Рішення № 100666037, 20.10.2021, Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 734/1098/20

2/729/388/21 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

20 жовтня 2021 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області у складі судді Булиги Н.О., за участю секретаря – Романченко С.С., позивача – ОСОБА_1 , представника відповідача прокуратури Чернігівської області – Павлюк Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бобровиці справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Управління служби безпеки України в Чернігівській області, прокуратури Чернігівської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої посадовими чи службовими особами органу державної влади, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Державного бюджету України 240000 гривень відшкодування моральної шкоди шляхом списання в безспірному порядку на його користь з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України. Позов мотивовано тим, що 28.11.2015 Козелецьким ВП Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015270130000837 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.185 КК України та розпочато досудове розслідування; 04.01.2016 було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016270130000008 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.185 КК України та розпочато досудове розслідування; 08.11.2017 Козелецьким ВП було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017270130000807 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.125 КК України та розпочато досудове розслідування; 01.11.2018 Ніжинською місцевою прокуратурою було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018271180000257 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.367 КК України та розпочато досудове розслідування; 01.11.2018 Ніжинською місцевою прокуратурою було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018271180000258 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.367 КК України та розпочато досудове розслідування; 25.04.2018 Козелецьким ВП було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018271180000117 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.384 КК України та розпочато досудове розслідування; 10.06.2020 заступником керівника Ніжинської місцевої прокуратури було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №4202027118000087 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.384 КК України та внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №4202027118000088 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.384 КК України та розпочато досудове розслідування слідчим відділом Козелецького ВП; 27.02.2018 Козелецьким ВП було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018271180000053 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.384 КК України.

Позивач вказує, що під час досудового розслідування зазначених кримінальних проваджень йому, як потерпілому, з січня 2016 року по квітень 2020 року чинилися перешкоди у реалізації своїх прав передбачених нормами кримінального процесуального кодексу України, досудове розслідування по кримінальних провадженнях триває дуже довгий проміжок часу, є неефективним та безрезультатним, що в свою чергу порушує права позивача, оскільки стороною обвинувачення не зібрано жодних доказів, які б дали можливість встановити істину у кримінальних провадженнях та забезпечити належний захист позивача як потерпілої особи. З метою сприяння досудовому розслідуванню, позивач, як потерпілий, подавав численні клопотання до органів поліції та прокуратури про виконання слідчих дій, однак вони нехтувалися посадовими особами через несумлінне виконання обов`язків. Позивачем неодноразово оскаржувалися до суду рішення, дії та бездіяльність службових осіб, які здійснюють досудове розслідування у кримінальних провадженнях, і всі подані численні скарги були задоволені ухвалами слідчих суддів. ОСОБА_1 посилається на те, що станом на день подання позову досудове розслідування за вищевказаними кримінальними провадженнями, за виключенням провадження №12017270130000807 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КК України, обвинувальний акт у якому на початку 2019 року направлено до суду, в порушення ст.219 КПК України не завершено, про прийняті законні та обґрунтовані рішення його не повідомлено. Позивач вважає таку тривалу бездіяльність органів досудового розслідування незаконною, такою, що завдає йому значної моральної шкоди, яка виражається у сильних душевних стражданнях, оскільки держава в особі органів досудового розслідування не може захистити його порушені права. Тому, з урахуванням викладеного, позивач просив в порядку визначеному ст.1174 ЦК України, стягнути на його користь 240000 гривень, як відшкодування моральної шкоди завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю посадових осіб органів, що проводять досудове розслідування.

У судовому засідання позивач повністю підтримав свої позовні вимоги та просив їх задовольнити, а також стягнути на його користь понесені витрати на експертизу та витрати на вчинення нотаріальних дій. Додатково, просив суд врахувати ті обставини, що бездіяльність посадових осіб органів поліції, прокуратури та служби безпеки України триває і на даний час, що також завдає йому моральних страждань. На обґрунтування своєї позиції надав додаткові докази, а саме листування із зазначеними органами та ухвали слідчих суддів, які на його думку свідчать про те, що після призначення судом експертизи, 28.09.2020, протягом часу проведення експертизи (близько 10 місяців) та розгляду справи судом, по жовтень 2021 року, продовжується бездіяльність службових осіб по розслідуванню кримінальних проваджень де він визнаний потерпілим. Вважає, що завдані такою бездіяльністю страждання є для нього психотравмуючими та визначаючи розмір морального відшкодування за цей період слід виходити із висновку експертів від 18.06.2021 року, оскільки досліджувані при проведенні експертизи обставини є ідентичними обставинам, які продовжують існувати і після проведеної експертизи. Таким чином, позивач вважає, що розмір заподіяної йому моральної шкоди за період з жовтня 2020 по жовтень 2021 повинен становити 6 мінімальних заробітних плат установлених станом на час розгляду справи. Разом з тим, позивач посилається на те, що він був вимушений припинити свою підприємницьку діяльність, що також є наслідком бездіяльності службових осіб органів досудового розслідування і завдає йому моральних страждань, і вважає, що це є підставою для стягнення на його користь моральної шкоди у розмірі 3 мінімальних заробітних плат. Також ОСОБА_1 як підставу для відшкодування моральної шкоди зазначає те, що працівникам поліції та прокуратури у 2020 та 2021 роках вже було відомо про фігурантів кримінальних проваджень у яких він є потерпілим та стосовно яких розглядаються кримінальні провадження у інших судах, і у них є реальна можливість притягнути їх до кримінальної відповідальності, проте вони свідомо нехтують своїми обов`язками і внаслідок такої бездіяльності позивач також зазнає моральних страждань розмір яких оцінює у 1 мінімальну заробітну плату. Просить надані ним у судовому засіданні пояснення урахувати при ухваленні рішення.

Представник прокуратури Чернігівської області повністю заперечила проти позовних вимог із підстав викладених у відзиві на позов.

У відзиві на позов Головне управління Національної поліції в Чернігівській області вважає, що позов задоволенню не підлягає та зазначає, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про визнання незаконними дій чи бездіяльності посадових осіб органу, що здійснює досудове розслідування, та які б підтверджували завдання відповідачем моральної шкоди позивачеві, не наведено мотивів обґрунтування її розміру та не наведено підстав, які призвели до заподіяння душевних страждань позивачеві у зв`язку із незаконним діями та бездіяльністю правоохоронних органів і призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. На даний час триває досудове розслідування, відтак відсутні підстави для розгляду справи в порядку цивільного судочинства. Реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчих під час досудового розслідування в межах кримінальних проваджень не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав позивача, а тому просять відмовити у позові.

У відзиві на позов Управління служби безпеки України в Чернігівській області заперечує проти задоволення позову.Відповідач вказує, що право на відшкодування шкоди, завданої громадянинові діями органів дізнання, досудового розслідування, прокуратури і суду дає лише встановлена незаконність дій посадових осіб вказаних органів. Доказів щодо визнання дій чи бездіяльності службових та посадових осіб Управління служби безпеки України в Чернігівській області при здійсненні ними досудового розслідування кримінальних проваджень, про які йдеться у позові, незаконними позивачем не надано. Позивачем не надано доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди та доказів наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) органу державної влади та шкодою, на яку посилається позивач, не надано жодних доказів того, що ці моральні страждання виникли внаслідок дій відповідача. Відповідач вважає, що наявність ухвал слідчих суддів про скасування постанов слідчих про закриття кримінальних проваджень, про відмову у визнанні потерпілим, зобов`язання слідчих розглянути клопотання потерпілого ОСОБА_1 , не є відповідними доказами щодо доведеності усіх обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності, а лише свідчать про реалізацію потерпілим своїх прав визначених кримінальним процесуальним законом. Незгода позивача з прийнятими працівниками органу УСБУ рішеннями, не свідчить про наявність підстав для відшкодування йому моральної шкоди. Отже, за доводами відповідача, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження незаконності дій службових осіб Управління СБ України в Чернігівській області та підстав для відшкодування йому моральної шкоди у порядку визначеному ст.1176 ЦК України.

Залучена у якості відповідача прокуратура Чернігівської області у своєму відзиві просила відмовити у задоволенні позову, оскільки у позивача відсутні передумови для виникнення права на відшкодування моральної шкоди так як відсутнє рішення суду про вчинення посадовими особами органів, що здійснюють досудове розслідування кримінальних проваджень, процесуальних дій, що обмежують права чи свободи позивача, а лише таке може бути єдиним і допустимим доказом протиправності рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування. Постановлення слідчими суддями ухвал про скасування постанов слідчих про закриття кримінальних проваджень, про відмову у визнанні потерпілим, зобов`язання слідчих розглянути клопотання потерпілого ОСОБА_1 та виконати інші вимоги ст..220 КПК України, не підміняє визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності посадової чи службової особи, як вимагається ст.1174 ЦК України. Позивачем не надано доказів щодо доведеності усіх обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності та доказів обґрунтування розміру моральної шкоди.

Державна казначейська служба України не скористалася правом на надання відзиву.

У своїй відповіді на відзиви на позов, наданих Управлінням служби безпеки України в Чернігівській області, Головним управлінням Національної поліції в Чернігівській області та прокуратурою Чернігівської області, ОСОБА_1 зазначає, що у кримінальних провадженнях де він є потерпілим, численними ухвалами слідчих суддів, за наслідками розгляду його скарг на дії (бездіяльність) службових осіб органів досудового розслідування, було визнано такі дії і бездіяльність незаконними. Крім того, посилаючись на зміст своїх позовних вимог, позивач зазначає, що посадові особи безпідставно, безперервно порушували норми КПК, його права та законні інтереси як потерпілого, не виконували письмові доручення надані у кримінальних провадженнях, в результаті чого позивачем протягом п`яти років оскаржувались такі незаконні дії. Вказує, що Верховним судом було зроблено однозначний висновок про те, що ухвала слідчого судді про задоволення скарги на дії (бездіяльність) є доказом саме наявності незаконних дій, а не їх відсутності; задоволення судом скарги на дії (бездіяльність), а тим більще скасування незаконного рішення слідчого чи прокурора, можливе лише у випадку встановлення та визнання незаконних дій або бездіяльності. Позивач вважає, що відповідачами невірно трактуються норми діючого законодавства щодо відсутності у нього права на відшкодування моральної шкоди, оскільки ним до позову додано достатньо доказів, які підтверджують, що внаслідок систематичних, тривалих порушень його прав та інтересів як потерпілого у кримінальних провадженнях службовими особами органів поліції та прокуратури йому завдано значної моральної шкоди, яка розрахована за принципом умовної рівності втрачених внаслідок зазначеної ситуації благ та яка підлягає відшкодуванню у порядку ст.1174 ЦК України.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Козелецьким відділенням поліції Ніжинського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Чернігівській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12015270130000837, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.11.2015 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.185 КК України, в якому ОСОБА_1 визнано потерпілим. Досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснювалось слідчим Гламазда В.М., прокурори Великохатня С.М., Крупина Л.Г. (т.1 а.с.34-35).

