Рішення № 100661657, 21.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2021 року Справа № 160/15359/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) Новікової Оксани Олександрівни про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

02.09.2021 представник позивача, адвокат Левіт Семен Олександрович звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Начальника Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) Новікової Оксани Олександрівни, в якій просить:

- визнати протиправною відмову у винесені постанови про зняття арешту зі всього майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була викладена в листі відповідача №13-34/46698 від 13 серпня 2021 року;

- зобов`язати суб`єкт владних повноважень - Саксаганський відділ Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) вчинити певні дії, а саме: винести постанову про зняття арешту з усього майна ОСОБА_1 .

В обгрунтування позовних вимог вказано, що постановою державного виконавця Саксаганського відділу Державно виконавчої служби м. Кривий Ріг від 16.04.2018 відкрито виконавче провадження №56169673 по примусовому виконанню виконавчого листа №2/214/2488/17, який був виданий 26.02.2018 про стягнення боргу в сумі 47964,23 грн. з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк». Також постановою державного виконавця від 16.04.2021 було накладено арешт на все майно боржника. 31.07.2018 постановою державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №56169673 виконавчий документ повернуто стягувачу та вказано, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений до виконання в строк до 31.07.2021. Як стверджує позивач, в серпні 2021 він звернувся до відповідача із заявою, в якій просив винести постанову про зняття арешту з усього майна, який був накладений постановою державного виконавця 16.04.2018. Однак, листом від 13.08.2021 за №13-34/46698 відповідач відмовив у знятті арешту з майна позивача, оскільки при поверненні виконавчого документу стягувачеві з підстав п. 2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено скасування арешту з майна боржника.

Отже, на думку позивача, закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав є стадією завершення виконавчого провадження, а тому за приписами ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» арешт, накладений на майно боржника знімається.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 адміністративний позов ОСОБА_1 - залишено без руху. Встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з шляхом надання до суду: заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з даним адміністративним позовом з письмовими обґрунтуваннями причин пропуску такого строку, якщо він був пропущений з поважних причин.

21.09.2021 позивачем усунуто недоліки позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2021 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

20.10.2021 до суду засобами електронного зв`язку від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, з огляду на те, що нормами ст. 40,59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено підстави для зняття арешту з майна боржника при завершенні виконавчого провадження та вказано про відсутність правових підстав для винесення державним виконавцем відповідної постанови та звільнення майна з під арешту.

Крім того, доводи позивача про не можливість стягувача повторно пред`явити виконавчий документ у зв`язку зі спливом терміну його пред`явлення є хибними, оскільки стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутись із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу, як суд першої інстанції.

Відповідач у відзиві також стверджує, що станом на сьогодні боржником борг за виконавчим документом, виконавчий збір на користь держави та витрати на проведення виконавчих дій не сплачено.

Отже, відповідач діяв на підставі, у спосіб, та в межах повноважень передбачених чинним законодавством України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 16.04.2021 державним виконавцем Саксаганського відділу державної виконавчої служби міста Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відкрито виконавче провадження ВП №56169673 з примусового виконання виконавчого листа №2/214/2488/17, виданого 26.02.2018 Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу про стягнення з боржника – ОСОБА_1 боргу в сумі 47964,23 грн.

Також, 16.04.2018 постановою державним виконавцем накладено арешт на все майно, що належить боржнику - ОСОБА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з відсутністю майна, на яке можливо звернути стягнення керуючись п. 2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем прийнято постанову від 31.07.2018 про повернення виконавчого документу стягувачеві. Також у постанові вказано, що виконавчий документ може бути повторного пред`явлений до виконання в строк до 31.07.2021.

10.08.2021 представник позивача, адвокат Левіта С.О. звернувся до начальника Саксаганського відділу Державної виконавчої служби м. Кривого Рогу ГТУЮ у Дніпропетровській області із заявою щодо зняття арешту з майна боржника – ОСОБА_1 .

Відповідач листом від 13.08.2021 за №13-34/46698 повідомив позивачу, що з 16.04.2018 по 31.07.2018 перебувало виконавче провадження ВП №№56169673 з примусового виконання виконавчого листа №2/214/2488/17 від 26.02.2018, виданого Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу про стягнення боргу в розмірі 47964,23 грн. з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк». В ході примусового виконання було винесено постанову про арешт майна боржника на все рухоме та нерухоме майно, яка внесена до відповідних державних реєстрів обтяжень.

Державним виконавцем 31.07.2018 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Станом на 11.08.2021 виконавчий документ на виконання до відділу ДВС не надходив та на виконанні не перебуває.

Також відповідачем у листі від 13.08.2021 вказано, що при поверненні виконавчого документу стягувачеві з підстав п.2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено скасування арешту з майна боржника.

Вважаючи дії відповідача щодо не зняття арешту з усього майна позивача протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, втрати годувальника тощо може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:

1) пред`явлення виконавчого документа до виконання;

2) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо, зокрема,

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції чинній на момент звернення позивача із заявою про зняття арешту з майна) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

У відповідності до положень ч. ч. 1-3 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення;

2) затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення;

3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника;

4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена;

7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів;

9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону;

14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв`язку з цим перераховані до Державного бюджету України;

15) якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки;

16) погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З матеріалів справи вбачається, що 16.04.2018 постановою державним виконавцем накладено арешт на все майно, що належить боржнику- ОСОБА_1 .

На підставі п. 2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем прийнято постанову від 31.07.2018 про повернення виконавчого документу стягувачеві. Також у постанові вказано, що виконавчий документ може бути повторного пред`явлений до виконання в строк до 31.07.2021.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що виконавче провадження за вказаним виконавчим листом закінчено або докази повернення виконавчого документа до суду, який його видав (відповідні постанови тощо), відтак, підстави для зняття арешту із майна позивача відсутні.

Відповідно до висновку, викладеному у постанові Верховного Суду наведеною у постанові від 22.06.2020 у справі №160/4015/19, в якій суд касаційної інстанції зазначив, що оскільки повернення виконавчого документу з підстав передбачених ст.37 Закону, не позбавляє стягувача повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, то позивач залишився боржником у розумінні ст.15 Закону.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що за встановленими судом обставинами відповідач діяв у межах та на підставі закону, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови у задоволенні позову, судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст. ст. 9, 77, 90, 139, 241-246, 250, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Начальника Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) Новікової Оксани Олександрівни (50065, м. Кривий Ріг, вул. В. Матусевича, 41, код ЄДРПОУ 34545897) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко