Рішення № 100661525, 28.10.2021, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/5325/21

н/п 2/953/2166/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2021 року Київський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді – Лях М.Ю., за участю секретаря судових засідань – Хомінської Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харченко Інни Анатоліївни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» про скасування рішення про державну реєстрацію, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить: скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 56709119 від 19.02.2021 року приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харченко Інни Анатоліївни, яким здійснено державну реєстрацію права власності ТОВ «Фінансова компанія «Брайт-К» на чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , про що у Державному реєстрі прав на нерухоме майно здійснено запис № 40636946; зобов`язати приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харченко Інну Анатоліївну скасувати запис про реєстрацію права власності за ТОВ «Фінансова компанія «Брайт-К» на чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , поновити відомості про об`єкт нерухомого майна, що передували скасованому запису.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідно до Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 04.07.2008 року, їй на праві власності належала квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка була придбана за кредитні кошти в іноземній валюті, що підтверджується умовами кредитного договору № ML-707/123/2008 від 04.07.2008 року, який був укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк», з метою забезпечення виконання умов якого, між сторонами також було укладено договір іпотеки від 04.07.2008 року. В подальшому, позивачу стало відомо, що відносно її квартири 15.02.2021 року приватним нотаріусом Харченко І.А. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 56709119 від 19.02.2021 року було здійснено державну реєстрацію права власності ТОВ «Фінансова компанія «Брайт-К», про у Державному реєстрі прав на нерухоме майно здійснено запис № 40636946, однак позивач ніколи не мала взаємовідносин з ТОВ «Фінансова компанія «Брайт-К» та нею не отримувалось жодних вимог чи повідомлень від останнього у відповідності до Закону України «Про іпотеку», згоду на відчуження квартири не надавала, в зв`язку із чим дії приватного нотаріуса вважає незаконними та такими, що порушують права законного власника квартири.

Ухвалою Київського районного суду від 29.03.2021 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

У поданому відзиві на позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «Брайт-К» зазначило, що з доводами позивача не погоджується та вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Крім того відповідач зазначив, що ТОВ «Фінансова компанія «Брайт-К» було надано державному реєстратору всі необхідні для державної реєстрації документи, на підставі яких правомірно прийнято рішення про державну реєстрацію права власності, оспорюване у цій справі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Брайт-К» в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що рішення про державну реєсторацію прав власності є правомірним.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що відповідно до Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 04.07.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Карташовою С.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 2297, укладеного між громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , остання купила у них квартиру АДРЕСА_3 .

04.07.2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк» укладено кредитний договір № ML-707/123/2008, відповідно до умов якого ЗАТ «ОТП Банк» надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 121.420,28 долларів США до 04.07.2023 року.

В подальшому між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк» укладено договір іпотеки від 04.07.2008 року № PLM-707/123/2008, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Карташовою С.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 2305, предметом якого стала 4-х кімнатна квартира АДРЕСА_3 . Водночас, 12.11.2010 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» укладено договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки/застави, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., який зареєстрований в реєстрі за № 8893.

Відповідно до п. 1.1 означеного вище договору, у зв`язку з укладенням Договору купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н від 12.11.201 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк», останній передав ТОВ «ОТП Факторинг Україна» право вимоги за кредитними договорами, перелік між яких міститься в Додатку № 1 до даного Договору, що забезпечений іпотекою/заставою за Договорами іпотеки/Договорами застави.

У витягу з Додатку № 1 до Договору про відступлення права вимоги від 12.11.2010 року зазначено, що за цим договором ПАТ «ОТП Банк» відступило, зокрема вимоги до ОСОБА_1 за кредитним Договором від 04.07.2008 року № ML-707/123/2008 та Договору іпотеки від 04.07.2008 року № PLM-707/123/2008.