Козелецьким відділенням поліції Ніжинського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Чернігівській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12016270130000008, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.01.2016 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.185 КК України, в якому ОСОБА_1 визнано потерпілим. Досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснювалось слідчим Сікачовим О.Ю. (т.1 а.с.36).

У зв`язку із досудовим розслідуванням кримінальних проваджень ОСОБА_1 як потерпілий заявляв клопотання про проведення слідчих дій, які було проігноровано слідчим. Згідно листа прокурора Великохатньої С.М від 16.08.2016, ОСОБА_1 повідомлено, що слідчим не вжито всіх передбачених кримінальним процесуальним законодавством заходів для повного всебічного та неупередженого розслідування та надано йому повторні письмові вказівки (т.1 а.с.56-57).

Систематичне невиконання слідчими та прокурорами своїх процесуальних обов`язків при здійсненні досудового розслідування кримінальних проваджень, невиконання вказівок керівництва у встановлений строк стало підставою для звернення позивача зі скаргами на бездіяльність посадових осіб до слідчого судді.

Так, із доданих до позову та досліджених судом ухвал слідчого судді Козелецького районного суду Чернігівської області вбачається, що позивачем неодноразово оскаржувалася бездіяльність слідчих у кримінальних провадженнях №12015270130000837 та №12016270130000008. Ухвалами від 29.07.2016 було зобов`язано слідчого розглянути клопотання потерпілого ОСОБА_1 (т.1 а.с.58-59).

В подальшому, 29.01.2019, здійснення досудового розслідування кримінальних проваджень №12015270130000837 та №12016270130000008 було доручено слідчому відділенню Ніжинського ВП ГУНП( т.1 а.с.111-112).

Ухвалою слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 30.12.2020 задоволено скаргу ОСОБА_1 та зобов`язано слідчого Ніжинського ВП розглянути клопотання потерпілого у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР №12016270130000008 від 04.01.2016 (т.3 а.с.76).

Судом також встановлено, що Козелецьким відділенням поліції Ніжинського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Чернігівській області здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження № 12017270130000807, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.11.2017 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.125 КК України, в якому ОСОБА_1 визнано потерпілим. В подальшому здійснення досудового розслідування було доручено слідчому відділенню Ніжинського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області, що підтверджується відповідними доказами (т.1 а.с.122-123).

Ухвалами слідчого судді від 26.02.2018, постановленими за результатами розгляду скарг потерпілого ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого у кримінальному провадженні № 12017270130000807, було визнано протиправною бездіяльність слідчого СВ Козелецького відділення поліції Ніжинського відділу поліції Головного управління Національної поліції при розгляді клопотання потерпілого (т.1 а.с.114-115).

Разом з тим, згідно ухвали слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду від 16.08.2018, зобов`язано слідчого Ніжинського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Чернігівській області розглянути клопотання потерпілого ОСОБА_1 (т.1 а.с.133). Ухвалою слідчого судді від 18.01.2019 зобов`язано керівника Ніжинської місцевої прокуратури розглянути скарги ОСОБА_1 у кримінальних провадженнях №12015270130000837 та №12016270130000008 (т.1 а.с.154-155).

Ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м.Чернігів від 16.11.2020 частково задоволено скаргу ОСОБА_1 та зобов`язано уповноважену особу Чернігівської обласної прокуратури внести до ЄРДР відомості на підставі заяви ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушенні від 02.11.2020 (т.3 а.с.79).

Ухвалою слідчого судді Козелецького районного суду від 11.04.2018, було задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано постанову слідчого СВ Козелецького відділення поліції Ніжинського відділу поліції Головного управління Національної поліції про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42018271180000053 від 27.02.2018 (т.1 а.с.118).

Як вбачається з листа Ніжинської місцевої прокуратури Чернігівської області від 10.05.2018, за недотримання розумних строків при здійсненні досудового розслідування кримінальних проваджень №12015270130000837, №12016270130000008, №12017270130000807, № 42018271180000053 слідчих у провадженнях притягнуто до дисциплінарної відповідальності (т.1 а.с.121).

Згідно висновків службового розслідування від 31.05.2019 за фактом неналежного здійснення досудового розслідування кримінальних проваджень №12015270130000837 та №12016270130000008, встановлено неналежне виконання посадових обов`язків, що виразилося у порушенні положень ст..2 КПК України в частині незабезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінальних проваджень у розумні строки (т.1 а.с.177-184).

Ухвалою слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду від 04.02.2020, було задоволено скаргу ОСОБА_1 та визнано незаконними дії керівника та слідчого Ніжинського відділу поліції Головного управління Національної поліції та зобов`язано їх розглянути клопотання ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12016270130000008 (т.1 а.с.214).

Ухвалою слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду від 05.02.2020, було задоволено скаргу ОСОБА_1 та визнано бездіяльність Ніжинського відділу поліції Головного управління Національної поліції та зобов`язано слідчого розглянути клопотання ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12015270130000837 (т.1 а.с.216).

Ухвалою слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду від 27.02.2020, задоволено чергову скаргу ОСОБА_1 та зобов`язано керівника Ніжинської місцевої прокуратури розглянути клопотання ОСОБА_1 у кримінальних провадженнях №12016270130000008 та №12015270130000837 (т.1 а.с.218).

