Ухвала суду № 100667083, 25.10.2021, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/8003/21

Провадження №2-з/367/590/2021

УХВАЛА

Іменем України

25 жовтня 2021 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Кравчук Ю.В., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ЖИТЛОКОМ-ІРПІНЬ», третя особа: ОСББ «ЖК ВЕРСАЛЬ ПАРК», про визнання недійсним договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, -

ВСТАНОВИВ:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «ЖИТЛОКОМ-ІРПІНЬ», третя особа: ОСББ «ЖК ВЕРСАЛЬ ПАРК», про визнання недійсним договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком. Позивач просить: визнати недійсним договір №1037 від 24 лютого 2021 року про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, укладений між ТОВ «ЖИТЛОКОМ-ІРПІНЬ» з однієї сторони та співвласниками багатоквартирного будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в особі голови правління ОСББ «ЖК ВЕРСАЛЬ ПАРК» Малишева Олега Анатолійовича, з іншої сторони.

Разом із позовною заявою позивач ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії договору №1037 від 24 лютого 2021 року про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, укладеного між ТОВ «ЖИТЛОКОМ-ІРПІНЬ» з однієї сторони та співвласниками багатоквартирного будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в особі голови правління ОСББ «ЖК ВЕРСАЛЬ ПАРК» Малишева Олега Анатолійовича, з іншої сторони.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач вказує, що 24 лютого 2021 року між ТОВ «ЖИТЛОКОМ-ІРПІНЬ» та ОСББ «ЖК ВЕРСАЛЬ ПАРК» в особі голови правління Малишева Олега Анатолійовича, який діє на підставі Статуту та Протоколу Загальних зборів ОСББ «ЖК ВЕРСАЛЬ ПАРК» від 30.01.2021, укладено договір №1037 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком.

Пунктом 1.1 договору, предметом договору є надання співвласникам послуги з управління багатоквартирним будинком, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та здійснення накопичення коштів на реконструкцію, реставрацію, проведення капітального ремонту, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку. Позивач вказує, що рішення про передачу будинку на обслуговування ТОВ «ЖИТЛОКОМ-ІРПІНЬ» загальні збори не приймали, з умовами спільного договору мешканців будинку не ознайомлено, якість надання послуг погіршилась, вартість послуг безпідставно завищено, що порушує права позивача та мешканців будинку як споживача послуг обслуговування будинку, які мали надаватися за спірним договором.

Позивач вказує, що він з юридичними особами, які надають послуги з утримання будинку, договори не заключав, підписи на протоколах, рішеннях про обрання управляючої компанії не ставив, тому вважає оспорюваний договір, на підставі якого йому нараховується заборгованість за якісь послуги – недійсним.

Як стверджує позивач, якщо не вжити заходів забезпечення позову, відповідач і надалі буде нараховувати борг згідно договору, який ОСОБА_1 не укладав з відповідачем.

Таким чином, на переконання позивача, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до приписів ч.1 ст.153 ЦПК України, суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, повно, об`єктивно та всебічно дослідивши доводи позивача, суд приходить до висновку про те, що заява задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно із ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Частиною першою ст.150 ЦПК України передбачено, що позов може забезпечуватися шляхом: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини свого звернення із такою заявою.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Метою забезпечення позову, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Також, Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі №640/13156/18 (провадження №61-7314св19) зробив правовий висновок, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Як видно із матеріалів справи, позивач звернувся із позовом до відповідача, в якому просить визнати недійсним договір №1037 від 24 лютого 2021 року про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, укладений між ТОВ «ЖИТЛОКОМ-ІРПІНЬ» з однієї сторони та співвласниками багатоквартирного будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в особі голови правління ОСББ «ЖК ВЕРСАЛЬ ПАРК» Малишева Олега Анатолійовича, з іншої сторони.

У заяві про забезпечення позову позивач просить зупинити дію оспорюваного договору, оскільки відповідач і надалі буде нараховувати борг згідно договору, який, як стверджує позивач, він не укладав з відповідачем.

Із матеріалів справи видно, що 24 лютого 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОКОМ-ІРПІНЬ» та співвласниками багатоквартирного будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в особі голови правління ОСББ «ЖК ВЕРСАЛЬ ПАРК» Малишева Олега Анатолійовича, який діє на підставі Статуту та Протоколу Загальних зборів ОСББ «ЖК ВЕРСАЛЬ ПАРК» від 30.01.2021, укладений договір №1037 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком. Відповідно до п.1.6 даного договору, послуга з управління включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, догляд та утримання зелених насаджень, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньо будинкових систем, що використовуються для надання відповідної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; обслуговування систем диспетчеризації; обслуговування дитячих майданчиків, прилеглої до них території; обслуговування футбольного поля; обслуговування та утримання іншого спільного майна.

Відповідно до додатку 1 вказаного договору – Списку співвласників і площі квартир та приміщень, що перебувають у їх власності за адресою: АДРЕСА_2 , позивач є власником квартири АДРЕСА_3 .

Разом з тим, із вказаного вище договору з додатками видно, що Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК ВЕРСАЛЬ ПАРК» налічує велику кількість інших співвласників багатоквартирних будинків, розташованих за адресами: АДРЕСА_1 , які не є позивачами у даній справі, а тому зупинення дії вказаного вище договору призведе до неотримання значною кількістю інших співвласників послуг, надання яких передбачене даним договором.

Також, позивачем не підтверджено відповідними доказами твердження щодо нарахування заборгованості за даним договором.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, приходжу до висновку про те, що в заяві про забезпечення позову позивачем не наведено обґрунтованих та об`єктивних доказів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, не доведено, що невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також, що такий захід забезпечення співмірний заявленим позовним вимогам.

Заявником не було вказано обґрунтованих доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням заявлених позовних вимог та яким чином невжиття вказаного виду забезпечення позову призведе до невиконання судового рішення, з урахуванням предмету спору.

Зважаючи на наведені законодавчі положення, правові висновки Верховного Суду, суд вважає, що доводи позивача є такими, що не підтверджують необхідності вжиття заходів забезпечення позову у обраний позивачем спосіб.

Враховуючи зазначені обставини, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 149-153, 260-261 ЦПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити позивачу ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ЖИТЛОКОМ-ІРПІНЬ», третя особа: ОСББ «ЖК ВЕРСАЛЬ ПАРК», про визнання недійсним договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ю.В. Кравчук