Рішення № 100661881, 25.10.2021, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/6141/19

Провадження № 2/159/19/21

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2021 року м. Ковель

Ковельський міськрайсуд Волинської обл.

в складі: головуючого - судді Логвинюк І.М.,

з участю: представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження (усного) в м. Ковелі Волинської обл. цивільну справу за позовом підприємства теплових мереж «Ковельтепло» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті комунальних послуг,

в с т а н о в и в:

Позивач 29.10.19 р. звернувся до суду з вказаним вище позовом (т. 1, а. с. 2, 3), просить стягнути на його користь з відповідача 7 660 грн, 70 коп. заборгованості по оплаті за надані житлово – комунальні послуги, що виникла за станом на 01.10.19 р. за період з жовтня 2018 р. по вересень 2019 р.. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що він надає послуги з теплопостачання у кв. АДРЕСА_1 , власницею якої є відповідач. Покликаючись на п. 2 ч. 1, ст. ст. 5, 7, 9 Закону України «Про житлово - комунальні послуги», ч. 1 п. 30 Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі – Правила), затверджених постановою КМ України № 630 від 21.07.05 р., ст. ст. 11, 526 ЦК України, зазначає, що нарахування за послуги з централізованого опалення (далі – ЦО) квартири відповідача провадилось за показами теплового лічильника, встановленого у житловому будинку АДРЕСА_2 в опалювальний період - з вартості 1 Гкал пропорційно опалювальній площі приміщення – 44, 9 кв. м. (п. 12 Правил). Однак відповідач свої зобов`язання по оплаті за житлово – комунальних послуг належно не виконала і за станом на 01.10.19 р. виникла заборгованість в сумі 7 660 грн, 70 коп. за період з жовтня 2018 р. по вересень 2019 р. включно. Відповідач не реагує на його неодноразові нагадування про необхідність погашення боргу. Зазначає, що несвоєчасні розрахунки споживачів за теплову енергію призводять до неможливості оплати ним як держпідприємством за спожиті обсяги енергоресурсів /газ, електроенергію/, податків до бюджету, що ставить під загрозу нормальну його діяльність по наданню якісних послуг споживачам; може спричинити надзвичайно кризову ситуацію в життєдіяльності м. Ковеля Волинської області. 25.07.19 р. він звернувся до Ковельського міськрайсуду Волинської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 7 660 грн, 70 коп., за якою 03.09.2 098 р. у справі № 159/4 198/19 було видано судовий наказ про стягнення такої заборгованості та судових витрат в сумі 192 грн, 10 коп.. Однак за заявою відповідача як боржниці у вказаній вище справі 24.09.19 р. у справі № 159/4 198/19 Ковельським міськрайсудом Волинської області було постановлено ухвалу про скасування такого судового наказу. Тому вбачає підстави для врахування суми судового збору, сплаченого при подачі заяви про видачу судового наказу до суми судового збору, понесеного ним у розглядуваній справі. Просить позов задовольнити.

Провадження у справі відкрито за ухвалою суду від 14.11.19 р. (т. 1, а. с. 12).

Копію вказаної вище ухвали суду та копію позовної заяви з доданими до неї документами відповідачем було отримано під розпис 26.11.19 р. (т. 1, а. с. 16).

За ухвалою суду від 29.11.19 р. суд перейшов до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (т. 1, а. с. 19).