Крім того, Ніжинською місцевою прокуратурою Чернігівської області керівництву ГУНП в Чернігівській області надсилалися листи про усунення порушень вимог кримінального процесуального законодавства при здійсненні досудового розслідування кримінального провадження №12017270130000807 та притягнення слідчих до дисциплінарної відповідальності, що підтверджується листами прокуратури Чернігівської області від 24.09.2018 та 24.10.2018 (т.1 а.с.135-136).

Відповідно до листа прокуратури Чернігівської області від 11.05.2019, прокуратурою було розглянуто скаргу ОСОБА_1 та встановлено, що досудове розслідування у кримінальних провадженнях здійснювалося з порушенням вимог кримінального процесуального закону щодо забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінальних правопорушень у розумні строки (т.1 а.с.165).

Ніжинською місцевою прокуратурою Чернігівської області на адресу ОСОБА_1 17.02.2020 було направлено відповідь на його звернення з якої вбачається, що керівництву ГУНП в Чернігівській області направлено вимогу про усунення порушень вимог кримінального процесуального законодавства при здійсненні досудового розслідування у кримінальних провадженнях №12016270130000008 та №12015270130000837 та притягнення винних службових осіб до дисциплінарної відповідальності(т.1 а.с.219-220).

На виконання ухвали слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду від 01.11.2018 про зобов`язання керівника Ніжинської місцевої прокуратури організувати внесення відомостей до ЄРДР за заявами ОСОБА_1 , 01.11.2018 Ніжинською місцевою прокуратурою Чернігівської області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості кримінальних проваджень №42018271180000257 та №42018271180000258 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.367 КК України за фактом службової недбалості прокурора Козелецького відділу Ніжинської місцевої прокуратури Великохатньої С.М. під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні №12015270130000837 та прокурора Козелецького відділу Ніжинської місцевої прокуратури Крупини Л.Г. під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні №12016270130000008 та розпочато досудове розслідування (т.1 а.с.137-138).

Згідно ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м.Чернігова від 06.12.2018, зобов`язано слідчого в ОВС СВ УСБУ в Чернігівській області розглянути клопотання ОСОБА_1 у кримінальних провадженнях №42018271180000257 та №42018271180000258 (а.с.145). Ухвалою від 26.02.2019 задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано постанову старшого слідчого в ОВС СВ УСБУ в Чернігівській області про закриття кримінального провадження внесеного до ЄРДР №42018271180000257. Ухвалою від 28.03.2019 скасовано постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №42018271180000257, а ухвалою від 04.07.2019 скасовано постанову слідчого в частині відмови провести допит свідка у кримінальному провадженні №42018271180000257 (т.1 а.с.156,160-161,185).

Ухвалами слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду від 27.05.2019 зобов`язано керівника Ніжинської місцевої прокуратури організувати внесення відомостей до ЄРДР за заявами ОСОБА_1 про кримінальні правопорушення передбачені ч. 1 ст.384 КК України за надання слідчому під час допиту неправдивих свідчень в межах кримінальних проваджень №42018271180000257 та №42018271180000258, які було виконано (т.1 а.с.167-168, 171-172).

Ухвалами слідчого судді Козелецького районного суду від 12.11.2018 зобов`язано уповноважену особу Козелецького ВП внести відомості до ЄРДР за заявами ОСОБА_1 про кримінальні правопорушення передбачені ч. 2 ст.187 та ч. 1 ст.367 КК України (т.1 а.с.142-144).

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 на адресу прокурора Чернігівської області неодноразово було направлено скарги, зокрема 26.12.2018, на недотримання строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях №12015270130000837, №12016270130000008 та скарги на бездіяльність співробітників Козелецького відділу Ніжинської місцевої прокуратури при здійсненні досудового розслідування кримінальних проваджень №42018271180000257 та №42018271180000258 (т.1 а.с.147-149).

Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м.Чернігова від 28.05.2019 задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано постанову старшого слідчого в ОВС СВ УСБУ в Чернігівській області про закриття кримінального провадження внесеного до ЄРДР №42018271180000258 (т.1 а.с.162). Також ухвалою від 30.07.2019 повторно задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано постанову старшого слідчого в ОВС СВ УСБУ в Чернігівській області про закриття кримінального провадження внесеного до ЄРДР №42018271180000258 (т.1 а.с.196).

Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м.Чернігова від 30.05.2019 задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано постанову старшого слідчого в ОВС СВ УСБУ в Чернігівській області про закриття кримінального провадження внесеного до ЄРДР №42018271180000257 (т.1 а.с.173-174). Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м.Чернігова від 28.08.2019 задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано постанову старшого слідчого в ОВС СВ УСБУ в Чернігівській області про закриття кримінального провадження внесеного до ЄРДР №42018271180000257 (т.1 а.с.198-199).

13.11.2018 Ніжинською місцевою прокуратурою Чернігівської області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості кримінальних проваджень №42018271180000268 та №42018271180000269 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.367 КК України відносно слідчих Козелецького відділу поліції Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області Сікачова О.Ю. та ОСОБА_2 та розпочато досудове розслідування (т.1 а.с.139-140).

Згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.04.2018, Козелецьким ВП Ніжинського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області внесено відомості кримінального провадження №42018271180000117 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.384 КК України (т.1 а.с.187).

Відповідно до ухвали слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду від 05.07.2019, задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано постанову слідчого Козелецького ВП про закриття кримінального провадження внесеного до ЄРДР №42018271180000117 від 25.04.2018 (т.1 а.с.188-190).

