Вирок № 100666486, 29.10.2021, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/191/19

Провадження № 1-кп/946/101/21

У К Р А Ї Н А

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

ВИРОК

Іменем України

29 жовтня 2021 року м. Ізмаїл

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

у складі: головуючого – судді Пащенко Т.П.,

розглянув у м. Ізмаїл Одеської області у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018160150002540, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Ізмаїл Одеської області, громадянина України, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

раніше судимого:

22.02.2010 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч.2 ст. 307 КК України в силу ст.ст. 69,71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 22.03.2012 року на підставі постанови Малиновського районного суду м. Одеса від 15.03.2012 року в силу ст. 81 КК України умовно-достроково на 1 рік 24 дні;

06.11.2013 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч.2 ст. 309 КК України, до трьох років позбавлення волі з випробуванням на підставі ст. 75 КК України строком 2 роки (судимість погашена);

03.08.2021 року вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області за ч.1 ст. 263 КК України до трьох років позбавлення волі з випробуванням на підставі ст. 75 КК України строком 1 рік.

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК,

сторона обвинувачення: прокурор Маріогло О.А.,

сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_1 , захисник Іосип Т.М.

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

ОСОБА_1 21.09.2018 р. у вечірній час доби, точного часу не встановлено, не маючи на те спеціального дозволу, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, знаходячись на зупинці міського транспорту по вул. Болградській в м.Ізмаїл Одеської області, точного місця не встановлено, придбав наркотичний засіб – метадон, кількісний вміст якого становить 0,049 г, який в подальшому зберігав при собі, для особистого вживання без мети збуту до 24.09.2018 року, коли в період часу з 19:15 години до 19:45 години вказаний наркотичний засіб був виявлений та вилучений в ході огляду місця події біля будинку №19 по вул. Болградській в м. Ізмаїл Одеської області.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст.309 КК, а саме незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

Формулювання статті (частин статті) КК, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

При визначенні частини статті Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальний проступок, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений ОСОБА_1 , суд враховує те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII (далі – Закон № 2617-VIII), що набирав чинності з 01.07.2020 р., до абз. 2 ч. 1 ст. 309 КК були внесені зміни, та кримінальна відповідальність за цією нормою частково пом`якшена, а частково посилена, оскільки вилучене покарання у виді позбавлення волі, але разом з цим розмір штрафу підвищений та збільшена верхня межа покарання у виді обмеження волі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Згідно ж ч. 3 ст. 5 КК, закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Отже, з урахуванням того, що Закон №2617-VIII частково пом`якшує, а частково посилює кримінальну відповідальність за ч. 1 ст. 309 КК, а також того, що кримінальне правопорушення було вчинене ОСОБА_1 до набрання вказаним законом чинності, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 4, ч. 3 ст. 5 КК, суд вважає за необхідне при ухваленні вироку відносно ОСОБА_1 керуватися положеннями ч. 1 ст. 309 КК в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності» від 15.04.2008 р. №270-VI (далі – Закон №270-VI), чинної на час вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, з урахуванням змін, внесених Законом №2617-VIII, тільки в частині пом`якшення кримінальної відповідальності.

Кримінальний кодекс України

«Стаття 309. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту (в редакції Закону №270-VI)

1.Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту –

караються штрафом від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.»

«Стаття 309. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту (в редакції Закону №2617-VIII)

1.Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту –

караються штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п`яти років.»

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Частиною 2 ст. 12 КК встановлено, що кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Санкцією ч. 1 ст. 309 КК в редакції Закону №2617-VIII передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі до трьох тисяч (тобто не більше трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі. Санкцією ж ч. 1 ст. 309 КК в редакції Закону №270-VI, чинної на час вчинення ОСОБА_1 діяння, передбачене покарання у виді штрафу в розмірі від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (що також не більше трьох тисяч). Передбачене санкцією ч. 1 ст. 309 КК в редакції Закону №270-VI покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років в силу наведеної ч. 3 ст. 5 КК не може бути застосоване судом, а тому до уваги не береться, оскільки Закон №2617-VIII в цій частині пом`якшує кримінальну відповідальність, у зв`язку з чим має зворотну дію у часі.

Отже, приймаючи до уваги санкцію ч. 1 ст. 309 КК, чинної на час вчинення діяння, та з урахуванням її редакції Законом №2617-VIII в частині, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність, то кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 309 КК є кримінальним проступком.

Обставини вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення встановлені судом шляхом дослідження сукупності доказів, обсяг дослідження яких був визначений судом з урахуванням думок учасників судового провадження в порядку, передбаченому ст. 349 КПК, у відповідності до засад кримінального провадження, передбачених ст.ст. 22, 26 КПК, таких як диспозитивність, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні повністю визнав себе винним в обсязі пред`явленого йому обвинувачення. У ході судового розгляду він детально розповів про обставини кримінального правопорушення та щиро розкаявся в його вчиненні, не піддавши сумніву обставини, викладені в обвинувальному акті, пояснивши, що перебуваючи на вул. Болградстькій в м. Ізмаїлі знайшов згорток в якому був наркотичний засіб, хотів самостійно його вжити, оскільки раніше вже вживав наркотики.

