власник квартири ОСОБА_2 не виконував обов`язки із своєчасної оплати послуг, які надає позивач, станом на 01.06. 2020 року утворилася заборгованість 57 863, 11 грн. З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 06.07. 2020 року вказану позовну заяву було залишено без руху та надано позивачеві десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 07.10. 2020 року розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 02. 12. 2020 року. У подальшому розгляд справи було відкладено на 23.03. 2021 року. Представником відповідача 22.03. 2021 року подано відзив на позовну заяву із клопотанням про поновлення строку, встановленого судом для подачі відзиву. Протокольною ухвалою суду причини пропуску вказаного строку визнано поважними, а строк подачі відзиву - поновлено.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_3 відзначає, що з 30.11. 2015 року відповідач не є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 249101710 від 20.03. 2021 року. Зазначала про неправильність проведених позивачем розрахунків боргу та про неналежність і недопустимість поданих разом із позовною заявою доказів.

Крім того, разом із відзивом на позовну заяву представником відповідача ОСОБА_3 подано заяву про застосування строків позовної давності.

З наведених підстав, представник відповідача ОСОБА_3 просила суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Будучи належним чином повідомленим, представник позивача 23.03. 2021 року для участі у судовому розгляді не з`явився. Представник відповідача подав клопотання про відкладення судового розгляду через неявку представника позивача. Розгляд справи було відкладено на 28. 04. 2021 року.

28.04. 2021 року позивачем через канцелярію було подано клопотання про залучення співвідповідача та долучення до матеріалів справи доказів.

У задоволенні клопотання про залучення співвідповідача судом було відмовлено з підстав, викладених в ухвалі від 07.05. 2021 року. У задоволенні клопотання про долучення доказів судом було відмовлено, керуючись ч. 8 ст. 83 ЦПК України, оскільки такі докази позивачем не були подані разом із позовною заявою, а клопотання про їх долучення на відповідність стадії судового розгляду представником позивача Зарубіною Т.М. не було обґрунтоване відповідно до ч. 4 ст. 83 ЦПК України.

Правом подати відповідь на відзив позивач не скористався, клопотань про відкладення судового розгляду не заявляв.

Відповідно до частини першої ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою-четвертою ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, які і кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Цивільним процесуальним кодексом України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, які мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.

У відповідності до ч.1 ст.12 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Відтак, суд розглянув справу в межах позовних вимог, враховуючи доводи, викладені у заявах по суті спору, на підставі поданих сторонами доказів та з урахуванням підстав, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.

Так, судом встановлено, що 01.05. 2006 року між ТОВ «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса, 32», виконавцем, та ОСОБА_2 , власником квартири АДРЕСА_1 , укладено договір № 84-В про надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання житлового будинку та прибудинкової території.

Відповідно до п. 2.2. Договору, Виконавець має право у разі порушення Власником порядку та термінів розрахунків, стягувати неустойку (пеню) у відповідності до приписів законодавства та Договору.

Відповідно до п. 2.3.2., саме на власника покладено обов`язок не пізніше 15 числа наступного місяця вносити плату на рахунок Виконавця за послуги, надання яких передбачене Договором.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що саме Власник несе зобов`язання по оплаті одержаних не лише ним, а й мешканцями належної йому квартири комунальних та інших послуг.

Відповідач, ОСОБА_2 , був власником квартири АДРЕСА_1 до 30.11. 2015 року, що підтверджується матеріалами справи та визнається сторонами, а відтак, відповідач був споживачем на підставі укладеного договору комунальних послуг у період з 01.05. 2006 року і до 30.11. 2015 року. Після 30.11. 2015 року власником вказаної квартири стала інша особа - ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

На підтвердження суми заборгованості позивачем надано суду розрахунок заборгованості по основному боргу, інфляційних втрат та 3% річних.

З даного розрахунку суд не може встановити початок періоду заборгованості. Станом на 01.01. 2014 року відповідачеві нараховано заборгованість у розмірі 23 289, 16 грн. З 01.01. 2014 року і до 30.11. 2015 року позивачем було нараховано за житлово комунальні послуги: 22 550, 89 грн.

Із наданого розрахунку вбачається, що станом на 30.11. 2015 року загальний розмір нарахувань складав: 45 840, 05, з яких було сплачено 23 700, 00. Відтак, суд встановив, що до 30.11. 2015 року утворилась заборгованість 22 140, 05 грн.

Частиною 4 ст. 319 ЦК України визначено, що власність зобов`язує.

Відповідно до положення статті 322 Цивільного кодексу України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Відповідно до п. 5, 6, 13 ст. ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 63, послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до частини третьої статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". У разі планування перерви в наданні послуг виконавець зобов`язаний повідомити про це споживача через засоби масової інформації, а також письмово не пізніше ніж за 10 днів до її настання (за винятком перерви, що настала внаслідок аварії або дії непереборної сили). У повідомленні зазначаються причина та час перерви в наданні відповідних послуг. Рішення про початок та закінчення опалювального сезону приймається виконавчими органами відповідних сільських, селищних та міських рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації, нормами санітарного законодавства та іншими нормативними документами.

Послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - договір). У квартирі (будинку садибного типу) роботи з установлення засобів обліку води і теплової енергії (далі - квартирні засоби обліку) проводяться спеціалізованою організацією, виконавцем, виробником чи постачальником за рахунок коштів споживача. Квартирні засоби обліку беруться виконавцем на абонентський облік. Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку проводяться за рахунок виконавця. Оплата послуг за показаннями засобів обліку води, встановлених у квартирі (будинку садибного типу), проводиться лише у разі здійснення обліку в усіх точках розбору холодної та гарячої води у квартирі (будинку садибного типу) незалежно від наявності засобів обліку на вводах у багатоквартирний будинок. Справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п`ятим пункту 15 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» врегульовані права та обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, якими є власник, споживач, виконавець та виробник, серед яких обов`язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості, згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладання із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за недотримання умов його виконання, згідно з типовим договором. Правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а його обов`язком - оплатити житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з ч. 3 та ч. 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У п. 28 Постанови, Велика Палата Верховного Суду від 07.07. 2020 року у справі № 712/8916/17 зазначено: «суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Аналогічна позиція міститься і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц.

Враховуючи, що позивач не навів поважних причин пропуску строків позовної давності, а представник відповідача подала заяву про застосування строків позовної давності, суд застосовує позовну давність і вважає, що слід відмовити у задоволенні позову про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, інфляційних втрат та 3% річних за період до 30.11. 2015 року.

Суд зазначає про відсутність правових підстав щодо стягнення заборгованості з відповідача за період з 30 листопада 2015 року, оскільки він не був власником квартири АДРЕСА_1 . Договором та в силу вимог закону, обов`язок оплати житлово-комунальних послуг покладено саме на власника квартири.

Наведені представником позивача у судовому засідання доводи про фактичне користування відповідачем житлово-комунальними послугами у спірний період, як підстава покладення на нього обов`язку оплачувати такі послуги, не підтверджуються матеріалами справи та є безпідставними.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, досліджених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, то, згідно із ст. 141 ЦПК України, на судові витрати позивача, пов`язані із судовою справою, не відшкодовуються.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 13, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 1-16, 22 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 280-282, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово- експлуатаційне підприємство «ІЦорса 32» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, втрат від інфляційних процесів, 3 % річних.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «ІЦорса 32». адреса: 01113. м. Київ, вул. Євгена Коновальця. 32а. прим. 96 ЄДРПОУ 32492922.

Відповідач : ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 в РНОКПП НОМЕР_1 .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 07.05.2021 року.

Суддя Т.Г. Ільєва