10.06.2020 заступником керівника Ніжинської місцевої прокуратури було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020271180000087 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.384 КК України та внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020271180000088 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.384 КК України та розпочато досудове розслідування слідчим відділом Козелецького ВП (т.1 а.с115-116).

Ухвалами слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду від 21.07.2020 та 22.07.2020 визнано бездіяльність слідчого Козелецького ВП при здійсненні досудового розслідування кримінальних проваджень №42020271180000087 та №42020271180000088, зобов`язано слідчого розглянути клопотання ОСОБА_1 (т.1 а.с.111-114). Ухвалою слідчого судді від 04.08.2020 скасовано постанову слідчого про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні №42020271180000088 (т.1 а.с.120-121).

Разом з тим, листом ГУ НП в Чернігівській області від 24.09.2020 ОСОБА_1 повідомлено про те, що було розглянуто його скарги щодо неналежного проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях №12015270130000837, №12016270130000008 , №42020271180000087 та №42020271180000088, та стосовно службових осіб вжито заходів реагування ( т.3 а.с.40).

Прокурором Козелецького відділу Ніжинської місцевої прокуратури 23.09.2020, в порядку п.8 ч.1 ст.36 КПК України, було направлено вимоги заступнику начальника СВ Козелецького ВП Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області про відсторонення інспектора СД Козелецького ВП Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області Клюку Т.М. та слідчого Руденко О.М. від проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях №42020271180000087 та №42020271180000088 у зв`язку із неефективним досудовим розслідуванням (т.3 а.с.42-43).

Ухвалою слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 30.12.2020 задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано постанову слідчого Козелецького ВП про закриття кримінального провадження внесеного до ЄРДР №42020271180000088 (т.3 а.с.74-75).

Судом також встановлено, що Постановою Чернігівського апеляційного суду від 13.12.2019 частково задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями службових осіб органу державної влади, що здійснює оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування та стягнуто на його користь моральне відшкодування у сумі 30000 гривень (т.1 а.с.207-209).

У зв`язку із невиконанням зазначеного рішення суду у встановлений строк, ОСОБА_1 змушений був звернутися із відповідним позовом до Чернігівського окружного адміністративного суду, рішенням якого від 02.09.2020, його позов задоволено частково та визнано протиправною бездіяльність ГУ Державної казначейської служби України в Чернігівській області щодо ненадання відповіді про результат розгляду клопотання ОСОБА_1 від 13.01.2020 про забезпечення виконання рішення суду; зобов`язано ГУ Державної казначейської служби України в Чернігівській області надати відповідно до вимог законодавства України обґрунтовану письмову відповідь на клопотання ОСОБА_1 (т.2 а.с.177-185).

Як вбачається з листа ГУ Державної казначейської служби України в Чернігівській області від 19.11.2020, рішенням дисциплінарної комісії, дії винних осіб стосовно ненадання відповіді на клопотання ОСОБА_1 від 13.01.2020 про забезпечення виконання рішення суду, класифіковано як неналежне виконання посадовими особами своїх обов`язків та притягнуто їх до дисциплінарної відповідальності (т.3 а.с. 39).

Отже, з досліджених матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до посадових осіб органів поліції та прокуратури зі скаргами на безпідставне затягування досудового розслідування у кримінальних провадженнях, порушення розумних строків, невчинення передбачених законом процесуальних дій слідчими, а також до слідчих суддів зі скаргами на бездіяльність службових осіб, які здійснювали досудове розслідування кримінальних проваджень, де потерпілим є ОСОБА_1 .

Встановлено, що день розгляду справи судом, у кримінальних провадженнях № 12015270130000837, № 12016270130000008, № 42018271180000053, № 42018271180000117, № 42018271180000257, № 4202027118000087, № 4202027118000088, № 42018271180000258 підозра нікому не вручена та обвинувальні акти не спрямовані до суду.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017270130000807 від 08.11.2017 року по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 ККУ направлено до суду на початку 2019 року.

У судовому засіданні належними та допустимими доказами доведено твердження позивача, що у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12015270130000837 від 28.11.2015 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.185 КК України протягом часу з березня 2016 по грудень 2016, з грудня 2017 по травень 2017, з жовтня 2018 по грудень 2018, органом досудового розслідування не було проведено жодної слідчої дії, лише після звернення потерпілого зі скаргами на бездіяльність слідчих ними виконувалися лише деякі вказівки посадових осіб вищих органів. У кримінальному провадженні №12016270130000008, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.01.2016, слідчі дії також проводилися із порушенням строків, що перешкоджало завершити досудове розслідування у розумні строки. У період з березня 2016 по грудень 2016, з грудня 2019 по травень 2019 у зазначеному кримінальному провадженні взагалі ніякі слідчі дії проведено не було, слідчими додаткові вказівки прокуратури не виконувалися. У кримінальному провадженні №12017270130000807, відомості про яке було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.11.2017, повідомлення про підозру особі було вручено 11.10.2018 та на початку 2019 обвинувальний акт передано до суду.

З наведених обставин справи вбачається, що ініційовані позивачем кримінальні провадження № 12015270130000837, № 12016270130000008, № 42018271180000053, № 42018271180000117, № 42018271180000257, № 4202027118000087, № 4202027118000088, № 42018271180000258 тривалий час перебувають на стадії досудового розслідування. Ним неодноразово оскаржувались дії та бездіяльність певних службових осіб, і відповідні судові рішення підтверджують наявність наведених позивачем обставин.

Відповідно до частини першої статті 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Згідно із частинами першою, шостою статті 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені цим Кодексом.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 вказував як підставу такого звернення тривале незавершення досудового розслідування за наведеними вище кримінальними провадженнями, допущення слідчими та прокурорами безпідставної тяганини, за що окремих слідчих було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а тому він вважає, що є підстави для відшкодування завданої йому незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю службових осіб органів, що проводять досудове розслідування моральної шкоди, у відповідності до вимог ч.1 ст. 23, ст.1174 Цивільного кодексу України.

Тобто, позивачем пред`явлено позов про відшкодування йому державою моральної шкоди завданої незаконними рішеннями і протиправною тривалою, протягом 2016 – 2020 років, бездіяльністю органів досудового розслідування у кримінальних провадженнях, де його визнано потерпілим.

Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Додані позивачем у ході розгляду позову до матеріалів справи як докази на підтвердження того, що бездіяльність посадових осіб органів поліції, прокуратури та служби безпеки України триває і на даний час, їх незаконні дії не припиняються, що також завдає йому моральних страждань, суд бере до уваги ухвали слідчих суддів від 30.12.2020, від 18.02.2021, від 03.03.2021, листи прокуратури від 09.03.2021, від 27.05.2021, які були подані позивачем до суду після призначення ухвалою суду від 28.09.2020 експертизи.

За змістом ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Частина 2 цієї статті визначає, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Статтею 1173 ЦК України, визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-440цс16 від 25 травня 2016 року.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести в деліктних правовідносинах наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди.

Дії (бездіяльність) саме посадових осіб Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Управління служби безпеки України в Чернігівській області, прокуратури Чернігівської області, внаслідок яких було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (ст. 11 ЦК України).

Особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до наведених вище положень ЦК України, та відповідачем у справі є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Такими органами у цій справі є посадові та службові особи Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Управління служби безпеки України в Чернігівській області та прокуратури Чернігівської області, як особи, незаконними рішеннями та бездіяльністю яких було завдано шкоду позивачеві у справі, та Казначейська служба, яка здійснює списання коштів з державного бюджету на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 25 БК України, органом, уповноваженим здійснювати безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду, є Казначейство України. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Відповідно до п.1 Положення про Державну казначейську службу України, яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року за №215, визначає Державну казначейську службу України центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Відповідно до підпункту 3 пункту 4 згаданого Положення до завдань Державної казначейської служби України віднесено здійснення безспірного списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845.

Відповідно до п.п. 35, 38 цього Порядку, Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду.

Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.

Питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами КПК України, відповідно суд загальної юрисдикції самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

Зазначене також узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 12 березня 2019р. у справі № 920/715/17, при цьому судом враховано правові позиції Верховного Суду наведені в постановах по справі № 640/3837/17 від 10 жовтня 2018р.; № 638/14260/16 від 04 липня 2018р.; в рішенні по справі № 641/2328/17 від 04 липня 2018 р.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

При цьому відповідно до положень ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У пунктах 3, 5 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року судам роз`яснено, що під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України (в редакції 2017 року), яка кореспондується з положеннями ст. 4 ЦПК України (в редакції 2004 року), здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності до положень ч. 2, ч. 3 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17, провадження № 12-208 гс18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ефективність національного засобу правового захисту за змістом статті 13 Конвенції не залежить від упевненості в сприятливому результаті провадження. Ефективність має оцінюватися за можливістю виправлення порушення права, гарантованого Конвенцією, через поєднання наявних засобів правового захисту.

Щоб вважатися ефективним і в такий спосіб відповідати статті 13 Конвенції, внутрішній засіб правового захисту повинен надати змогу компетентному національному органу як розглянути суть відповідної скарги за Конвенцією, так і забезпечити «належний захист» (рішення від 27 вересня 1999 року у справі «Сміт і Ґрейді проти Сполученого Королівства» (Smith and Grady v. The UK), заяви № 33985/96 і № 33986/96; рішення ЄСПЛ від 18 грудня 1996 року у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), заява № 21987/93). Результатом такого провадження може бути, зокрема, присудження відшкодування у зв`язку з порушенням.

У постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 554/2817/17 Верховний Суд вказав, що неефективність кримінального провадження, надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування.

У постанові від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17, провадження № 12-208 гс18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір.

Висновок про відшкодування моральної шкоди, завданої особі надмірною тривалістю досудового розслідування викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2020 року, справа № 585/724/19, провадження № 61-18673св19.

При дослідженні наданих у справі доказів судом було встановлено, що ОСОБА_1 у період з 2016 по 2020 неодноразово звертався до правоохоронних органів з клопотаннями про проведення слідчих дій у кримінальних провадженнях, про які йшлося вище, зі скаргами на бездіяльність слідчих до органів прокуратури та до суду, зі скаргами на бездіяльність прокурорів до вищих органів прокуратури. Аналізуючи відповіді, які надходили на його адресу, та ухвали слідчих суддів, можна дійти висновків, що органи досудового розслідування під час проведення досудового розслідування кримінальних проваджень проявляли бездіяльність при здійсненні посадовими особами своїх повноважень, не дотримувалися розумних строків проведення досудового розслідування. Така бездіяльність посадових осіб Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Управління служби безпеки України в Чернігівській області та прокуратури Чернігівської області спричинила позивачеві моральні страждання.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Ухвалою суду від 28 вересня 2020 року по справі було призначено судово-психологічну експертизу, проведення якої доручено експертам Житомирського відділення Київського НДІСЕ.

За результатами проведення експертного дослідження було складено висновок експерта від 18 червня 2021 року № 2772/20-25/118-126/21-25, відповідно до якого ситуація пов`язана з діями, бездіяльністю, рішеннями співробітників підпорядкованих підрозділам Головного управління Національної поліції в Чернігівській області при розслідуванні кримінального провадження №12015270130000837 у період з липня 2016 року по вересень 2020, є психотравмуючою для ОСОБА_1 . Досліджені у справі події викликали та підтримують у ОСОБА_1 прояви інтенсивних переживань морально-етичного змісту та руйнівного характеру. Це ушкоджує його особистість, тобто завдає йому моральної шкоди. Кількісний еквівалент моральної шкоди спричиненої ОСОБА_1 діями відповідачів за результатами єдиного розрахунку можливого розміру грошової компенсації може становити 27 МЗП. Ситуація пов`язана з діями, бездіяльністю, рішеннями співробітників підпорядкованих підрозділам Головного управління Національної поліції в Чернігівській області та Чернігівської обласної прокуратури при розслідуванні кримінального провадження №12016270130000008 у період з липня 2016 року по вересень 2020, є психотравмуючою для ОСОБА_1 . Досліджувана ситуація для ОСОБА_1 визначається тривалістю впливу, а також потужністю впливу на його особистість та з психологічної точки зору завдала йому моральної шкоди. Допустимим є здійснення єдиного розрахунку можливого розміру грошової компенсації за завдані ОСОБА_1 моральні страждання діями, бездіяльністю, рішеннями Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Управління служби безпеки України в Чернігівській області, Чернігівської обласної прокуратури та Державної казначейської служби і кількісний еквівалент моральної шкоди може становити 27 МЗП. Ситуація та обставини пов`язані з діями, бездіяльністю, рішеннями співробітників підпорядкованих підрозділам Головного управління Національної поліції в Чернігівській області вчинені ними при розслідуванні кримінального провадження №42018271180000053 у період з березня 2018 року по травень 2018, є психотравмуючою для ОСОБА_1 . Кількісний еквівалент моральної шкоди спричиненої ОСОБА_1 діями відповідачів за результатами єдиного розрахунку можливого розміру грошової компенсації може становити 27 МЗП. Ситуація та обставини пов`язані з діями, бездіяльністю, рішеннями співробітників підпорядкованих підрозділам Головного управління Національної поліції в Чернігівській області вчинені ними при розслідуванні кримінального провадження №12017270130000807 у період з лютого 2018 року по грудень 2018, є психотравмуючими для ОСОБА_1 . Кількісний еквівалент моральної шкоди спричиненої ОСОБА_1 діями відповідачів за результатами єдиного розрахунку можливого розміру грошової компенсації може становити 27 МЗП. Ситуація та обставини пов`язані з діями, бездіяльністю, рішеннями співробітників підпорядкованих підрозділам Головного управління Національної поліції в Чернігівській області вчинені ними при розслідуванні кримінального провадження №42018271180000117 у період з червня 2019 року по липень 2019, є психотравмуючими для ОСОБА_1 . Кількісний еквівалент моральної шкоди спричиненої ОСОБА_1 діями відповідачів за результатами єдиного розрахунку можливого розміру грошової компенсації може становити 27 МЗП. Ситуація та обставини пов`язані з діями, бездіяльністю, рішеннями співробітників підпорядкованих підрозділам Управління служби безпеки України в Чернігівській області вчинені ними при розслідуванні кримінального провадження №42018271180000257 у період з грудня 2018 року по серпень 2019, є психотравмуючою для ОСОБА_1 . Внаслідок впливу даної ситуації з психологічної точки зору ОСОБА_1 було спричинено моральні страждання. Кількісний еквівалент моральної шкоди спричиненої ОСОБА_1 діями відповідачів за результатами єдиного розрахунку можливого розміру грошової компенсації може становити 27 МЗП. Ситуація та обставини пов`язані з діями, бездіяльністю, рішеннями співробітників підпорядкованих підрозділам Головного управління Національної поліції в Чернігівській області вчинені ними при розслідуванні кримінального провадження №42020271180000087 у період з липня 2020 року по вересень 2020, є психотравмуючими для ОСОБА_1 . Внаслідок впливу даної ситуації з психологічної точки зору ОСОБА_1 було спричинено моральні страждання. Кількісний еквівалент моральної шкоди спричиненої ОСОБА_1 діями відповідачів за результатами єдиного розрахунку можливого розміру грошової компенсації може становити 27 МЗП. Ситуація та обставини пов`язані з діями, бездіяльністю, рішеннями співробітників підпорядкованих підрозділам Головного управління Національної поліції в Чернігівській області вчинені ними при розслідуванні кримінального провадження №42020271180000088 у період з липня 2020 року по вересень 2020, є психотравмуючими для ОСОБА_1 . Внаслідок впливу даної ситуації з психологічної точки зору ОСОБА_1 було спричинено моральні страждання. Кількісний еквівалент моральної шкоди спричиненої ОСОБА_1 діями відповідачів за результатами єдиного розрахунку можливого розміру грошової компенсації може становити 27 МЗП. Ситуація та обставини пов`язані з діями, бездіяльністю, рішеннями співробітників підпорядкованих підрозділам Управління служби безпеки України в Чернігівській області вчинені ними при розслідуванні кримінального провадження №42018271180000258 у період з грудня 2018 року по серпень 2019, є психотравмуючими для ОСОБА_1 . Внаслідок впливу даної ситуації з психологічної точки зору ОСОБА_1 було спричинено моральні страждання. Кількісний еквівалент моральної шкоди спричиненої ОСОБА_1 діями відповідачів за результатами єдиного розрахунку можливого розміру грошової компенсації може становити 27 МЗП. Ситуація та обставини пов`язані з діями, бездіяльністю, рішеннями співробітників підпорядкованих підрозділам Державної казначейської служби України вчинені ними при виконанні постанови Чернігівського апеляційного суду від 13.12.2019 у справі №734/66/19 у період з 13 грудня 2019 року по 02 вересня 2020, є психотравмуючими для ОСОБА_1 . Внаслідок впливу даної ситуації з психологічної точки зору ОСОБА_1 було спричинено моральні страждання. Кількісний еквівалент моральної шкоди спричиненої ОСОБА_1 діями відповідачів за результатами єдиного розрахунку можливого розміру грошової компенсації може становити 27 МЗП (т. 3 а.с. 89-150).