06.12.19 р. відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву (т. 1, а. с. 26 – 30), обґрунтований тим, що позов не визнає у повному обсязі, так як послуги позивача неякісні, вартість їх завищена. Вона, дійсно, є власником вказаної вище квартири, що розташована на 5 – му поверсі будинку, у якому відсутнє технічне горище, тому у холодну пору багато тепла виводиться через стелю, що є одночасно покрівлею; опалення ж її квартири має бути більш інтенсивним. Якість послуг позивача її не влаштовує, так як мають місце часті перебої теплопостачання, занизькою є температура приладів опалення – на дотик; температура повітря у квартирі протягом опалювального сезону є заниженою. Вартість послуг опалення, первинним енергоносієм для якого позивач використовує значно дешевші, порівняно з газом, дрова, є завищеною і не відповідною якості. Звернення до аварійної служби позивача з вимогою надання послуг належної якості, припинення неналежного надання послуг залишились без реагування. Вважає, що це вказує на факт зловживання позивачем монопольним становищем на місцевому ринку централізованого теплопостачання. Покликаючись на ч. 3 ст. 538 ЦК України, зазначає, що між сторонами не укладено договору про надання послуг з централізованого теплопостачання, з якого вбачались би безсумнівно її обов`язки. Покликаючись на ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово - комунальні послуги», зазначає, що так як послуги позивача є неякісними та їх вартість завищена, вона вирішила від них відмовитись і облаштувати квартиру автономною індивідуальною системою теплопостачання з врахуванням ст. ст. 15, 18, 19, 24 Закону України «Про теплопостачання», ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів». 29.10.18 р. вона звернулась до позивача із заявою - повідомленням про зміну власника вказаної вище квартири; про дострокове розірвання з 16.10.18 р. договору № 1 – 03 661 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, укладеного 24.07.18 р. між позивачем та попереднім власником цієї квартири - ОСОБА_4 ; про підтвердження її права на вибір джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій; просила відключити опалення у кухні та у кімнатах квартири шляхом перекриття та опломбування кранів перед приладами опалення; укласти з нею тимчасовий договір на ЦО санвузла квартири опалювальною пл. 3, 9 кв. м.; узгодити і укласти з нею договір на опалення місця загального користування сходової клітки під`їзду № 3 буд. АДРЕСА_2 . Заяву мотивувала тим, що технічно є можливим відключення квартири від ЦО; технічно неможливим є лише відключення приладу опалення у санвузлі квартири до повного відключення квартири у міжопалюваний сезон за робочим проектом на реконструкцію системи опалення квартири. У відповіді позивача від 02.11.18 р. № 2 485 було проігноровано таку її заяву в частині підтвердження її права; відключення опалення у кухні та кімнатах квартири; укладення з нею тимчасового договору на ЦО санвузла квартири. Тому вона 08.11.18 р. повторно письмово звернулась до позивача, вказавши на факт обману споживача при закладенні у ціну одиниці теплової енергії вартості природного газу як первинного енергоносія замість фактично використовуваного набагато дешевшого – дров. На це вона 12.11.18 р. отримала відповідь лише з підтвердженням позивачем факту відключення від мережі ЦО інших приміщень у буд. АДРЕСА_2 . Тому вважає, що позивач, зловживаючи своїм монопольним становищем, насильно утримує її на своєму ринкові послуг. Покликаючись на постанову КМ України від 07.06.17 р. № 406 (далі – постанова КМ України), зазначає, що, виходячи зі змісту п. 3 постанови КМ України, з 10.11.18 р. переобладнання системи опалення квартири із централізованого на автономне індивідуальне не потребує спецдозволів і проводиться за робочим проектом, розробленим на підставі техумов. Однак позивач протиправно відмовляється видати техумови для розробки проекту переобладнання опалення її квартири з централізованого на автономне індивідуальне. 06.11.18 р. вона звернулась до позивача із запитом на інформацію про кількість квартир та нежитлових приміщень у вказаному вище житловому будинку; у м. Ковелі Волинської області, відключених законно від мережі ЦО і облаштованих автономними системами теплопостачання, на що отримала відповідь від 08.11.19 р. № 2 511, що таких у будинку – 1 – 2, у числі яких – салон краси. Покликаючись на ст. ст. 21, 48 Конституції України, зазначає про дискримінацію її права на вибір джерела теплопостачання. Покликаючись на абз. 3 ч. 2 ст. 17, п. п. 1, 2 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово - комунальні послуги», ч. 3 ст. 303 ЦК України, зазначає, що домовленості між сторонами про надання (неякісних) послуг не було, тому позивачеві не належить право вимоги за позовом. Статус позивача є невизначеним, так як він вказує у позовній заяві, що є комунальним та державним підприємством одночасно. Позивач має подати докази про те, що зробив все для укладення з нею договору про надання послуг з ЦО квартири; довести походження спірної суми, факт надання конкретної послуги, підставність своїх вимог. Покликаючись на ДСТУ 4163 – 2003 «Вимоги до оформлювання документів», п. 3.15 ДСТУ 2732: 2004 «Діловодство і архівна справа»,ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні», зазначає, що поданий позивачем розрахунковий лист не є належним доказом і зрозумілим розрахунком заборгованості. Просить у задоволенні позову відмовити.

