Рішення № 100660133, 26.10.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8167/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі головуючого судді Данко В.Й.,

при секретарі судового засідання Павлюх Л.М.,

з участю представника позивача ОСОБА_1

з участю представника відповідача Савінського К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі суду, в м. Ужгород, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоп Фінанс» про визнання договору іпотеки недійсним,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Ракущинець А.А. звернулася в суд з позовною заявою до ПАТ «Комерційний банк «Надра» про визнання договору іпотеки укладеного 20.10.2005 року, недійсним. Позовна заява обґрунтована тим, що 20.10.2005 між нею та ВАТ КБ «Надра» було укладено кредитний договір №585/10-2005, згідно якого Банк надав їй кредит в розмірі 15000 дол. США, зі сплатою 12 % річних за користування кредитом строком на 240 місяців, а саме до 14.10.2025 року.

В забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між Банком та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки, згідно якого, останньою було передано в іпотеку майно – квартиру за адресою АДРЕСА_1 .

20.10.2005 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири, за яким ОСОБА_3 продав ОСОБА_2 квартиру за адресою АДРЕСА_1 . Право власності на квартиру було зареєстровано 16.02.2006 року.

Оскільки на момент підписання договору іпотеки ОСОБА_2 не набула права власності на іпотечне майно, а таким чином не мала правових підстав на його підписання, просить визнання договір іпотеки недійсним.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.07.2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

15.11.2018 року відповідачем ПАТ КЬ «Надра» подано до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просить у задоволенні позову відмовити, оскільки на момент укладання договору іпотеки, предмет іпотеки вже перебував у власності ОСОБА_2

30.11.2018 року позивачем подано до суду відповідь на відзив.

Відповідно до розпорядження Ужгородського міськрайонного суду від 13.03.2019 р. №325 справа №308/8167/18 підлягала повторному автоматизованому перерозподілу, у зв`язку із закінченням п`ятирічного строку повноважень судді Світлик О.М. Згідно протоколу авторозподілу за результатами повторного автоматизованого перерозподілу справ, визначено головуючим суддею – Данко В.Й.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 29.03.2021 року було залучено (замінено) у справі відповідача ТОВ КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «Девелоп Фінанс».

19.05.2021 представником відповідача ТОВ «Девелоп Фінанс» подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити, оскільки посилання ОСОБА_2 про відсутність за нею зареєстрованого права власності на предмет іпотеки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 під час укладання Іпотечного договору суперечить вимогам чинного законодавства. Під час посвідчення нотаріусом 20.10.2005 року оспорюваного іпотечного договору, позивачем ОСОБА_2 було надано договір купівлі-продажу укладеного між нею та ОСОБА_3 , який посвідчено приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Данич О.Ф. за №6634. Тобто станом на 20.10.2005 року ОСОБА_2 було придбано предмет іпотеки, що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу з дотриманням вимог до предмета іпотеки, передбачених ст.5 ЗУ «Про іпотеку». Таким чином, законодавством прямо було передбачено можливість передання в іпотеку майна, яке стане власністю іпотекодавця після укладання іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Що стосується посилання позивача на застосування судом строків позовної давності, то позивач ОСОБА_2 з 20.10.2005 року знала про умови договору, які сама погодила і визнала такими, що відповідають її інтересам, і не зверталась до суду із зазначеним позовом в строки передбачені ст. 256 ЦК України.

В судовому засіданні представник позивача – адвокат Ракущинець А.А. позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити в повному обсязі з підстав та мотивів викладених у позові.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 20.10.2005 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №585/10-2005, згідно з яким ОСОБА_2 отримала кредит в розмірі 15 000 дол. США під 12 % річних, строком на 240 місяців, кінцевий термін повернення кредиту - 17.10.2025 року, що підтверджується копією кредитного договору, який міститься в матеріалах справи (а.с.5-8).