01.09.2020 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Брайт-К» було укладено договір факторингу № 01/09/2020 та договір відступлення прав вимоги за Договором іпотеки № PLM-707/123/2008, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Богданович А.О., який зареєстрований за № 1350.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у зв`язку з укладенням зазначеного Договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки/застави, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харченко І.А. прийняла рішення № 40636946 від 15.02.2021 року про реєстрацію за ТОВ «Фінансова компанія «Брайт-К»» прав іпотекодержателя за Договором іпотеки від 04.07.2008 року.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч. 1 ст. 575 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

За правилами ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Аналіз приписів статті 33 Закону України «Про іпотеку» дозволяє дійти висновку, що законодавцем передбачено право іпотекодержателя захистити свої майнові права у зв`язку з невиконанням (неналежним виконанням) боржником основного зобов`язання шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки одним із таких способів: в позасудовому порядку (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі виконавчого напису нотаріуса) або в судовому порядку за рішенням суду.

Частина перша статті 36 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, що діяла на час укладення договору іпотеки, далі - Закон № 898-ІV) передбачала право сторін іпотечного договору на позасудове вирішення питання про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки, що містить відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, або окремого договору про задоволення його вимог.

Статтею 37 зазначеного Закону (у цій же редакції) визначено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, (до якого згідно з частиною другою статті 36 прирівнюється відповідне застереження в договорі іпотеки), є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

З аналізу змісту наведених норм у їх поєднанні вбачається, що за Законом застереження в іпотечному договорі прирівнюється за своїми правовими наслідками до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який є правовстановлюючим документом.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України «Про іпотеку» в редакції Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» № 800-VI (далі - Закон № 800-VI), який набрав чинності 14 січня 2009 року, договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмети іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Нова редакція статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку», викладена у підпункті 17 пункту 4 розділу ІІІ «Перехідні положення» Закону № 800-VI, не змінює встановлений раніше цими статтями порядок позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки та підстави переходу права власності на нього до іпотекодержателя, а лише уточнює їх.

Аналіз наведених норм, як і Закон № 800-VI в цілому, не дає підстав вважати, що законодавець із прийняттям названого закону обмежив коло іпотечних договорів із застереженням про задоволення вимог кредитора, на підставі яких за іпотекодержателем може бути зареєстровано право власності на предмет іпотеки, лише тими договорами, які укладені після набрання чинності цим Законом.

Таких же висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21 лютого 2018 року у справі № 915/297/17 та від 31 липня 2018 року у справі № 826/9658/15 (адміністративне провадження №К/9901/3238/18).

Отже, законодавцем визначено як спосіб позасудового врегулювання зобов`язань іпотекодавця перед іпотекодержателем передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону, на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент набуття, на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

Частиною першою статті 35 Закону «України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення статті 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Як убачається із Іпотечного договору від 04.07.2008 року № PLM-707/123/2008, останнім не передбачена можливість набуття саме Іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.

Зокрема, суд зауважує, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , виступає як забезпечення зобов`язань громадянки України ОСОБА_1 за кредитом наданим в іноземній валюті, яка використовується як місце постійного проживання позичальника, а тому підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який набрав чинності 07.06.2014 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України», наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.

Судом установлено, що відповідач використовує нерухоме майно, а саме квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , як єдине майно для постійного проживання, альтернативного житла, в якому міг би проживати позивач - відсутнє. Згоди на відчуження спірної квартири власник не надавав, оскільки у нього не знаходиться у власності інше нерухоме житлове майно.

Згідно із постанови Верховного суду від 30 січня 2019 року у справі №759/21009/13-ц, провадження №61-22549 св18 вказано, що оскільки кредит позичальнику був наданий в іноземній валюті-доларах США, тому, враховуючи положення Закону України " Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземні валюті ", на квартиру, яка використовується відповідачами як місце постійного проживання, та окрім якої в них у власності немає іншого нерухомого майна, тому не може бути звернуто стягнення у рахунок погашення кредитної заборгованості. Разом з цим, частиною першою статті 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що однією з підстав припинення іпотеки є припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору, а згідно з частиною першою статті 33 цього Закону підставою звернення стягнення на предмет іпотеки є невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов`язання.