Копію відзиву на позовну заяву позивачем отримано під розпис 09.12.19 р..

10.12.19 р. позивачем подано суду та до суду надійшла 17.12.19 р. відповідь позивача на відзив на позовну заяву (т. 1, а. с. 47 – 50), обґрунтована, з покликанням на п. 2 ч. 1 ст. 5, ст. ст. 7, 9 Закону України «Про житлово – комунальні послуги», ст. ст. 526, 322 ЦК України, тим, що між сторонами після придбання 16.10.18 р. відповідачем вказаної вище квартири у власність, склались фактичні правовідносини з приводу надання теплової енергії. Позивач надавав, а відповідач – користувалась послугами з постачання теплової енергії. За період опалювального сезону 2018 р. – 2019 р. позивач письмово не скаржилась з приводу якості його послуг. Ним було надіслано відповідачеві 2 прим. договору № 1 – 03 661 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 29.10.18 р. з супровідним листом з вих. № 2 485 з пропозицією укладення такого договору. Однак відповідач відмовилась від пропозиції, надавши відповідь від 08.11.18 р.. Покликаючись на судову практику, зазначає, що ним надано докази реального надання послуг на спірну суму. Відповідно до схеми теплових мереж котельні по АДРЕСА_3 , будинок АДРЕСА_2 під`єднаний до централізованої системи опалення. Нарахування за послуги ЦО квартири відповідача за показами теплового лічильника будинку за затвердженими тарифами на теплову енергію для населення у опалювальний період проведено, виходячи з вартості 1 Гкал пропорційно опалювальній площі квартири – 44 кв. м.. Відповідач не зверталась до нього з приводу правильності нарахування плати за надані послуги. Покликаючись на п. 25 Правил, п. 2. 5 Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Мінрегіонрозвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України № 169 від 26.07.19 р., що прийнятий після втрати 17.09.19 р. чинності Порядком, затвердженим наказом Мінбудархітектури та житлово – комунального господарства України від 22.11.05 р. № 4, зазначає, що відповідачем не надано доказів про відключення її квартири у встановленому чинним законодавством порядку від системи ЦО. Покликаючись на ст. 383 ЦК України, судову практику, п. 7 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про житлово – комунальні послуги», зазначає, що споживач має право встановити у своєму помешканні індивідуальне опалення лише з дотриманням вимог чинного законодавства. Покликання відповідача на постанову КМ України № 406 від 07.06.17 р. «Про затвердження переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію», вважає некоректним.

Копію відповіді позивача на відзив на позовну заяву відповідачем отримано під розпис 16.12.19 р..