Відповідно п.1.2 Договору - цільове призначення кредиту: проведення розрахунків по договору купівлі-продажу від 20.10.2005 року, що укладений між Позичальником та ОСОБА_5 , згідно якого позичальник придбає у власність нерухоме майно – двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В забезпечення виконання умов кредитного договору, 20.10.2005 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 був укладений Договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Данич О.Ф., зареєстрований в реєстрі за № 6634. (а.с.9-13).

Згідно, вказаного договору іпотеки, предметом іпотеки є квартира під АДРЕСА_1 .

Ч. 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 629 ЦК України передбачено обов`язковість договору до виконання сторонами. Ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Підпис позивача під договором свідчить про її ознайомлення з усіма його умовами, правами та обов`язками, іншою інформацією, надання якої передбачено чинним законодавством України.

Пред`являючи позов про визнання недійсним договір іпотеки, позивач ОСОБА_6 посилається на те, що на момент підписання договору іпотеки, вона не набула права власності на іпотечне майно, оскільки право власності на вищевказану квартиру за адресою АДРЕСА_1 нею оформлено тільки 16.02.2006 року, що підтверджується витягом КП «Ужгородське міжрегіональне бюро технічної інвертаризації №9755019. (а.с.107).

З матеріалів справи вбачається, що договір купівлі продажу вищевказаної квартири, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був посвідчений 20.10.2005 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Данич О.Ф., за реєстровим № 6634 (а.с. 105-106).

Згідно ст. 657 ЦК України, договір купівлі – продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно п.4.3.3. Договору кредиту, позичальник зобов`язаний провести державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно, яка пов`язана з переходом цих прав до Позичальника на підставі договору купівлі продажу, що укладений між Позичальником та продавцем.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 ст. вказаної статті визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно положень ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.5 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час укладання Іпотечного договору) предметом іпотеки також може бути об`єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладання іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладання іпотечного договору.

Відповідно до ч.3, ч.4 ст. 334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації виникає у набувача з моменту такого посвідчення та такої реєстрації.

Беручи до уваги вищенаведене, аналізуючи досліджені у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для визнання договору іпотеки від 20.10.2005 року укладеного між ВАТ КБ «Надра» та позивачем ОСОБА_2 недійсним, адже при укладанні даного договору були чітко додержані вимоги Цивільного кодексу України, процедура та прядок його укладання, оскільки на момент укладання оспорюваного договору, предмет іпотеки перебував у власності позивачки, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, починається від дня припинення насильства. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання. У разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. За регресними зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов`язання. Перебіг позовної давності за вимогами про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави починається від дня набуття оспорюваних активів відповідачем. Винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.

Заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності ( ст.262 ЦК України)

В статті 267 ЦК України визначені наслідки спливу позовної давності. Так, особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину. За змістом статті 216 ЦК та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Інші наслідки недійсності оспорюваного правочину (відшкодування збитків, моральної шкоди тощо) суд застосовує відповідно до статті 11 ЦПК. Судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов`язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (частина перша статті 216 ЦК).

Проаналізувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що позивач про порушення свого права дізналася 20.10.2005 року, в момент підписання кредитного та іпотечного договорів, адже така була обізнана про зміст умов договорів з дня укладення таких, разом з тим, з позовною заявою до суду про визнання договору іпотеки недійсним позивач звернулася лише 20.07.2019 року, пропустивши таким чином визначений ст.257 ЦК України трирічний строк позовної давності.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Враховуючи вищенаведене, аналізуючи досліджені у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для визнання договору іпотеки від 20.10.2005 року укладеного між ВАТ КБ «Надра» та позивачем ОСОБА_2 недійсним, адже при укладанні даного договору були чітко додержані вимоги Цивільного кодексу України, процедура та прядок його укладання, оскільки на момент укладання оспорюваного договору, предмет іпотеки перебував у власності позивачки, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст.16,203,215, 256, 257, 261, ч.3, ч.4 ст.334, 526, 629, 638 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоп Фінанс» про визнання договору іпотеки недійсним– відмовити.

Позивач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ТОВ «ДЕВЕЛОП ФІНАНС», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 41937164, м. Київ, пров. Рильський, буд. 4, пов. 6.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: В.Й. Данко