Відповідно до правової позиції, викладеної у висновку Великої Палати Верхового Суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 127/8068/16-ц (провадження № 61-5164св18), сама по собі умова договору іпотеки про можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки не свідчить про волевиявлення іпотекодавця на вибуття майна з його володіння. Частиною першою статті 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що однією з підстав припинення іпотеки є припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору, а згідно з частиною першою статті 33 цього Закону підставою звернення стягнення на предмет іпотеки є невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов`язання. Одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки є передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки (стаття 36 Закону України «Про іпотеку»). Відповідно до частин другої, третьої статті 37 Закону України «Про іпотеку`рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

Аналіз наведених положень статей 17, 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» дає підстави зробити висновок про те, що згода іпотекодавця на передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, а саме: чинності іпотеки, невиконання або неналежного виконання основного зобов`язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на це майно. За таких обставин вказана згода не може вважатися волевиявленням власника на вибуття майна з його володіння в розумінні статті 388 ЦК України.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон № 1952-IV) передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

За змістом статті 18 Закону № 1952-IV перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно з пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно до пункту 61 цього Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 9,15 Закону № 1952-IV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, та статті 37 Закону № 898-IV порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Установлено, що 19.10.2020 року, 23.11.2020 року та 29.12.2929 року на адресу ОСОБА_1 ТОВ «Фінансова компанія «Брайт-К» направляли повідомлення про усунення порушень зобов`язань та виселення, за змістом якого Товариство, визначивши суму боргу за договором кредиту в сумі 1.132.179,86 грн, вимагав у тридцятиденний строк сплатити заборгованість. Вказане повідомлення містило застереження, що у разі невиконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строку Товариство, як новий кредитор має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Представником відповідача надано суду копію звіту про експертну оцінку ринкової вартості житлової нерухомості, дата оцінки 20.01.2020 року, дата завершення складання звіту 20.01.2020 року, визначена ринкова вартість об`єкту оцінки квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_2 становить 746.092,00 грн, що перевищує вартість майна зазначену в Іпотечному договорі, яка становить 728.790.00 грн.

Жодного повідомлення ОСОБА_1 про вартість майна, за якою мало відбуватися зарахування вимог, з урахуванням того, що ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна, в матеріалах справи відсутні.

Отже судом установлено, що іпотекодержатель ухилився від виконання свого обов`язку, передбаченого як Законом № 898-IV, так і Порядком № 1127 щодо надіслання іпотекодавцю повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, зокрема вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності із зазначенням інформації про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог, що унеможливило встановлення державним реєстратором завершення тридцятиденного строку, сплив якого пов`язується з проведенням ним подальших дій зі звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі й шляхом набуття права власності, а тому державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Фінансова компанія «Брайт-К» проведена всупереч норм чинного законодавства.

Відповідачами порушені вимоги договору та норми чинного законодавства щодо процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом набуття права власності.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц (провадження № 14-22цс19).

Згідно із ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до ст. 47 Конституції України, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129). Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

За приписами статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З огляду на наведене, суд знаходить доведеним факт порушення належного позивача права власності на спірну квартиру та вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача про застосування таких способів захисту порушеного права як скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір в розмірі 1816,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Законом України «Про іпотеку», ст. 204 ЦК України, статтями 7, 10, 76-81, 141, 263-265, ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харченко Інни Анатоліївни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» про скасування рішення про державну реєстрацію - задовольнити.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 56709119 від 19.02.2021 року приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харченко Інни Анатоліївни, яким здійснено державну реєстрацію права власності ТОВ «Фінансова компанія «Брайт-К» на чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , про що у Державному реєстрі прав на нерухоме майно здійснено запис № 40636946.

Зобов`язати приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харченко Інну Анатоліївну скасувати запис про реєстрацію права власності за ТОВ «Фінансова компанія «Брайт-К» на чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , поновити відомості про об`єкт нерухомого майна, що передували скасованому запису.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1816 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту до Харківського апеляційного суду через суд, що ухвалив рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідачі: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харченко Інна Анатоліївна, адреса: АДРЕСА_5 ;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» (код ЄДРПОУ 41874691, адреса: 02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1.

Суддя -