Згідно рапорту інспектора-чергового Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області, 24.09.2018 р. о 19:11 годині надійшло повідомлення на службу 102 про те, що 24.09.2018 р. о 19:10 годині за адресою: район м. Ізмаїл Одеської області, вул. Болградська, Сервіс центр «Бош», на зупинці невідомий чоловік палить, зі слів заявника марихуану. Просить поліцію, очікує на місці (а.п. 45).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 24.09.2018 р. була оглянута зупинка міського транспорту, розташована по вул. Болградській в м. Ізмаїл Одеської області на відстані 15 метрів від будинку № 19, де було виявлено громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , одягнутого в сірий піджак, клітчату сорочку та сірі джинси, який повідомив, що у нього в передньому лівому кармані піджака знаходиться наркотичний засіб – метадон, після чого в нього було виявлено полімерний згорток, в якому розташована порошкоподібна речовина білого кольору синтетичного походження, яка упакована в експпакет №ЕХРО115807 (а.п.47).

Згідно висновку експерта №2196-Х від 04.12.2018 р. надана на експертизу криміналістична речовина білого кольору, масою 0,257 г, яка знаходиться в згортку з полімерного матеріалу, відповідно до ухвали суду про призначення судової експертизи вилучений в ході огляду місця події 24.09.2018 р. біля домоволодіння №19 по вул. Болградській в м. Ізмаїл Одеської області у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено – метадон і дифенгідрамін (димедрол), який наркотичним засобом, психотропною речовиною, їх аналогом та прекурсором не являється. Кількісний вміст метадону в кристалічній речовині склав 0,049 г. (а.п.57-62).

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 26.12.2018 р. встановлено, що учасники слідчого експерименту на автомобілі «Газ-2709» д/н « НОМЕР_1 » прибули к зупинці громадського транспорту, яка розташована по вул. Болградській в м. Ізмаїл Одеської області, де ОСОБА_1 у присутності двох понятих вказав, що 21.09.2018 р. у вечірній час, знаходячись на вказаній зупинці, знайшов згорток з наркотичною речовиною – метадоном (а.п.67-68).

Відповідно до протоколу допиту підозрюваного від 26.12.2018 р. ОСОБА_1 пояснив, що психічними захворюваннями раніше не хворів, на обліку у психіатра не перебуває, на обліку у нарколога перебуває з 2016 року. На обстеженні в психіатричних лікарнях не був. Спиртні напої вживає не регулярно, наркотичні засоби вживає не регулярно. В офіційному шлюбі не перебуває, на утриманні дітей немає. За вказаною адресою проживає з матір`ю. 24.09.2018 р. біля 19:00 години, точний час не пам`ятає, він знаходився біля будинку №19 по вул. Болградській в м. Ізмаїл Одеської області, до нього підійшли працівники поліції, які згодом представилися та пред`явили свої службові посвідчення. В ході їхньої бесіди працівники поліції запитали у нього, чи є в нього про собі наркотичні засоби та заборонені предмети, на що він відповів, що у нього при собі у кишені кофти є полімерний згорток з наркотичним засобом – метадоном. Після цього він у присутності двох понятих добровільно видав співробітникам поліції вказаний наркотичний засіб, який був вилучений та упакований в експертний пакет, який в його присутності був опечатаний. Вищезазначений згорток з наркотичним засобом – метадон він знайшов 21.09.2018 р. на зупинці громадського транспорту, яка розташована по вул. Болградській в м. Ізмаїл Одеської області. Наркотичний засіб він хотів вжити сам у домашніх умовах без мети збуту (а.п. 80-82).

Таким чином, аналіз вищезазначених доказів, наданих стороною обвинувачення, дає підстави суду зробити висновок, що кожний цей доказ є належним, допустимим та достовірним. У сукупності усі вищезазначені докази є взаємопов`язаними та достатніми для висновку про те, що ОСОБА_1 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст.309 КК, а саме незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

Отже, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 309 КК, як незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання

До обставин, які відповідно до ст. 66 КК пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Стороною обвинувачення не зазначено в обвинувальному акті про наявність обставин, які відповідно до ст. 67 КК обтяжують покарання ОСОБА_1 , та які відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 91, ч. 1 ст. 92 КПК підлягають доказуванню саме прокурором. В силу положень ст. 337 КПК суд позбавлений можливості додатково встановлювати та враховувати обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 та які в обвинувальному акті не зазначені, а також які прокурором не доказувалися, оскільки це погіршить становище обвинуваченого ОСОБА_1 .

