Рішення № 100662049, 29.10.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/10729/21

2-а/357/212/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29 жовтня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Сокур О. В.,

позивача - ОСОБА_1

розглянувши в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції Київської області капрала поліції Заремби Олександра Володимировича, Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції Київської області про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адмінінстративним позовом до поліцейського Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції Київської області капрала поліції Заремби Олександра Володимировича, Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції Київської області про скасуваня постанови, мотивуючи тим, що 30 серпня 2021 року поліцейським Батальйону патрульної поліції м. Біла Церква УПП Київської області капралом поліції Зарембою Олександром Володимировичем (далі Відповідач-1) відносно нього винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 4821 10 (далі - Постанова).

Відповідно до винесеної Постанови він визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП України.

Як зазначено в Постанові, 29 серпня 2021 року о 23 год. 46 хв. в м. Біла Церква по вул. Карбишева, 53, він керував ТЗ Сузукі Сепія в стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи позбавленим права керування ТЗ Білоцерківським міськрайонним судом Київської області від 13 листопада 2020 року, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП. Йому поставлено в обов`язок сплатити грошовий штраф у розмірі 20 400, 00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 КУпАП відповідальність настає за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Тобто, з об`єктивною стороною даного правопорушення є керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування.

Вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАГІ є незаконним, необгрунтованим та недоведсним, а тому Постанова винесена за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт порушення ним Правил дорожнього руху, тому підлягає скасуванню.

Підтверджує той факт, що відповідно до постанови Білоцерківського міськрайоного суду Київської області від 13 листопада 2020 року він був позбавлений права керування транспортними засобами на строком на один рік.

29 серпня 2021 року, близько 23 год. 46 хв. він дійсно знаходився по АДРЕСА_1 , разом зі своїми знайомими, кумами, дружиною, де вони спілкувалася, не порушуючи громадського порядку. При цьому, він сидів на мопеді марки Suzuki Sepia, через те, що йому важко стояти, так як має хворобу колін. Даний мопед йому не належить, у власності та у користуванні мопеда у нього не має. В період позбавлення його керування транспортними засобами, ними не керує, хоча має легковий автомобіль. Вказаний вище мопед належить його знайомому.

Згодом до них під`їхав автомобіль, як йому зараз відомо з працівниками «Муніципальної варти». Один з них підійшов до нього, став кричати, і схопив мопед за кермо, внаслідок чого він упав з мопеда, та отримав тілесні ушкодження. Згодом приїхали працівники Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква. На місці вказаної події Відповідачем - 1 було винесено щодо нього оскаржувану Постанову.

В зв`язку з тим, що він не керував мопедом, лише сидів на ньому, вважає, що нести відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП він не повинен.

Просив суд постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 4821 10 від 30 серпня 2021 року скасувати, а провадження по справі закрити ( а. с. 1-5 ).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2021 року, головуючим суддею визначено Орєхова О.І. ( а. с. 9 ) та передані матеріали для розгляду.

Ухвалою судді від 14.09.2021 року постановлено відкрити провадження у даній справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судов езасідання у справі на 12 годину 00 хвилин 24 вересня 2021 року ( а. с. 14-15 ).

24 вересня 2021 року судове засідання було відкладено на 28 жовтня 2021 року ( а. с. 17 ).

12 жовтня 2021 року за вх. № 47826 судом отримано відзив на позовну заяву, в якій просили суд у позові ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Відзив обгрунтован наступним.

Відповідно до винесеної відповідачем Постанови, 29.08.2021 року о 23 год 46 хв. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Сузукі Сепія без номерного знаку, за адресою АДРЕСА_1 , в стані алкогольного сп`яніння, будучи позбавленим права керування транспортним засобом, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2020 року, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Керуючись ст. 35 Закону України про Національну поліцію поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив правила дорожнього руху.

У даному випадку позивач був зупинений екіпажем Муніципальної варти, після чого здійснив невдалу спробу втечі за допомогою мопеду Сузукі Сепія . На місце події був викликаний екіпаж патрульної поліції, яким були оформлені матеріали за ч. 2 ст. 130 КУпАП (протокол серії ААБ № 143825 від 30.08.2021, адміністративна справа №357/10734/21, витяг з інформаційної бази ІПНП «АРМОР» додається) та за ч. 4 ст. 126 КУпАП. Події фіксувались на нагрудну камеру поліцейського 01972, відео додається до відзиву.