19.12.19 р. до суду надійшло заперечення відповідача на відповідь на відзив (т. 1, а. с. 55 – 61), обґрунтоване тим, що вона заперечує існування фактичних договірних відносин між сторонами. Покликаючись на ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово – комунальні послуги», п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України, зазначає, що між сторонами не укладено договору та позивач не звертався до суду з позовом про спонукання її до укладення договору чи визнання договору укладеним. Покликаючись на ч. ч. 1, 3 ст. 206 ЦК України, зазначає, що оскільки позивач не надавав їй послуг належної якості, то вона не оплачувала неякісні послуги і заявляла про небажання отримувати їх; неодноразово письмово відмовлялась від отримання неякісних послуг за завищеною ціною. Покликаючись на ч. 1 ст. 901, ч. 3 ст. 538 ЦК України, зазначає, що позивач не має права вимоги за позовом. Якість послуг позивача її не влаштовує: часті перебої теплопостачання, низька температура приладів опалення, занижена температура повітря у приміщеннях її квартири протягом опалювального сезону. Має місце використання позивачем дешевшого теплоносія, ніж природний газ. Її звернення у аварійну службу позивача з цього приводу не мали реагування. Позивач у відповіді на відзив не заперечує факти неякісного опалення, її неодноразових усних звернень у аварійну службу. Вона неодноразово, починаючи з жовтня 2018 р. зверталась до позивача письмово з приводу тимчасового відключення, повного відключення її квартири від мережі ЦО, вказуючи однією з причин низьку якість опалення. У відповідях позивач не заперечував неналежної якості опалення, але і не направляв своїх представників у її квартиру для перевірки якості послуги, встановлення причин її неякісності, чим визнав факт неналежної якості опалення. Не заперечивши використання ним дров для опалення, позивач визнав захищеність тарифу на оплату за ЦО. Вона, з огляду на низьку якість та завищену вартість послуг позивача, вирішила відмовитись від них і облаштувати свою квартиру автономним індивідуальним опаленням, так як таке право має. Тому вона 29.10.18 р. звернулась до позивача зі зверненнями (заявами), що були проігноровані. Покликаючись на постанову КМ України № 406 від 07.06.17 р., якою затверджено Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, зазначає, що з 10.11.18 р. переобладнання квартири з ЦО на автономне індивідуальне не потребує спецдозволів і провадиться за робочим проектом, розробленим на підставі техумов. Однак позивач відмовився видати такі для розробки проекту переобладнання опалення її квартири з незаконною корисливою метою. Вважає некоректним покликання позивача на Порядок, затверджений наказом Мінбудархітектури та житлово – комунального господарства України від 22.11.05 р. № 4, так як він не регламентував процедуру відключення окремих квартир багатоквартирних будинків від мереж ЦО. Вважає покликання позивача на наявність у власників інших квартир багатоквартирного будинку права надавати згоду на відключення окремих приміщень будинку від ЦО, неправильним. Покликаючись на ст. ст. 21, 24, 48 Конституції України, ст. ст. 2, 6, 8, 25 Загальної декларації прав людини, зазначає, що інформацією про кількість відключених від системи ЦО квартир (будинків) позивач дискримінує її як споживача. Закон України «Про житлово – комунальні послуги», на який покликається позивач, набрав чинності після виникнення спору між сторонами і застосовуватись у справі не може з врахуванням ст. 58 Конституції України, ст. 5 ЦК України. Покликаючись на абз. 3 ч. 2 ст. 17, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово – комунальні послуги», ч. 3 ст. 303 ЦК України, зазначає, що має сумнів у визначеності статусу позивача; позивачем не надано доказів на підтвердження своїх вимог, а надані ним документи не відповідають вимогам чинного законодавства. Ряд доказів позивач подав з пропуском строку на їх подання; позов не є доведеним.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві; надала суду пояснення, аналогічні доводам позовної заяви та відповіді на відзив на позовну заяву; просить позов задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання представник позивача – ОСОБА_5 - не з`явилась, хоча є належно повідомленою. Причини неявки суду не повідомила. Заяви про відкладення розгляду справи до суду не подала.

У судовому засіданні відповідач та її представник, кожен зокрема, позову не визнали та надали суду пояснення, аналогічні доводам відзиву на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву. Просять у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На думку суду, розгляд справи можливий у відсутності представника позивача та відповідача – Канашкової О.М..

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та її представника, показання свідків, дослідивши письмові докази, зібрані у справі, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підставні та підлягають до повного задоволення.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно ч. 2, 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов`язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться – до початку розгляду справи по суті. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово - комунальні послуги" житлово - комунальні послуги – це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг (ст.6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Статтями 7 та 8 Закону України "Про житлово - комунальні послуги" визначені права та обов`язки споживача й виконавця житлово - комунальних послуг. Зокрема правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово - комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово - комунальних послуг, а обов`язком - оплачувати надані житлово - комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Обов`язком виконавця є - забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у т. ч. шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів.