Мотиви призначення покарання

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд у відповідності до ст. ст. 65 – 67 КК враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_1 вчинив умисний кримінальний проступок у сфері обігу наркотичних засобів.

Згідно даним довідки КУ «Ізмаїльська міська центральна лікарня» від 27.11.2018 р. ОСОБА_1 з 05.10.2016 р. перебуває на диспансерному обліку у лікаря-нарколога КУ «ІМЦЛ» з діагнозом: «Психічні поведінкові розлади внаслідок вживання опіатів. Синдром залежності. Постійне вживання». У лікаря-психолога КУ «ІМЦЛ» на обліку не перебуває (а.п.69).

Відповідно до абз. 17 ч. 1 ст. 368 КПК, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно якій ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюються як дуже високі (а.п. 29 – 34).

Як вбачається з досудової доповіді згідно довідки про особу дільничного офіцера поліції ОСОБА_1 за час проживання зарекомендував себе з нейтральної сторони. Раніше притягувався до кримінальної відповідальності, схильний до вчинення правопорушень (а.п.29-34).

Отже, з урахуванням вказаних обставин та особи обвинуваченого ОСОБА_1 , його щирого каяття, активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутності обставин, що обтяжують його покарання, суд у відповідності до вимог КК та передбачених ним санкцій вважає, що винуватому ОСОБА_1 достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень буде достатнім призначення покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 309 КК в редакції Закону №270-VI, чинної на час вчинення діяння, а саме у виді ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, оскільки Законом №2617-VIII, що набрав чинності з 01.07.2020 р., розмір штрафу у санкції ч. 1 ст.309 КК значно збільшений, у зв`язку з чим в силу ч. ч. 2, 3 ст. 5 КК не має зворотну дію у часі в цій частині.

В даному випадку таке покарання як штраф в межах санкції повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, у зв`язку з чим суд не вбачає необхідності призначати більш суворе покарання з числа передбачених за вчинений кримінальний проступок, яке може бути йому призначене з урахуванням положень Загальної частини КК, а саме у виді арешту.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд також враховує те, що кримінальне правопорушення за цим вироком було вчинене ним до ухвалення вироку Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03 серпня 2021 року, яким він засуджений за ч. 1 ст. 263 КК України до трьох років позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України з випробуванням строком один рік. Враховуючи, що за вказаним вироком від 03.08.2021 р. до ОСОБА_1 було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, а за цим вироком суд дійшов висновку про призначення йому покарання, що належить відбувати реально, суд позбавлений можливості застосувати принципи поглинення, часткового чи повного складення призначених покарань та визначити остаточне покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів.

Такі висновки суду повністю співпадають з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, що викладені в абз. 2 п. 23 його постанови від 24.10.2003 р. №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до яких коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Судом встановлено, що у цьому кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 запобіжні заходи не застосовувались.

В силу ч. 4 ст. 174 КПК з набранням вироком законної сили слід скасувати накладений на підставі ухвали слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26.09.2018 р. арешт, та зазначений в ній наркотичний засіб в силу п. 3 ч. 9 ст.100 КПК слід знищити як майно, що було предметом кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконним обігом, та вилучене з обігу.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК з обвинуваченого ОСОБА_1 мають бути стягнуті на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів № 2196-Х від 04.12.2018 р. у сумі 1 430,00 грн.

Керуючись ст. ст. 369 – 371, 373 – 375, 381 – 382 КПК, суд –

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК, та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 309 КК в редакції Закону №270-VI, чинної на час вчинення діяння, з урахуванням змін, внесених Законом №2617-VIII, в частині, що частково пом`якшують кримінальну відповідальність, у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 (тисяча сімсот) гривень.

Не застосовувати принципи поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань за правилами, передбаченими ч. 4 ст. 70 КК України, за цим вироком та за вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03 серпня 2021 року, яким ОСОБА_1 засуджений за ч. 1 ст. 263 КК України до трьох років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України з випробуванням строком один рік, та вказані два вироки виконувати самостійно.

З набранням вироком законної сили скасувати накладений на підставі ухвали слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26.09.2018 р. арешт, та вилучені 24.09.2018 р. в ході огляду місця події зупинки громадського транспорту по вул. Болградській на відстані 15 метрів від будинку №19 в м. Ізмаїлі Одеської області у ОСОБА_1 полімерний згорток з кристалічною речовиною білого кольору, яка є наркотичним засобом, – знищити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи в сумі 1 430,00 грн (одна тисяча чотириста тридцять гривень нуль копійок) за реквізитами: УК у м.Одесі / Малиновський р-н / 24060300, р/р 31118115015007, код ЄДРПОУ 38016923, банк Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО) 899998, за кодом класифікації доходів бюджету 24060300 «Інші надходження» по Одеській області.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, а обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.

Суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Т.П.Пащенко