Висновком експерта встановлено наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправними діями, бездіяльністю відповідачів Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Управління служби безпеки України в Чернігівській області, прокуратури Чернігівської області, Державної казначейської служби України та вину відповідачів у її заподіянні.

Таким чином, проведеною експертизою підтверджено, що позивачу була заподіяна моральна шкода. До того ж, сам по собі факт тривалого провадження досудового розслідування кримінальних проваджень, свідчить про відсутність ефективного захисту, і зумовлює моральні страждання фізичної особи, яка звернулась з позовом до суду.

Також, у результаті проведеної експертизи було визначено розмір моральної шкоди, яку завдано рішеннями, діями (бездіяльністю) посадових осіб відповідачів, а саме: 27 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент ухвалення рішення судом. Так, на день розгляду справи, мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2021 року, відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік», становить 6000 гривень, таким чином суд погоджується із розрахунком експерта та вважає, що розмір завданої моральної шкоди, що підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача, може становити 162000 гривень.

Безумовно, моральну шкоду неможливо компенсувати в повному обсязі, оскільки немає і не може бути точних критеріїв майнового вираження щиросердечного болю, честі, гідності особи, тому будь-який її розмір буде мати суто умовне вираження. Критерії оцінки, якими можна керуватися при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, різноманітні.

Отже, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що ОСОБА_1 визнано потерпілим у кримінальних провадженнях, йому тривалий час довелося захищати свої порушені права, оскаржувати дії службових осіб органів досудового розслідування: щодо нерозгляду його клопотань, заявлених під час досудового розслідування, щодо непроведення у встановлені строки слідчих дій, щодо невиконання рішення суду, а також враховуючи, що позивачем доведено, зокрема, і проведеною в межах розгляду справи експертизою, що внаслідок дій (бездіяльності) саме посадових осіб Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Управління служби безпеки України в Чернігівській області, прокуратури Чернігівської області, Державної казначейської служби України йому було спричинено моральні страждання, визначаючи розмір моральної шкоди з урахуванням характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, виходячи із засад розумності і справедливості, суд доходить висновку про часткове задоволення позову та стягнення з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 186000 гривень. При цьому, суд частково погоджується із твердженням позивача, що порушення його прав як потерпілого у кримінальних провадженнях відповідачами продовжувало тривати і у період після призначення судом експертизи та надходження висновку експерта до суду і розгляду справи судом, протягом жовтня 2020 року по жовтень 2021 року, що підтверджується доданими листами вищих органів досудового розслідування та ухвалами слідчих суддів, і зазначені порушення прав є ідентичними обставинам, які досліджувалися експертом та є психотравмуючими, такими що продовжують завдавати моральних страждань позивачеві, і вважає, що за вказаний період розрахунок моральної шкоди з урахуванням засад виваженості, розумності та співмірності може становити 4 мінімальні заробітні плати. Решту тверджень наданих позивачем в судовому засіданні в обґрунтування завдання йому моральної шкоди суд не приймає за їх недоведеністю.

Згідно п.9 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частинами 1 та 3 ст 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов`язані з проведенням експертизи.

Частини 1 та 2 ст.134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Оскільки позивачем, при подачі позову до суду не було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку із розглядом справи, то суд відмовляє йому у відшкодуванні витрат на проведення експертизи та витрат на нотаріальну дію, що відповідає вимогам ч.2 ст.134 ЦПК України.

Ураховуючи викладене, керуючись ст.ст. 23, 1167, 1174 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 134, 141, 258, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Управління служби безпеки України в Чернігівській області, прокуратури Чернігівської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої посадовими чи службовими особами органу державної влади, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 186000 (сто вісімдесят шість тисяч) гривень, шляхом зобов"язання Державної казначейської служби України здійснити безспірне списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - через Бобровицький районний суд) шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , житель АДРЕСА_1 .

Відповідачі: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, місцезнаходження: м. Чернігів, пр-т.Перемоги,74, індекс 14000.

-Управління служби безпеки України в Чернігівській області, місцезнаходження: м. Чернігів, вул.Шевченка,28, індекс 14000.

-Прокуратура Чернігівської області, місцезнаходження: м. Чернігів, вул. Князя Чорного,9, індекс 14000.

-Державна казначейська служба України, код ЄДРПОУ 37567646, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бастіонна, 6, індекс 01601.

Суддя Н.О.Булига

Повний текст рішення складено 29 жовтня 2021 року