Статтею 179 ЖК України передбачено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово - будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються КМ України.

Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою КМ України від 24.01.06 р. № 45, споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати житлово - комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово - комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово - комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово - комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово – комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово - комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 141401084 від 16.10.18 р. (т. 1, а. с. 6), відповідач з 16.10.18 р. є власником кв. АДРЕСА_1 згідно з договором дарування.

Відповідач не заперечує, що опалення її квартири проводиться позивачем засобом надання житлово – комунальних послуг.

Відповідно до змісту ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд, зокрема, здавати в оренду, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідач не заперечує факту надання позивачем їй (у її квартиру) житлово – комунальних послуг у спірному періоді.

Хоч у ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово - комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 цього Закону, споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово - комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово - комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово - комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином згідно із зазначеними вище нормами закону, споживач зобов`язаний оплатити житлово - комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними.

Факт відсутності договору про надання житлово - комунальних послуг між сторонами саме по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначена правова позиція викладена в ухвалі ВССУ від 05.04.17 р. у справі № 212/4 917/15 - ц.

Також відповідно до ст. ст. 150, 156 ЖК України, п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово - комунальні послуги», ч. 1 п. 30 Правил, споживач зобов`язаний оплачувати надані комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово – комунальні послуги» до житлово - комунальних (комунальних) послуг належать централізоване постачання гарячої води та централізоване опалення.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 цього Закону, споживач зобов`язаний оплачувати житлово - комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 18 Правил плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо договором не встановлено інший строк. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць.

Відповідно до ст. 67 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Як слідує з копії постанови Волинського апеляційного суду від 04.06.20 р. (т. 1, а. с. 133 – 137) у цивільній справі № 159/7 123/19 за позовом ОСОБА_2 до ПТМ «Ковльтепло» про зобов`язання до вчинення дій, у грудні 2019 р. ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ПТМ «Ковельтепло» і просила зобов`язати останнього за її кошт видати техумови для розробки робочого проекту відключення вказаної вище її квартири від мереж ЦО і облаштування у квартирі автономної індивідуальної системи теплопостачання, чи розробити такий проект. Однак судом першої інстанції у задоволенні такого позову було відмовлено. Вказаним вище рішенням суду апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишено без змін. Судом у вказані вище цивільній справі було встановлено, що квартира ОСОБА_2 підключена до мережі ЦО; ПТМ «Ковельтепло» є постачальником послуг з ЦО квартири ОСОБА_2 .. Між сторонами склались фактичні договірні відносини, за якими у квартиру ОСОБА_2 надаються ПТМ «Ковельтепло» житлово – комунальні послуги.

Як показали свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , їм відомо, що у опалювальний період у квартирі відповідача прохолодно, батареї опалення були холодними чи ледве теплими; остання скаржиться на недостатність опалення; свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 також бачили, що у котельні, що опалює будинок, у якому розташована квартира позивача, використовуються дрова.

Не заперечуючи факту надання позивачем їй (у її квартиру) житлово – комунальних послуг з централізованого постачання гарячої води та централізованого опалення у спірному періоді, відповідач, разом з тим зазначає, що якість таких послуг позивача її не влаштовує та, крім того, вона нещодавно дізналась про протиправне, на її думку, регулювання потоку теплоносія у будинку з відома позивача за допомогою запірного пристрою внутрішньобудинкової мережі ЦО.

Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у суді підтвердили, що таке регулювання здійснюється згідно з температурним графіком, затвердженим позивачем.

Однак суд зауважує, що оцінка законності такого сповільнення потоку теплоносія за допомогою запірної арматури виходить за межі предмета спору у розглядуваній справі.

При цьому суд враховує, що відповідно до п. п. 33 – 39 Правил, у разі неналежного надання або ненадання послуг виконавцем споживач повідомляє про це виконавця в усній формі за допомогою телефонного зв`язку чи у письмовій формі за адресами, що зазначені в договорі, у вказаних вище нормативних актах, що врегульовують таке питання, чого відповідачем зроблено не було. Доказів протилежного відповідач суду не надала. Її письмові звернення до позивача стосуються питання облаштування у її квартирі автономної системи опалення.

У повідомленні зазначається прізвище, ім`я та по батькові, точна адреса проживання споживача, а також найменування виду неналежно наданої або ненаданої послуги. Повідомлення споживача незалежно від його форми (усна або письмова) обов`язково реєструється представником виконавця у журналі реєстрації заявок споживачів. Представник виконавця зобов`язаний повідомити споживачеві відомості про особу, яка прийняла повідомлення (прізвище, ім`я та по батькові), реєстраційний номер повідомлення та час його прийняття.

Представник виконавця, якому відомі причини неналежного надання або ненадання послуги, зобов`язаний невідкладно повідомити про це споживача та зробити відповідну відмітку в журналі реєстрації заявок, що є підставою для визнання виконавцем факту неналежного надання або ненадання послуг.

Представник виконавця, якому не відомі причини неналежного надання або ненадання послуг, зобов`язаний узгодити з виконавцем точний час та дату встановлення факту ненадання послуг, надання їх не у повному обсязі або перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг. У разі необхідності проведення такої перевірки у приміщенні споживача представник виконавця повинен з`явитися до споживача не пізніше визначеного у договорі строку.

У разі незгоди з результатами перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг споживач і виконавець визначають час і дату повторної перевірки, для проведення якої запрошується представник уповноваженого органу виконавчої влади та/або органу місцевого самоврядування, а також представник об`єднання споживачів. За результатами повторної перевірки складається акт про неналежне надання або ненадання послуг, який підписується споживачем (його представником), представником виконавця, представниками уповноваженого органу виконавчої влади та/або органу місцевого самоврядування, а також представником об`єднання споживачів.

За результатами перевірки складається акт - претензія про неналежне надання або ненадання послуг (далі акт - претензія), який підписується споживачем та представником виконавця згідно з додатком 2. Акт - претензія складається у двох примірниках по одному для споживача та виконавця.

У разі неприбуття представника виконавця в установлений договором строк для проведення перевірки кількісних та/або якісних показників або необґрунтованої відмови від підписання акта - претензії такий акт вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі.

Акт - претензія реєструється уповноваженими особами виконавця у журналі реєстрації актів - претензій згідно з додатком 3. Виконавець зобов`язаний розглянути такий акт - претензію і повідомити протягом трьох робочих днів споживача про її задоволення або про відмову у задоволенні з обґрунтуванням причини такої відмови. У разі ненадання протягом установленого строку виконавцем відповіді вважається, що він визнав викладені в акті - претензії факти неналежного надання або ненадання послуг. Спори щодо задоволення претензій споживачів розв`язуються у суді. Споживач має право на досудове розв`язання спору шляхом задоволення пред`явленої претензії.

Відповідачем не надано суду переконливих доказів про ініціювання нею такого характеру звернення до позивача з приводу складання відповідного акта, що свідчив би про неналежне надання або ненадання послуг виконавцем їй як споживачеві у спірний період.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», - місцева (розподільча) теплова мережа - це сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Відповідно до змісту п. 22 Правил, точками розподілу у багатоквартирному будинку, в яких здійснюється передача послуги централізованого опалення від виконавця споживачеві є відгалуження від стояків у межах квартири. Підведення ЦО до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг позивачем. Таким чином позивач виконує свої зобовязання щодо надання послуг ЦО відповідачеві, а остання зобовязана оплачувати надані послуги. У разі наміру відповідача як споживача відмовитись від послуг позивача з ЦО, вона не позбавлена можливості у передбачений законом спосіб провести відключення належного їй приміщення від мережі теплопостачання.

Зазначена вище правова позиція висловлена ВС України у справі № 6 - 1706цс15 і відповідно до вимог ст. 360 - 7 ЦПК України є обовязковою для всіх судів України.

Постановою КМ України від 17.02.10 р. № 151 затверджено Порядок проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості.

