Ухвала суду № 100661566, 22.10.2021, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/3541/21

Провадження № 1-кп/645/570/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2021 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – Мартинової О.М.,

при секретарі – Кривченко Т.В.

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Семенюк В.В.,

обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників обвинувачених – адвокатів Гронь М.А., Кашури М.Ю.,

законного представника – ОСОБА_3 ,

та представник потерпілого – Надобко Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова кримінальне провадження за обвинуваченням за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України,

встановив:

В провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова знаходиться вищевказане кримінальне провадження.

Під час досудового розслідування відносно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Харківському слідчому ізоляторі м.Харкова.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 03.09.2021року строк тримання під вартою обвинуваченим продовжено до 01.11.2021 року включно.

В судовому засідання прокурор Семенюк В.В. заявив клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 строку тримання під вартою на 60 діб, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зазначив, що ОСОБА_1 усвідомлюючи, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років має реальну можливість отримати значний термін покарання у вигляді позбавлення волі, може переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності. Крім того, ОСОБА_1 може незаконно впливати на потерпілого, свідків та іншого обвинуваченого ОСОБА_2 , з метою зміни їх показів на свою користь, які на теперішній час не допитані безпосередньо в судовому засіданні. Разом з тим, ОСОБА_1 ніде офіційно не працює, офіційного джерела доходу немає, тому при застосуванні більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під ватрою, у подальшому може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Також вказав, що ОСОБА_2 усвідомлюючи, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років має реальну можливість отримати значний термін покарання у вигляді позбавлення волі, може переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності. Крім того, ОСОБА_2 може незаконно впливати на потерпілого, свідків та іншого обвинуваченого ОСОБА_1 , з метою зміни їх показів на свою користь, які на теперішній час не допитані безпосередньо в судовому засіданні. Разом з тим, ОСОБА_2 раніше судимий за вчинення умисного корисливого злочину, ніде офіційно не працює, офіційного джерела доходу немає, тому при застосуванні більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під ватрою, у подальшому може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Представник потерпілого Надобко Т.Ю. підтримала клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти продовження строку тримання під вартою та просив йому змінити з тримання під вартою на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_2 заперечував проти продовження строку тримання під вартою.

Законний представник ОСОБА_3 також заперечувала проти клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат Гронь М.А. заперечував проти клопотання прокурора та просив суд змінити відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Щодо клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою також заперечував, посилаючись на необґрунтованість.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Кашура М.Ю. заперечував проти клопотання прокурора, просив змінити відносно підзахисного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Крім того, захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Кашура М.Ю. заперечував проти клопотання прокурора щодо обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки він є неповнолітнім.

Прокурор заперечував проти клопотань обвинуваченого ОСОБА_1 та захисників щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченим та наполягав на запобіжному заході у вигляді тримання під вартою.

Законний представник ОСОБА_3 підтримала клопотання захисників та обвинуваченого ОСОБА_1 , щодо зміни запобіжного заходу на домашній арешт.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також підтримали клопотання своїх захисників.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження та представника потерпілого, приходить до наступного.

Як зазначено у ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення у КПК України передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (статті 131, 176, 183 КПК України).

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Статтею 194 КПК України визначено, що підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження є: наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжні заходи як заходи процесуального примусу застосовуються до обвинуваченого з метою запобігти можливості приховатися від слідства і суду, перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні та здійсненню правосуддя, а також запобігти спробам продовжити злочинну діяльність і полягають у обмеженні свободи пересування (ст. 177 КПК України).

Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч. 1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність продовження тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

За змістом ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також відповідно до практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за процедурою, встановленою законом.

Європейський суд з прав людини роз`яснює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи («Харченко проти України», «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти Росії»).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» зазначив, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вони маловірогідні і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченими переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останні з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого їм злочину можуть вдатися до відповідних дій.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Серед іншого, суд враховує наступне: вагомість наявних доказів, досліджених судом, що обвинувачені обґрунтовано підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, тобто суд вбачає наявність розумної обґрунтованої підозри відносно обвинувачених у вчиненні інкримінованого їм злочину; тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим в разі визнання їх винними у вчиненні інкримінованого злочину, при цьому суд, ґрунтуючись на принципі презумпції невинуватості, не ставить ціллю передбачити можливе покарання за інкриміноване обвинуваченим діяння; вік та стан здоров`я обвинувачених, їх сімейний стан.

Зважаючи на вказані обставини, враховуючи, що на теперішній час кримінальне провадження знаходиться в суді на стадії судового розгляду, суд вважає, що існують ризики того, що обвинувачені можуть вчиняти інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідків та підозрюваного, а також переховуватись від суду, в зв`язку з чим, суд вважає доведеним продовження існування ризиків, які слугували підставою для обрання та продовження запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризику передбаченого ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

На думку суду, вказані вище обставини не зменшують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, та не є підставою для зміни чи скасування обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, на даному етапі судового розгляду не забезпечить попередження зазначених прокурором ризиків та не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тому відмовляє у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та захисників обвинувачених щодо зміни запобіжного заходу на домашній арешт та продовжує строк обраного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, суд вважає за необхідне задовільнити клопотання прокурора про продовження обвинуваченим строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331, 369 КПК України, суд, -

постановив:

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та його захисника - адвоката Кашури Миколи Юрійовича про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт – відмовити.

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - адвоката Гронь Миколи Анатолійовича про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 20 грудня 2021 року, включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 20 грудня 2021 року, включно.

Копію ухвали направити до ДУ «Харківський слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена в частині обрання запобіжного заходу до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів, а обвинуваченим в той же термін з моменту вручення їм копії ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено та оголошено 27.10.2021 року.

Головуючий суддя - О. М. Мартинова