Під-час складання матеріалів за ч. 2 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 було встановлено, що водій позбавлений права керувати транспортним засобом. На водія були складені адміністративні матеріали за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Доказами в даному випадку являються відеозаписи з нагрудної камери працівників Муніципальної варти, яке поліцейський досліджував в присутності позивача (відеозапис 01972@2021083003012210 01 хв. 50 сек. та відеозапис 01972@2021083003563710 з 00 хв. 01 сек). Під-час спілкування із позивачем та його оточенням, одна із жінок повідомила, що вони приїхали до магазину (відеозапис 01972@2021083002562210 01 хв. 01 сек.). Окрім того сам позивач під-час розмови зізнався, що дійсно керував транспортним засобом (відеозапис 01972@2021083003363710 02 хв. 37 сек.) зокрема повідомив «я їх бачив, машина стояла (екіпаж муніципальної варти), я тільки під`їхав, тут зупинився, не ховався, не тікав). Крім того на відео з камери поліцейського можна побачити як неодноразово позивач просив виключити відеозйомку щоб «домовитись на місці».

Оцінивши докази у справі про адміністративне правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши значність вчиненого правопорушення, заслухавши пояснення позивача, відповідач, керуючись законом та правосвідомістю, постановив визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400 грн. 00 коп. (двадцять тисяч чотириста), що в межах санкції даної статті. Після чого у присутності позивача було винесено Постанову, з якою надалі позивача було повідомлено про порядок оскарження Постанови, та наслідки її невиконання, передбачені ст.ст. 307, 308 КУпАП. Позивач поставив підписи та отримав примірник Постанови.

До даного відзиву з боку відповідача було долучено диск з записом подій, що мали місце 30.08.2021 року.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовну заяву, надав пояснення аналогічні викладеним в ній та просив позов задовольнити, оскільки ним не було порушень правил дорожнього руху, а оскаржувана постанова винесена відповідачем безпідставно. Також, просив судові витрати залишити за ним.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи свідчать наявні поштові повідомлення про вручення, які отримані відповідачами завчасно.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заяв та клопотань з боку відповідачів на адресу суду не надходило.

Оскільки відповідачі не з`явилися в судове засідання, будучи належним чином повідомленими, судом отримано відзив на адміністративний позов, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відстуності відповідачів враховуючи позицію викладену у відзиві на адміністративний позов та надання аналізу долучених до відзиву доказів.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивачем не було порушено строк для звернення до суду, що підтверджується матеріалами справи, так як позивач звернувся до суду з позовом про оскарження постанови від 30.08.2021 року, 08.09.2021 року, що підтверджується поштовим конвертом, який міститься в матеріалах справи ( а. с. 8 ), тому позивач звернувся до суду у строки передбачені вимогами статті 286 КАС України, тобто в десятиденний строк.

Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що 30 серпня 2021 року позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

В оскарженій позивачем постанові зазначено, що 29 серпня 2021 року о 23 год. 46 хв. в м. Біла Церква по вул. Карбишева, 53, ОСОБА_1 керував ТЗ Сузукі Сепія в стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи позбавленим права керування ТЗ Білоцерківським міськрайонним судом Київської області від 13 листопада 2020 року, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП. Прийняте по справі рішення: застосувати адміністративне стягненя - штраф у розмірі 20 400, 00 грн. ( а. с. 6 ).

Оскаржувальна постанова про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, Серія БАА № 482110 була винесена 30.08.2021 року поліцейським Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції Київської області капралом поліції Зарембою Олександром Володимировичем.

Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності ( ст. 7 КУпАП).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п. 8 ч.1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення ПДР, зокрема правопорушення передбачені ч. 3 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з статтею 31 Закону № 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Так, 26.04.2018 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17, адміністративне провадження №К/9901/18195/18 (ЄДРСРУ № 73700356) вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Окремо необхідно наголосити, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Звертаючись до суду з відзивом на адміністративний позов позивача, в обгрунтуванні правомірності винесення оскаржуваної постанови, відповідач надав відеозапис з наргудної камери поліцейського 01972.