Цей Порядок визначає механізм проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості. Дія цього Порядку поширюється на суб`єктів господарювання всіх форм власності, предметом діяльності яких є надання послуг (далі – виконавці) і фізичних та юридичних осіб (далі – споживачі), яким надаються послуги.

Відповідно до п. 2 зазначеного вище Порядку, у разі ненадання послуг або надання їх не в повному обсязі, зниження якості, зокрема, відхилення їх кількісних і якісних показників від нормативних, виконавець проводить перерахунок розміру плати за фактично надані послуги шляхом зменшення розміру плати за надання послуг з урахуванням вимог, наведених у додатку.

Тому хоча відповідач і доводить до відома суду інформування позивача про те, що якість послуг позивача її не влаштовує, що вона має намір облаштувати у своїй квартирі автономну систему опалення, що стверджується копіями листів позивача № 2 485 від 02.11.18 р., адресованих відповідачеві на її звернення (т. 1, а. с. 31 - 41), суд враховує, що це не є встановленням факту неналежного надання або ненадання послуг позивачем як виконавцем їх відповідачеві як споживачеві у спірний період - з дотриманям вимог чинного законодавства.

За даними розрахункового листа про розрахунок суми боргу (т. 1, а. с. 7), між сторонами склались та існують фактично договірні правовідносини, за якими позивач як теплопостачальна організація надає відповідачеві як споживачеві послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а остання має обов`язок своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування послугами, за встановленими тарифами, у строки та на умовах, встановлених чинним законодавством, щодо вказаної вище квартири, власником якої вона є з 16.10.18 р.. Нарахування проводяться позивачем на 1 особу, на площу квартири 44 кв. м.

З матеріалів справи слідує, що заборгованість відповідача перед позивачем за вказаний вище спірний період включно, дійсно, становить 7 660 грн, 70 коп., та відповідачем не спростовано наданням доказів про оплату за послуги позивача у спірний період тощо, а тому вказану суму заборгованості слід стягнути з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача суму вказаної вище заборгованості.

З відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати у справі у загальній сумі 1 921 грн, з врахуванням того, що за ухвалою судді Ковельського міськрайсуду Волинської області від 24.09.19 р. у справі № 159/4 198/19 провадження № 2 – с/159/8/19 за заявою ОСОБА_2 про скасування судового наказу, виданого за заявою ПТМ «Ковельтепло» про видачу судового наказу про стягнення з неї заборгованості за надані послуги в сумі 7 660 грн, 70 коп., що подавалась до суду позивачем із сплатою судового збору, було скасовано відповідний судовий наказ, виданий 03.09.19 р. у справі № 159/4 198/19 провадження № 2 – н/159/436/19.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 77, 80 - 82, 89, 141, 209, 223, 263 – 265, п. 9 ст. 1 розд. ХIII «Прикінцеві положення» ЦПК України, ст. ст. 67, 68 ЖК України, ст. ст. 11, 15, 16, 526, 543, 625 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , і. н. НОМЕР_2 , на користь підприємства теплових мереж «Ковельтепло» 7 660 (сім тисяч шістсот шістдесят) грн, 70 коп. заборгованості по оплаті комунальних послуг за період з жовтня 2018 р. по вересень 2019 р. включно, що виникла за станом на 01.10.19 р., а також - 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн судових витрат, а всього 9 581 (дев`ять тисяч п`ятсот вісімдесят одну) грн, 70 коп..

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач: підприємство теплових мереж «Ковельтепло», юридична адреса: 45006, м. Ковель Волинської області, вул. Володимирська, 97 «а», код ЄДРПОУ 20514446;

представник позивача – Ткачук Аліна Анатоліївна, паспорт серії НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , адреса місця праці: АДРЕСА_5 ;

представник позивача – ОСОБА_5 , паспорт серії НОМЕР_4 , адреса місця праці: АДРЕСА_5 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , і. н. НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_6 ;

представник відповідача – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прож. за адресою: АДРЕСА_7 .

Головуючий:І. М. Логвинюк

Повний текст рішення суду складено 29.10.21 р..