Так, в оскаржуваній постанові в п. 7 зазначено, що до постанови додається: відеозапис з наргудної камери поліцейського 01972.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу ( ст. 283 КУпАП ).

Отже, такий доказ має бути обов`язково вказаний у постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення зафіксоване як в автоматичному режимі так і не в автоматичному режимі.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду в постанові від 15 листопада 2018 року у справі №524/5536/17.

Тобто, у постанові про порушення ПДР обов`язково має бути вказано технічний засіб, за допомогою якого здійснено фото- чи відеозапис порушення.

Зазначена правова позиція також міститься і в постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 524/9716/16-а.

Отже, відеозапис, поданий на підтвердження факту порушення правил дорожнього руху, є належним доказом, якщо в постанові є посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15.11.2018 року у справі № 524/5536/17.

Оглянуті в судовому засіданні два диски з записами з нагрудної камери поліцейського та в нарадчій кімнаті, останні не містять відомостей про порушення позивачем правил дорожнього руху, оскільки вони не відображають відомостей про вчинення правопорушення з боку позивача, а лише містить процесуальну послідовність винесення постанови.

Тому, суд не може погодитися з доводами відповідача, що доказами порушення позивачем правил дорожнього руху є відеозаписи з нагрудної камери поліцейського, якщо вони не відображають відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність винесення постанови.

Вказаний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.07.2019 року у справі №216/5226/16- а.

Не заслуговують доводи і відповідача у відзиві на адміністративний позов, що позивач визнавав свою провину, так як визнання вини у вчиненні порушення ПДР за відсутності інших доказів не може бути достатнім доказом такого порушення.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові ВС/КАС у справі № 177/525/17 від 08.07.2020 року.

Крім того, сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.

Зазначена правова позиція міститься в постанові ВС/КАС від 15 травня 2019 року у справі № 537/2088/17.

Навпаки, оглянуті в судовому засіданні відеозаписи не містять такого визнання, на одному з відеозаписів позивач зазначає, що він прийшов, а не приїхав за адресою: м. Біла Церква, вул. Карбишева, 53.

Отже, сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Саме до такого висновку дійшов Верховноий Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26.04.2018 року у справі №338/1/17.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів:(п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05;п,53 Рішення ЄСПЛ у справі «ОСОБА_3 проти України» від 15.10.2010 р., заява №38683/06; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04).

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 73 цього Кодексу зазначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Стаття 75 КАС України зазначає, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищевикладеного, за вказаних обставин, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП відносно позивача підлягає закриттю.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі.

Розмір судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таку позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020 року у справі № 543/775/17 (провадження №11-1287апп18).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 458,54 гривень, що підтверджується наявною квитанцією в матеріалах справи від 08.09.2021 року ( а. с. 7 ).

Таким чином, враховуючи те, що позов підлягає задоволенню, підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 458,54 гривень на користь позивача, який був понесений останнім.

Однак, в судовому засіданні позивач просив понесені ним судові витрати залишити за ним.

Тому, враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, про можливість віднесення судових витрат за рахунок позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 55 Конституції України, ст. 2, 5, 6-10, 20, 72, 73, 75, 76, 77, 90, 122, 139, 159, 205, 229, 241-246, 255, 268, 286, 295, 297 КАС України, ст. ст. 7, 9, 247, 251, 252, 288, 289, 293 КУпАП, Законом України «Про Національну поліцію», Законом України "Про судовий збір", суд, -

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції Київської області капрала поліції Заремби Олександра Володимировича, Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції Київської області про скасування постанови, - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія БАА № 482110 від 30.08.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , - закрити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених ст. 286 КАС України можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач: Поліцейський Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції Київської області капрал поліції Заремба Олександр Володимирович ( адреса місцезнаходження: 09109, Київська область, м. Біла Церква, вул. Сухоярська, буд. 18-А );

Відповідач: Батальйон патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області ( адреса місцезнаходження: 09109, Київська область, м. Біла Церква, вул. Сухоярська, буд. 18-А, ЄДРПОУ: 40108646 ).

Повний текст судового рішення складено 29 жовтня 2021 року.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов